Постанова

від 26.01.2021 по справі 640/6541/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6541/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Закревська І.Л., за участі представника позивача Хмельницького Я.Б., представника відповідача Ступака О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПОІНТ ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПОІНТ ЛТД" (далі - ТОВ "МЕДІАПОІНТ ЛТД") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2019 №0492615147 та №0502615147.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки реальність вчинення господарських операцій за період, визначений в акті перевірки, повністю підтверджується первинними документами, в той час, як контролюючим органом не доведено порушення саме позивачем положень законодавства, а відомості щодо неможливості здійснення господарської діяльності іншими суб`єктами господарювання контрагентів позивача, зокрема, TOB ЦЕРЕЙРА-С , не можуть бути підставою для притягнення позивача до податкової відповідальності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 р. позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0492615147 та №0502615147.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, оскільки були надані первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки від 14.01.2019 № №9/26-15-14-07-02-10/40512780 про відсутність реального (законного) джерела походження податкового кредиту по ланцюгу постачання є правильними, тому підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.02.2019 №0492615147 та №0502615147 відсутні.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі службового посвідчення KB № 002744, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2018 №18487, письмового повідомлення ГУ ДФС У м. Києві від 26.12.2018 №129287/10/26-15-14-07-02-15 відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України у зв`язку із наданням ТОВ Медіапоінт ЛТД на запит від 30.10.2018 №91330/10/26-15-14-07-02-18 пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код 39998830), проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Медіапоінт ЛТД , з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

За результатами перевірки складений акт від 14.01.2019 №9/26-15-14-07-02-10/40512780 про порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 239199,00 грн, у тому числі: в 2016 році на 63086,00 грн, в 2017 році на 176113,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 312864,00 грн, в тому числі: вересні 2016 року - 39630,00 грн, жовтні 2016 року - 30466,00 грн, березні 2017 року - 30850,00 грн, травні 2017 року - 28882,00 грн, червні 2017 року - 18841,00 грн, вересні 2017 року - 4873,00 грн, жовтні 2017 року - 46829,00 грн, листопаді 2017 року - 42382,00 грн, січні 2018 року - 28315,00 грн, березні 2018 року - 2585,00 грн.

Висновки акта перевірки зроблені з урахуванням отриманої від Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України листом від 26.11.2018 №36751/7/99-99-23-01-17 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 26.11.2018 № 16438/8) про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування встановлено, що організована група осіб створила та придбала ряд суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ ЦЕРЕЙРА-С з метою прикриття незаконної діяльності, пособництві в ухиленні від сплати податків шляхом надання суб`єктам реально діючого сектору економіки (вигодонабувачам) послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а також у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку.

Також в акті зазначається, що згідно інформації по ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , яка міститься в ІС Податковий блок , з 19.04.2016 по 19.02.2018 засновником, директором та головним бухгалтером була ОСОБА_1 . Основні фонди та транспортні засоби на підприємстві відсутні, річна фінансова та податкова звітність з податку на прибуток за 2017 рік не подавалась, чисельність працюючих 5 осіб. ТОВ ЦЕРЕЙРА-С не подано жодної податкової та фінансової звітності контролюючого органу з січня 2018 року, остання податкова звітність подана за грудень 2017 року.

Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що відповідно інформаційної системи АІС Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва по ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код 33998830) внесена інформація від 17.07.2018 про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , за даними ІС Податковий блок , відобразило взаємовідносини з ТОВ Медіапоінт ЛТД в податковій звітності з ПДВ за вересень, жовтень 2016 року, березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ЦЕРЕЙРА-С за період діяльності з 01.09.2016 по 01.02.2018 виписувало податкові накладні на адресу ТОВ Медіапоінт ЛТД надання різноманітних послуг з проведення Рекламної кампанії з розміщення рекламного матеріала, послуги по обслуговуванню рекламної мережі, комплексному моніторингу (детально номенклатура описано в реєстрі виписаних податкових та видаткових накладних) та інші, надання яких потребує наявності відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу в достатній кількості, складських та виробничих приміщень.

При дослідженні схеми по ланцюгу постачання ТОВ ЦЕРЕИРА-С було встановлено нереальність постачання послуг в адресу ТОВ Медіапоінт ЛТД , оскільки аналогічні послуги (фактично не придбавались, у ТОВ ЦЕРЕЙРА-С відсутні необхідні трудові ресурсе відсутнє також нарахування та виплата заробітної плати найманим працівникам та/або винагороди за договорами ЦПХ для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у ТОВ ЦЕРЕЙРА-С для здійснення діяльності щодо надання послуг, встановлену перевіркою відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів послуг, можна зробити висновок, що поставити відповідні товари та надати послуги вказаними контрактами для ТОВ Медіапоінт ЛТД було неможливо. Все це свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019:

- №0492615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 298998,75 грн, з яких 239199,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 59799,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0502615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 391080,00 грн, з яких 312864,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 78216,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, тобто в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на день здійснення господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3. цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами) (далі - Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, висновки щодо порушення позивачем приписів п. 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

Однак, матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2016 між ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , в особі директора ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та ТОВ Медіапоінт ЛТД , в особі директора ОСОБА_2 (надалі - Замовник), укладено договір №0109, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по проведенню Рекламної кампанії на спеціальних конструкціях в приміщеннях Контрагентів в місті Києві та регіонах України в період згідно Адресної програми, а також дотримання податкового Законодавства України.

По закінченню повного циклу робіт по проведенню Рекламної кампанії Виконавець зобов`язується у 5-ти денний строк скласти, підписати та надати Замовнику належним чином оформлені два екземпляри Акта прийому-передачі виконаних робіт.

У разі необхідності у Виконавця є право вимагати від Замовника надання документальних підтверджень повноти відповідності інформації, що містить реклама, згідно діючому законодавству України, орендувати спеціальні конструкції та залучати третіх осіб до виконання певного обсягу робіт/послуг за Договором без додаткових узгоджень із Замовником.

Вартість послуг (Рекламної кампанії) визначається сторонами у додатках до договору на рівні звичайних (справедливих ринкових) цін з урахуванням наступних чинників: кон`юнктури ринка, обсягу поставки, результату та якості виконаних послуг, маркетингової політики Виконавця з просування своїх послуг на ринку.

Цей договір, згідно його умов, вступає в силу з моменту його підписання, а в частині здійснення взаєморозрахунків діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Разом з тим, 01.09.2016 між ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , в особі директора ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) та ТОВ Медіапоінт ЛТД , в особі директора ОСОБА_2 (надалі - Замовник), укладено договір від №0209, за умовами якого з метою забезпечення процесу господарської діяльності Замовника - Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання протягом строку дії договору надати наступні послуги: обслуговування рекламної мережі Замовника.

Обов`язки Виконавця та порядок їх виконання:

- виділити сектора рекламної мережі, згрупувати їх по територіальному принципу, кількості сіті-лайтів, іншого рекламного обладнання в кожному секторі та приналежності їх до того чи іншого проекту;

- визначити роботу по обслуговуванню мережі в однозмінному чи цілодобовому режимі, в залежності від сіті-лайтів та заміни постерів;

- забезпечити високий сервіс обслуговування сіті лайтів, рекламного обладнання, а саме: чистка, контроль за енергетичним станом сіті-лайтів, надання Замовнику інформацію про технічний стан сіті лайтів, рекламного обладнання в оперативному усному режимі, у разі несправності сіті лайтів та іншого рекламного обладнання або невиконання Контрагентом, в приміщенні якого знаходяться сіті-лайти, умов Договору повідомити про це Замовника та запропонувати міри усунення вищевказаних несправностей;

- виконувати регулярний об`їзд рекламної мережі Замовника в наступному рекомендованому регламенті робіт по обслуговуванню: заміна рекламних постерів, заміна рекламного матеріалу на рекламному обладнанні, профілактичний зовнішній та внутрішній огляд технічного стану конструкцій, рекламного обладнання та електропроводки.

Сторони узгодили, що вартість послуг визначена на рівні звичайних (справедливих ринкових) цін з урахуванням наступних чинників: обсягу послуг, результату та якості виконаних послуг, необхідності наявності обладнання, комплектуючих, запчастин, транспортних витрат.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2017.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписок по рахунку. Під час проведення перевірки платником податків надавались також і податкові накладні, видаткові накладні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на показання свідка ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки таку інформацію було спростовано же нею у суді першої інстанції, зокрема, остання зазначила, що дійсно в період взаємовідносин ТОВ Медіапоінт ЛТД та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С вона була директором і підтвердила реальність спірних господарських операцій, а також визначила осіб, якими підписані документи, що супроводжували вказані взаємовідносини, як працівників ТОВ ЦЕРЕЙРА-С .

Між тим, ТОВ Медіапоінт ЛТД та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто наділені спеціальною правосуб`єктністю учасників господарських відносин.

Отже, надані первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації, яка наявна в інформаційних базах ДПС, однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Також судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на досудові розслідування в кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу з огляду на відсутність вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Апеляційному суду також не були надані докази щодо наявності обвинувального вироку відносно посадових осіб контрагента позивача.

Отже усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2021 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПОІНТ ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель