Рішення

від 01.10.2020 по справі 922/883/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/883/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-ник Інвест", м. Київ про стягнення 492474,32 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Мовчан М.В.

відповідача - Маловічко І.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені у період з 01.03.2017 по 30.04.2019 кошти у розмірі орендної плати у сумі 492474,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зазначений період не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради , як власника земельної ділянки за вказаною адресою, грошові кошти у розмірі орендної плати. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.03.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

У відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні 01.10.2020 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказував на те, що договір оренди земельної ділянки, як вбачається з наданих суду документів, не укладався, натомість відбулася продаж земельної ділянки та відповідно відповідач є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку та має сплачувати за користування земельною ділянкою земельний податок. Відповідач протягом 2017-2020 років сплачував за користування земельною ділянкою плату, що підтверджується копіями платіжних доручень. Наданий позивачем акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки повністю ні по формі, ні по змісту не відповідає постанові КМУ №284 від 19.04.1993 та не може бути доказом у даній справі. Зокрема, автозаправна станція працює цілодобово, проте, а ні камери спотереження, а ні керівник станції, а ні директор товариства в день вказаний позивачем, а саме 06.03.2020 не бачили жодної людини яка б проводила обстеження, вимагала надати інформацію, пояснення чи взагалі підписати та підтвердити дані що використовуються при обстеженні, що свідчить про фіктивність обстеження "на місцевості". Позивач замовчує наявність договірних відносин з відповідачем, а саме: на момент подання позовної заяви відповідач вже купив земельну ділянку під об`єктом нерухомості з чітко встановленими межами та кадастровим номером, а позивач підтвердив договірні відносини що полягали в укладенні договорів з виготовлення експертної оцінки земельної ділянки, договору авансового внеску та договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідачу від 14.03.2019.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ "Род-Ник Інвест" на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2017 № 307 на праві власності належить нежитлова будівля літ. "Е-1" загальною площею 20,0 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 4. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №78954359 за ТОВ "Род-Ник Інвест" з 26.01.2017 зареєстровано вищезазначене нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.11.2015 №НВ-6302203882015 земельна ділянка площею 0,0975 га з кадастровим номером 6310136600:09:015:0027 по вул. Блюхера, 4 у м. Харкові (сучасна назва - вул. Валентинівська) перебувала у комунальній власності. Цільове призначення - 12.08. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування АГЗП. Дата державної реєстрації вказаної земельної ділянки 23.05.2005.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2020 №203254285 право власності на земельну ділянку площею 0,0975 та по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові (кадастровий номер 6310136600:09:015:0027) зареєстроване за ТОВ «Род-Ник інвест» з 14.05.2019.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами до 14.05.2019 прав на земельну ділянку площею 0,0975 га по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові з кадастровим номером №6310136600:09:015:0027 та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.11.2015 № НВ-6302203882015.

06.03.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено використання ТОВ "Род-Ник Інвест" земельної ділянки площею 0,0975 га по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування АГЗП з логотипом "Род-Ник".

Позивач вказує на те, що ТОВ «Род-Ник Інвест» у період з 01.03.2017 по 30.04.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 492474,32 грн.

Зазначені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ТОВ «Род-Ник Інвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Валентинівській, 4 у м. Харкові за період з 01.03.2017 по 30.04.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача не отриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період до оформлення відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 Земельного кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій").

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт "г" частини другої статті 28 Закону України "Про землеустрій").

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами виникли відносини пов`язані з укладенням договору оренди, а також обставини безпідставного набуття права на майно.

Натомість судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 №1246/18 вирішено продати юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатку, земельні ділянки. Відповідно до п. 10 Додатку до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 17.10.2018 №1246/18 вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Род-Нік Інвест" земельну ділянку із земель комунальної власності міста Харкова; кадастровий номер 6310136600:09:015:0027; місце розташування: м. Харків, вул. Валентинівська, 4, Київський район; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для експлуатації та обслуговування АГЗП; площею 0,0975; ціна продажу земельної ділянки 895000,00 грн.

Платіжним дорученням №366 від 29.09.2017 відповідачем був сплачений авансовий внесок.

14.03.2019 між Харківською міською радою (продавець) та ТОВ "Род-Ник Інвест" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки №8/19, відповідно до п. 1.1 якого продавець, на підставі рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.10.2018 №1246/18 передає за плату, а покупець приймає і оплачує вартість земельної ділянки площею 0,0975 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 4, кадастровий номер 6310136600:09:015:0027.

При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний міською радою без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.

Платіжним дорученням №1406 від 18.03.2019 відповідачем була проведена оплата, відповідно до договору №8/19 від 14.03.2019.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Род-Ник Інвест" вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо).

Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами, у період з 01.03.2017 по 30.04.2019, судом не встановлено та матеріали справи не містять.

Отже, викладені фактичні обставини дають підстави суду дійти висновку, що користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Род-Ник Інвест" без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений.

Таким чином, суд вважає, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні. У даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

Станом на 14.03.2019, земельна ділянка, щодо якої виник даний спір, була продана відповідачу за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки №8/19, який підписано директором ТОВ "Род-Ник Інвест" з одного боку та Харківським міським головою з іншого боку. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний міською радою (позивачем у справі) без будь-яких зауважень наявності будь-якої заборгованості за землю.

Даний факт не було спростовано представником позивача.

Отже, у зв`язку з продажем земельної ділянки, відповідач є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку та має сплачувати за користування земельною ділянкою земельний податок.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самостійно сплачує вказаний земельний податок, вчасно і в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи (а.с. 85-111).

Водночас суд зазначає, що статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В контексті застосування вказаної норми, в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» визначено принцип «належного урядування» , відповідно до якого у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип «належного урядування» , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі як необґрунтованого та безпідставного.

Така правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №922/1379/18.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 7387,11 грн. за подання позовної заяви у цій справі, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, для повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 284,11 грн. позивачу необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36, приміщення 45А, код ЄДРПОУ 40455555).

Повне рішення підписано 08 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова