Постанова

від 06.10.2020 по справі 923/51/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/51/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року

у справі № 923/51/19

за позовом: Керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня, 223) в інтересах держави в особі

позивача: Бериславської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059906, 74300, Херсонська область, м.Берислав, вул.1 Травня, 244)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (код ЄДРПОУ 32061174, 03115, м.Київ, Святошинський район, вул.Федора Кричевського, 19)

про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності,

представники сторін:

Від прокуратури - Бондаревський О.М., наказ № 1973к, дата видачі : 14.09.20;

Від позивача - Волосюк О.О., Ордер МК № 109619, дата видачі : 06.10.20; Бериславської міської ради Херсонської області;

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Керівник Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Бериславської міської ради Херсонської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р. та використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, чим порушуються інтереси держави.

Обґрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що місцевою прокуратурою встановлено факт невжиття Бериславською міською радою Херсонської області заходів щодо стягнення в судовому порядку з TOB "КК "Українські продукти" заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, а також збитків (недоотриманого доходу місцевого бюджету) за використання вказаної землі без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року у справі № 923/51/19 ( ОСОБА_1 ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" на користь Бериславської міської ради Херсонської області заборгованість з орендної плати в сумі 117230 грн. 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" на користь прокуратури Херсонської області 1921грн. 00 коп. судового збору. Судові витрати в сумі 2869,54 грн. судового збору покладено на прокуратуру Херсонської області.

Приймаючи рішення, судом встановлено, що орендар неналежним чином виконує свої обов`язки за договором, оскільки досить тривалий час не сплачує орендну плату та має заборгованість в сумі 117230,67 грн.; орендодавець у встановлений законом строк заперечив проти поновлення договору оренди.

Крім цього, в матеріалах справи відсутності докази укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, що ним не заперечується.

З 28 листопада 2008 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" є власником нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці комунальної власності по вул. Некрасова, 1 в м. Берислав Херсонської області.

Станом на даний час право користування на цю земельну ділянку відповідачем не оформлено, протилежного суду не доведено.

Щодо вимоги про відшкодування збитків (неодержаного доходу) у зв`язку з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати 191302,49 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до розрахунку втрат до міського бюджету у зв`язку із відмовою ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" оформити право користування земельною ділянкою площею, розмір неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "КК "Українські продукти" з 28.01.2017р. по 31.12.2017р. складає 100762,38 грн., з 01.01.2018р. по 01.11.2018р. - 90540,11 грн., всього 191302,49 грн.

При цьому, зазначені суми розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік (3% за 2017рік та 3% за 2018 рік), яка становить 3621604,31 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки.

За наведеного суд констатував, що неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2017-2018 роки.

Крім того, суд навів висновки стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, зазначивши, що необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у даному випадку - місцевої громади) й відповідача, стягнення до місцевого бюджету заборгованості з орендної плати та недоотриманого доходу місцевого бюджету у зв`язку із використанням відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

У зв`язку з означеним суд зауважив, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Бериславської міської ради Херсонської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення боргу через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення заборгованості з орендної плати та коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади м. Берислав щодо своєчасності надходження до місцевого бюджету коштів за користування землями територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Не погодившись із вказаним рішенням, прокуратура Херсонської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що відповідачу на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 2,3948 га по вул. Некрасова, 1 у м. Бериславі.

Разом з тим, право користування на цю земельну ділянку відповідачем не оформлено, що не було спростовано під час розгляду справи. Так, строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Бериславською міською радою та відповідачем 26.01.2012 закінчився 26.01.2017, новий договір не укладався.

Відтак, з 27.01.2017 відповідач використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, внаслідок чого власником земельної ділянки Бериславською міською радою, недоотримано доходи.

У свою чергу, Бериславською міською радою, як орендодавцем та власником земельної ділянки розраховано не податок, а втрати місцевого бюджету (неодержаний дохід). При цьому суд дійшов висновку про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування орендної плати. Однак, нарахування та стягнення орендної плати с компетенцією відповідного податкового органу, а розрахунок неодержаного доходу здійснюється власником земельної ділянки.

Так, відповідно до зазначеного розрахунку, розмір неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ КК Українські продукти складає з 28.01.2017 по 31.12.2017 рр. 100 762, 38 грн., а за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 - 90540, 11 грн., у цілому 191302, 49 грн. При здійсненні розрахунку Бериславською міською радою враховано площу земельної ділянки, орендну ставку та нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Заперечення щодо розміру неодержаного доходу, розрахованого компетентним суб`єктом, у тому числі в частині застосування нормативної грошової оцінки у визначеному в розрахунку відповідачем не надавалися.

Проте, незважаючи на наявність сумнівів у належній реалізації позивачем прав та обов`язків при складанні розрахунку неодержаного доходу, судом не було вжито заходів до витребування додаткових доказів, які безпосередньо не стосуються предмета доказування, але які суд вважав необхідними для розгляду справи.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не надавалися з огляду на заявлені прокурором позовні вимоги та предмет спору, позицію відповідача у справі, а не у зв`язку з відсутністю таких документів. У випадку витребування судом або зобов`язання їх надати, такі документи було б беззаперечно надано суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою прокуратури Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року у справі № 923/51/19.

Встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, будь яких заяв, клопотань.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року зупинено апеляційне провадження у справі №923/51/19 за апеляційною скаргою прокуратури Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі №923/51/19, розгляд справи призначено на 06 жовтня 2020 року об 11-30 год.

05.10.2020 року до суду надійшли пояснення Бериславської місцевої прокуратури стосовно представництва прокурором інтересів держави, зазначає що у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду з цим позовом, бездіяльність позивача була доведена прокурором та не спростована учасниками справи.

До пояснень позивачем додані листи Бериславської місцевої прокуратури та Бериславської міської ради, з яких вбачається, що між зазначеними органами велось листування з приводу невиконання відповідачем своїх зобов`язань, з метою об`єктивного та неупередженого розгляду судом справи, просить долучити відповідні листи до матеріалів справи.

Судовою колегією розглянуто вказане клопотання та долучено вказані листи до матеріалів справи.

В судове засідання 06.10.2020 року не з`явився представник відповідача, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Від відповідача до суду відзив на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Ухвала суду про поновлення провадження у справі направлялась на офіційну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" вул. Ф. Кричевського, 19, м. Київ, 03115, проте відповідач вказану ухвалу не отримав з відміткою Укрпошти за зазначеною адресою не знаходиться .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, оскільки апеляційним судом було направлено ухвалу від 30.07.2020 року за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти", зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 28.08.2018 у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" (№12307/16), відповідач вважається повідомленим належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» , у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також зважаючи на те що провадження у справі відкрито з 13.01.2020 року, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, Бериславською міською радою 26.01.2012р., на підставі рішення 3 сесії 6 скликання "Про врегулювання земельних відносин" № 20 від 28.12.2010р., укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої в м. Бериславі по вул. Некрасова, площею 2,3948 га, строком на п`ять років, тобто до 26.01.2017р., який зареєстровано у відділі Держкомзему у Бериславському районі за № 052060006001079 від 26.01.2012р.

Пунктами 9, 11 Договору визначено розмір орендної плати у сумі 57848,79 грн. за рік, та встановлено строк її сплати - "Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяті календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Відповідно до пунктів 21, 37 Договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктами 31, 41 Договору зобов`язано орендаря своєчасно сплачувати орендну плату у відповідності з п. 9, 11 та передбачено відповідальність за його не виконання.

Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у відповідності до ст. 41 Податкового кодексу України, здійснюється органами доходів і зборів.

Як зазначає прокурор, відповідач свої обов`язки за договором не виконував, орендну плату протягом 2016-2017 років не вносив, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість.

Так відповідно до інформації Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за № 12846/10/21-22-52-01 від 28.11.2018р., TOB "КК "Українські продукти" (ЄДРПОУ 32061174) за період з 2016 по 2017 рік (термін договору оренди до 26.01.2017р.) мало нарахувати і перерахувати орендну плату за землю у розмірі 117230,67 грн.

Крім того, на вказаній земельній ділянці по вул.Некрасова в м.Бериславі знаходяться об`єкти нерухомого майна, належні TOB "КК "Українські продукти" на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу від 28.11.2008р., зареєстрованого за № 4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.09.2012р. № 21854921 (п. 3 Договору).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав вказана земельна ділянка на праві приватної власності TOB "КК "Українські продукти" не належить, право товариства використовувати дану земельну ділянку на підставі оренди припинено 27.01.2017р.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідач, починаючи з 27.01.2017р. по цей час використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує, чим порушує законні права та інтереси Бериславської міської ради у вигляді отримання доходу за використання належних раді земель.

Водночас, повідомлення орендаря ТОВ "КК "Українські продукти" щодо використання свого переважного права та укладення договору оренди землі на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" до Бериславської міської ради не надходило.

Листом-повідомленням Бериславської міської ради № 02-27/92/17 від 21.02.2017р. проінформовано ТОВ "КК "Українські продукти" про заперечення міської ради щодо продовження (поновлення) договору оренди землі від 26.01.2012р. на новий строк.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що TOB "КК "Українські продукти", після припинення дії договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р., набувши на підставі договору купівлі - продажу № 4517 від 28.11.2008р. право власності на розташовані на ній об`єкти нерухомості, починаючи з 27.01.2017р. належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою комунальної власності не оформило.

З огляду на те, що речові права TOB "КК "Українські продукти" на земельну ділянку площею 2,3948 га, розташовану за адресою: м. Берислав, вул. Некрасова, 1, не реєструвались, останнє не набуло належних правових підстав на користування зазначеною земельною ділянкою комунальної власності, а тому починаючи з 27.01.2017р. відповідач використовує її без правовстановлюючих документів.

У зв`язку із неотриманням відповіді та ненадходженням упродовж тривалого часу до місцевого бюджету коштів від використання землі комунальної власності, "мовчазною" відмовою TOB "КК "Українські продукти" оформити право користування земельною ділянкою, Бериславською міською радою здійснено розрахунок втрат міського бюджету за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, площею 2,3948 га, розташованої за адресою: м. Берислав, вул. Некрасова, 1, відповідно до якого розмір втрат міського бюджету за період 28.01.2017р. - 31.12.2017р. становить 100762,38 грн., за період 01.01.2018р. - 01.11.2018р. - 90540,11 грн., загалом 191302,49 гривень.

Відповідачем до цього часу нараховані до сплати кошти (збитки) не сплачено, чим порушуються права та інтереси територіальної громади м.Берислав Херсонської області.

Про необхідність вирішення питання щодо подальшого (після припинення дії договору оренди від 26.01.2012р.) використання TOB "КК "Українські продукти" земельної ділянки комунальної власності, Бериславською міською радою повідомлено відповідача листом-повідомленням № 02-27/92/17 від 21.02.2017р.

Таким чином, ТОВ "КК "Українські продукти" було обізнано про необхідність укладення договору оренди та усвідомлювало протиправність безоплатного використання земельної ділянки комунальної власності.

Однак, ТОВ "КК "Українські продукти" з 27.01.2017р. і до теперішнього часу до Бериславської міської ради з питань оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності, укладення договору оренди цієї землі не зверталось, жодних листів від підприємства із зазначених питань до міської ради не находило.

ТОВ "КК "Українські продукти" з 27.01.2017р. жодних заходів, спрямованих на оформлення права користування землею комунальної власності, не вжито.

За наведених обставин прокурор, з посиланням на приписи статей 22, 1166 та 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" 191302,49 грн. збитків (неодержаного доходу) за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 28.01.2017р. по 01.11.2018р.

Бериславська міська рада позовні вимоги прокурора підтримала у повному обсязі, невжиття заходів щодо стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку пояснює відсутністю коштів для сплати судового збору.

Досліджуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів останнім чи іншим суб`єктом відповідних владних повноважень. При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Матеріали справи містять:

- Лист виконавчого комітету Бериславської міської ради від 11.06.2015 року №02-27/325/15, до ТОВ КК Українські продукти , Державної сільськогосподарської інспекції у Херсонській області, Бериславського відділення Новокаховської ОДПІ у Херсонській області. яким зазначено про бездіяльність відповідача, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

- Лист Бериславської місцевої прокуратури до Бериславського міського голови від 09.02.2018 №131/917-вих/18, яким повідомлено, що прокуратурою вивчається наявність підстав для звернення до суду щодо стягнення збитків за самовільне використання земельної ділянки відповідачем, запропоновано міській раді вжити заходів щодо встановлення розміру завданих міському бюджету збитків;

- Лист виконкому Бериславської міської ради від 09.02.2018 №02-37/142/18 направлений Бериславській місцевій прокуратури, в якому повідомлено, що станом на 05.02.2018 в міському бюджеті не передбачено кошти на проведення незалежної експертної оцінки земельної ділянки для встановлення ринкової вартості землі, для проведення оцінки майна та встановлення його фактичного використання,

- Лист Бериславської місцевої прокуратури від 17.01.2019р. №115-1173-18, яким прокурор повідомив Бериславську міську раду про здійснення представництва шляхом подання позовної заяви до ТОВ "КК "Українські продукти" про стягнення заборгованості з орендної плати та неодержаного доходу (упущеної вигоди) за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Статтею 2 Закону України „Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, призводить до не облікованого використання земель, що сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь.

Крім цього, внаслідок самовільного використання цієї земельної ділянки не забезпечується надходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів, у тому числі встановлених за результатами земельних торгів, оскільки належні користувачі і власники земель позбавлені можливості приступити до використання цих земель.

Також, відповідачем добровільно не вжито заходів до відшкодування шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок.

Таким чином, судовою колегією встановлено, що Бериславська міська рада не здійснила заходів щодо стягнення заборгованості, хоча була обізнана про порушення відповідачем вимог земельного законодавства на протязі 2015-2018 років.

Заслуговує уваги той факт, що приписи чинного законодавства України передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави.

Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.

Зазначене свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу, уповноваженого на звернення до суду за захистом інтересів держави, нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Бериславської міської ради.

Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі, правомірно звернувся до суду з позовом у даній справі.

По суті справи колегією суддів встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 26.01.2012р. між Бериславською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар на підставі рішення третьої сесії шостого скликання Бериславської міської ради від 28.12.2010р. №20 "Про врегулювання земельних відносин", приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул.Некрасова, м.Берислав Херсонської області.

В оренду передана земельна ділянка загальною площею 2,3948 га, в т.ч. 2,3948 га із забудованих земель Бериславської міської ради.

На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на підставі договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 28.11.2008р. №4517 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.02.2009р. №21854921: адміністративний корпус; прохідна; будівля консервного цеху та м`ясо-рослинного цеху; навіс під обладнання; майонезний цех; гараж 05-1; матеріальний склад; насосна; будівля котельні; склад готової продукції; механічна майстерня; хлібопекарня; будівля ковбасного цеху; гараж; забійний цех; столярний цех; свердловина; огорожа; мостіння.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить - 1928292,96 грн.

Згідно п.8, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п.9 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бериславської міської ради в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік, що на момент укладання цього договору становить 57848,79 грн.

Відповідно до п.11, орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.31 договору, Орендар відповідно до п.9, 11 цього договору зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Договір зареєстровано в відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №052060006001079 від 26.01.2012р.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що орендар, відповідач за даним позовом, ТОВ "КК "Українські продукти" неналежним чином виконував свої обв`язки за договором оренди, укладеним з Бериславською міською радою, в частині сплати орендної плати, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 117230,67 грн.

Крім цього, після закінчення дії договору оренди землі відповідач продовжує використовувати земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує.

Доказів спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.96 цього Кодексу, землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Наявний в матеріалах справи лист Бериславського управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 28.11.2018р. №12846/10/21-22-52-01 свідчить, що відповідач тривалий час не виконував свої зобов`язання за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, утворивши за період з 2016 по 2017 рік (термін дії договору оренди до 26.01.2017 року) заборгованість в сумі 117230,67 грн.

За наведених обставин, колегія суддів вважає законним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача 117230,67 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача 191302,49 грн. збитків (неодержаного доходу) за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 28.01.2017р. по 01.11.2018р., в аспекті доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Обґрунтовуючи вимогу в цій частині прокурор зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти", починаючи з 27.01.2017р. і по цей час використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів, кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачує, чим порушує законні права та інтереси Бериславської міської ради у вигляді отримання доходу за використання належних раді земель.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так відповідно договору купівлі-продажу частини об`єктів нерухомого майна від 28.11.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Цукуровою С.С., зареєстровано в реєстрі за №4517, Продавець Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехносервіс" передав у власність Покупця Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Українські продукти" об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Херсонська область, Бериславський район, м.Берислав, по вулиці Некрасова, буд.1

Як зазначено вище, земельна ділянка використовувалась відповідачем на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р., який було укладено на 5 років.

З урахуванням того, що договір оренди було зареєстровано в відділі Держкомзему у Бериславському 26.01.2012р., строк дії договору закінчився 26.01.2017р.

Разом з тим, судом встановлено, що у встановлені умовами 30 днів до закінчення строку дії договору орендар з листом-повідомленням про намір продовжити його дію до орендодавця не звертався, протилежного суду не наведено.

В той же час, 21.02.2017р. (тобто протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі), орендодавець Бериславська міська рада направила орендарю ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" лист-повідомлення за вихідним №02-27/92-17, в якому, зокрема, зазначила, що у зв`язку з тим що ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" ухиляється від виконання умов договору та систематично не сплачує орендну плату за землю, Бериславська міська рада не має наміру продовжувати (поновлювати) на новий термін Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області за №652060004001079.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що договір оренди земельної ділянки від 26.01.2012р., зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі Херсонської області за №652060004001079, припинив свою дію 26.01.2017р.

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказаних обставин не спростував, та не навів належних доказів в підтвердження пролонгації договору оренди, обмежившись лише посиланням на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, яким було надано обґрунтовану правову оцінку судом першої інстанції.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;

- орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

В даному випадку судом встановлено, що орендар неналежним чином виконує свої обов`язки за договором, оскільки досить тривалий час не сплачує орендну плату та має заборгованість в сумі 117230,67 грн.; орендодавець заперечив проти поновлення договору оренди.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач продовжує використовувати земельну ділянку, що ним не заперечується.

Предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування збитків (неодержаного доходу) у зв`язку з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим, посилаючись на статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 1, 2, 12, 80, 120, 125, 152, 156, 157, 206, 211 Земельного кодексу України, прокурор вказує на необхідність стягнення з відповідача на користь Бериславської міської ради 191302,49 грн. збитків, які становлять суму неодержаного доходу міським бюджетом - орендної плати за користування землею.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як встановлено господарським судом, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинене у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки від 26.01.2012р.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Прокурором в обґрунтування позовних вимог подано розрахунок втрат до міського бюджету у зв`язку із відмовою ТОВ "Керуюча компанія "Українські продукти" оформити право користування земельною ділянкою площею 2,3948 га по вул.Некрасова, 1 м.Берислава Херсонської області відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до означеного розрахунку, розмір неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою ТОВ "КК "Українські продукти" з 28.01.2017р. по 31.12.2017р. складає 100762,38 грн., з 01.01.2018р. по 01.11.2018р. - 90540,11 грн., всього 191302,49 грн.

При цьому, зазначені суми розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік (3% за 2017рік та 3% за 2018 рік), яка становить 3621604,31 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд не скористався своїми повноваженнями щодо витребування відповідних доказів у разі наявності сумнівів щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2017 та 2018 роки.

Проте, судова колегія вважає такі доводи хибними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Провадження у справі було відкрито 08.02.2019, ухвалами від 25.04.2019, 10.05.2019, 31.10.2019 засідання відкладались.

Тобто у прокурора та позивача було достатньо часу для надання доказів по справі, прокурор та позивач не були позбавлені права подати докази, на яких ґрунтуються розрахунки збитків, для підтвердження відповідних нарахувань, не чекаючи відповідної вимоги суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. по справі № 320/5877/17 вказала, що наявність вимог позивача до відповідача, які випливають з розпоряджень голови районної адміністрації про затвердження актів, не звільняє суд від обов`язку дослідити інші докази у справі, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення збитків. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. по справі № 320/5877/17 (в тому числі із посиланням на висновки, раніше наведені у постанові від 23.05.2018р. по справі №629/4628/16-ц) наголосила на необхідності обов`язкового врахування при визначенні орендної плати відомостей із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

До апеляційної скарги ані прокурором ані позивачем також не надано витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням поважних причин неможливості подання їх в суді першої інстанції у відповідності до ч.4 ст.269 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2017-2018 роки.

Відсутність даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно за 2017, 2018 роки виключає можливість суду перевірити правильність визначення орендної плати за вказані періоди або здійснити самостійно власний розрахунок недоотриманої орендної плати.

Відповідно, колегія суддів доходить висновку про неможливість задоволення вимог про стягнення збитків лише на підставі рішення комісії по визначенню розміру збитків, спричинених в результаті використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, без урахування даних з витягів з технічної документації, які є основою для визначення розміру збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року у справі №923/51/19 без змін, а апеляційної скарги прокуратури Херсонської області - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року у справі №923/51/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.10.2020 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Г.П. Разюк