Постанова

від 29.09.2020 по справі 922/2601/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2601/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Михайловини Д. В. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 (суддя Суслова В. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 (Гетьман Р. А. - головуючий, судді Дучал Н. М., Склярук О. І.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Агроленд-2014"

до Лозівської міської ради Харківської області

про визнання укладеними угод.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2019 року Фермерське господарство "Агроленд-2014" (далі - ФГ "Агроленд-2014") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської міської ради Харківської області (далі - міськрада), в якому просило суд:

- визнати укладеною між міськрадою та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 27.06.2014 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6311000000:29:080:0053 площею 41,9786 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.07.2014 (номер запису про інше речове право 6495959) на умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви;

- визнати укладеною між міськрадою та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 27.06.2014 щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6311000000:29:080:0054 площею 8,7308 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.07.2014 (номер запису про інше речове право 6496859) на умовах, викладених у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані наявністю у позивача переважного права на укладення договорів оренди землі на новий строк.

1.3. У відзиві на позовну заяву міськрада, зокрема зауважувала, що ОСОБА_1 у період з квітня-червня 2019 року тричі звертався до міськради з листами-повідомленнями про намір скористатись переважним правом на поновлення договорів оренди землі, за результатами розгляду яких, радою 21.06.2019 було прийнято рішення № 1597, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договорів оренди землі. Про прийняте рішення ОСОБА_1 було повідомлено належним чином та в межах місячного строку, визначеного частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", про що свідчить його особистий підпис про отримання документів у ЦНАП. Також, лист-повідомлення міської ради від 16.07.2019, на який посилається позивач як на інформацію про прийняте міськрадою рішення, є нічим іншим як чергове повідомлення про прийняте рішення та заперечення щодо поновлення договорів оренди землі, та яке надіслано на виконання вимоги частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/2601/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019, позов задоволено повністю.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання позивачем зобов`язань за договорами оренди. Факт своєчасного повідомлення орендарем про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договорів на новий строк відповідачем не спростовано. До листа-повідомлення про намір поновити договори оренди орендарем додано додаткові угоди. Відтак, позивачем дотримано строки та процедури, передбачені частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відповідач не повідомив орендаря у місячний строк про результати розгляду його листів-повідомлень від 24.05.2019 та проектів додаткових угод, а рішення № 1597 від 21.06.2019 та лист № 01-18/259 від 16.07.2019 - не містять конкретних посилань на порушення закону. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням і постановою, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 922/2601/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.2. Скаржник наголошує, що у правовідносинах оренди землі за спірними договорами відбулася заміна орендаря з фізичної особи ОСОБА_1 на створене ним ФГ "Агроленд-2014". Водночас, ФГ "Агроленд-2014" до міськради з листом-повідомленням про поновлення договорів оренди землі не зверталося, а з додаткових угод, визнаних судами попередніх інстанцій укладеними, убачається, що орендарем є гр. ОСОБА_1 .

3.3. Скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій порушено положення частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". На думку скаржника, суди не звернули уваги на те, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі № 923/925/18 (постанова від 27.06.2019), із позовами про укладення додаткової угоди на нових істотних умовах із підстав, передбачених частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач має право звертатися до суду у разі їх узгодження між сторонами. Водночас, у цьому разі ФГ "Агроленд-2014" наполягає на зміні істотних умов договорів оренди, викладених у пунктах 3.1. цих договорів щодо строку дії договорів, що виключає можливість застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", адже ця істотна умова не узгоджена, оскільки міськрада заперечує проти укладення договорів.

Міськрада наголошує, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо можливості укладення додаткових угод до договорів оренди землі, змінивши умови первинних договорів посилаючись на зміни положень статті 19 Закону України "Про оренду землі", адже, на думку скаржника, зміни у чинному законодавстві не тягнуть за собою автоматичної зміни умов укладених договорів оренди земельних ділянок.

3.4. Крім цього, міськрада зауважує, що місцевий господарський суд вирішив питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання, що на думку скаржника, є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та ухвалення нового судового рішення.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Агроленд-2014" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 27.06.2014 між міськрадою, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем укладено договір оренди землі, за умовами пункту 1.1 якого ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 6311000000:29:080:0053), загальною площею 41,9786 га сільськогосподарського призначення, розташовану в АДРЕСА_1 для ведення фермерського господарства.

Також, 27.06.2014 між міськрадою, як орендодавцем та ОСОБА_1 , як орендарем було укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 6311000000:29:080:0054), загальною площею 8,7308 га сільськогосподарського призначення, розташовану в АДРЕСА_1 для ведення фермерського господарства.

Згідно з пунктами 3.1 укладених договорів оренди землі, договори укладено терміном на 5 років, сплив яких починається з моменту їх державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договори оренди землі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 29.07.2014. Отже строк дії договорів встановлено до 29.07.2019.

У зв`язку з отриманням земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 було створено ФГ "Агроленд-2014" та 23.09.2014 здійснено його державну реєстрацію (номер запису 14761020000001449).

02.03.2017 між міською радою Харківської області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди щодо внесення змін до договорів оренди землі від 29.07.2014, відповідно до умов яких збільшено розмір орендної плати за користування земельними ділянками кадастровий номер 6311000000:29:080:0053, загальною площею 41,9786 га та кадастровий номер 6311000000:29:080:0054, загальною площею 8,7308 га.

24.05.2019, реалізуючи право передбачене пунктом 3.1 договорів оренди землі та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", ОСОБА_1 звернувся до міськради з листом-повідомленням про намір продовжити (поновити) дію договорів оренди землі. До листів-повідомлення було додано проекти додаткових угод, за змістом яких, позивач змінив термін дії договорів з 5 років на 7 років.

Однак, як вказує позивач у позові, міськрада у встановлений законом місячний строк про результати розгляду листів-повідомлень від 24.05.2019 та проектів додаткових угод не повідомила.

У зв`язку з чим, 11.06.2019 через Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лозівської міської ради, засновник ОСОБА_1 звернувся із аналогічними листами-повідомленнями про намір поновити договори оренди землі від 27.06.2014 з проектами відповідних додаткових угод.

Однак, міськрада також не надала відповідь на зазначені листи-повідомлення та не уклала договори оренди у місячний строк.

Лише 18.07.2019 листом № 01-18/259 від 16.07.2019 міськрада повідомила про своє заперечення у поновленні договорів оренди землі від 27.06.2014 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6311000000:29:080:0053 та 6311000000:29:080:0054. Підставою відмови у поновленні стало - запланована реконструкція колектору для суспільних потреб м. Лозова.

Проте, така бездіяльність міськради, на думку позивача, є неправомірною, а відмова у поновленні є безпідставною та суперечить вимогам частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що порушує права ФГ "Агроленд 2014" та є підставою їх судового захисту. На підставі викладеного позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі.

4.4. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, розглянувши справу, дійшов висновку про відсутність доказів неналежного виконання позивачем зобов`язань за договорами оренди землі. Факт своєчасного повідомлення орендарем про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договорів на новий строк відповідачем не спростовано. До листа-повідомлення про намір поновити договори оренди орендарем додано додаткові угоди. А отже, позивачем дотримано строки та процедури передбачені частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відповідач не повідомив орендаря у місячний строк про результати розгляду його листів-повідомлень від 24.05.2019 та проектів додаткових угод, а рішення № 1597 від 21.06.2019 та лист №01-18/259 від 16.07.2019 - не містять конкретних посилань на порушення закону. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач не спростував в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання укладеними додаткових угод обґрунтовані та підлягають задоволенню.

4.5. Отже, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі у редакції, викладеній у проектах додаткових угод, доданих до позовної заяви. Підставою цих вимог визначено положення частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та безпідставну відмову міскради укласти з позивачем додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі.

4.6. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 зазначеного Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 5 статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин на підставі положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах.

Тобто умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі")

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 908/2314/18 (постанові від 16.09.2019).

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 925/803/18 (постанова від 19.06.2019).

4.7. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій установили, що з пропозицією про поновлення спірних договорів оренди землі та проєктом додаткової угоди про поновлення терміну дії таких договору позивач звернувся до закінчення строку дії договору, як це передбачено його умовами. При цьому позивач фактично запропонував інші (нові) істотні умови договорів оренду землі, зокрема строк дії договорів оренди.

Проте суди не звернули уваги на правові позиції, викладені Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 908/2314/18 (постанова від 16.09.2019) та Верховним Судом у справі № 923/925/18 (постанова від 27.06.2019) та у справі № 925/803/18 (постанова від 19.06.2019) щодо застосування положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не дослідили та не встановили, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов договору оренди землі.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що для продовження договірних відносин на підставі положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах.

4.8. Крім того, варто зауважити, що згідно із частинами 1 та 2 статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно із частиною 4 статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

4.9. Ураховуючи наведену правову позицію Верховний Суд наголошує, що у цьому разі після створення Фермерського господарства "Агроленд-2014" права й обов`язки орендаря спірних земельних ділянок за договорами оренди землі перейшли від громадянина ( ОСОБА_1 ) до Фермерського господарства "Агроленд-2014" з дня проведення його державної реєстрації, а саме з 23.09.2014.

Водночас розглядаючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій зазначене залишили поза увагою, не дослідили зміст листів від 24.05.2019 та від 11.06.2019 щодо наміру ОСОБА_1 скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі. Зокрема, суди не звернули увагу, що орендарем у спірних правовідносинах є ФГ "Агроленд-2014", а відповідно до положень Закону України "Про оренду землі" саме орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі.

Крім цього, зі змісту додаткових угод, які позивач просить визнати укладеними, убачається, що орендарем є ОСОБА_1 , а не ФГ "Агроленд-2014".

4.10. Отже, суди попередніх інстанцій надали неповну юридичну оцінку документам, наявним у справі, не з`ясували усіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, без врахування висновків викладених Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 908/2314/18 застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", що призвело до передчасних висновків про задоволення позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.5. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.6. За наведених обставин, ураховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів та доводів, тому судові рішення у справі необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.7. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачені законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін та залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судових рішеннях.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 922/2601/19 скасувати, а справу № 922/2601/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. .

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил