Постанова

від 30.09.2020 по справі 707/2476/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 707/2476/16-ц

провадження № 61-2420св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивачі: заступник прокурора Черкаської області, державне підприємство Черкаське лісове господарство ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Черкаська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року заступник прокурора Черкаської області та державне підприємство Черкаське лісове господарство (далі - ДП Черкаське лісове господарство ) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: ОСОБА_2 та Черкаської районної державної адміністрації, про витребування земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року позов задоволено та витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,0995 га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0014, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області сплачений судовий збір в сумі 7 047, 90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року спірна земельна ділянка вибула з володіння держави та з постійного користування ДП Черкаське лісове господарство не з їхньої волі, а шляхом прийняття Черкаською районною державною адміністрацією незаконного розпорядження, з перевищенням наданих їй повноважень, тому ОСОБА_1 відповідно до статті 330 ЦК України, не набув право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0014 та ця ділянка підлягає витребуванню у неї на підставі статті 388 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції врахував пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним від 06 листопада 2009 року № 9 та пунктів 21, 22, 24-30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 у листопаді 2019 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси (або) обов`язки ОСОБА_3 , а тому він не має права на апеляційне оскарження заочного рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2020 року , а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції..

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року порушені права та законні інтересиОСОБА_3 , а судом апеляційної інстанції не було розглянуто по суті порушене ним в апеляційній скарзі питання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 згідно з свідоцтвом про право власності від 01 квітня 2010 року НОМЕР_1 , виданим на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 17 грудня 2009 року № 247, належить нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 була отримана у встановленому законом порядку земельна ділянка, на якій знаходиться належна йому на праві власності нежитлова будівля, матеріали справи не містять.

Як видно з матеріалів справи, право власності на нерухоме майно отримано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , а не фізичною особою, як зазначено в апеляційній скарзі (а. с. 69, 70).

ОСОБА_3 не надав суду доказів, що нежитлова будівля, яка йому належить, потрапляє в межі земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:002:0014, що була предметом розгляду у справі № 707/2476/16-ц.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини й громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду зі скаргою), якими врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення порушує їх права чи покладає на них додаткові обов`язки, що у будь-якому випадку тягне несприятливі наслідки для цих осіб.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 зазначає, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року зачіпаються його права та інтереси, оскільки рішення спрямоване на унеможливлення ним оформлення права користування земельною ділянкою орієнтованою загальною площею 0,9611 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Особа має право на звернення до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши, що право власності на нерухоме майно отримано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , а не фізичною особою, і він не надав суду доказів, що нежитлова будівля, яка йому належить, потрапляє в межі земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:002:0014, що була предметом розгляду у справі № 707/2476/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішенням суду першої інстанції про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки 0,0995 га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0014, не вирішувалось питання про його права, свободи, інтереси (або) обов`язки.

Сам намір ОСОБА_3 оформити право на користування зазначеною земельною ділянкою не свідчить про порушення його права, яке на цей час не виникло.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки ОСОБА_3 не подано до суду переконливих доказів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2016 року порушені права та законні інтереси ОСОБА_3 , а судом апеляційної інстанції не розглянуто по суті порушене ним в апеляційній скарзі питання , не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко