Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/6748/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа № 910/6748/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України

на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 р. (повний текст складено 08.10.2020 р.)

у справі № 910/6748/20 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України

до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору,-

В С Т А Н О В И В:

Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України про визнання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, в редакції позивача, укладеним.

В обґрунтування позову позивач зазначав про недосягнення сторонами узгоджень щодо існуючих між ними розбіжностей при укладенні договору, який є обов`язковим в силу законодавчих норм.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2020 р. у справі № 910/6748/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів укладення сторонами попереднього договору, або надання згоди відповідачем на передачу для вирішення у судовому порядку неврегульованих розбіжностей договору, матеріали справи не містять. При цьому, договір, визнання укладеним якого є предметом розгляду даної справи, не є обов`язковим для укладення сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору та не акцептований відповідачем, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інститут звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховано положення Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України (далі - НАН України), національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", яким на НАН України покладається обов`язок по прийняттю спеціального нормативного-правового акту по розміщенню організацій, які перебувають у віданні НАН України та визначення оплати за користування приміщеннями, тож запропонована позивачем на виконання постанови Бюро Президії НАН України № 312 від 11.02.2019 р. редакція договору, яка є ідентичною нормам Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012 р., що прийнята на виконання ст. 3 вказаного Закону, є обов`язковою для укладення сторонами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.12.2020 р.

30.11.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, що відбулось 02.12.2020 р., позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. Відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до постанови Бюро Президії НАН України № 312 від 11.12.2019 р. "Про розміщення Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом Інституту загальної та неорганічної хімії ім.В.І.Вернадського Національної академії наук України", відповідно до Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012 р., та враховуючи звернення Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.Вернадського НАН України (лист № 93/2-449 від 02.10.2019 р.) Бюро Президії НАН України постановило:

- розмістити відповідача у нежитлових приміщеннях, загальною площею 848,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ. бульвар Академіка Вернадського, 38-А та обліковуються на балансі Інституту;

- відповідач повинен своєчасно та в повному обсязі здійснювати відшкодування балансоутримувачу комунальних, експлуатаційних та інших витрат на утримання будівель та прибудинкових територій;

- Інститут має укласти з відповідачем договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу; надати до управління справами НАН України копії укладеного договору та акта приймання-передачі приміщень.

Пунктом 6 Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012 р., передбачено, що після прийняття рішення НАН України балансоутримувач та користувач укладають договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу відповідно до примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу, що додається.

13.01.2020 р. листом № 93/2-40 позивач направив відповідачу для підписання два примірники оформленого договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу на 2020 рік із прохання його підписати та надіслати один примірник Інституту.

28.04.2020 р. позивач у відповідь на пропозицію отримав лист відповідача № 23 від 27.04.2020 р., яким надано протокол розбіжностей до запропонованого договору та підписаний договір із застереженням про зазначений протокол розбіжностей.

12.05.2020 р. позивач за результатом розгляду протоколу розбіжностей від 27.04.2020 р. надав власний протокол розбіжностей до договору від 07.05.2020 р. із проханням щодо його підписання в строк до 14.05.2020 р., у протилежному разі Інститут буде вважати, що користувач надав згоду щодо врегулювання розбіжностей у судовому порядку.

13.05.2020 р. відповідач на вказану пропозицію повідомив про отримання протоколу розбіжностей від 07.05.2020 р. зі спливом п`яти днів, зауважив, що його зміст не є підтвердженням досягнення сторонами згоди стосовно всіх або окремих зазначених у протоколі розбіжностей; згоди на розгляд розбіжностей у судовому порядку не надав.

Листом № 93/2-252 від 14.05.2020 р. позивач повернув відповідачу наданий останнім протокол розбіжностей від 27.04.2020 р.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо врегулювання існуючих між ними розбіжностей щодо умов договору, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом предметом якого є врегулювання розбіжностей та укладення договору, у викладеній позивачем редакції.

У відповідності до статті 11 та ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частини 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нормами ч. 1 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 181 ГК України встановлений порядок укладення господарського договору, за змістом якої у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг користувачу є обов`язковим відповідно до постанови Бюро Президії НАН України № 312 від 11.02.2019 р. та пункту 6 Положення про порядок розміщення організацій НАН України (їх структурних підрозділів) в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні НАН України, затвердженого постановою Бюро Президії НАН України № 57 від 16.03.2012 р., а тому сторони повинні врегулювати розбіжності, що виникли при його укладенні.

Утім обов`язковість цієї постанови заснована на адміністративній підпорядкованості однієї сторони другій, а отже майнові відносини, що виникають між президією НАН України та її організаціями, не регулюються Цивільним законодавством України (ч. 2 ст. 1 ЦК України). Так само не є предметом регулювання ГК України адміністративні та інші відносини за участі суб`єктів господарювання (ч. 1 ст. 4 ГК України).

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено обов`язку укладення сторонами договору у поданій позивачем редакції на підставі закону, оскільки в Законі України "Про особливості правового режиму діяльності НАН України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" така норма відсутня, а постанова Бюро Президії НАН України є актом органу управління НАН України, а не нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 8 статті 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З аналізу викладених обставин та протоколів розбіжностей обох сторін вбачається, що сторонами не було погоджено фактично характеристики об`єкта розміщення, вартість договору (розмір витрат: плати за водопостачання та водовідведення, теплопостачання, утримання приміщень), порядку здійснення розрахунків; користування майном, проведення капітального ремонту, виявлення неполадок, а також строку дії договору, що є істотними умовами договору, тобто договір є неукладеним.

Згідно з ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Позивач не надав доказів на підтвердження укладення попередньої домовленості на передачу для вирішення у судовому порядку неврегульованих між ними розбіжностей щодо договору.

Таким чином, оскільки договір, визнання укладеним якого є предметом даного спору, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору, договір є не акцептований відповідачем, згода відповідача на передачу спору до суду в частині неврегульованих розбіжностей не надана, тож відсутні законні підстави для прийняття судового рішення про визнання у судовому порядку договору укладеним.

Доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 р. у справі № 910/6748/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 р. у справі № 910/6748/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6748/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.12.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.І. Поляк

Н.Ф. Калатай