Рішення

від 21.09.2020 по справі 640/6541/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м. Київ № 640/6541/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Гороховської А.О.,

від відповідача - Пінчука Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Медіапоінт ЛТД доГоловного управління ДПС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Медіапоінт ЛТД (далі - позивач, ТОВ Медіапоінт ЛТД ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0492615147 та №0502615147.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає про безпідставність висновку контролюючого органу, що по взаємовідносинам між ТОВ ЦЕРЕЙРА-С і позивачем не здійснювалось господарських операцій по виконанню робіт (послуг), що свідчить про заниження платником податку податку на прибуток та податку на додану вартість. При цьому, як акцентує увагу позивач, підставою для такого висновку слугувала для відповідача інформація по контрагенту позивача ТОВ ЦЕРЕРА-С , викладена у листі ГСУ ФР ДФС України від 26.11.2018 №36751/7/99-99-23-01-17 щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. За даними вказаного листа повідомляється, що в рамках досудового розслідування проведено допит ОСОБА_1 , директора ТОВ ЦЕРЕЙРА-С як свідка.

Зокрема, позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від TOB ЦЕРЕЙРА-С відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду. Під час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав і не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Крім того, отримані товари і послуги (виконані роботи), які були придбані під час виконання договорів, укладених ТОВ Медіапоінт ЛТД з його контрагентом, використовувались у подальшій господарській діяльності позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ Медіапоінт ЛТД не отримувались пояснення та/або документальні підтвердження щодо подальшого використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ ЦЕРЕРА-С послуг, або подальшої реалізації цих послуг контрагентам-покупцям. При дослідженні схеми по ланцюгу постачання ТОВ ЦЕРЕЙРА-С було встановлено нереальність постачання послуг в адресу ТОВ Медіапоінт ЛТД , оскільки аналогічні послуги фактично не придбавались, у ТОВ ЦЕРЕЙРА-С відсутні необхідні трудові ресурси, відсутнє також нарахування та виплата заробітної плати найманим працівникам та/або винагороди за договорами ЦПХ для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також відповідач вказує і на те, що в ході перевірки на підставі даних системи АІС Облікова картка фіктивного підприємництва по ТОВ ЦЕРЕЙРА-С внесена інформація від 17.07.2018 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат видані контрагентом позивача ТОВ ЦЕРЕРА-С не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені та є такими, що неможливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про виклик свідка, ухвалою суду від 08.11.2019 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Через канцелярію суду 21.02.2020 року від особи - ОСОБА_1 , що викликалась як свідок, надійшли пояснення.

Однак, оскільки в призначене на 26.02.2020 судове засідання відповідач явку повноважного представник не забезпечив, а надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, суд своєю ухвалою від 05.03.2020 повідомив сторін про оголошення перерви у судовому засіданні на іншу дату.

24.03.2020 та 28.04.2020 від відповідача надійшло клопотання повторне клопотання про виклик свідка, а також про заміну первинного позивача на його процесуального правонаступника.

У зв`язку з неявкою учасників справи з огляду на вжиття в місті Києві протиепідеміологічних заходів, судом вирішено по суті клопотання відповідача про його заміну у судовому засіданні 01.06.2020 та на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну первинного відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) ).

Також, у зв`язку з неявкою в судове засідання особи, що викликалась до суду для допиту в якості свідка судом неодноразово оголошувалась перерва, в тому числі і ухвалою від 20.07.2020.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 21.09.2020 була допитана в якості свідка ОСОБА_1 .

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.09.2020 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Заслухавши доводи представників сторін, а також надані у судовому засіданні покази свідка, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі службового посвідчення KB № 002744, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2018 №18487, письмового повідомлення ГУ ДФС У м. Києві від 26.12.2018 №129287/10/26-15-14-07-02-15 відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України у зв`язку із наданням ТОВ Медіапоінт ЛТД на запит від 30.10.2018 №91330/10/26-15-14-07-02-18 пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код 39998830), проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Медіапоінт ЛТД , з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С . За результатами перевірки складений акт від 14.01.2019 №9/26-15-14-07-02-10/40512780.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 239199,00 грн, у тому числі: в 2016 році на 63086,00 грн, в 2017 році на 176113,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 312864,00 грн, в тому числі: вересні 2016 року - 39630,00 грн, жовтні 2016 року - 30466,00 грн, березні 2017 року - 30850,00 грн, травні 2017 року - 28882,00 грн, червні 2017 року - 18841,00 грн, вересні 2017 року - 4873,00 грн, жовтні 2017 року - 46829,00 грн, листопаді 2017 року - 42382,00 грн, січні 2018 року - 28315,00 грн, березні 2018 року - 2585,00 грн.

Висновки акта перевірки зроблені з урахуванням отриманої від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України листом від 26.11.2018 №36751/7/99-99-23-01-17 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 26.11.2018 № 16438/8) про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування встановлено, що організована група осіб створила та придбала ряд суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ ЦЕРЕЙРА-С з метою прикриття незаконної діяльності, пособництві в ухиленні від сплати податків шляхом надання суб`єктам реально діючого сектору економіки (вигодонабувачам) послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а також у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку.

Також в акті зазначається, що згідно інформації по ТОВ ЦЕРЕИРА-С , яка міститься в ІС Податковий блок , з 19.04.2016 по 19.02.2018 засновником, директором та головним бухгалтером була ОСОБА_1 . Основні фонди та транспортні засоби на підприємстві відсутні, річна фінансова та податкова звітність з податку на прибуток за 2017 рік не подавалась, чисельність працюючих 5 осіб. ТОВ ЦЕРЕЙРА-С не подано жодної податкової та фінансової звітності контролюючого органу з січня 2018 року, остання податкова звітність з і їдь подана за грудень 2017 року.

Також в акті перевірки вказано, що відповідно інформаційної системи АІС Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва по ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код 33998830) внесена інформація від 17.07.2018 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , за даними ІС Податковий блок , відобразило взаємовідносини з ТОВ Медіапоінт ЛТД в податковій звітності з ПДВ за вересень, жовтень 2016 року, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ЦЕРЕЙРА-С за період діяльності з 01.09.2016 по 01.02.2018 виписувало податкові накладні на адресу ТОВ Медіапоінт ЛТД надання різноманітних послуг з проведення Рекламної кампанії з розміщення рекламного матеріала, послуги по обслуговуванню рекламної мережі, комплексному моніторингу (детально номенклатура описано в реєстрі виписаних податкових та видаткових накладних) та інші, надання яких потребує наявності відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу в достатній кількості, складських та виробничих приміщень.

При дослідженні схеми по ланцюгу постачання ТОВ ЦЕРЕИРА-С було встановлено нереальність постачання послуг в адресу ТОВ Медіапоінт ЛТД , оскільки аналогічні послуги (фактично не придбавались, у ТОВ ЦЕРЕЙРА-С відсутні необхідні трудові ресурсе відсутнє також нарахування та виплата заробітної плати найманим працівникам та/або винагороди за договорами ЦПХ для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у ТОВ ЦЕРЕЙРА-С для здійснення діяльності щодо надання послуг, встановлену перевіркою відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів послуг, можна зробити висновок, що поставити відповідні товари та надати послуги вказаними контрактами для ТОВ Медіапоінт ЛТД було неможливо. Все це свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019:

- №0492615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 298998,75 грн, з яких 239199,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 59799,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0502615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 391080,00 грн, з яких 312864,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 78216,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами) (далі - Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2016 між ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , в особі директора ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та ТОВ Медіапоінт ЛТД , в особі директора ОСОБА_2 (надалі - Замовник), укладено договір від №0109, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по проведенню Рекламної кампанії на спеціальних конструкціях в приміщеннях Контрагентів в місті Києві та регіонах України в період згідно Адресної програми, а також дотримання податкового Законодавства України.

По закінченню повного циклу робіт по проведенню Рекламної кампанії Виконавець зобов`язується у 5-ти денний строк скласти, підписати та надати Замовнику належним чином оформлені два екземпляри Акта прийому-передачі виконаних робіт.

У разі необхідності у Виконавця є право вимагати від Замовника надання документальних підтверджень повноти відповідності інформації, що містить реклама, згідно діючому законодавству України, орендувати спеціальні конструкції та залучати третіх осіб до виконання певного обсягу робіт/послуг за Договором без додаткових узгоджень із Замовником.

Вартість послуг (Рекламної кампанії) визначається сторонами у додатках до договору на рівні звичайних (справедливих ринкових) цін з урахуванням наступних чинників: кон`юнктури ринка, обсягу поставки, результату та якості виконаних послуг, маркетингової політики Виконавця з просування своїх послуг на ринку.

Цей договір, згідно його умов, вступає в силу з моменту його підписання, а в частині здійснення взаєморозрахунків діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також, 01.09.2016 між ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , в особі директора ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та ТОВ Медіапоінт ЛТД , в особі директора ОСОБА_2 (надалі - Замовник), укладено договір від №0209, за умовами якого з метою забезпечення процесу господарської діяльності Замовника - Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання протягом строку дії договору надати наступні послуги: обслуговування рекламної мережі Замовника.

Обов`язки Виконавця та порядок їх виконання:

- виділити сектора рекламної мережі, згрупувати їх по територіальному принципу, кількості сіті-лайтів, іншого рекламного обладнання в кожному секторі та приналежності їх до того чи іншого проекту;

- визначити роботу по обслуговуванню мережі в однозмінному чи цілодобовому режимі, в залежності від сіті-лайтів та заміни постерів;

- забезпечити високий сервіс обслуговування сіті лайтів, рекламного обладнання, а саме: чистка, контроль за енергетичним станом сіті-лайтів, надання Замовнику інформацію про технічний стан сіті лайтів, рекламного обладнання в оперативному усному режимі, у разі несправності сіті лайтів та іншого рекламного обладнання або невиконання Контрагентом, в приміщенні якого знаходяться сіті-лайти, умов Договору повідомити про це Замовника та запропонувати міри усунення вищевказаних несправностей;

- виконувати регулярний об`їзд рекламної мережі Замовника в наступному рекомендованому регламенті робіт по обслуговуванню: заміна рекламних постерів, заміна рекламного матеріалу на рекламному обладнанні, профілактичний зовнішній та внутрішній огляд технічного стану конструкцій, рекламного обладнання та електропроводки.

Сторони узгодили, що вартість послуг визначена на рівні звичайних (справедливих ринкових) цін з урахуванням наступних чинників: обсягу послуг, результату та якості виконаних послуг, необхідності наявності обладнання, комплектуючих, запчастин, транспортних витрат.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2017.

Підтвердженням виконання ТОВ МС 22 взятих на себе зобов`язань за договорами є наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписок по рахунку. Під час проведення перевірки платником податків надавались також і податкові накладні, видаткові накладні.

В той же час, відповідач, посилаючись на наявність кримінального провадження №12017150000000087 від 26.01.2017, в рамках досудового розслідування якого, за інформацію контролюючого органу, в якості свідка була допитана засновник, директор та головний бухгалтер ОСОБА_1 , яка заперечувала свою причетність до господарської діяльності ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

Водночас, допитана під час розгляду адміністративної справи в якості свідка ОСОБА_1 вказала про те, що дійсно в період взаємовідносин ТОВ Медіапоінт ЛТД та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С вона дійсно була директором останнього і підтвердила реальність спірних господарських операцій, а також визначила осіб, якими підписані документи, що супроводжували вказані взаємовідносини, як працівників ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

На спростування ж доводів відповідача щодо фіктивності діяльності ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , які ґрунтуються на показах ОСОБА_1 , наданих в рамках кримінального провадження, представником позивача надані копії скарг ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, до слідчого управління, прокуратури щодо дій слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, з урахуванням свідчень ОСОБА_1 , приходить до висновку, що документи бухгалтерської та податкової звітності є достатніми, для підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

ТОВ Медіапоінт ЛТД та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто наділені спеціальною правосуб`єктністю учасників господарських відносин.

Слід зазначити, що наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

При цьому, позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, що підтверджується належними доказами, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги позивачем від контрагента не отримувались.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, оцінюючи докази надані учасниками кожного окремо та в їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про нереальність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Як встановлено судом, господарські операції позивача з контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу, а відтак і про протиправність прийняття відповідачем на підставі таких висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.02.2019 №0492615147 та №0502615147 та наявність підстав для їх скасування.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні.

Разом з тим судом враховується, що відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №374 від 21.03.2019 позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 10351,18 грн, однак, згідно листа Державного підприємства Інформаційні судові системи Державної судової адміністрації від 08.05.2019 у Підприємства відсутня інформація про зарахування судового збору.

Частиною другою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що суму судового збору у розмірі 10351,18 грн, що так і не була зарахована до відповідного бюджету, слід стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Керуючись статями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Медіапоінт ЛТД задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0492615147 від 13.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0502615147 від 13.02.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ) на користь державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 10351 (десять тисяч триста п`ятдесят одна) гривня 18 коп.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська