Рішення

від 28.09.2020 по справі 824/1513/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1513/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Маренича І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Вепрюка М.Ю.,

представника позивача Корнієнко В.М.,

представника відповідача Бабчука В.І.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства "Яніс-1" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання неправомірними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Яніс-1" (далі - позивач, ФГ "Яніс-1") звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить :

- визнати неправомірними дії заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо неналежного проведення розгляду "Акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками" (найманими особами від 02.10.2019 року №7/24-13-33-05-19/33706735 фермерського господарства "Яніс-1";

- визнати неправомірними дії заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. щодо прийняття рішення про винесення постанови про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 відносно фермерського господарства "Яніс-1";

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735/ТД-ФС/187 від 28.10.2019 року відносно фермерського господарства "Яніс-1" у розмірі 1126710,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку фермерського господарства "Яніс-1", за результатами якої складено акт №7/24-13-33-05-19/33706735 від 02.10.2019 р. У подальшому, зазначений акт направлений податковим органом на адресу Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач, управління Держпраці), на підставі якого останнім була прийнята оскаржувана постанова.

Також вказував, що заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. під час розгляду матеріалів перевірки та винесення оскаржуваної постанови здійснила численні порушення своїх посадових обов`язків та норм чинного законодавства, а тому постанова №7/24-13-33-05-19/33706735 /ТД-ФС/187 є незаконною та підлягає скасуванню.

03.01.2020 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання по справі на 10:30 год. 03.02.2020 р.

30.01.2020 р. на адресу суду від представника Управління Держпраці у Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 08.10.2019 р. уповноваженими посадовими особами отримано акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від Головного управління ДПС у Чернівецькій області. Вивчивши акт та зокрема пояснення осіб, враховуючи факт підтвердження порушення посадовими особами ДПС, 28.10.2019 р. уповноваженою особою винесена постанова про накладення штрафу.

03.02.2020 р. судом оголошено перерву до 11:30 год. 17.02.2020 р.

17.02.2020 р. судом оголошено перерву до 10:00 год. 02.03.2020 р.

19.02.2020 р. ухвалою суду задоволено заяву фермерського господарства "Яніс-1" про забезпечення адміністративного позову.

Зупинено проведення будь - яких виконавчих дій по стягненню згідно виконавчого провадження №61039799 Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Івано - Франківськ) з фермерського господарства "Яніс-1" штрафу в сумі 1126710,00 грн на користь держави до розгляду справи №824/1513/19-а по суті.

02.03.2020 р. судом оголошено перерву до 14:00 год. 24.03.2020 р. Окрім того закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

24.03.2020 р. у зв`язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 10:00 год. 29.04.2020 р.

29.04.2020 р. у зв`язку із поданими клопотаннями розгляд справи відкладено до 25.05.2020 р.

25.05.2020 р. у зв`язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 10:00 год. 09.06.2020 р.

09.06.2020 р. у зв`язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 10:00 год. 24.06.2020 р.

24.06.2020 р. судом оголошено перерву до 11:00 год. 13.07.2020 р.

13.07.2020 р. судом оголошено перерву до 10:30 год. 07.09.2020 р.

07.09.2020 р. судом оголошено перерву до 12:00 год. 15.09.2020 р.

15.09.2020 р. у зв`язку із поданим клопотанням розгляд справи відкладено до 11:00 год. 28.09.2020 р.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу від 23.09.2019 р. №58/фп та направлень від 23.09.2019 р. №251, №252 та №253 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області в присутності відповідача проведено перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) фермерського господарства "Яніс-1" за адресою : Чернівецька область, Хотинський район, с. Шилівці, за результатами якої 02.10.2019 р. складено акт №7/24-13-33-05-19/33706735 (Т. 1 а.с. 15 - 17).

Під час перевірки встановлено, що в саду відповідача здійснювали збір урожаю яблук 19 осіб.

Четверо осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 офіційно працевлаштовані, шляхом укладення трудового договору з вищезгаданим господарством.

Громадянин ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 працюють за цивільно-правовими договорами.

Громадянка ОСОБА_9 офіційно працевлаштована на фермерському господарстві "Яніс", громадянка ОСОБА_10 працює згідно трудового на ФГ "Яніс" та відповідно до цивільно-правового договору на ФГ "Яніс-1".

Поряд з цим, ідентифіковано громадян: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , що здійснювали роботи по збору урожаю на території ФГ "Яніс-1", проте жодних документів про працевлаштування даних громадян не надавались.

Таким чином під час перевірки, встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без належного оформлення документів по 9 особам.

Листом від 11.10.2019 р. відповідач повідомив позивача, що ним отримано від Головного управління ДПС у Чернівецькій області акт про проведення фактичної перевірки від 02.10.2019 р. №7/24-13-33-05-19/33706735. А також повідомив, що справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України буде розглянута у 45 денний строк (Т. 1 а.с. 18).

Вказаний лист отриманий позивачем 22.10.2019 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (Т. 1 а.с. 120).

28.10.2019 р. заступником начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.10.2019 р. №7/24-13-33-05-19/33706735 щодо порушень позивачем законодавства про працю вирішила накласти на позивача штраф у розмірі 1126710,00 грн, про що прийняла постанову №7/24-13-33-05-19/33706735 /ТД-ФС/187 (Т. 1 а.с. 22 - 23).

Вказана постанова отримана позивачем 06.11.2019 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (Т 1 а.с. 122 на звороті).

08.11.2019 р. позивач звернувся до Управління Держпраці у Чернівецькій області із заявою, в якій просив надати для ознайомлення матеріали перевірки (Т. 1 а.с. 107 на звороті).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до положень ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження (ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 2, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної постанови, 02.10.2019 р. в ході здійснення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Чернівецькій області за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача: Чернівецька область, Хотинський район, с. Шилівці, виявлено факт використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин.

Тобто, Управлінням Держпраці у Чернівецькій області, з урахуванням акта фактичної перевірки від 02.10.2019 р. №7/24-13-33-05-19/33706735 встановлено наявність 9 найманих працівників, які допущені до роботи до укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення територіального органу Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Стосовно доводів позивача, щодо неправомірності дій заступника начальника ОСОБА_20 щодо неналежного проведення розгляду акту про проведення фактичної перевірки від 02.10.2019 р. №7/24-13-33-05-19/33706735 та прийняття рішення про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

У свою чергу, позивач зазначає про те, що акт перевірки є лише підставою для призначення та проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, а тому накладення штрафу за встановлені порушення лише на підставі зазначеного акта перевірки - неможливе.

Суд не погоджується з наведеною позицією позивача, та звертає увагу на приписи п. 2 Порядку № 509, відповідно до якого штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Однією з підстав для накладення штрафу є наявність акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Наведене свідчить про те, що пункт 2 Порядку № 509 чітко передбачає як одну з підстав для накладення штрафу - наявність акта перевірки податкового органу, у ході якої були виявлені порушення законодавства про працю, якому прямо відповідає акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.10.2019 р. №7/24-13-33-05-19/33706735.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Тобто, за наслідками розгляду справи державний орган може дійти висновку про складання постанови про накладення штрафу або про відсутність підстав для притягнення до відповідальності.

Також суд звертає увагу, що існування фактичної заборони накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), на положення ч. 5 ст. 265 КЗпП України, то суд звертає увагу на те, що вказана норма (ч. 5 ст. 265 КЗпП) в редакції Закону України від 12.12.2019 р. № 378-IX, яка діє з 02.02.2020 року, стосується лише порядку сплати накладеного штрафу.

Частиною 8 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені в абз. 2 ч. 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Проте вказана норма якраз і кореспондується із положеннями п. 2 Порядку № 509, яким передбачено, що штрафи накладаються в тому числі і на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Тобто, за наявності рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником без укладення трудового договору перевірка особи, яка допустила порушення законодавства про працю, може не проводитись.

Однак, у спірній ситуації, що має місце у даній справі, суд керується положеннями ст. 259 КЗпП України, якою регламентовано порядок здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Зокрема, ч. 2 даної статті передбачено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Тобто, діючим законодавством передбачена можливість здійснення контролю законодавства про працю в тому числі і податковим органом, який за результатами такого заходу складає акт, що є наступною підставою для накладення територіальним органом Держпраці штрафу згідно п. 2 Порядку № 509.

Отже, в даному випадку норми Порядку № 509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки контрольний захід в цьому випадку здійснювався податковим органом, яким і виявлені порушення законодавства про працю, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, наразі відсутня необхідність проведення додаткового інспекційного відвідування позивача за наслідками отриманого від Головного управління ДПС у Чернівецькій області акту фактичної перевірки, оскільки такий порядок не передбачений діючим законодавством. Тим більше, якщо застосовувати такий порядок проведення перевірки, на який посилається позивач, то в цьому випадку виявити і зафіксувати допущене порушення було б неможливо, позаяк на момент проведення наступного інспекційного відвідування всі виявлені в ході попередньо проведеної податковим органом фактичної перевірки порушення позивачем вочевидь були би усунуті.

Відносно виявлених Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області порушень вимог Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувану постанову про накладення штрафу №7/24-13-33-05-19/33706735 /ТД-ФС/187 від 28.10.2019 р. прийнято відповідачем за допущення фермерським господарством "Яніс-1" порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року № 413, чинної на момент виникнення спірних відносин, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Порядку № 413. Відповідно, лише після такого повідомлення працівник може бути допущений до роботи.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки у саду позивача здійснювали збір урожаю яблук ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Документів про працевлаштування даних громадян посадовим особам не надавались.

Суд не бере до уваги, надані до суду цивільно - правові договори укладені між громадянами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та фермерським господарством "Яніс", оскільки на момент проведення перевірки вказані особи підтвердили, що вони працювали на позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що в якості свідків було допитано ОСОБА_21 - головного державного ревізора - інспектора ГУ ДПС у Чернівецькій області, Сандуляка О.О. - головного державного ревізора - інспектора ГУ ДПС у Чернівецькій області та ОСОБА_22 - головного державного ревізора - інспектора ГУ ДПС у Чернівецькій області. Свідки надали пояснення, відповідно до змісту яких вказували, що вищезазначені особи вказували, що вони працюють у ФГ "Яніс-1".

Також вказували, що з метою проведення перевірки прибули на територію фермерського господарства "Яніс-1" за адресою : Чернівецька область, Хотинський район, с. Шилівці. Під час перевірки ними було пред`явлено посвідчення та запропоновано повідомити директора ФГ "Яніс-1"про проведення перевірки. Коли директор ФГ "Яніс-1" ОСОБА_23 прибув, ними було роз`яснено про необхідність допиту працівників з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) фермерського господарства "Яніс-1". Щоб не зривати робочий процес, директор ФГ "Яніс-1" запропонував державним інспекторам дочекатись обідньої перерви та відібрати пояснення у працівників на території саду в будиночку де працівники обідають . Як до початку відібрання пояснень, так і під час відібрання пояснень, директором ФГ "Яніс-1" не вказувалось, що тут працюють наймані працівники інших підприємств, чи вони прийшли перевіряти не за місцем його господарської діяльності. Свідки також звертали увагу на те, що під час відібрання пояснень працівники вказували на те, що вони працюють на ФГ "Яніс-1" однак від підпису відмовляються.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

На підставі вище зазначеного, суд дійшов висновку, що наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків вказаної в акті фактичної перевірки особи до повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що вказує на порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема ч. 3ст. 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.

Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пункті 45 рішення в справі "Бочаров проти України", пункті 53 рішення в справі "Федорченко та Лозенко проти України" та пункті 43 рішення в справі "Кобець проти України", при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову про накладення штрафу, діяв на підставі чинного законодавства та у межах своїх повноважень, а отже дії Управління Держпраці у Чернівецькій області є законними та обґрунтованими.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Фермерське господарство "Яніс-1" (с. Шилівці, Хотинський район, Чернівецька область, 60022, Код ЄДРПОУ 33706735)

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, Код ЄДРПОУ 39888333)

Суддя І.В. Маренич