Рішення

від 22.09.2020 по справі 910/6748/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2020Справа № 910/6748/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу

За позовом Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України (03142, м.Київ, просп.Академіка Палладіна буд.32/34, код ЄДРПОУ 05417383)

до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України (03142, м.Київ, бульвар Академіка Вернадського, буд. 38-А, код ЄДРПОУ 02133455)

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору

Представники сторін:

Від позивача: Бендюг О.С. юрисконсульт

Від відповідача: Уманець С.Г. адвокат, Дорошенко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України про визнання укладеним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, в редакції позивача.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до пункту 1 Постанови Бюро Президії НАН України від 11.02.2019 за № 312 постановлено розмістити Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України (відповідач у справі) у нежитлових приміщеннях, загальною площею 843,3 кв.м., що розташовані за адресою м.Київ, бульвар Академіка Вернадського, 38-а, що облікуються на балансі позивача; порядок розміщення організацій НАН України, умови користування приміщеннями, відповідальність осіб та плату за користування приміщеннями визначено Положенням про про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012 (надалі - Положення). На виконання вказаних актів позивачем складено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу і направлено відповідачу 13.01.2020 на підписання. 28.04.2020 користувачем повернений позивачу примірник договору із протоколом розбіжностей, який за результатом опрацювання позивачем не прийнятий; у період з 12.05.2020-13.05.2020 сторони вдруге обмінялись протоколами розбіжностей, не погодивши відповідну редакцію. Оскільки сторонами не досягнуто домовленостей щодо узгодження розбіжностей при укладенні вказаного договору, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору у поданій ним редакції, яка додана до позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст. 181, 187 ГК України та визначений обов`язок щодо укладення договору між позивачем та відповідачем про відшкодування витрат балансоутримувача на нерухоме майно та надання комунальних послуг користувачу, визначений п.3 вищевказаної постанови Бюро Президії № 312 та п.6 Положення.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2020 залишив позов без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

04.06.2020 та 05.06.2020 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.06.2020 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 09.07.2020.

02.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, зазначаючи, що проект відповідного правочину в редакції позивача не відповідає примірному договору, доданому до Положення № 57 від 16.03.2012. Також учасник справи надав власні аргументи щодо узгодження договору по спірних пунктах та зауважив, що передача на вирішення суду неврегульованих питань із зазначених позивачем підстав про обов`язок укласти відповідний договір є необґрунтованим у відповідності до п. 7 ст. 181 ГК України, у т.ч. з огляду на те, що Постанова Президії Бюро НАН України № 312 від 11.12.2019 не є нормативним актом.

06.07.2020 позивач не погоджуючись із аргументами відповідача подав до суду відповідь на відзив, зазначивши власні міркування по неузгоджених пунктах договору.

09.07.2020 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.07.2020.

28.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 03.09.2020.

03.09.2020 суд оголосив перерву у розгляді справи до 22.09.2020.

У судовому засіданні 22.09.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України № 312 від 11.12.2019 Про розміщення Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України , відповідно до Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012, та враховуючи звернення Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.Вернадського НАН України (лист від 02.10.2019 № 93/2-449) Бюро Презиції НАН України постановило:

- розмістити Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України у нежитлових приміщеннях, загальною площею 848,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ. бульвар Академіка Вернадського, 38-А та облікуються на балансі Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського НАН України;

- Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України: у т.ч. своєчасно та в повному обсязі здійснювати відшкодування балансоутримавачу комунальних, експлуатаційних та інших витрат на утримання будівель та прибудинкових територій;

- Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України: у т.ч. укласти зі Спеціальним конструкторсько-технологічним бюро Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу; надати до управління справами НАН України копії укладеного договору та акта приймання-передачі приміщень.

Пунктом 6 Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012, після прийняття рішення НАН України балансоутримувач та користувач укладають договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу відповідно до Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, що додається.

13.01.2020 листом за вих. № 93/2-40 позивач направив відповідачу для підписання два примірники оформленого Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу на 2020 рік із прохання його підписати та надіслати один примірник Інституту.

28.04.2020 позивач у відповідь на пропозицію отримав лист відповідача № 23 від 27.04.2020, яким надано Протокол розбіжностей до запропонованого Договору та підписаний договір із застереженням про зазначений протокол розбіжностей.

12.05.2020 позивач за результатом розгляду Протоколу розбіжностей від 27.04.2020 надав власний Протокол розбіжностей до договору від 07.05.2020 із проханням щодо його підписання строк до 14.05.2020, у протилежному разі Інститут буде вважати, що користувач надав згоду щодо врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

13.05.2020 відповідач на вказану пропозицію повідомив про отримання Протоколу розбіжностей від 07.05.2020 зі спливом п`яти днів, зауважив, що його зміст не є підтвердженням досягнення сторонами згоди стосовно всіх або окремих зазначених у протоколі розбіжностей; згоди на розгляд розбіжностей у судовому порядку користувач не надав.

Листом за вих .№ 93/2-252 від 14.05.2020 позивач повернув відповідачу наданий останнім Протокол розбіжностей від 27.04.2020.

Зазначаючи про недосягнення сторонами узгодження розбіжностей при укладенні договору, який є обов`язковим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, в редакції позивача у своїй редакції.

Відповідач позов не визнає, вказує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та не надання своєї згоди на розгляд спору про розбіжності договору у судовому порядку.

Надавши правову оцінку доводам обох сторін, наданим доказами, дослідивши обставини справи та норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 181 ГК України встановлений порядок укладення господарського договору, за змістом якого у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувавачу є обов`язковим відповідно до Постанови Бюро Президії НАН України від 11.02.2019 за № 312 та п.6 Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012, а тому сторони повинні врегулювати розбіжності, що виникли при його укладенні.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази того, що укладання договору у поданій ним редакції є обов`язковим для сторін на підставі закону. В Законі України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу така норма відсутня, а постанова Бюро Президії НАН України є актом органу управління НАН України, проте не нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною першої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписи статті 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини восьмої статті 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З аналізу викладених обставин та протоколів розбіжностей обох сторін вбачається, що сторонами не було погоджено фактично характеристики об`єкта розміщення, вартість договору (розмір витрат: плати за водопостачання та водовідведення, теплопостачання, утримання приміщень), порядку здійснення розрахунків; користування майном, проведення капітального ремонту, виявлення неполадок, а також строку дії договору, що є істотними умовами договору, тобто договір є неукладеним.

Згідно з ч.5 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Доказів укладення сторонами попереднього договору, надання згоди відповідачем на передачу для вирішення у судовому порядку неврегульованих розбіжностей, матеріалами справи не встановлено та сторонами до справи не надано.

Таким чином, оскільки договір, визнання укладеним якого є предметом даної справи, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону си попереднього договору, по суті договір є не акцептований відповідачем, згода відповідача на передачу спору до суду в частині неврегульованих розбіжностей не надана, у зв`язку з чим відсутні законні підстави зобов`язувати відповідача укладати спірний договір у відповідній редакції позивача.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експерементальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України про врегулювання розбіжностей при укладанні договору шляхом визнання укладеним договору в редакції позивача, відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Дата підписання ухвали 08.10.2020.

Суддя О.М.Ярмак