Постанова

від 07.10.2020 по справі 915/903/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/903/20 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури: Елісашвілі О.М., за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2

на ухвалу Господарського суду Миколаївській області про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

від 06 липня 2020 року (повний текст підписано 06.07.2020р.)

по справі № 915/903/20

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр»

про зобов`язання вчинити дії,-

суддя суду першої інстанції: Давченко Т.М.

час та місце винесення ухвали: 06.07.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 07.10.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітовський транспортний центр» про зобов`язання останнього скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 08.11.2016 №17334889 про реєстрацію за ТОВ «Вітовський транспортний центр» права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1795 та повернення у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації вказану земельну ділянку.

Разом з позовними вимогами прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об?єднання з іншими ділянками); заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Заява про забезпечення позову обґрунтована можливістю ТОВ «Вітовський транспортний центр» , як власника спірної земельної ділянки, розпоряджатися нею на власний розсуд, у зв?язку з чим, на думку прокурора, існує небезпека відчуження спірної земельної ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику ? державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Також, заявник вважає, що існує ймовірність ініціації ТОВ «Вітовський транспортний центр» у порядку ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України, питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївській області від 06.07.2020р. у справі №915/903/20 (суддя Давченко Т.М.) відмовлено в задоволенні заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

У вказаній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що заява прокурора ґрунтується лише на припущеннях щодо потенційної неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання рішення суду та не містить обґрунтованих посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття відповідних заходів.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївській області про відмову у вжитті заходів забезпечення позову від 06.07.2020р. у справі №15/903/20 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги позивача є аналогічними обґрунтуванню заяви про забезпечення позову та зводяться до того, що оскільки ТОВ Вітовський транспортний центр на даний час є власником спірної земельної ділянки, то відповідач згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України має право розпорядитись спірною земельною ділянкою на власний розсуд, зокрема, укласти цивільно-правові угоди щодо неї. здійснити поділ або об`єднання земельних ділянок, змінити цільове призначення тощо.

Також, прокурор вказує, що заява про забезпечення позову містить усі складові елементи, передбачені статтею 139 Господарського процесуального кодексу України та що господарське процесуальне законодавство не вимагає у позивача подавати докази, що підтверджують наявність у відповідача реальних намірів на вчинення будь-яких дій щодо спірного майна, в тому числі його відчуження.

Більш детально доводи Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020р. апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури залишено без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків виявлених при поданні апеляційної скарги.

04.08.2020р. від заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом додано докази сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., а саме: платіжне доручення №1161 від 16.07.2020 року.

01.09.2020р. від Миколаївської обласної державної адміністрації до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення, якими позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити останню та скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду.

Крім того, у даних поясненнях Миколаївською обласною державною адміністрацією заявлено клопотання про розгляд справи без участі її представника, що було враховано апеляційною колегією.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2020р. про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі №915/903/20; розгляд справи призначено на 07 жовтня 2020 року.

Прокурор в судовому засіданні 07.10.2020 року підтримав доводи апеляційної скарги і просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову у справі №915/903/20.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19 тощо.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

За змістом цих норм обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наведені прокурором у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

З доданих до заяви про забезпечення позову та до апеляційної скарги документів не вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 4823380600:01:000:1795 може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на відчуження спірної земельної ділянки або розпорядження нею іншим чином, вчинення дій щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та виду її функціонального використання, тощо. Доказів на підтвердження існування відповідних обставин до заяви не додано.

Також, апеляційна колегія погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що не надано прокурором і доказів подання відповідачем державним реєстраторам документів для вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення їх майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги даного висновку не спростовують.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на непідтверджених припущеннях заявника щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак - і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. Прокурором не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів вчинення відповідачем дій, на які посилається заявник, або ж їх підготовку, в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що зміна цільового призначення та виду функціонального використання спірної земельної ділянки, власником якої є ТОВ «Вітовський транспортний центр» , а також поділ земельної ділянки або об`єднання з іншими ділянками може зумовити звернення з іншими позовами в інтересах держави, однак вказані обставини, за умови недоведеності вчинення відповідачем дій, на які посилається прокурор як на підставу вжиття заходів забезпечення позову або підготовку до таких дій, не можуть бути визнаними такими, які свідчать, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.

При цьому, необхідно також зауважити, що у разі їх належного підтвердження, обставини, на які посилається скаржник, він не обмежений у праві повторно звернутись до суду із відповідною заявою про забезпечення позову у вказаній справі.

Тобто, позивач, у разі коли йому будуть відомі факти вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на поділ, об`єднання, передачу в користування або у власність вищевказаних земельних ділянок, або ж факти в підтвердження підготовки до вчинення вказаних дій, не позбавлений права звернутися до суду повторно із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2020р. у справі №915/903/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 - без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2020р. про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі №915/903/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08.10.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.