Рішення

від 07.10.2020 по справі 600/1121/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1121/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду із позовом до Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області (далі відповідач), у якому, з урахуванням позовної заяви у новій редакції, просить:

- визнати незаконним, протиправним та скасувати розпорядження Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області з 22.07.2020 року;

- стягнути з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 року по день винесення рішення суду з розрахунку 1555,64 грн. одноденної заробітної плати;

- стягнути з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць - допустити до негайного виконання.

1.2. 04.08.2020 року по справі відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

1.3. 13.08.2020 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до якої долучено позовну заяву у новій редакції (а.с. 47).

1.3. 28.08.2020 року до суду надійшов відзив Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на позовну заяву.

1.4. 02.09.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Розпорядженням Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 22.07.2020 року № 34-ос ОСОБА_1 , звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області.

2.2. Із вказаними розпорядженнями позивач не згідна повністю та вважає, що воно є протиправним, внаслідок чого таке розпорядження підлягає скасуванню.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. У поданому до суду позові та відповіді на відзив позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження є безпідставним, винесене з грубим порушенням норм як трудового, так і іншого законодавства.

3.2. Вказує, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 31.07.2019 року № 242-ОС «Про особовий склад» її прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу громадянку та з нею укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державні прикордонній службі України строком на три роки, присвоєно військове звання «молодший сержант».

3.3. Оскільки контракт про проходження військової служби укладено під час дії особливого періоду, який не скасовано, у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

3.4. На переконання позивача таке звільнення є незаконним, оскільки гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, встановлені частини 3 статті 119 КЗпП України, поширюються на неї, як на особу, яка на виконання свого військового обов`язку була прийнята на військову службу за контрактом під час дії в Україні особливого періоду.

3.5. У даному разі помилковими є надання відповідачем пріоритетності приписів пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України без урахування гарантій, визначених частиною 3 статті 119 КЗпП України

Позиція відповідача

3.6. Відповідно до відзиву представник відповідача позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує наступним.

3.7. Розпорядженням Сторожинецької районної державної адміністрації від 30 квітня 2014 року № 48-ос «Про призначення ОСОБА_1 » позивача з 01 травня 2014 року призначено на посаду першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації.

3.8. Розпорядженням Сторожинецької районної державної адміністрації від 22 червня 2015 року № 49-ос «Про продовження повноважень ОСОБА_1 » позивачу продовжено повноваження на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». При цьому, представник відповідача вказує, що оскільки продовження повноважень позивача на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації відбувалось виключно на підставі статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (а не на підставі норм КЗпПУ) із цього слідує, що і звільнення позивачки має відбуватись також у відповідності із статтею 10 згаданого Закону. Це пояснюється тим, що саме ця норма Закону містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану із його статусом, якої не місить ні КЗпПУ, ні інші законодавчі акти.

3.9. У подальшому, 31 липня 2019 року в.о. голови Сторожинецької районної державної адміністрації Ковальчук Діана Миколаївна своїм розпорядженням від 31 липня 2019 року №21-ос «Про увільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови районної державної адміністрації на час проходження військової служби за контрактом» (копія розпорядження є в матеріалах справи) увільнила сама себе з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації на час проходження військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу в Державній прикордонній службі України на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, але не більше ніж на строк укладеного контракту (строком на 3 роки) із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 31 липня 2019 року.

3.10. Новопризначеним головою Сторожинецької районної державної адміністрації (розпорядження Президента України від 24 лютого 2020 року № 135/2020-рп) було реалізовано відповідні повноваження, закріплені ст. 118 Конституції України, ст.ст. 5, 10, 11, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо формування складу Сторожинецької районної державної адміністрації, звільнення та призначення заступників голови районної державної адміністрації.

3.11. Так, 22 липня 2020 року, за погодженням з Чернівецькою обласною державною адміністрацією позивачку було звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації розпорядженням № 34-ос, відповідно до статей 6, 10, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктів 2, 9 частини першої статті 36, частини 1 статті 83 КЗпПУ, частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки». При цьому звертає увагу суду на те, що підставою для звільнення позивачки є саме стаття 10, натомість норми КЗпПУ застосовані субсидіарно, оскільки певні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства (компенсація невикористаних відпусток).

3.12. Також зазначає, що позивач не подавала визначену законом заяву про припинення повноважень першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації, у зв`язку із відсутністю у неї таких повноважень (вона сама себе увільнила від повноважень).

3.13. Щодо правомірності звільнення позивача новопризначеним головою Сторожинецької районної державної адміністрації наводить положення Закону України від 09 квітня 1999 року № 586- XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон №586-ХІV).

3.14. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 10 Закону №586-ХІУ перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

3.15. Отже, голова районної державної адміністрації наділений дискреційними повноваженнями, тобто сукупністю прав та обов`язків, які дають можливість самостійно на власний розсуд і в межах закону вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень за погодженням з головою органу виконавчої влади вищого рівня, в даному випадку прийняття рішення про призначення на посаду заступника голови районної державної адміністрації або звільнення з такої посади.

3.16. Крім того, у частині 3 статті 10 Закону №586-ХІУ вказано, що перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

3.17. З урахуванням вказаних положень Закону, заступник голови районної державної адміністрації зобов`язаний заявити про припинення своїх повноважень перед новопризначеним головою адміністрації в день його призначення, позаяк Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не містить альтернативного вибору варіанту поведінки заступником голови районної державної адміністрації. Таким чином, вказаним Законом встановлено граничний термін перебування заступника голови місцевої державної адміністрації на займаній посаді, який безпосередньо пов`язаний з призначенням Президентом України нового голови районної державної адміністрації.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв або клопотань від учасників справи, окрім наведених у І розділі цього рішення, до суду не надходили.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно розпорядження голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 30.04.2014 року № 48-ос «Про призначення ОСОБА_1 » з 01.05.2014 року позивача призначено на посаду першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації (а.с. 72).

5.2. Розпорядженням голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 22 червня 2015 року № 49-ос «Про продовження повноважень ОСОБА_1 » продовжено повноваження ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (а.с. 73).

5.3. Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2019 року № 242-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 , з якою укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державні прикордонній службі України строком на три роки, прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та присвоєно військове звання «молодший сержант» (а.с. 22).

5.4. У зв`язку із зазначеним, 31.07.2019 року в.о. голови Сторожинецької районної державної адміністрації ОСОБА_1 особисто прийнято розпорядженням №21-ос «Про увільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови районної державної адміністрації на час проходження військової служби за контрактом», згідно якого ОСОБА_1 увільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації на час проходження військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу в державній прикордонній службі України на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, але не більше ніж на строк укладеного контракту (строком на 3 роки) із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку з 31 липня 2019 року (а.с. 21). Підставою для прийняття вказаного розпорядження слугував також лист Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.07.2019 року №01.54/45-1555, згідно змісту якого обласна державна адміністрація погодила увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби (а.с. 24).

5.5. Розпорядження голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », за погодженням з Чернівецькою обласною державною адміністрацією згідно листа від 14.07.2020 року №01.54-45/3857, ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації відповідно до статтей 6, 10, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктів 2, 9 частини 1 статті 36, частини 1 статті 83 КЗпПУ та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» (а.с. 25, 28-29).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Засади, якими керується суд при здійсненні правосуддя у цій справі

6.1. Предметом цього позову є розпорядження голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації відповідно до статей 6, 10, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктів 2, 9 частини 1 статті 36, частини 1 статті 83 КЗпПУ та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» (а.с. 25, 28-29).

Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати цьому розпорядженню оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Разом з цим, суд зазначає, що оскаржуваним розпорядженням здійснено втручання у права позивача, які гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (через призму права на працю, див. Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine), рішення у справі від 09.01.2013 року, заява №21722/11) та статтею 43 Конституції України (право на працю), а тому суд вважає за можливим розглянути та вирішити цю справу по наявним матеріалам, які відповідають критерію достатності та достовірності.

