Постанова

від 02.03.2021 по справі 160/8093/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8093/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)

у справі № 160/8093/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю РОНДО ГРУП

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю РОНДО ГРУП звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 26616,25 грн., в т.ч. 21293,00 грн. за основним платежем та 5323,25 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп , зміст акту відповідача зводиться до припущень без зазначення конкретних фактів порушення податкового законодавства, допущених з боку позивача. Позивач зазначає, що має в наявності всі первинні документи, які підтверджують не тільки факт здійснення господарських операцій, а й рух активів на підприємстві, які підтверджують мету здійснення господарської операції з його контрагентом. Діючим законодавством України не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними або недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податковій декларації. Також позивач вказує, що вважаючи рішення контролюючого органу таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства, він звернувся до ДПС України зі скаргою на оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПС України № 5993/6/99-00-08-05-01-06 від 17.02.2020 термін розгляду скарги продовжено до 05.04.2020, проте, станом на час звернення до суду рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги підприємством не отримано.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 адміністративний позов задоволено.

Суд встановив, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ Вельмонт Груп , відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування. Відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарська операція між позивачем та його контрагентом не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Висновки акту перевірки не забезпечені належною доказовою базою у частині взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, акт перевірки не містить комплексного дослідження усіх складових оформлених господарських операцій з надання послуг та не наведено відповідачем достатніх доказів їх нереальності. З приводу посилання відповідача на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі № 203/2198/18, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами, оскільки суд у справі № 203/2198/18 не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції.

Також, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що скарга позивача від 31.01.2020 вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, тобто з 06.04.2020.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В апеляційній скарзі скаржник посилається на обставини, зафіксовані в акті перевірки від 13.12.2019, наполягає на безпідставності відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ Вельмонт Груп з огляду на наявну податкову інформацію щодо цього підприємства та отриманий вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі № 203/2198/18, яким визнано винним вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.205 КК України, гр. ОСОБА_1 , який у червні 2016 року, надав згоду гр. ОСОБА_2 придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. Крім того, відповідач посилається на судову практику і правові позиції Верховного Суду, зокрема, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Також при з`ясуванні всіх обставин справи суди повинні перевірити факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, з`ясувати, ким і коли вироблялись придбані позивачем товари та чи вироблялись взагалі, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представники сторін підтримали правові позиції, викладені у відповідних заявах по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова перевірка ТОВ Рондо Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатом якої складений акт №16261/047-36-05-09/37271730 від 13.12.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 21293 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у серпні 2016 року на суму 23659,00 грн.

До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на такі обставини.

Відповідно до проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою встановлено взаємовідносини між ТОВ РОНДО ГРУП та ТОВ Вельмонт Груп з поставки товару у серпні 2016 року на загальну суму 141954,16 грн., у тому числі ПДВ 23659,03 грн.

Інформація щодо транспортування товару та по розрахунках з постачальником ТОВ Вельмонт Груп відсутня.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України ТОВ Вельмонт Груп перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ №200268965 від 01.07.2016 анульовано 24.10.2017 у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій протягом року. Баланс, декларація з податку на прибуток за 2016 рік підприємством не подавались. Згідно звітності нарахування єдиного внеску за вересень 2016 року на підприємстві працювали лише 2 особи. Остання податкова звітність подана в жовтні 2016 року.

Також згідно з даними ЄРПН встановлено, що підприємством ТОВ Вельмонт Груп у 2016 році не придбавався товар вогнезахисний матеріал Фенікс ДБ, ганчір`я, який в подальшому реалізовано на адресу ТОВ РОНДО ГРУП (походження товару не встановлено). ТОВ Вельмонт Груп не є в виробником ідентифікованого товару.

Крім того, відповідачем отримано вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі № 203/2198/18, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. ОСОБА_1 в червні 2016 року, надав згоду ОСОБА_2 придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами. Незаконна діяльність ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані полягала у тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , розрахункові рахунки та печатки підприємств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адрес підприємств-контрагентів.

Виходячи з наведеного, контролюючим органом зазначено, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. У ТОВ Вельмонт Груп відсутні необхідні умови та можливість для реального здійснення зазначених в первинних документах (актах здійснених робіт) операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для поставки товару.

Отже, перевіркою неможливо підтвердити факт отримання ТОВ РОНДО ГРУП товару від ТОВ Вельмонт Груп .

На підставі акту перевірки №16261/047-36-05-09/37271730 від 13.12.2019 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0001490509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 21293,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5323,25 грн.

31.01.2020 позивач подав до ДПС України скаргу на означене вище податкове повідомлення-рішення №0001490509 форми Р від 15.01.2020.

Судом також встановлено, що рішенням ДПС України № 5993/6/99-00-08-05-01-06 від 17.02.2020 термін розгляду скарги продовжено до 05.04.2020, станом на день подання позову відповідь від ДПС України на адресу підприємства не надходила.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

З огляду на п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 Витрати ) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд встановив, що позивач в періоді, що перевірявся, мав фінансово - господарські операції з ТОВ Вельмонт Груп на підставі укладеного договору №29/08-16 від 29.08.2016, відповідно до умов якого ТОВ Вельмонт Груп зобов`язується передати у власність ТОВ РОНДО ГРУП будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 150000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ Вельмонт Груп поставлений на адресу позивача товар вогнезахисний засіб Фенікс ДБ , що підтверджено видатковою накладною від 29.08.2016 №РН-0829/09 на загальну суму 141954,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 23659,03 грн.) та податковою накладною № 97 від 29.08.2016 року на загальну суму 141954,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 23659,03 грн).

Підприємство розрахувалось за придбану продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (платіжне доручення № 1129 від 28.09.2016).

На час здійснення господарської операції з позивачем вказаний контрагент мав статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у нього спеціальної податкової правосуб`єктності.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкова накладна, на підставі якої позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідає вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаної господарської операції в бухгалтерському обліку товариства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаного договору поставки, апеляційний суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарської операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарської операції з поставки товару меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаної операції не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності судом встановлено, відповідачем не спростовано, що 25.08.2016 позивачем укладений договір № 74-ВЗ з ТОВ Комерційний центр Лібертон , відповідно до якого позивач зобов`язувався виконати роботи з вогнегасної обробки дерев`яних конструкцій даху будівлі об`єкту.

Виконання таких робіт підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року форми КБ-2В, підписаним між вказаними вище особами і з якого вбачається, що вогнезахисна обробка здійснювалась засобом Фенікс ДБ .

Виходячи з наведених обставин, документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з отримання товару від контрагента ТОВ Вельмонт Груп , є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у цього контрагента, а також використання товару у власній господарській діяльності та настання змін в майновому стані платника податків.

Як правильно встановив суд першої інстанції, в акті перевірки відповідач зазначив, що при проведені перевірки було використано: декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року; декларація з податку на прибуток за 2016 рік; нарахування єдиного внеску за серпень 2016 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; бази даних ДФС України; наказ №1154-п від 07.11.2019; вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі № 203/2198/18. При проведенні перевірки запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялися.

Отже, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента ґрунтуються виключно на інформації стосовно контрагента позивача і висновків, що вказане вище підприємство в період, що перевірявся, фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано позивачу).

Апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. У разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення таких операцій в податковому обліку.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

В постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо справжнього стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи або послуги), не дивлячись на те, що контрагенти, можливо, і мають намір порушити податкове законодавство.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

В свою чергу контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарської операції з поставки товару вказаним вище контрагентом, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі інформації стосовно ТОВ Вельмонт Груп .

З приводу посилання контролюючого органу на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017 у справі № 203/2198/17, що набрав законної сили 12.09.2017, судом встановлено, що згідно цьому вироку ОСОБА_1 в червні 2016 року, при невстановлених слідством обставинах, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, надав згоду ОСОБА_2 придбати (перереєструвати) на своє ім`я фіктивні ТОВ Грайден Компані (ЄДРПОУ 40516104) та ТОВ Вельмонт Груп (ЄДРПОУ 40489804) за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними підприємствами.

З метою подальшого пособництва у придбанні фіктивних підприємств та прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 познайомив ОСОБА_1 з невстановленою досудовим розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_3 . Переслідуючи корисливу мету, в невстановлений досудовим розслідуванням день і час, ОСОБА_1 після попередньої домовленості, зустрівся з зазначеною особою на ім`я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську та надав згоду на придбання (перереєстрацію) на своє ім`я фіктивних підприємств, передавши копію паспорту та ідентифікаційного коду останньому.

На підставі підписаних ОСОБА_1 відповідних документів, наданих невстановленим досудовим розслідуванням особами в Броварській районній державній адміністрації, 30.06.2016 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Грайден Компані та в виконавчому комітеті Ірпінської міської ради 23.06.2016 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Вельмонт Груп , згідно яких єдиним засновником вказаних товариств став ОСОБА_1 .

У червні 2016 року ОСОБА_1 став фактичним засновником та директором ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , при цьому фінансово - господарську діяльність підприємств не здійснював, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, не підписував до податкових органів не подавав і нікому цього не доручав.

Незаконна діяльність ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані полягала у тому, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, використовуючи реквізити ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , розрахункові рахунки та печатки товариств, здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на адресу підприємств - контрагентів.

Після документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам - вигодонабувачам) з метою уникнення від оподаткування, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , надавши згоду на придбання (перереєстрацію) на своє ім`я ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , підписавши реєстраційні документи та документи, необхідні для відкриття розрахункових рахунків товариств, не збираючись вести їх фінансово - господарську діяльність, пособничав невстановленим слідством особам у незаконній діяльності, а саме у придбанні фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України, в обсязі підозри.

За таких обставин Кіровський районний суд м. Дніпропетровська прийшов до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивного підприємництва, тобто пособництво у придбанні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компані , з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У спірному випадку належні докази, які б підтверджували, що обставини, встановлені у вироку, на який посилається відповідач, стосуються саме правовідносин позивача з його контрагентом - ТОВ Вельмонт Груп , відсутні, сторонами не подані, судом не встановлені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у кримінальній справі № 203/2198/17 суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача по взаємовідносинам з ТОВ Вельмонт Груп за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції.

Отже вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами.

Також суд апеляційної інстанції вважає доречним посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 у справі №815/6470/16, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Як встановлено судом вище, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують, що позивач отримав товар у ТОВ Вельмонт Груп для провадження своєї господарської діяльності, спірна господарська операція є реальною, відповідає дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Досліджені судом надані ТОВ РОНДО ГРУП первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст відповідної господарської операції і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Виходячи в вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно встановив, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, за результатами якого винесено податкове повідомлення-рішення №0001490509 від 15.01.2020.

Висновки суду першої інстанції відповідач в апеляційній скарзі не спростовує, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення полягають фактично у викладені обставин, зафіксованих в акті перевірки №16261/047-36-05-09/37271730 від 13.12.2019.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 160/8093/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко