Рішення

від 06.10.2020 по справі 280/4851/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2020 року Справа № 280/4851/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 164, код ЄДРПОУ 38731918)

Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 164, код ЄДРПОУ 00731270)

про стягнення заробітної плати та невиплаченої при звільненні вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації або у разі його ліквідації з його правонаступника - з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (з урахуванням затримки виплати) у розмірі 15181,53 грн. (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят одна грн. 53 коп.);

зобов`язати Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації або у разі його ліквідації його правонаступника - Департамент агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 належну при звільнені вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, тобто 17545,64 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять гри. 64 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про здійснення відповідачем часткової виплати належних позивачу сум при звільненні у вигляді не виплаченої грошової компенсації за не використані дні відпустки, різниці між сумою виплаченої заробітної плати за січень 2020 року та сумою, що підлягала сплаті у зв`язку з підвищенням посадових окладів за січень 2020 року, середнього заробітку за затримку з розрахунку. Однак, з урахуванням виплаченої суми станом на 31.03.2020 наявна заборгованість у розмірі 15181,53 грн. Крім того, вказано, що сума грошових коштів вихідної допомоги залишилась не виплаченою, у зв`язку з чим просив суд стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на свою користь вихідну допомогу у розмірі 17545,64 грн.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 26.08.2020. Відповідачем зокрема зазначено, що на правовідносини пов`язані із проходженням позивачем публічної служби розповсюджується в першу чергу дія Закону України Про державну службу , а не Кодексу законів про працю України. Вказано, що відповідно до вимог п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу. Однак, відповідно до редакції ст.87 Закону України Про державну службу , що діяв на момент звільнення позивача не було передбачено виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати у разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу. Натомість, вихідна допомога у розмірі середньої заробітної плати виплачується державному службовцю у разі його звільнення тільки з підстав звільнення, передбачених п.1 ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, відповідачем також подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.03.2020 позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, в якій просила суд: стягнути з відповідача заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 8524,84 грн. та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити належну при звільненні вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, тобто не менше ніж 17545,64 грн.

12.03.2020 року позивачка подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд додати до позовних вимог вимогу про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за весь час затримки виплати працівникові усіх сум з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2020 по справі №334/1193/20 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати та невиплаченої при звільненні вихідної допомоги, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, у зв`язку із тим, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2020 по справі №334/1193/20 була надіслана судом 03.07.2020, а оприлюднена 06.07.2020.

Враховуючи вищевикладене, та у зв`язку із тим, що позивачем вживалися заходи своєчасного звернення до суду, суд приходить до висновку про поважність причин його пропуску.

Крім того, ухвалою суду від 27.07.2020 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк для звернення до суду з даною позовною заявою.

Щодо розгляду справи з викликом (повідомленням) сторін, суд зазначає наступне.

Порядок вирішення клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження визначений в статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги якого не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Дана адміністративна справа згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до справ незначної складності, тому клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 27.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 25.08.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

У зв`язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці, розгляд справи проводиться першого робочого дня.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації № 37-к від 30.01.2020 року ОСОБА_1 було звільнено 31 січня 2020 року з посади провідного спеціаліста відділу ведення бухгалтерського обліку та матеріально-технічного забезпечення управління персоналу та ведення бухгалтерського обліку Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв`язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.

Згідно п.2 наказу від 30.01.2020 №37-к позивачу зобов`язано виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічну основну та додаткові відпустки.

На день звільнення з роботи ОСОБА_1 позивачу була нарахована заробітна плата за січень 2020 року та грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки у сумі 14540,44 грн., але не була виплачена у повному обсязі внаслідок відсутності грошових коштів.

У січні 2020 року позивачу було виплачено 6015,60 грн., а розмір заборгованості на день звільнення становила 8524,84 грн., що підтверджується повідомленням про нараховану суму, належну працівникові при звільненні № 31 від 30.01.2020 року.

31 березня 2020 року позивачу виплачено частину заборгованості з середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26763,71 грн.

Однак, позивач зазначає, що з урахуванням виплаченої суми станом на 31.03.2020 наявна заборгованість у розмірі 15181,53 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Також, судом встановлено, що сума вихідної допомоги залишилася не виплаченою.

Згідно довідки відповідача від 30.01.2020 № 60 середньомісячна заробітна плата позивача складає 11524,71 грн.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; (…).

Як зазначено у ч.3 ст.5 Закону України Про державну службу, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

У ст.44 Кодексу законів про працю України зазначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; (…).

Суд погоджується з позицією позивача, що питання виплати позивачу вихідної допомоги при ліквідації державного органу не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок проходження та звільнення з державної служби, у зв`язку з чим до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи Кодексу законів про працю України.

У відзиві на позовну заяву відповідач, як на доказ правомірності не виплати позивачу вихідної допомоги, посилається на роз`яснення, викладені у Листі Національного агентства України з питань державної служби від 26.12.2019 за №9838/13-19.

Проте суд зазначає, що роз`яснення мають індивідуальний характер та не є нормою права.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на користь позивача вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст.44 Кодексу законів про працю України у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 17545,64 грн.

До суду не надано доказів того, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.

Звідси, позовні вимоги до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає про те, що їй не виплачено суму у розмірі 8 524,84 грн. (грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки), що було визначено у довідці Департаменту від 30.01.2020 № 31, як заборгованість на день звільнення.

Однак, суд зазначає, що 30.03.2020, як також зазначила позивач, їй була виплачена сума у розмірі 26 763,71 грн.

Відповідно до розрахункового листа за березень 2020 року Департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації було нараховано та виплачено ОСОБА_1 суму у розмірі 33 246,84 грн. із урахуванням податків та зборів, яка складалась із: окладу державного службовця - 410 грн.; вислуги - 98,40 грн.; компенсації за невикористані дні відпустки за 27 днів - 8 524,84 грн.; середньої заробітної плати за 40 днів затримки розрахунку - 24 213,60 грн.

Після виплати обов`язкових платежів, фактично на банківський рахунок ОСОБА_1 було перераховано 26 763,71 грн. Таким чином, позивачу була виплачена вся належна їй сума при звільненні, у тому числі 8524,84 грн. -компенсації за невикористані відпустки, які отримала вона на банківській рахунок враховуючи відраховані податки та збори, що підтверджується копією розрахункового листа за березень 2020 року.

Щодо виплати суми за час затримки розрахунку, то, так, дійсно термін затримки склав 40 днів, що не заперечує і позивач, однак їй було виплачено суму за цей період у розмірі 24 213,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява в частині вимог про стягнення з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації або у разі його ліквідації з його правонаступника - з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (з урахуванням затримки виплати) у розмірі 15181,53 грн. не підлягає задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, слідує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, питання щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 164, код ЄДРПОУ 38731918), Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 164, код ЄДРПОУ 00731270) - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати - 17545,64 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять гривень 64 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 06.10.2020.

Суддя О.В. Конишева