Рішення

від 28.09.2020 по справі 1.380.2019.005578

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005578

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача - Попович Н.І.,

представника відповідача - Сивоус С.С.,

представника третьої особи - Павліш О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аро Солюшинс Львів до Головного управління Держпраці у Львівській області за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аро Солюшинс Львів (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд.93-б, код ЄДРПОУ 41991959) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, площа Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління ДПС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ - 43143039), в якій позивач просить суд:

визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1238/13.10-07/41991959 від 23.09.2019 року;

вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 19210 грн. Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 24 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позиція позивача:

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 21.08.2019 року № 4895 співробітниками ГУ ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог трудового законодавства в частині використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, за результатами чого складено акт 1238/13.10.-07/41991959, у якому зафіксовані порушення законодавства про працю. Зазначає, що виключно на підставі документів ГУ ДФС у Львівській області, начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О., винесено оскаржувану постанову від 23.09.2019 року про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами № 1238/13.10.-07/41991959. Позивач вважає, що накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є безпідставним та неправомірним виходячи з наступного. Позивач вказав, що під час перевірки, уповноваженими особами ГУ ДФС у Львівській області умисно не взяті до уваги документи, що подавалися керівником суб`єктом господарювання на підтвердження надання послуг/виконання робіт за цивільно - правовими договорами. Крім того, позивач зазначає, що уповноваженою особою контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ТОВ Аро Солюшинс Львів взяті до уваги пояснення фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , на думку працівників ГУ ДФС у Львівській області, які підтверджують трудові відносини. Також зазначено, що вказані пояснення відібрані у вищевказаних фізичних осіб під тиском, з порушенням їх прав та не роз`ясненням фізичними особами їх прав, передбаченого ст.63 Конституції України, відтак не можуть розцінюватися як належні та достовірні докази у відповідності до ст.73, 75 КАС України.

28 листопада 2019 року представником позивача на адресу суду (вх.№ 44964) було подано відповідь на відзив в якому зазначають, що ані в акті перевірки податкового органу №1238/13.10-07/41991959 від 29.08.2019 року, ані в доданих до нього документах, які розглядалися Головним управлінням Держпраці у Львівській області, відсутні докази виконання саме трудової функції не тільки фізичними особами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , а й іншими особами, які вказані в акті, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Стверджує, що висновки суб`єкта владних повноважень - ГУ Держпраці у Львівській області за результатами розгляду матеріалів щодо ТОВ Аро СОЛЮШИНС Львів , що надійшли з ГУ ДПС у Львівській області (акт (довідка) №1238/13.10-07/41991959 від 29.08.2019 року з додатком) не відповідають фактичним обставинам, а винесена постанова про накладення штрафу № 1238/13.10-07/41991959 від 23.09.2019 року є протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Заперечення відповідача:

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву стверджує, що у відповідності до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками 9 з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту). Пунктом 2 Порядку № 509 зокрема визначено, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Вказують, що за результатами розгляду справи, на підставі акта (довідки) № 1238/13.10.-07/41991959 від 29.08.2019 року ГУ ДФС у Львівській області уповноваженою особою начальником Вільховою О.О., встановлено наявність порушення вимог частини 1. 3 статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413. Акт (довідка) № 1238/13.10.-07/41991959 від 29.08.2019 року підписано посадовими особами органу ДФС та керівником ТзОВ АРО Солюшинс Львів без зауваження. Все це, на думку, відповідача є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

10 грудня 2019 року представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву (вх. № 47114) в яких зазначають, що висновком перевірки встановлено порушення вимог ч.1, 3 статті 24 КЗпП України а також вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу . Також вказують, що поясненнями працівників, які погодились надати пояснення та з яких вбачається порушення ТОВ Аро Солюшинс Львів вимог трудового законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, Головного управління ДПС у Львівській області, подав пояснення, в яких зазначив зокрема, що посадові особи під час проведення перевірки діяли згідно чинного законодавства, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються я к на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

У відповідності до наказу № 4895 від 21.08.2019 року працівниками Головного управління ДФС у Львівській області на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з направленнями №8478 від 22.08.2019, №8479 від 22.08.2019, проведено фактичну перевірку фізичної ТОВ Аро Солюшинс Львів з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (а.с.31), в якості підстави визначено доповідну записку управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області від 20.08.2019 № 244/13.10.-13.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2019 № 1238/13.10-07/41991959.

У акті зафіксовано порушення ТОВ Аро Солюшинс Львів вимог частини 1 та 3 статті 21 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області встановлено громадян, які були допущені до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Дичко Ігоря Михайловича, Нагорняк Христини Андріївни, Хомяк Віталія Андрійовича, Зеленецької Олени Сергіївни, Козачук Гліба Геннадійовича, Антонів Марії Тарасівни, Поліщук Іллі Дмитровича, Детчак Юлії Юріївни, Калинич Наталії Йосифівни, про що складено акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) №1238/13.10-07/41991959 від 29.08.2019 року. (а.с.29-30).

Згідно з повідомленням про одержання документів від 04.09.2019 №343/1/11-39, відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" (із змінами та доповненнями) повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Аро Солюшинс Львів про отримання Управлінням Держпраці у Львівській області 30.08.2019 акту Головного управління ДПС у Львівській області від 29.08.2019 № 1238/13-10-07/41991959 для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України. (а.с. 31).

Начальником Головного Управління Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту Головного управління ДПС у Львівській області від 29.08.2019 №1238/13.10-07/41991959, винесено постанову про накладення штрафу від 23.09.2019 № 1238/13.10-07/41991959, за порушення вимог частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України, Постанови КМ України № 413, якою на ТОВ Аро Солюшинс Львів накладено штраф у розмірі 1 502 280 грн. (а.с.32).

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509 (далі - Порядок №509, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 1 Порядку №509 передбачено, що цей порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).

Пунктом 2 Порядку №509 зокрема визначено, що штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Судом встановлено, що 23.09.2019 начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акта перевірки від 29.08.2019 року №1238/13-10-07/41991959 Головного управління ДПС у Львівській області, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю щодо порушень у Товаристві з обмеженою відповідальності Аро Солюшинс Львів та встановлено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413, - за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області в ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: м. Львів, вул. Пасічна 93 Б, встановлено громадян, які були допущені до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , Хомяк Віталія Андрійовича, Зеленецької Олени Сергіївни, Козачук Гліба Геннадійовича, Антонів Марії Тарасівни, Поліщук Іллі Дмитровича, Детчак Юлії Юріївни, Калинич Наталії Йосифівни, про що складено акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 1238/13.10- 07/41991959 від 29.08.2019 року.

Згідно із частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1,3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає підстав для висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт не укладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій. Відтак, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування настає за фактичний допуск до роботи особи, яка вже є працівником та, відповідно, з якою укладено трудовий договір, тобто після укладення трудового договору, але до повідомлення про це відповідний орган виконавчої влади.

Факт допуску працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має довести відповідач.

Суд звертає увагу, що ненадання повідомлення ДПС до початку роботи працівника або факт виконання таким працівником роботи без оформлення трудового договору має підтверджуватися належними та допустимими доказами, на основі яких посадова особа органу Держпраці матиме змогу вірно вирішити питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, тобто належним чином необхідно довести факт вчинення позивачем порушення норм КЗпП України.

Обґрунтовуючи свою позицію представник ТОВ Аро Солюшинс Львів зазначила, що уповноваженою особою контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки ТОВ Аро Солюшинс Львів взяті до уваги пояснення фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які на думку уповноваженої особи ГУ ДФС у Львівській області, підтверджують трудові відносини. Вказала, що фізична особа ОСОБА_13 повідомив уповноваженій особі контролюючого органу, що відношення до ТОВ Аро Солюшинс Львів немає, прийшов в гості, що відображено в поясненні ОСОБА_13 , однак контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_13 , виконує трудові функції у ТОВ Аро Солюшинс Львів . Також зазначила, що у приміщенні ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: АДРЕСА_1 , перебували ще три особи - ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , оскільки такі прийшли на співбесіду щодо можливого працевлаштування. Стверджує, що наведені обставини були повідомлені уповноваженим особам ГУ ДФС у Львівській області, які проводили фактичну перевірку, однак ними були проігноровані.

Судом встановлено, що 01.08.2019 між ОСОБА_3 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 1, предметом якого є надання послуг ( виконати роботу) на умовах передбачених договором; 01.08.2019 року між ОСОБА_16 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 2, предметом якого є надання послуг ( виконати роботу) на умовах передбачених договором, 01.08.2019 року між ОСОБА_6 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 3, предметом якого є надання послуг ( виконати роботу) на умовах передбачених договором; 05.08.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 4, предметом якого є надання послуг ( виконати роботу) на умовах передбачених договором; 12.08.2019 року між ОСОБА_5 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 5, предметом якого є надання послуг (виконання роботи) на умовах передбачених договором; 22.08.2019 року між ОСОБА_4 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 6, предметом якого є надання послуг (виконання роботи) на умовах передбачених договором; 26.08.2019 року між ОСОБА_12 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 7, предметом якого є надання послуг ( виконання роботи) на умовах передбачених договором; 26.08.2019 року між ОСОБА_7 та ТОВ Аро Солюшинс Львів укладено цивільно - правовий договір № 8, предметом якого є надання послуг ( виконати роботу) на умовах передбачених договором. (а.с.104 - 125).

Всі фізичні особи, які за договорами є виконавцями, отримували винагороду за актами прийому наданих послуг (виконаних робіт) до цивільно - правового Договору та платіжними дорученням про оплату коштів за цивільно правовими договорами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу Законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

У той же час, відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки Цивільним кодексом України (ст. 6) визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам саме договору підряду. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 у справі №806/2064/18 (адміністративне провадження №К/9901/6375/19).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом не встановлено, наявності у цивільно-правових угодах, укладених між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ознак нікчемних правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що під час фактичного перебування співробітників контролюючого органу у приміщенні ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: м. Львів, вул.. Пасічна, 93-б, директором ОСОБА_17 , надавалися цивільно - правові договори із вищевказаними особами. Проте, в акті (довідки) від 29.08.2019 року № 12381310-07/41991959, вказано, що до перевірки надано цивільну - правову угоду із ОСОБА_1 .

В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_13 (а.с. 98), з яких вбачається, що такий не працює на даній фірмі і жодного відношення до неї не має.

Аналогічні пояснення ОСОБА_13 надав в судовому засіданні, як свідок - 12.03.2020 року. Свідок пояснив, що на даний час працює в ТОВ Аро Солюшинс Львів . На момент проведення перевірки знаходився в приміщенні ТОВ Аро Солюшинс Львів , де перебував в гостях у своєї знайомої - ОСОБА_18 , прийшов забрати ключі та знаходився біля її робочого стола. Зазначив, що на момент проведення перевірки в трудових відносинах з ТОВ Аро Солюшинс Львів не перебував. Працівники контролюючого органу під час проведення перевірки попросили надати пояснення, які були надані свідком.

Судом встановлено, що 23.09.2019 начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільховою О.О. при розгляді справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки від 29.08.2019 року №1238/13-10-07/41991959 Головного управління ДПС у Львівській області, за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області в ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: м. Львів, вул. Пасічна 93 Б, встановлено громадян, які були допущені до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Головне управління Держпраці у Львівській області надіслало листа від 05.09.2019 року за № 9013/1/11-37 на адресу заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області В.Скибі, в якому зазначили, що в матеріалах фактичної перевірки ТОВ Аро Солюшинс Львів від 30.08.2019 року №9847/9/13.10-12 при розгляді матеріалів встановлено, відсутність додатків, а саме: пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , договір оренди №1-06-18 від 01.06.2018 року. У листі просять скерувати повний акт фактичної перевірки ТОВ Аро Солюшинс Львів для розгляду та прийняття рішення відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 зі змінами внесеними постановою від 21.08.2019 року № 823.

11.09.2019 року Головне управління ДПС у Львівській області листом за № 140/9/13-01-33-07 повідомило Головне управління Держпраці у Львівській області, що громадяни ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , відмовилися від надання пояснень під час проведення фактичної перевірки ТОВ Аро Солюшинс Львів .

Представник позивача стверджує, що дані особи перебували у приміщені ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,93-б, оскільки прийшли на співбесіду щодо можливого працевлаштування. Вказує, що дані обставини були повідомлені працівникам контролюючого органу ГУ ДФС у Львівській області, які проводила фактичну перевірку, однак ними були проігноровані, а ці особи в акті (довідці) перевірки від 29.08.2019 року №1238/13-10-07/41991959 вказані, як такі, що виконують трудові функції у ТОВ Аро Солюшинс Львів .

Допитаний свідок ОСОБА_19 , який працює головним державним ревізором - інспектором ГУ ДПС у Львівській області, в судовому засіданні від 16.09.2020 року, пояснив, що особи, які були зафіксовані в акті перевірки, знаходилися за робочими столами та відповідали на дзвінки. Вказав, що пояснення від фізичних осіб відбрилися в добровільному порядку, права також були роз`яснено даним особам. Також вказав, що були такі особи, які відмовилися від надання пояснень. Щодо громадянина ОСОБА_13 , свідок зазначив, що особа була зафіксована на робочому місці, де також була його фотографія, однак громадянин ОСОБА_13 , заперечував факт працевлаштування та вказав, що прийшов в гості.

Допитаний свідок ОСОБА_20 , який працює головним державним ревізором - інспектором ГУ ДПС у Львівській області, в судовому засіданні від 16.09.2020 року пояснив, що перевірка було проведена згідно чинного законодавства, за наслідками якої було складено акт та скеровано для винесення постанови. Вказав, що пояснення від фізичних осіб відбрилися в добровільному порядку. Щодо громадянина ОСОБА_13 , який в поясненні зазначив, що такий не працює на даній фірмі і жодного відношення до неї не має, свідок вказав, що вважає, що такий знаходився на робочому місці, всі інші особи які були виявлені та встановлені під час перевірки були залі де надаються послуги телекомунікаційного зв`язку.

Проаналізувавши висновки перевірки, зазначені в акті (довідка) від 29.08.2019 року №1238/13-10-07/41991959 Головного управління ДПС у Львівській області та на підставі яких Начальником Головного Управління Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу від 23.09.2019 № 1238/13.10-07/41991959, щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальності Аро Солюшинс Львів вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413, за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області в ТОВ Аро Солюшинс Львів за адресою: м. Львів, вул. Пасічна 93 Б, встановлено громадян, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , які були допущені до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд зазначає про їх необґрунтованість та недоведеність жодними належними та достовірними доказами, в тому числі письмовими поясненнями осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

При цьому, долучені до матеріалів справи документів підтверджують належні та відповідні нормам законодавства України дії позивача щодо оформлення трудових відносин щодо працівників, зокрема з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Суд враховує, що посадовою особою відповідача при винесені постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1238/13.10-07/41991959 жодним чином не враховано пояснення ОСОБА_13 (а.с. 98), що такий не працює на даній фірмі і жодного відношення до неї не має.

Також посадовою особою відповідача при винесені постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 1238/13.10-07/41991959 не було враховано, неналежне встановлення працівниками ДПС громадян ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а саме відсутність надання ними пояснень під час проведення фактичної перевірки у ТОВ Аро Солюшинс Львів , про що листом було повідомлено Головне управління Держпраці у Львівській області, однак такі не взяті до уваги при винесені оскаржуваної постанови.

Судження відповідача про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18 та від 22.04.2020 року у справі №160/8902/18.

Суд також вважає помилковим твердження представника позивача щодо законності підстав стосовно проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДФС України у Львівській області у ТОВ Аро Солюшинс Львів та аналізу норм ст. 80, 81 Податкового кодексу України, оскільки дані твердження не стосуються предмету спору. Предметом у даній справі є постанова про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Львівській області за № 1238/13.10-07/41991959 від 23.09.2019 року.

У зв`язку із втратою чинності 14.05.2019 року постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

У відповідності до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до змісту пп.6 п.5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.

Відповідно до п.6 Порядку №823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Відповідно до п.18 Порядку №823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об`єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу.

Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДПС у Львівській області листом від 30.08.2019 року № 9847/9/13.10-12 було скеровано копії матеріалів фактичної перевірки ТОВ АРО СОЛЮШИНС ЛЬВІВ на адресу Держпраці у Львівській області.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509), з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 ст.265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст.265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Аналіз зазначеної норми вказує, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів податковим органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області від 29.08.2019 року №1238/13.10-07/41991959 було встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.

Враховуючи, що такий захід відповідачем не здійснений, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень, на переконання суду, є суттєвими, а прийняте рішення відповідача без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є додатковою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №1238/13.10-07/41991959 від 23.09.2019 року.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 19210 грн. згідно квитанції №0.0.1506291647.1 від 26.10.2019 року, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №1238/13.10-07/41991959 від 23.08.2019 року.

Стягнути Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аро Солюшинс Львів (79032, м. Львів, вул. Пасічна, буд.93-б, код ЄДРПОУ 41991959) 19210,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна