Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/11143/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 910/11143/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10 2020 у справі № 910/11143/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (м. Київ)

про стягнення 292 675,46 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - відповідач) про стягнення 292 675,46 грн неустойки за березень-квітень 2020 року відповідно до п. 4.2.20 Договору оренди №450/3 від 15.06.2016.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що орендар приміщення за актом орендодавцю не повернув, з огляду на що та на приписи п. 3.12 Договору №450/3 від 15.06.2016, відповідач повинен був сплатити орендну плату за березень 2020 року, квітень 2020 року в розмірі 146 337,73 грн, що і вчинив. Однак підставі п. 4.2.20 Договору №450/3 від 15.06.2016 позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за березень-квітень 2020 року на суму 292 675,46 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва стягнуто 146 337,73 грн неустойки та 2 195,07 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- п. 4.2.20 Договору №450/3 від 15.06.2016 передбачено, що після припинення дії Договору протягом трьох календарних днів орендар зобов`язаний передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. У разі невиконання цього пункту Орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

- обставини припинення Договору оренди №450/3 від 15.06.2016 встановленні також Господарським судом міста Києва від 15.07.2020 у справі № 910/5496/19;

- однак, відповідач після закінчення строку дії Договору, в тому числі в березні-квітні 2020 року, не повернув майно з орендного користування;

- одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (в даній справі № 910/5342/20 за березень-квітень 2020 року) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

- враховуючи, що відповідачем було сплачено орендну плату за березень 2020 року, квітень 2020 року в розмірі 146 337,73 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 146 337,73 грн.

Також, суд першої відмовив у задоволені клопотання відповідача про зменшення неустойки на 50%, оскільки відповідач у порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не довів, що обставини для зменшення неустойки є винятковими. При цьому судом, також було враховано факт умисного неповернення відповідачем майна з оренди незважаючи на рішення господарського суду, яке набрало законної сили .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - скаржник) 29.10.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, зменшивши заявлену суму неустойки на 50 %, тобто, до розміру фактично сплаченої апелянтом орендної плати.

Апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 509,549, 551, 611, 627 Цивільного кодексу України та ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" клопотання про зменшення неустойки на 50% не врахував, що для позивача не настало негативних наслідків порушення зобов`язання, відсутнє спричинення збитків, які позивач має компенсувати за рахунок стягнення неустойки, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнення ускладнень у здійсненні позивачем господарської діяльності в результаті дій відповідача з невиконання останнім Договору №450/3 від 15.06.2016.

На думку, заявника апеляційної скарги, має місце невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобов`язань за спірними правовідносинами.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

28.12.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" у справі №910/11143/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Козир Т.П., суддів: Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/11143/20 - залишено без руху.

23.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10 2020 у справі №910/11143/20, розгляд призначено на 19.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 розгляд справи №910/11143/20 відкладено на 09.02.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 09.02.2021 уповноважені представники сторін не з`явилися.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Скаржником 29.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду було подане клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, з огляду на те, що відповідачем було подане клопотання про розгляд справи без участі представника останнього, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 15.06.2016 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодацем, відповідачем, як орендарем та позивачем, як підприємство-Балансоутримувачем було укладено Договір № 450/3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1 з врахуванням додаткової угоди № 1 від 02.06.2017 до Договору) орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.04.2016 №14 та розпорядження орендодавця від 20.05.2016 №29, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) загальною площею 193,7 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт), яке знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 37.

Актами приймання-передачі від 15.06.2016 та 02.06.2017. Об`єкт загальною площею 193,7 кв.м отримано відповідачем в оренду.

Розділом 3 Договору сторонами погоджено наступне. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ: 262,98 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 50703,06 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок Балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 02.06.2017 до Договору орендна плата становить за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 53 435,79 грн.

Згідно Договору № 1 від 31.05.2018 про внесення змін до Договору орендна плата за базовий місяць розрахунку березень 2018 року становить 65.951,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 у справі №910/16953/18, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за червень-листопад 2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5496/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь балансоутримувача заборгованість з орендної плати за Договором за грудень 2018 - квітень 2019 року. Крім того, означеним рішенням виселено орендаря з нежитлового приміщення загальною площею 193,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 37.

При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5496/19 встановлено наступне.

Умовами Договору строк оренди передбачений до 14.06.2019, який станом на день розгляду даного господарського спору є таким, що настав. Оскільки, як встановлено судом, відповідач порушив договірне зобов`язання з оплати орендної плати, після закінчення строку дії договору спірне приміщення за актом приймання-передачі позивачу не повернув, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення вимоги позивача про виселення відповідача із займаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/10757/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за об`єкт за період з травня 2019 по липень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №910/15614/19, яке набрало законної сили, стягнуто з орендаря на користь Балансоутримувача заборгованість з орендної плати за серпень-жовтень 2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №910/5342/20 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Шевченківського району міста Києва 116 548,01 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень-лютий 2020 року.

Обставини, встановлені у справах № 910/16953/18, № 910/5496/19, №910/10757/19, № 910/15614/19, № 910/5342/20 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Звертаючись з позовом до суду в межах даної справи позивач вказав на наступне:

- орендар приміщення за актом орендодавцю не повернув, з огляду на що та на приписи пункту 3.12 Договору, відповідач повинен був сплатити орендну плату за березень 2020 року, квітень 2020 року в розмірі 146 337,73 грн, що і вчинив;

- на підставі п. 4.2.20 Договору позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за березень-квітень 2020 року на суму 292 675,46 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач оскаржує у поданій апеляційній скарзі прийняте судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з останнього неустойки в розмірі 146 337,78 грн та у відмові у задоволенні клопотання про зменшення неустойки на 50%.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно наявності обставин для зменшення неустойки на 50%, тобто, до розміру фактично сплаченої апелянтом орендної плати в розмірі 146 337,78 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі -ГК України), у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Таким чином, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Тобто, в контексті зазначеного, наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Проте, відповідачем не доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки, який встановлений судом, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін.

Тобто, з наведеного вбачається, що у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

При цьому, судом першої інстанції було правомірно взято до уваги факт умисного неповернення відповідачем майна з оренди незважаючи на рішення господарського суду, яке набрало законної сили.

Тобто, з наведеного вбачається, що у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки на 50%.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника на те, що місцевим господарським судом у розгляді справи порушені приписи ст.ст. 509,549, 551, 611, 627 ЦК України та ст.ст. 230, 233 ГК України не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги останнього.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі № 910/11143/20 (в оскаржуваній відповідачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 124, 129-1 ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі №910/11143/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11143/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 15.02.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко