Рішення

від 07.10.2020 по справі 500/2280/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2280/20

07 жовтня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представників відповідача - Були Н.М., Стойловської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до Підволочиської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Підволочиської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить (із врахуванням заяви про уточнення позивних вимог від 15.09.2020):

- визнати протиправною бездіяльність Підволочиської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.06.2019 до 17.08.2020;

- стягнути з Підволочиської районної державної адміністрації середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 141027,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході розгляду Тернопільським окружним адміністративним судом (справа №500/2507/19) встановлені обставини допущення Підволочиською районною державною адміністрацією протиправної невиплати грошової допомоги за 2019 рік ОСОБА_1 і стягнення з Підволочиської райдержадміністрації невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік в сумі 10862,60 грн (без вирахування податків).

Підволочиська районна державна адміністрація 17 серпня 2020 року виплатила йому грошову допомогу. Вважає, що відповідно до норм ст. 116 і 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання від Підволочиської районної державної адміністрації (колишнього роботодавця) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (тобто, за період 19 червня 2019 року - день звільнення до 17 серпня 2020 року день виплати грошової допомоги, а саме за 270 робочих днів) в сумі 141027,00 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач подав 15.09.2020 заяву про уточнення позовних вимог, щодо стягнення з Підволочиської районної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 141027 грн.

Відповідачем подано до суду 15.09.2020 відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Зокрема зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства грошова допомога не враховується при розрахунку середньоденної заробітної плати для обчислення суми виплати компенсації за невикористану відпустку та визначення розміру вихідної допомоги при звільненні, а тому рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №500/2507/19 на розмір вказаних виплат не впливає.

Також, відповідач подав до суду 30.09.2020 відповідь на заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що розрахунок із ОСОБА_1 проведено згідно з чинним законодавством в день звільнення і в повному обсязі. Заборгованості по розрахункових немає. Також, у випадку невиплати працівникові як грошової допомоги, так і допомоги по тимчасовій непрацездатності при звільненні роботодавця не можна притягнути до відповідальності за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП.

Позивачем подано відповідь на відзив та зазначено, що позиція відповідача є помилковою, оскільки він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу керівника апарату Підволочиської РДА №73-к від 19.06.2019 з 20.06.2019 був звільнений з посади начальника відділу (центру) надання адміністративних послуг Підволочиської РДА, згідно поданої заяви, на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України Про державну службу . Проведено розрахунок з позивачем, у тому числі виплачено грошову компенсацію за невикористанні відпустки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 справа №500/2507/19 (яке набрало законної сили 14.07.2020) позов ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення невиплаченої грошової допомоги задоволено частково, а саме постановлено стягнути з Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік, передбаченої статтею 57 Закону України Про державну службу , у розмірі його середньої заробітної плати в сумі 10862,60 грн з урахуванням всіх податків і зборів.

Позивач, 11.08.2020 звернувся до відповідача із запитом на отримання інформації щодо:

- надання розрахунку розміру середньої місячної заробітної плати, яка мала бути йому виплачена в червні 2019 року, як вихідну допомогу з врахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020;

- надання розрахунку грошової компенсації, яка мала бути виплачена йому при звільненні за невикористані відпустки тривалістю 36 календарних днів з врахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 (аркуш справи 7).

Підволочиська районна державна адміністрація 17.08.2020 виплатила позивачу грошову допомогу на підставі рішення суду.

Також, Підволочиська районна державна адміністрації Тернопільської області надала відповідь від 17.08.2020 №01-807/01-01-21 про те, що відповідно до вимог чинного законодавства грошова допомога не враховується при розрахунку середньоденної заробітної плати для обчислення суми виплати компенсації за невикористану відпустку та визначення розміру вихідної допомоги при звільненні, а тому рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №500/2507/19 на розмір вказаних виплат не впливає. Також зазначено, що фактичний розрахунок з ним проведено у день звільнення.

Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошової допомоги державним службовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 по справі №823/2249/18.

Отже, статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із вимогами ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже спірним питанням яке підлягає з`ясуванню у даній справі є те, чи був проведений з позивачем повний розрахунок у день його звільнення з роботи.

Як уже зазначалося вище, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду було постановлено стягнути з Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги за 2019 рік, передбаченої статтею 57 Закону України Про державну службу , у розмірі його середньої заробітної плати в сумі 10862,60 грн з урахуванням всіх податків і зборів, що і було виконано відповідачем 17.08.2020.

Проте, суд зазначає, що в даному випадку це рішення не має для суду преюдиціального значення, оскільки, в зазначеному рішенні надавалась оцінка невиплати грошової допомоги за 2019 рік, а затримку розрахунку з позивачем при його звільненні 19.06.2019 позивач не оспорював, а суд відповідно не досліджував та не встановлював.

Крім того, як випливає із матеріалів справи, відповідачем проведено розрахунок з позивачем, у тому числі виплачено грошову компенсацію за невикористанні відпустки.

Також, розрахунок середньомісячної зарплати здійснюється за Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (зі змінами, відповідно до підпункту б, пункту 4 розділу ІІІ постанови, при обчисленні середньої заробітної плати, у всіх випадках її збереження згідно з чинним, законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо.

Крім того, слід зауважити, що згідно зі ст. 10 Закону України Про відпустки щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Зі змісту ст. 24 цього Закону випливає, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати їх (частинами або разом), а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Щодо грошової допомоги, то вона надається під час надання щорічної відпустки і безпосередньо з нею пов`язана (ст. 57 Закону України "Про державну службу"). Якщо працівник не скористався своїм правом на щорічну відпустку і під час звільнення одержує компенсацію за невикористану відпустку, грошова допомога не виплачується.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, вбачається, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Отже, суд прийшов до висновку, що в день звільнення позивача з ним були проведені всі розрахунки, а тому стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справі №0940/1532/18 від 18 листопада 2019 року та у справі №810/1543/17 постанова К/9901/15731/18 від 27 червня 2018 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Підволочиської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.06.2019 до 17.08.2020 задоволенню не підлягає.

Оскільки, суд прийшов до висновку, про правомірність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то вимога про стягнення з Підволочиської районної державної адміністрації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 141027,00 грн, яка є похідною, також задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні з 19 червня 2019 року до 17 серпня 2020 року та стягнення з Півдволочиської РДА середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 141027 грн, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 - місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач:

- Підволочиська районна державна адміністрація - місцезнаходження/місце проживання вул. Д. Галицького, 80,смт. Підволочиськ,Тернопільська область,47800, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058226;

Головуючий суддя Осташ А.В.