Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/11143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/11143/20

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (м. Київ)

про стягнення 292.675,46 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін : не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 292.675,46 грн неустойки за березень-квітень 2020 року відповідно до п. 4.2.20 Договору оренди № 450/3 від 15.06.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.20. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.20. письмовий відзив № б/н від 11.09.20., який надійшов на адресу суду електронною поштою, повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер".

16.09.20. позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.20. клопотання "про об`єднання справ та перехід до загального позовного провадження" № б/н від 16.09.20., яке надійшло на адресу суду електронною поштою 17.09.20., повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.20. копію письмового відзиву № б/н від 11.09.20. повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.20. відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" № б/н від 11.09.20., поданий до Господарського суду міста Києва 28.09.20., повернуто відповідачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.20. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про об`єднання в одне провадження справ № 910/11143/20, № 910/13573/20 та про розгляд справи № 910/11143/20 за правилами загального позовного провадження.

05.10.20. відповідачем подано письмові пояснення, в яких викладено клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%, що становить 146.337,73 грн.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.06.16. між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавцем), відповідачем (Орендар) та позивачем (Підприємство-Балансоутримувач) було укладено Договір № 450/3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1 з врахуванням додаткової угоди № 1 від 02.06.17. до Договору) Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.04.16. № 14 та розпорядження Орендодавця від 20.05.16. № 29, передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 193,7 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 37.

Актами приймання-передачі від 15.06.16. та 02.06.17. Об`єкт загальною площею 193,7 кв.м отримано відповідачем в оренду.

Розділом 3 Договору сторонами погоджено наступне. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.15. № 415/1280, і становить без ПДВ: 262,98 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 50703,06 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 02.06.17. до Договору орендна плата становить за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 53.435,79 грн.

Згідно договору № 1 від 31.05.18. про внесення змін до Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку березень 2018 року становить 65.951,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.19. у справі № 910/16953/18, яке набрало законної сили, стягнуто з Орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за червень-листопад 2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.19. у справі № 910/5496/19, яке набрало законної сили, стягнуто з Орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за грудень 2018 - квітень 2019 року. Крім того, означеним рішенням виселено Орендаря з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 37.

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.19. у справі № 910/5496/19 встановлено наступне.

Умовами Договору строк оренди передбачений до 14.06.19., який станом на день розгляду даного господарського спору є таким, що настав. Оскільки, як встановлено судом, Товариство порушило договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі Підприємству не повернув, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.19. у справі № 910/10757/19, яке набрало законної сили, стягнуто з Орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Об`єкт за період з травня 2019 по липень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.20. у справі № 910/15614/19, яке набрало законної сили, стягнуто з Орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за серпень-жовтень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.20. у справі № 910/5342/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва 116.548 (сто шістнадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 01 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень-лютий 2020 року та 1.748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн 22 коп. судового збору.

Обставини, встановлені у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду міста Києва у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, № 910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20, то встановлені ними факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Звертаючись з позовом до суду в межах даної справи позивач вказав на наступне:

- Орендар приміщення за актом Орендодавцю не повернув, з огляду на що та на приписи пункту 3.12 Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за березень 2020 року, квітень 2020 року в розмірі 146.337,73 грн, що і вчинив;

- на підставі п. 4.2.20 Договору позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за березень-квітень 2020 року на суму 292.675,46 грн;

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з пунктом 3.12 Договору у разі припинення (розірвання) Договору Орендар сплачує орендну плату до повернення Об`єкта за актом приймання-передачі включно.

Пунктом 4.2.20 Договору передбачено, що після припинення дії Договору протягом трьох календарних днів Орендар зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі Підприємству-Балансоутримувачу. У разі невиконання цього пункту Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Як відзначалось судом, обставини припинення Договору оренди 14.06.19. встановленні також Господарським судом міста Києва від 15.07.19. у справі № 910/5496/19.

Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України (частина 1) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, відповідач після закінчення строку дії Договору, в тому числі в березні-квітні 2020 року, не повернув майно з орендного користування.

Згідно з пунктом 4.2.20 Договору у разі закінчення строку дії Договору та неповернення майна по акту приймання-передачі фактично застосовуються норми частини 2 ст. 785 ЦК України, за приписами якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

За висновком суду неповернення Об`єкту оренди за Договором у період після закінчення строку дії Договору, в тому числі в березні-квітні 2020 року, відбулося виключно з вини самого Орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути Об`єкт оренди у визначений Договором строк, а умисно продовжив користування орендованим майном.

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної в тому числі в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.18. у справі № 910/12949/16, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (в даній справі № 910/5342/20 за березень-квітень 2020 року) є неможливим , оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вказане не приймається посилання позивача на пункт 3.12 Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, помилковим є стягнення з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендну плату та неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Належна до стягнення з відповідача на користь позивача неустойка в порядку пункту 4.2.20 Договору та ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України за березень-квітень 2020 року становить 292.675,46 грн. Однак, як відзначалось судом, за березень-квітень 2020 року відповідачем сплачено позивачу 146.337,73 грн орендної плати.

За вказаних підстав, враховуючи викладені вище обставини та висновки, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 146.337,73 грн (292.675,46 грн - 146.337,73 грн), в іншій частині в сумі 146.337,73 грн її нараховано безпідставно, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення неустойки, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, враховуючи встановлений судом розмір неустойки, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення неустойки, які відповідач згідно з ст.74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, взявши до уваги факт умисного неповернення відповідачем майна з оренди незважаючи на рішення господарського суду, яке набрало законної сили, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 16-А; ідентифікаційний код 35007886) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 37; ідентифікаційний код 38945657) 146.337 (сто сорок шість тисяч триста тридцять сім) грн 73 коп. неустойки та 2.195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко