Рішення

від 06.10.2020 по справі 160/8093/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 160/8093/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНДО ГРУП" до Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

15.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНДО ГРУП" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 26616,25 грн. в т.ч. 21293,00 грн. за основним платежем та 5323,25 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступне. Вважаючи рішення контролюючого органу таким, що прийнято з порушенням норм діючого в Україні законодавства, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України № 5993/6/99-00-08-05-01-06 від 17.02.2020р. термін розгляду скарги продовжено до 05.04.2020р. Проте, станом на час звернення до суду, рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги підприємством не отримано. Підприємство зверталось до ДПС Україні з окремим запитом про надання інформації про розгляд скарги (докази у вигляді копії запиту та копії поштової квитанції з роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти додаються до позовної заяви). Проте, станом на день подання позову жодного відправлення від ДПС України на адресу підприємства не надходило. Позивач зазначає, що має в наявності всі первинні документи які підтверджують не тільки факт здійснення господарських операцій а й рух активів на підприємстві, які підтверджують мету здійснення господарської операції з його контрагентом. Діючим законодавством України не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними або недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податковій декларації. Змісту акту відповідача зводиться до припущень без зазначення конкретних фактів порушення податкового законодавства допущених з боку позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 20.08.20 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

26.08.2020 року представником ДПС України було подано письмовий відзив на позов, в якому зазначене наступне. В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ Вельмонт Груп за період серпень 2016 року на загальну суму 141 954,16 грн., в т.ч. ПДВ 23659,03 гри. Інформація щодо транспортування товару та по розрахунках з постачальником ТОВ Вельмонт Груп відсутня. Також, відповідачем отримано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року, у справі № 203/2198/18, відповідно до якого ОСОБА_1 , було визнано винним вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.205 КК України. ОСОБА_1 в червні 2016 року, надав згоду ОСОБА_2 придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. Незаконна діяльність ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані полягала у тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , розрахункові рахунки та печатки підприємств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адрес підприємств-контрагентів. Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України ТОВ Вельмонт Груп зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради. Станом на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ №200268965 від 01.07.2016 року має статус анульоване 24.10.2017року у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій протягом року. Баланс, декларація з податку на прибуток за 2016 рік підприємством не подавались. Згідно звітності нарахування єдиного внеску за вересень 2016 року на підприємстві працювали лише 2 особи. Остання податкова звітність подана в жовтні 2016 року. Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Вищезазначене свідчить про відсутність у ТОВ Вельмонт Груп необхідних умов та неможливість реального здійснення зазначених в первинних документах (актах здійснених робіт) операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання послуг -ТОВ Вельмонт Груп . ТОВ Вельмонт Груп не є виробником товару в адресу ТОВ Рондо Груп . З урахуванням вищенаведеного, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 06.10.2020 року з метою надання належної оцінки поданим документам.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНДО ГРУП" (код ЄДРПОУ 37271730) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

У періоді, що перевірявся, позивач є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.06.2011 року № 100340310, індивідуальний податковий номер - 372717304822.

На підставі наказу від 07.11.2019 року №1154-п Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Рондо Груп та повідомлення від 07.11.2019 року №503, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатом проведення якої складено 13.12.2019 року Акт №16261/047-36-05-09/37271730.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 21293 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у серпні 2016 року на суму 23659,00 грн.

На підставі акту перевірки №16261/047-36-05-09/37271730 від 13.12.2019 року відповідачем 15.01.2020 року прийняте, оскаржуване позивачем, податкове повідомлення-рішення № 0001490509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 21293,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5323,25 грн.

Вважаючи рішення контролюючого органу таким, що прийнято з порушенням норм діючого в Україні законодавства, позивач 31.01.2020 року звернувся до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020 року.

Рішенням ДПС України № 5993/6/99-00-08-05-01-06 від 17.02.2020 року термін розгляду скарги продовжено до 05.04.2020 року.

Проте, станом на день подання позову жодного відправлення від ДПС України на адресу підприємства не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 року зобов`язано відповідача в строк для надання відзиву надати належним чином завірену копію рішення про результати розгляду скарги ТОВ РОНДО ГРУП на податкове повідомлення-рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року, витребувано від Державної податкової служби України надати результати розгляду скарги позивача за його заявою від 31.01.2020 року за вих. № 31/01/01-1, протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Дана ухвала направлена засобами електронного зв`язку на адресу Державної податкової служби України та отримана стороною 29.09.2020 року о 10:35.

Станом на день розгляду справи, витребувані документи на адресу суду не надходили.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Вельмонт Груп укладено договір №29/08-16, відповідно до умов якого ТОВ Вельмонт Груп зобов`язується передати у власність ТОВ "РОНДО ГРУП" будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 150000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ Вельмонт Груп сформована 29.08.2016 року видаткова накладна №РН-0829/09 на загальну суму 141954,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 23659,03 грн.) та податкова накладна № 97 від 29.08.2016 року на загальну суму 141954,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 23659,03 грн).

Підприємство розрахувалось за придбану продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (платіжне доручення № 1129 від 28.09.2016 року).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. (п.44.1 ст.44 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. (п.134.1.1 ст.134.1 ПКК).

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку,

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Позивач та його контрагент на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

В акті перевірки відповідач зазначив, що при проведені перевірки було використано: декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року; декларація з податку на прибуток за 2016 рік; нарахування єдиного внеску за серпень 2016 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року; бази даних ДФС України; наказ №1154-п від 07.11.2019 року; вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі № 203/2198/18.

При проведенні перевірки запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялися.

Проте суд зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2) пункту 4 розділу III Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою, порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, аналіз Акту перевірки №16261/047-36-05-09/37271730 від 13.12.2019 року свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку №727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства у частині взаємовідносин з Вельмонт Груп . Також висновки акту перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, акт перевірки не містить комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з надання послуг та не наведено відповідачем достатніх доказів їх нереальності.

В акті перевірки відповідач лише посилається на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі № 203/2198/18.

Як вбачається із матеріалів справи, вироком затверджено угоду від 11.06.2017 року про визнання винуватості між прокурором Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченним. Обвинуваченого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мало місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із змісту вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 року у справі № 203/2198/18, суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарська операція між позивачем та його контрагентом не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Також, суд погоджується із доводами позивача про те, що скарга позивача від 31.01.2020 року вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, тобто з 06.04.2020 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

При цьому, за приписами п. 56.9 ст. 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Докази надсилання ДПС України рішення за скаргою платника податків на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства - ТОВ Вельмонт Груп (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів ТОВ Вельмонт Груп ГРУП та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем в Акті перевірки №16261/04-36-05-09/37271730 від 13.12.2019 року не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на те, що висновки акту перевірки не знайшли свого повного підтвердження в ході розгляду справи та відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 179 від 06.07.2020 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 26616,25 грн. прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНДО ГРУП" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Якіра, буд. 53, оф. 3 код ЄДРПОУ 37271730) судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна