Рішення

від 07.09.2020 по справі 300/2437/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. справа № 300/2437/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: представника позивача - Захарчука В.В., представника відповідача - Бондара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги від 18.02.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0003211306, 0003231306, 0003281306, 0003271306, 0003261306 від 18.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій №0003241306 від 18.02.2019 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0003251306 від 18.02.2019.

Позовні вимоги мотивує тим, що податковий орган безпідставно та необґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу, на підставі висновків акту перевірки, які ґрунтуються на припущеннях перевіряючих. Вказав, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків, які стали підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за рахунок того, що відповідачем визначено суму отриманого доходу позивача на підставі відомостей з Єдиної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів 1-ДФ, що не передбачено чинним законодавством. Вказує, що перевіряючими на підставі банківської виписки КБ ПриватБанк встановлено надходження коштів за товари, роботи (послуги) в сумі 4228805,50 грн. При цьому під час проведення даної перевірки не враховано усі документи, які підтверджують придбання позивачем товарів, отримання послуг різного виду, інші витрати, які для визначення суми оподатковуваного доходу за 2016 - 2017 роки. Контролюючим органом не зазначено в акті перевірки будь-яких даних щодо встановлення витрат за період з 01.10.2016 по 31.12.2017, тому донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб виключно на підставі даних доходу без врахування витрат є протиправним та безпідставним та проведеним в супереч законодавства.

Оскільки саме ця обставина стала підставою для здійснених нарахувань просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення та вимогу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Позивач у строки встановлені судом усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на адміністративний позов, який надійшов на адресу суду 06.02.2020 (т. 1 а.с.204-207). Згідно змісту відзиву відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що із висновків фіскального органу викладених в описовій частині Акту від 22.01.2019 №61/09-19-13-06/ НОМЕР_1 підставою для донарахувань зобов`язань із податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору стало заниження позивачем чистого оподаткованого доходу в періоді, що перевірявся та порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування. Крім цього, позивачем порушено порядок розрахунків у готівкові формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій. В зв`язку з цим податковим органом правомірно визначені суми грошових зобов`язань.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

25.05.2020 судом закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

12.06.2020 представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив (т. 2 а.с. 12-27).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що позивачем не було вчинено жодних порушень податкового законодавства, усі необхідні первинні документи були надані перевіряючим, які безпідставно їх не взяли до уваги. Просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. Суду пояснив, що порушень норм законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень з боку податкового органу не було. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 12.03.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку з 13.03.2015 . Платником податку на додану вартість не зареєстрований.

Відповідно до наказу на проведення позапланової виїзної перевірки №1975 від 12.12.2018 та направлення від 03.01.2019 №2 виданого ГУ ДФС в Івано-Франківській області, посадовою особою ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 13 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 13 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 22.01.2019 №61/09-19-13-06/ НОМЕР_1 в якому встановлено наступні порушення:

п. 44.1, п. 44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177, п. 296.1, ст.296 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем Книга обліку доходів і витрат в періоді не надана;

ст.164, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 598287,31грн., в тому числі за 2016р. - 116008,32 грн., 2017р. - 482278,99 грн.;

п.294.1 ст.294, п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за І-ІІІ квартали 2016 року в розмірі 70349,11 грн.;

ч.4 ст. 4, ч.2 ч.5 ст. 7, ч. 6 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 в загальній сумі 134475,00 грн., в тому числі за 2016 рік - 24750,00 грн., за 2017рік - 109725,00 грн.;

пп. 164.1.3 п. 164.1 статті 164 ПК України, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 49857,28 грн., в тому числі за 2016р. в сумі 9667,36 грн., за 2017р. в сумі 40189,92 грн.;

п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст.183, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 362150,20 грн.;

п.1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями, здійснюючи операції по розрахунках готівкою без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не роздруковуючи відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті до суб`єктів господарювання;

п.51.1 ст.51, пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України фізичною особою податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2015р. - 2017рр. з відображенням нарахованих та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу 157 до органу державної податкової служби за місцем свого розташування не подавався.

За результатами встановлених порушень, органом ДФС винесено наступні податкові повідомлення рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов`язань:

№0003211306 від 18.02.2019 за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 747857,14 грн. з яких - 598278,31 грн. - основний платіж, 149571,83 грн. - штрафна санкція;

№0003231306 від 18.02.2019 за платежем єдиний податок з фізичних осіб, в розмірі 87936,39 грн. з яких 70349,11 грн. - основне зобов`язання, 17587,28 - штрафна санкція;

вимога №0003251306 від 18.02.2019 за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 134475,00 грн.

№0003241306 від 18.02.2019 застосовано штрафну санкцію за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29370,00 грн.

№0003281306 від 18.02.2019 за платежем військовий збір у розмірі 62321,60 з яких 49857,28 грн. - основний платіж та 12464,32 грн. - штрафна санкція;

№0003271306 від 18.02.2019 за платежем податок на додану вартість в розмірі 452687,75 грн. з яких 362150,20 грн. - основне зобов`язання та 90537,55 грн. - штрафна санкція;

№0003261306 від 18.02.2019, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Не погодившись із правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся із позовом до суду.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та норм права.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями; Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 за №996-XIV, зі змінами та доповненнями.

Згідно висновків фіскального органу викладених в описовій частині акту від 22.01.2019 №61/09-19-13-06/ НОМЕР_1 підставою для донарахувань зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору стало заниження позивачем чистого оподаткованого доходу в періоді, що перевірявся та порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування. Зокрема заниження чистого оподаткованого доходу у періоді, що перевірявся, вплинуло на донарахування єдиного податку, що сплачується особами які перебувають на спрощеній системі оподаткування, при цьому таке заниження вплинуло, зокрема, й на донарахування сум єдиного внеску та військового збору.

При цьому, висновки контролюючого органу вказують на порушення правил перебування платника на спрощеній системі оподаткування, за результатом саме заниження сум чистого доходу. Таке порушення вплинуло на донарахування податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, зокрема, що відображено у висновку про неподання заяви платником на реєстрацію платником податку на додану вартість.

Таким чином, для встановлення правомірності висновків, що містяться в акті перевірки, судом досліджено обставини відображення позивачем чистого оподатковуваного доходу та правомірність його визначення контролюючим органом.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність на умовах сплати єдиного податку згідно глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ. зі змінами та доповненнями, був платником 2-ї групи, ставка єдиного податку становить 20%, мінімальної заробітної плати, вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

В ході перевірки встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, чим порушено п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України.

Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України доходом для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Перевіркою дотримання граничного обсягу суми доходу, який дає право платникам II групи єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, згідно, представлених первинних документів (виписок банку по розрахункових рахунках) перевіряючими встановлено, що фізичною особою платником податків ОСОБА_1 в серпні 2016 року перевищено обсяг доходу отриманого від провадження діяльності встановленого положеннями п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України (1500000,00 грн.) на суму 468994,07 грн.

Згідно п. 292.6. ст. 292 Податкового кодексу України, датою отримання доходу платника єдиного податку с дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пп. 5 п. 292.11. ст. 292 Податкового кодексу України до складу доходу фізичної особи - підприємця, яка сплачує єдиний податок, визначеного цією статтею, не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Судом встановлено, що протягом 2016 року позивачем здійснено повернення коштів контрагентам. Зокрема, за поставлений неякісний товар за накладною №1/16 від 01.02.2016 впродовж лютого - березня 2016 року позивачем було повернуто в касу ТОВ "САН ВУД" грошові кошти готівкою в сумі в сумі - 100331,40 грн. Також позивачем здійснено повернення частини попередньої оплати за товар, що не був поставлений, в сумі - 212753,60 грн. ТОВ "ММЕ-ФОРЕСТ" згідно досудової вимоги контрагента, що підтверджено прихідним касовим ордером № 25 від 05 вересня 2016 року. Вказані обставини не взяті до уваги перевіряючими та в порушення вимог пп. 5 п. 292.11. ст. 292 Податкового кодексу України ці суми включено до складу доходу фізичної особи-підприємця.

Суд зазначає, що у відповіді на відзив (т. 2 а.с. 12-27) позивачем наведено розрахунок та додано докази, які підтверджують викладені обставини, щодо одержаного доходу за І-ІІІ квартали 2016 року у розмірі 1223349,30 грн., що не перевищує граничного обсяг доходу отриманого від провадження діяльності встановленого положеннями п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України (1500000,00 грн.). Вказана сума доходу - 1223349,30 грн. отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності як платника єдиного податку у І-ІІІ кварталі 2016 року документально підтверджується: заключними виписками АТ КБ ПриватБанк по поточному рахунку позивача за І-ІІІ квартал 2016 року (т.2 а.с.147-160), листом - довідкою ФОП - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) (т.2 а.с. 161), листами ФОП - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) № 2 від 03.03.2020 з доданими до нього документами (т.2 а.с. 164-172), ТОВ ММЕ-ФОРЕСТ (код ЄДРПОУ - 38533178) № 475/03 від 02.03.2020 з доданими до нього документами (т. 2 а.с. 176-184), ТОВ САН ВУД (код ЄДРПОУ - 38330660) № 149 від 23.03.2020 з доданими до нього документами (т.2 а.с. 188-223), ТОВ Компанія Спамук (т.2 а.с. 224-237), висновком експертного дослідження Івано-Франківського НДЕКЦ МВС від 05.06.2020 №ЕД-19/109/14/3-1ЕК (т. 2 а.с. 29-45).

При цьому, будь-яких доказів, які б спростували твердження позивача податковим органом суду не надано.

Враховуючи наведене, висновок контролюючого органу, що відображений в акті перевірки, про перевищення граничного обсягу доходу отриманого від провадження діяльності встановленого положеннями п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України у третьому кварталі 2016 року є безпідставним. Як наслідок відповідач помилково дійшов висновку про обов`язок відповідача перейти на загальну систему оподаткування у четвертому кварталі 2016 року та обов`язок реєстрації платником податку на додану вартість з 01.10.2016.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги за четвертий квартал 2016 року, а податкові повідомлення-рішення, в частині визначення грошових зобов`язань з податків та зборів за цей період є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань за 2017 рік суд зазначає наступне.

Згідно пп. 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що фактично таке перевищення відбулось у 4 кварталі 2016 року, позивач зобов`язаний був з 01.01.2017 року перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

Щодо правомірності визначення податковим органом оподатковуваного доходу позивача у 2017 році судом встановлено наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями), об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включається до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат:

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу): обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому акт перевірки містить загальну інформації про обсяг витрат за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1144784,10 грн. по господарській операції із ДП Івано-Франківське лісове господарство та оплата послуг банку. Акт перевірки не містить будь-яких даних щодо підстав неврахування інших витрат позивача за період з 01.10.2016 по 31.12.2017. Судом встановлено, що при перевірці позивачем надавались первинні документи, які дозволяли встановити фактичні витрати пов`язані з господарською діяльністю і які повинні були бути враховані перевіряючими при визначенні загального оподатковуваного доходу, що підтверджується актом (реєстром/описом) документів, що передаються для проведення документальної позапланової виїзної перевірки №1 від 09.01.2019 (т. 5 а.с. 198).

Зокрема, судом встановлено, що до складу витрат позивача у 2017 році відповідачем безпідставно не включено витрати понесені внаслідок господарських операцій щодо придбання пиломатеріалів, послуг із їх доставки, митного терміналу та зважування, митно- брокерських послуг, лабораторного фітокарантинного дослідження деревини для експорту, комісій банків, які складають - 2003485, 32 грн., необхідність включення яких також підтверджено висновком експертного дослідження від 05.06.2020 №ЕД-19/109/14/3-1ЕК (т. 2 а.с. 29-45). Зокрема, вказане стосується взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 240-262), ТОВ Брок Бізнес Альянс (т. 3 а.с. 2-36), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 38-131), державною установою Івано-Франківська фітосанітарна лабораторія (т. 3 а.с. 133-138), ТОВ Термінал Прикарпаття (т.3 а.с. 140-168), ДП Солотвинське лісове господарство (т. 3 а.с. 170-249, т. 4 а.с.1-28), ДП Івано-Франківське лісове господарство (т. 4 а.с. 30-268), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (т. 5 а.с. 2-20), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 21-40), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 42-49), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (т. 5 а.с. 51-55), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (т. 5 а.с. 57-62), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (т. 5 а.с. 64-73), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 (т. 5 а.с. 75-80).

Враховуючи відсутність в акті перевірки обґрунтувань невключення до оподатковуваного доходу сум понесених витрат позивача, відповідачем здійснено нарахування такого оподатковуваного доходу і як наслідок визначення грошових зобов`язань без достатніх правових підстав, оскільки донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору виключно на підставі даних доходу без врахування витрат є протиправним.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003211306 від 18.02.2019, №0003231306 від 18.02.2019, вимога №0003251306 від 18.02.2019, №0003241306 від 18.02.2019, №0003281306 від 18.02.2019, №0003271306 від 18.02.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003261306 від 18.02.2019, яким визначено грошове зобов`язання за порушення п.1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Відповідно до абзацу першого преамбули до Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями, дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Перевіркою дотримання вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями на підставі наданих для перевірки документів встановлено, що фактично у періоді з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснюючи підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, а саме реалізовував лісоматеріали фізичним особам отримував дохід готівкою в загальній сумі 239800,00 грн., за період з 01.10.2016 по 31.12.2017, проводивши розрахунки у готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій. Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення п.1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями, проводив операції по розрахунках готівкою без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не роздрукував відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті до суб`єктів господарювання.

Під час розгляду справи позивачем не наведено жодного заперечення чи обставин, які б спростовували висновки викладені в акті перевірки щодо вказаного порушення чи свідчили б про відсутність такого порушення.

Враховуючим наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003261306 від 18.02.2019 задоволенню не підлягають.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9605,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0003211306, 0003231306, 0003281306, 0003271306 від 18.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій №0003241306 від 18.02.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0003251306 від 18.02.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 9605,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 17.09.2020.