Постанова

від 21.01.2021 по справі 300/2437/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2437/19 пров. № А/857/13615/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Запотічного І.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, ухвалене суддею Григоруком О.Б. у м.Івано-Франківську о 12:54, повний текст якого складений 17 вересня 2020 року, у справі №300/2437/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішенння про застосування штрафних санкцій та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2019 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомленя-рішення №№0003211306, 0003231306, 0003281306, 0003271306, 0003261306 від 18.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій №0003241306 від 18.02.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0003251306 від 18.02.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства допущено заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№0003211306, 0003231306, 0003281306, 0003271306 від 18.02.2019, рішення про застосування штрафних санкцій №0003241306 від 18.02.2019 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0003251306 від 18.02.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши відсутність в акті перевірки обґрунтувань невключення до оподатковуваного доходу сум понесених витрат позивача, виходив із протиправності здійснення відповідачем нарахування такого оподатковуваного доходу і, як наслідок, визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій грошових та вимогою контролюючого органу зобов`язань без достатніх правових підстав, оскільки донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору виключно на підставі даних доходу без врахування витрат є протиправним.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0003261306 від 18.02.2019 суд погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 1, 2 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами і доповненнями.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно положеннями п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.03.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку з 13.03.2015 . Платником податку на додану вартість не зареєстрований.

Відповідно до наказу на проведення позапланової виїзної перевірки №1975 від 12.12.2018 та направлення від 03.01.2019 №2 виданого ГУ ДФС в Івано-Франківській області, посадовою особою ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 13 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 13 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 22.01.2019 №61/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані виявлені порушення:

-п. 44.1, п. 44.3 ст.44, п. 177.10 ст.177, п. 296.1, ст.296 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем Книга обліку доходів і витрат в періоді не надана;

-ст.164, п.177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 598287,31грн, в тому числі за 2016 р.- 116008,32 грн, 2017 р. - 482278,99 грн;

-п.294.1 ст.294, п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за І-ІІІ квартали 2016 року в розмірі 70349,11 грн;

-ч.4 ст. 4, ч.2 ч.5 ст. 7, ч. 6 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 в загальній сумі 134475,00 грн, в тому числі за 2016 рік - 24750,00 грн, за 2017рік - 109725,00 грн;

-пп. 164.1.3 п. 164.1 статті 164 ПК України, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 49857,28 грн, в тому числі за 2016 р. в сумі 9667,36 грн, за 2017 р. в сумі 40189,92 грн;

-п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст.183, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 362150,20 грн;

-п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями, здійснюючи операції по розрахунках готівкою без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не роздруковуючи відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті до суб`єктів господарювання;

-п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України фізичною особою податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2015 р. - 2017 р. з відображенням нарахованих та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за ознакою доходу " 157" до органу державної податкової служби за місцем свого розташування не подавався.

За результатами встановлених порушень, органом ДФС винесено наступні податкові повідомлення рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов`язань:

-№0003211306 від 18.02.2019 за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 747857,14 грн, з яких - 598278,31 грн - основний платіж, 149571,83 грн - штрафна санкція;

-№0003231306 від 18.02.2019 за платежем єдиний податок з фізичних осіб, в розмірі 87936,39 грн з яких 70349,11 грн - основне зобов`язання, 17587,28 грн - штрафна санкція;

-вимога №0003251306 від 18.02.2019 за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 134475,00 грн;

-№0003241306 від 18.02.2019 застосовано штрафну санкцію за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29370,00 грн.

-№0003281306 від 18.02.2019 за платежем військовий збір у розмірі 62321,60 грн,з яких 49857,28 грн - основний платіж та 12464,32 грн - штрафна санкція;

-№0003271306 від 18.02.2019 за платежем податок на додану вартість в розмірі 452687,75 грн, з яких 362150,20 грн - основне зобов`язання та 90537,55 грн - штрафна санкція;

-№0003261306 від 18.02.2019, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.

Позивач, вважаючи прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями; Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-XIV, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

В силу приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група, друга група, третя група, четверта група.

Згідно із пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, у редакції з 20.09.2015 до 01.01.2016 до другої групи відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Згідно висновків фіскального органу, викладених в описовій частині акту від 22.01.2019 №61/09-19-13-06/ НОМЕР_1 , підставою для донарахувань зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору стало заниження позивачем чистого оподаткованого доходу в періоді, охопленому перевіркою, та порушення правил перебування на спрощеній системі оподаткування. Зокрема контролюючим органом вказано на заниження позивачем чистого оподаткованого доходу у періоді, що перевірявся, що вплинуло на донарахування єдиного податку, який сплачується особами які перебувають на спрощеній системі оподаткування, при цьому таке заниження вплинуло, зокрема, й на донарахування сум єдиного внеску та військового збору.

Водночас контролюючий орган наголошує на порушенні плоивачем правил перебування платника на спрощеній системі оподаткування за результатом саме заниження сум чистого доходу. Таке порушення вплинуло на донарахування податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, зокрема, що відображено у висновку про неподання заяви платником на реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відтак в межах спірних правовідносин підлягають дослідженню правомірність встановлення обставин відображення позивачем чистого оподатковуваного доходу та правомірність його визначення контролюючим органом. Визначенння позивачу додаткових зобов`язань за своєю суттю є похідними від визначення оподатковуваного доходу як об`єкту оподаткування.

Згідно із пп.165.1.36 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп наведено у статті 292 ПК України.

За визначенням, наведеним у пп.1 пунку 292.1 вказаної статті ПК України, доходом платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця є: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

В розумінні пункту 292.6 статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Пунктом 292.9 статті 292 ПК України визначено, що доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Згідно із п. 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, зокрема, не включаються: 5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів

Відповідно до п.292.13 ст.292 ПК України, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.

Пункт 291.6 статті 291 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, чим порушено п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6 ст.128 Господарського кодексу України.

Так, у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність на умовах сплати єдиного податку згідно глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, був платником 2-ї групи, ставка єдиного податку становить 20%, мінімальної заробітної плати, вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що протягом 2016 року позивачем здійснено повернення коштів контрагентам. Зокрема, за поставлений неякісний товар за накладною №1/16 від 01.02.2016 впродовж лютого - березня 2016 року позивачем було повернуто в касу ТОВ "САН ВУД" грошові кошти готівкою в сумі в сумі - 100331,40 грн. Також позивачем здійснено повернення частини попередньої оплати за товар, що не був поставлений, в сумі - 212753,60 грн ТОВ "ММЕ-ФОРЕСТ" згідно досудової вимоги контрагента, що підтверджено прихідним касовим ордером № 25 від 05 вересня 2016 року.

Однак, зазначені обставини не були враховані посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки та всупереч вимог пп. 5 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України ці суми включено до складу доходу фізичної особи-підприємця.

Також згідно наданого позивачем розрахунку та доданих доказів, які підтверджують викладені обставини, одержаний дохід за І-ІІІ квартали 2016 року у розмірі 1223349,30 грн не перевищує встановленого п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України для другої групи (1500000,00 грн) граничного обсягу доходу отриманого від провадження діяльності.

Вказана сума доходу - 1223349,30 грн отриманого позивачем від здійснення господарської діяльності як платника єдиного податку у І-ІІІ кварталі 2016 року документально підтверджується: заключними виписками АТ КБ "ПриватБанк" по поточному рахунку позивача за І-ІІІ квартал 2016 року (т.2 а.с.147-160), листом - довідкою ФОП - ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) (т.2 а.с. 161), листами ФОП - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) № 2 від 03.03.2020 з доданими до нього документами (т.2 а.с. 164-172), ТОВ "ММЕ-ФОРЕСТ" (код ЄДРПОУ - 38533178) № 475/03 від 02.03.2020 з доданими до нього документами (т. 2 а.с. 176-184), ТОВ "САН ВУД" (код ЄДРПОУ - 38330660) № 149 від 23.03.2020 з доданими до нього документами (т.2 а.с. 188-223), ТОВ "Компанія "Спамук" (т.2 а.с. 224-237), висновком експертного дослідження Івано-Франківського НДЕКЦ МВС від 05.06.2020 №ЕД-19/109/14/3-1ЕК (т. 2 а.с. 29-45).

Доказів на спростування доводів позивача податковим органом на розгляд суду не надано.

З огляду на наведене, висновки контролюючого органу про перевищення граничного обсягу доходу отриманого від провадження діяльності встановленого положеннями п.291.4 ст. 291 Податкового кодексу України у третьому кварталі 2016 року є безпідставними.

Як наслідок, висновками акту помилково вказано позивачу на невиконання ним обов`язку перейти на загальну систему оподаткування у четвертому кварталі 2016 року та обов`язку реєстрації платником податку на додану вартість з 01.10.2016. Відтак відповідачем безпідставно здійснено донарахування зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги за четвертий квартал 2016 року, а податкові повідомлення-рішення в частині визначення грошових зобов`язань з податків та зборів за цей період є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності визначення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань за 2017 рік суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 298.2.3 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що оскільки фактично таке перевищення відбулось у 4 кварталі 2016 року, позивач зобов`язаний був з 01.01.2017 року перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України.

Щодо правомірності визначення податковим органом оподатковуваного доходу позивача у 2017 році судом встановлено наступне.

За правилами пункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2);

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Отже наведений у цій нормі перелік витрат містить, зокрема й витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності, документальне підтвердження яких підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу.

З метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Дослідивши зміст акту перевірки, судом встановлено, що такий містить інформацію про обсяг витрат за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1144784,10 грн по господарській операції із ДП "Івано-Франківське лісове господарство" та оплата послуг банку. Водночас акт перевірки не містить будь-яких даних щодо підстав неврахування інших витрат позивача за період з 01.10.2016 по 31.12.2017.

Судом встановлено, що при перевірці позивачем надавались первинні документи, які дозволяли встановити фактичні витрати пов`язані з господарською діяльністю і які повинні були бути враховані перевіряючими при визначенні загального оподатковуваного доходу, що підтверджується актом (реєстром/описом) документів, що передаються для проведення документальної позапланової виїзної перевірки №1 від 09.01.2019 (т. 5 а.с. 198).

Зокрема, судом встановлено, що до складу витрат позивача у 2017 році відповідачем безпідставно не включено витрати, понесені внаслідок господарських операцій щодо придбання пиломатеріалів, послуг із їх доставки, митного терміналу та зважування, митно- брокерських послуг, лабораторного фітокарантинного дослідження деревини для експорту, комісій банків, які складають - 2003485, 32 грн, необхідність включення яких також підтверджено висновком експертного дослідження від 05.06.2020 №ЕД-19/109/14/3-1ЕК (т. 2 а.с. 29-45). Зокрема, наведене стосується взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (т. 2 а.с.240-262), ТОВ "Брок Бізнес Альянс" (т. 3 а.с. 2-36), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 38-131), державною установою "Івано-Франківська фітосанітарна лабораторія" (т. 3 а.с. 133-138), ТОВ "Термінал Прикарпаття" (т.3 а.с. 140-168), ДП "Солотвинське лісове господарство" (т. 3 а.с. 170-249, т. 4 а.с.1-28), ДП "Івано-Франківське лісове господарство" (т. 4 а.с. 30-268), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (т.5 а.с. 2-20), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 21-40), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (т. 5 а.с. 42-49), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (т. 5 а.с. 51-55), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (т. 5 а.с. 57-62), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (т. 5 а.с.64-73), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 (т. 5 а.с. 75-80).

Вказані вище документи відповідають вимогам, встановленим до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства та не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України).

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платник податків допустив порушення вимог законодавства, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Однак, контролюючим органом всупереч вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про безпідставне та протиправне формування позивачем своїх витрат, зокрема за відсутності первинних документів, які свідчили б про понесені суб`єктом господарювання витрати чи про не пов`язаність таких витрат з проведенням господарської діяльності.

За наведених обставин, встановлення пов`язаності цих витрат з провадженням ФОП господарської діяльності та їх документальне підтвердження відповідними первинними документами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі платежі у відповідності до вимог підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України можуть враховуватись при визначенні об`єкту оподаткування та зменшують загальний оподаткований дохід, що виключає підстави для висновку про заниження ФОП суми оподатковуваного доходу у періоді, охопленому перевіркою, та збільшення йому зобов`язань зі сплати ПДФО, ЄСВ й військового збору згідно із оскаржуваними рішеннями.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості рішень відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності підстав для визнання їх протиправними.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003211306 від 18.02.2019, №0003231306 від 18.02.2019, вимога №0003251306 від 18.02.2019, №0003241306 від 18.02.2019, №0003281306 від 18.02.2019, №0003271306 від 18.02.2019 прийнято контролюючим органом безпідставно з огляду на необгрунтовані висновки акту перевірки беручи до уваги ненадання відповідачем доказів, що свідчать про допущені позивачем порушення, натомість позивач підтвердив документально понесені ним під час господарської діяльності витрати та спростував висновки контролюючого органу про перевищення граничного обсягу доходу, отриманого від провадження діяльності, що вказує на протиправність цих рішень суб`єкта владних повноважень та має наслідком їх скасування.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржено, а тому відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України апеляційному перегляду в цій частині не підлягає. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі № 300/2437/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді І. І. Запотічний В. Я. Макарик У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 25.01.2021 по 05.02.2021 у відпустці постанова складена в повному обсязі 08.02.2021.