6.3. Крім цього, при наданні оцінки на предмет правомірності оскаржуваного розпорядження, суд виходить з того, що таке розпорядження в розумінні КАС України є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому має відповідати критеріям законності таких рішень, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України.

Щодо суті спору

6.4. Позиція відповідача у цій справі полягає у тому, трудова діяльність позивача мала строковий характер, а відтак, незалежно від проходження нею військової служби, законодавством не передбачено надання додаткових гарантій заступникам голів місцевих державних адміністрацій, зокрема таких, як збереження посади, середнього заробітку понад строк, визначений законом.

6.5. Суд зазначає, що положеннями чинного Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачена можливість укладення строкового трудового договору у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина 2 статті 23 КЗпП України).

6.6. Зокрема, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (частина 1 статті 23 КЗпП України).

6.7. Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

6.8. У цій справі судом встановлено, що позивач з 01.05.2014 року призначена на посаду першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації і саме з вказаної посади її звільнено оскаржуваним розпорядженням.

6.9. Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» 09.04.1999 року №586-XIV (далі Закон №586-XIV).

6.10. Частиною 2 статті 10 вказаного Закону визначено, що перший заступник та заступники голови обласної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою обласної державної адміністрації за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

6.11. Окрім цього, згідно частини 3 статті 10 Закону №586-XIV перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

6.12. Розпорядженням Президента України №135/2020-рп від 24.02.2020 року головою Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області призначено ОСОБА_2 , а відтак, в силу особливості посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації позивачу належало заявити про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрації у день його призначення.

6.13. Разом з цим, судом також встановлено, що наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2019 року № 242-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу та присвоєно військове звання «молодший сержант».

6.14. Суд зазначає, що частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції станом на дату видання розпорядження про звільненні визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

6.15. У свою чергу, згідно частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII в редакції, станом на дату винесення розпорядження у про звільнення (далі - Закон № 2232-XII) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

6.16. Аналізуючи приписи частини 3 статті 119 КЗпП України та частини 2 статті 39 Закону № 2232-XII, суд зазначає, що гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку надаються наступним трьом категоріям працівників: призваним на строкову військову службу, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Частина 6 статті 119 КЗпП України містить виключення із наведених правил, зокрема гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився. Інших виключень не має.

6.17. Однак, представник відповідача вказує, що у якості підстави звільнення позивача є саме стаття 10 Закону №586-XIV, натомість норми КЗпПУ застосовані субсидіарно, оскільки певні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства, як то компенсація невикористаних відпусток.

6.18. Відтак, щодо доводів представника відповідача стосовно можливості припинення строкового трудового договору, укладеного із позивачем, у зв`язку із закінченням строку його дії, незважаючи на перебування позивача на військовій службі за контрактом, суд зауважує наступне.

6.19. Зі змісту розпорядження голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » видно, що позивач звільнена з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації відповідно до статтей 6, 10, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пунктів 2, 9 частини 1 статті 36, частини 1 статті 83 КЗпПУ та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» (а.с. 25, 28-29).

6.20. Тобто, відповідачем при звільненні позивача застосовано як статтю 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» так і пункт 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

6.21. Суд зазначає, що в силу несення військової служби здійснювати посадові обов`язки першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації позивач не могла, що свідчить про відсутність у неї можливості заявити про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрації у день його призначення.

6.22. При цьому, як встановлено судом, згідно особистого розпорядження ОСОБА_1 як в.о. голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 31.07.2019 року №21-ос вона увільнена з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації на час проходження військової служби за контрактом і таке увільнення погоджене Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

6.23. Щодо застосування відповідачем положень пунктів 2 частини 1 статті 36 КЗпП України суд повторно констатує, що приписами частини 3 статті 119 КЗпП України та частини 2 статті 39 Закону № 2232-XII передбачені гарантії у вигляді збереження місця роботи, посади та середнього заробітку, для працівників, що призвані на військову службу чи перебувають на ній за контрактом.

6.24. Водночас, як вбачається з аналізу даних норм, застереження щодо непоширення вказаних гарантій на працівників, робота яких виконується на умовах строкового трудового договору, відсутні в приписах цих нормативно - правових актів.

6.25. Відтак, помилковими є надання позивачем пріоритетності приписів пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України без урахування гарантій, визначених частиною 3 статті 119 КЗпП України.

6.26. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією щодо застосування вищезазначених норм права, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №805/1200/17-а.

6.27. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 09 липня 2020 року у справі №805/1200/17-а та не вбачає підстав для відступлення від неї.

6.28. Таким чином, узагальнююче викладене вище, суд вважає, що розпорядження голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 було звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації, є протиправним та підлягає скасуванню.

6.29. Згідно частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

6.30. Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

6.31. Оскільки судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 22.07.2020 року по 08.10.2020 року (56 робочих днів) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

6.32. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6.33. Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок №100) вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

6.34. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100).

6.35. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

6.36. Суд зазначає, що два календарні місяці, які передують звільненню ОСОБА_1 є травень та червень 2020 року. В силу того, що позивач з 31.07.2019 року проходить військову службу за контрактом та посадових обов`язків першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації не виконує, судом враховуються не відпрацьовані на цій посаді дні, а загальна кількість робочих днів за ці 2 місяці, яка становить 39 днів (19 днів+20 днів=39 днів).

6.37. Згідно відомостей Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату загальна сума нарахованої ОСОБА_1 . Сторожинецькою районною державною адміністрацією заробітної плати за травень та червень 2020 року становить 57221,86 грн. (а.с. 30).

6.38. Таким чином, враховуючи абзац 1 пункту 8 Порядку №100, провівши арифметичний обрахунок, суд зазначає, що середньоденна (годинна) заробітна плата ОСОБА_1 становить 1467,23 грн. (57221,86 грн. : 39 днів).

6.39. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Сторожинецької районної державної адміністрації на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 року по 08.10.2020 року у сумі 80697,65 грн. (55 робочих днів х 1467,23грн.).

6.40. Разом з цим, 13.08.2020 року позивачем подано до суду позовну заяву у новій редакції, в якій зазначає, що при перевірці дотримання норм трудового законодавства Управлінням Держпраці за її скаргою на дії Сторожинецької районної державної адміністрації, згідно штатних розписів Сторожинецької РДА за 2019 та 2020 роки вбачається, що в 2019 році посадовий оклад першого заступника голови становив 12488 грн., а з 01.01.2020 року становить 13580 грн. - різниця 1092 грн. В порушення пункту 10 Порядку № 100 її середній заробіток з 01.01.2020 року у зв`язку із підвищенням посадового окладу не корегувався, що призвело до заниження його розміру. Враховуючи зазначене, середня заробітна плата з 01.01.2020 року на цій посаді вирахована відповідно до пункту 10 Порядку № 100, становите 31112,78 грн.

6.41. Стосовно вказаних аргументів позивача суд зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно Порядку № 100 судом враховано суму фактичної виплаченої позивачу середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передували звільненню. У період звільнення позивача із займаної посади посадовий оклад першого заступника голови не змінювався, докази зворотного сторони суду не надали.

6.42. Перевірка правильності нарахування позивачу Сторожинецькою районною державною адміністрацією заробітної плати не є предметом розгляду у цій справі, а відтак підстав для врахування середньої заробітної плати в іншому розмірі при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у суду немає.

Щодо відшкодування моральної шкоди

6.43. Звертаючись до суду позивач також наводила аргументи щодо відшкодування завданої моральної шкоди, з приводу чого суд зазначає таке.

6.44. Судом у цій справі встановлено, що позивача протиправно звільнено з посади першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації, а відтак порушено гарантовані їй Конституцією та законами України права.

6.45. В обґрунтування заявленої суми відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. позивач зазначає, що порушення її законних прав, яке полягало в незаконному звільненні з роботи призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя. Окрім цього, повідомила, що на її утриманні є малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого вона виховую сама, є одинокою матір`ю. На утримання малолітнього сина їй потрібно додаткові витрати, так як він перебуває на «Д» обліку з діагнозом НЗОВ, часто хворіє, власного житла у них немає та вимушені орендувати житло, що також потребує додаткових витрат, які позивач могла покрити завдяки роботі за основним місцем в районній адміністрації.

6.46. Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

6.47. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

6.48. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.49. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

6.50. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.51. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

6.52. Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

6.53. Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України).

6.54. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

6.55. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

6.56. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

6.57. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнавала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

6.58. У практиці Європейського Суду з прав людини, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71,22 листопада 2005).

6.59. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

6.60. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

6.61. При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

6.62. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

6.63. Що стосується розміру моральної шкоди, то відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

6.64. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, встановивши фактичні обставини справи, має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

6.65. Виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності, враховуючи зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку що розумний та адекватний розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 5000,00 грн., як такий, що в повній мірі відповідає та є співмірним завданій протиправним звільненням шкоді.

6.66. Наведений висновок суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 295/4277/16-а.

6.67. Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

6.68. Враховуючи висновок суду про протиправність та скасування оскаржуваного розпорядження, а також беручи до уваги вимоги частини 1 статті 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації з 22.07.2020 року, допустивши рішення в частині поновлення на роботі та стягнення з Сторожинецької районної державної адміністрації середнього заробітку за один місяць до негайного виконання.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини у вчинених на думку відповідача порушень, які слугували підставою для винесення оскаржуваного розпорядження, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

7.2. Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного позивачем розпорядження. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у частині поновлення на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

7.4. Разом з цим, позивач просить суд стягнути з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 року по день винесення рішення суду з розрахунку 1555,64 грн. одноденної заробітної плати. Однак, судом встановлено, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід враховувати середньоденну (годинну) заробітна плата ОСОБА_1 у розмірі 1467,23 грн., а відтак позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

7.5. Крім цього, позивач просить суд поновити її на посаді з 22.07.2020 року та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 року (день її звільнення). Відповідно до вимог чинного трудового законодавства день звільнення особи є останнім днем її роботи, а отже позивач 22.07.2020 року вважалась такою, що працює на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області.

За таких обставин правильним є поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області з 23.07.2020 року (з метою забезпечення безперервності працевлаштування) і стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватись з 23.07.2020 року (наступний робочий день після звільнення. див. правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2018 року, справа №802/651/16-а).

7.6. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню із Сторожинецької районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 року по 08.10.2020 року у сумі 80697,65 грн (55 робочих днів х 1467,23грн).

7.7. Щодо відшкодування моральної шкоди, то з огляду на матеріали справи та встановлені судом обставини, суд прийшов до висновку, що розумним та адекватним розміром відшкодування моральної шкоди є 5000,00 грн., відтак позов у частині стягнення завданої моральної школи підлягає задоволенню частково.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

8.3. Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №16945593 від 31.07.2020 року (а.с. 9).

8.4. Однак, з огляду на те, що позивач у цій справі звільнена від сплати судового збору підстав для стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору немає.

8.5. Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, сума переплаченого судового збору може бути повернута позивачу за її клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді міського голови та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 22.07.2020 року № 34-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області з 23.07.2020 року.

4. Стягнути з Сторожинецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 року по день винесення рішення суду (08.10.2020 року) в сумі 80697 (вісімдесят тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 65 коп. (55 робочих днів х 1467,23грн.).

5. Стягнути з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.

5. У частині стягнення з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 року по день винесення рішення суду з розрахунку 1555,64 грн. одноденної заробітної плати; стягнення з Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди; поновлення на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області з 22.07.2020 року та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.07.2020 року у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Сторожинецька районна державна адміністрація Чернівецької області (59000, Чернівецька обл., м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6-А, код ЄДРПОУ 04062162).

Суддя О.В. Анісімов