Рішення

від 08.10.2020 по справі 560/5178/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/5178/20

РІШЕННЯ

іменем України

08 жовтня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Славутського управління державної казначейської служби України Хмельницької області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( далі також орган ДВС), Славутського управління державної казначейської служби України Хмельницької області ( далі також УДКС, орган казначейства), у якому просить зобов`язати орган ДВС надіслати до Славутського УДКС України подання про повернення позивачеві штрафу, який був скасований рішенням суду, а також стягнути на його користь виконавчий збір і витрати виконавчого провадження №52745933.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2019 року у виконавчому провадженні №ВП52745933 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №10 від 27.09.2016 року згідно з п.9 ч.1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням.

Зазначає, що з нього було стягнуто суму штрафу на підставі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка у подальшому була визнана протиправною та скасована судом. Станом на час її скасування постанова про стягнення штрафу вже була фактично виконана органом ДВС, відтак позивач звертався до останнього з проханням повернути стягнуті кошти. На ці звернення відповідач спочатку повідомив, що ним вживатимуться заходи з метою повернення коштів, а потім про те, що підстави повертати кошти відсутні, оскільки ним не отримане рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо повернення коштів.

Позивач з цим не погоджується, вважаючи, що так як Верховним Судом було прийняте рішення, яким залишено в силі рішення місцевого суду про скасування постанови про накладення штрафу, стягнення з нього усіх коштів ( сума штрафу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) є необґрунтованим, відтак кошти підлягають поверненню.

Вважає, що Славутський міськрайонний відділ ДВС допустив бездіяльність, яка полягає у неподанні до Славутського УДКС України Хмельницької області подання про повернення йому суми штрафу 5950,00 грн., виконавчого збору та витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Хмельницький окружний адміністративний суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

22 вересня 2020 року суд повторно витребував належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №52745933, у яких міститься необхідна для розгляду справи інформація, у зв`язку з чим відклав судовий розгляд справи. 25.09.2020 року відповідач надав витребувані матеріали виконавчого провадження, а також свої заперечення стосовно позову.

У відзиві орган ДВС у задоволенні позову просить відмовити.

Покликається на те, що на виконанні перебувала постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №10 від 27.09.2016 року. Зазначена постанова була фактично виконана, а тому вимоги п. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення виконавчого збору у даному випадку не застосовуються, оскільки виконавче провадження №52745933 було закінчене в зв`язку із повним фактичним виконанням відповідно до п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того покликається на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 52745933 позивачем не оскаржена та не скасована, відтак виконавчий збір поверненню не підлягає.

Відповідач 2 відзив на позов не подав.

Усі учасники справи належним чином повідомлені про її розгляд, представники в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач у жовтні 2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу з питань архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про скасування постанови №10 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення в сфері містобудівної діяльності, передбаченого ч.6 ст.96 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5950 гривень.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2017 року позов задоволений частково. Суд скасував Постанову №10 від 27 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ч.6 ст.96 КУпАП та закрив провадження в справі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.

27.10.2016 р. старшим державним виконавцем Славутського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52745933 з приводу виконання Постанови №10 від 27.09.2016 р., прийнятої відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області про стягнення з позивача штрафу в розмірі 5950 гривень.

В подальшому державним виконавцем вчинялись відповідні дії в межах процедури примусового виконання, зокрема були направлені запити органам державної влади та установам, які здійснюють реєстрацію майнових прав.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був працевлаштованим в Управлінні культури виконавчого комітету Славутської міської ради, державним виконавцем прийняті відповідні постанови про звернення стягнення на доходи боржника, які були скеровані для виконання.

Згідно з повідомленням роботодавця від 25.10.2019 року стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 5950 грн. проведене у повному обсязі, крім того стягнуті 595 грн. виконавчого збору та 100 грн. витрат, пов`язаних з виконавчим провадженням.

06.11.2019 року державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням.

Вже після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження Верховним Судом 18.06.2020 року у справі №682/2447/16-а було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 року скасовано, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2017 року залишено в силі.

З метою повернення сплаченого штрафу в розмірі 5950 грн., виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, стягнутих на підставі розпорядження №52745933 від 12.05.2017р., позивач у червні 2020 року звернувся до органу ДВС, який у відповідь на це повідомив, що виконавцем вживатимуться необхідні заходи для вирішення питання повернення коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .

У серпні 2020р. позивач повторно звернувся до органу ДВС з цього питання, на що отримав відповідь про відсутність підстав для повернення стягнутих коштів у зв`язку з тим, що до Славутського міськрайонного відділу ДВС не надходило рішення суду про зобов`язання вчинити дії щодо повернення суми боргу за виконавчим документом, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд не погоджується з позицією відповідача, викладеною у листі-відповіді від 18.08.2020 р. №41678 щодо відсутності підстав для повернення коштів у зв`язку з відсутністю відповідного рішення про зобов`язання вчинити дії щодо повернення стягнутої суми штрафу, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Оскільки Верховний Суд 18.06.2020 року у справі №682/2447/16-а погодився з доводами щодо незаконності постанови про накладення штрафу, залишивши в силі рішення суду про її скасування, позивач набув право на повернення йому коштів, які були зараховані до бюджету на підставі визнаного протиправним рішення. Інакше кажучи, з прийняттям Верховним Судом вказаної постанови порушені права ОСОБА_1 підлягали відновленню в повному обсязі з поверненням йому стягнутого штрафу, а також інших платежів, стягнення яких було обумовлене процесом виконання скасованої постанови.

Як вбачається з матеріалів заяв ОСОБА_1 , він просив орган ДВС звернутись до управління Державної казначейської служби про повернення йому сплаченого штрафу в розмірі 5 950 грн. (а. с. 22,23)

Суд приходить до висновку, що у зв`язку із скасуванням постанови про накладення штрафу, яка була підставою для відкриття виконавчого провадження, стягнутий з позивача штраф в розмірі 5950 грн. підлягає поверненню з бюджету як надміру зарахований платіж.

Зважаючи на це, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання органу ДВС направити до органу казначейської служби подання з метою повернення позивачеві стягнутого з нього штрафу в сумі 5 950 грн.

Суд вважає передчасною вимогу про стягнення з органу казначейської служби вказаної суми штрафу. На даний час у суду відсутні підстави вважати, що подання, скероване органом ДВС до органу казначейства, не буде належним чином виконане.

Що стосується вимоги про стягнення з органу ДВС виконавчого збору в сумі 595 грн. та 100 грн. витрат виконавчого провадження, суд виходить з того, що на момент примусового виконання постанови про накладення на позивача штрафу дії та рішення державного виконавця відповідали закону.

Суд погоджується з тим, що підставою закриття виконавчого провадження у дійсності є фактичне повне виконання постанови про стягнення штрафу, а не скасування її судом. За таких обставин, підстави для стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження безпосередньо з органу ДВС відсутні.

У той же час, оскільки виконана постанова про стягнення штрафу у подальшому була визнана протиправною та скасована, позивач має право на повернення йому коштів, які були стягнуті як виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Суд приходить до висновку про те, що повернення позивачеві суми штрафу і коштів, стягнутих в якості виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, повинне здійснюватись відповідно до Наказу Міністерства фінансів від 03.09.2013 року № 787, яким затверджений Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Пункт 2 цього Порядку передбачає, що він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Стягнутий з позивача штраф є за своїм змістом надміру (помилково) зарахованим до бюджету платежем, а виконавчий збір - надміру (помилково) зарахованим до бюджету збором.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані заяві платника ( п. 3 Порядку)

Пунктом 5 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (...) Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Згідно з п. 10 Порядку заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Міністерство юстиції України є органом, який відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету зобов`язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу державної виконавчої служби разом з заявою особи про повернення коштів з бюджету.

Слід звернути увагу, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документу, який підтверджує перерахування коштів ( у даному випадку суми штрафу) до бюджету.

Відтак, відповідно до чинної редакції Порядку №787 обов`язок щодо формування подання покладений на орган ДВС, а обов`язок щодо подачі відповідного подання до органу Казначейства покладений на позивача.

Одночасно з цим суд вважає, що бездіяльність органу ДВС з приводу обох поданих позивачем заяв, де він ставив питання про повернення йому стягнутих коштів, є неправомірною, оскільки орган ДВС мав повноваження на вчинення дій з метою формування відповідного подання з метою повернення коштів. Враховуючи це, суд вважає можливим з метою повного і ефективного захисту порушеного права особи вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність необґрунтованою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сформувати до територіального органу державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 суми штрафу 5950,00 грн., 595 грн. виконавчого збору та 100 грн. витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У задоволенні вимоги до органу Казначейської служби слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ОСОБА_1 сплатив за звернення до суду судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1826415832.1 від 07 вересня 2020 року.

Що стосується витрат на оплату правової допомоги, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не заявлялось.

Судом встановлено, що з метою надання позивачу професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом Мазуркевичем Олександром Станіславовичем був укладений договір про надання правової допомоги від 26 червня 2020 року та угода від 07 вересня 2020 року про виплату гонорару відповідно до договору. Розмір витрат в сумі 4200 грн., понесених позивачем на професійну правничу допомогу, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №3 від 07.09.2020 року, виданою адвокатом Мазуркевичем О.С., розрахунком вартості правової допомоги від 07.09.2020 року, де зазначається обсяг та види наданої правничої допомоги, розрахунок вартості витраченого адвокатом робочого часу. На думку суду, розмір понесених витрат є обґрунтованим та підтвердженим. Зважаючи на часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу стягуються з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у непідготовці подання до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 сум штрафу, виконавчого збору та витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій ( в межах виконавчого провадження №52745933), що були надміру (помилково) зараховані до бюджету.

Зобов`язати Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сформувати подання до територіального органу Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 коштів, що були надміру (помилково) зараховані до бюджету під час здійснення виконавчого провадження №52745933, а саме: 5950,00 грн. суми штрафу, 595 грн. виконавчого збору, 100 грн. витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 800 (вісімсот) гривень та 3700 (три тисячі сімсот ) грн. витрат на професійну правову допомогу за рахунок асигнувань Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 жовтня 2020 року 17.00

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Славутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїї (м. Хмельницький) (вул. Соборності, 31,Славута,Славутський район, Хмельницька область,30000 , код ЄДРПОУ - 34997544) Славутське управління державної казначейської служби України Хмельницької області (вул. Я. Мудрого, 48 а,Славута,Славутський район, Хмельницька область,30000 , код ЄДРПОУ - 38009078)

Головуючий суддя І.С. Козачок