Рішення

від 24.09.2020 по справі 826/11224/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Київ № 826/11224/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №1362615147 та №1372615147 від 22.05.2017 року, -

за участю представників сторін:

представник позивача Сперкач С.В.

представник відповідача Пінчук Б.В.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ (далі - ТОВ Теміс СМТ , Позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2017 року №1372615147, яким ТОВ Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 116 820 202,00 грн., у т.ч. за штрафними санкціями - 126 700,00 грн. та №1362615147, яким ТОВ Теміс СМТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 705 356,25 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 141 071,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 13.12.2016 року, відповідачем складено Акт від 04 травня 2017 року №71/26-15-14-07-01-10/32958461 з висновками про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період, на суму 990 112,00 грн.; підпунктів 198.1 та 198.2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 564 285,00 грн.

На підставі зазначених висновків складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 990 112,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 126 700,00 грн. та суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 564 285,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 141 071,00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач намагався оскаржити їх у досудовому порядку, проте отримав рішення про залишення їх без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що, висновки контролюючого органу є упередженими, надуманими, поспішними, такими, що зроблені без об`єктивного аналізу усіх обставин і документів, наданих товариством, та підлягають скасуванню повністю, з чим і звертається до суду.

Відповідач надав суду письмові заперечення щодо позовних вимог, у яких наполягає на законності та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на виявлених під час перевірки обставинах не підтвердженості господарських операції позивача з ТОВ ПТК Материк , ТОВ Сімузар , ТОВ Борисфен Ольвія , ТО Фопп Груп , у зв`язку з чим наводить судову практику.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року в позові відмовлено повністю.

10 лютого 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.05.2017 року №1362615147, №1372615147 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 363 120,00 грн та з податку на прибуток на 334 903,00 грн відповідно, в цій частині позовних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року прийнято адміністративну справу до свого провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, витребувано у відповідача завірений належним чином протокол допиту співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі м.Києва громадянина ОСОБА_1 та запропоновано сторонам подати додаткові докази на підтвердження своєї позиції або письмові пояснення.

У призначене судом підготовче судове засідання на 26.03.2020 року представники позивача та відповідача не прибули, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 07.05.2020 року.

26 березня 2020 року до суду відповідачем подано заяву про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_1 та долучено до матеріалів справи копію протоколу допиту ОСОБА_1 від 06.09.2016 року.

06 липня 2020 року до суду представником позивача подано додаткові пояснення в яких викладено правову позиції з урахуванням висновків Верховного Суду та надано копію постанови про закриття кримінального провадження від 03.11.2017 року.

У зв`язку з неприбуттям учасників справи у судові засідання розгляд справи неодноразово відкладався.

09 липня 2020 року у підготовче засідання прибув представник відповідача, представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Суд заслухавши думку відповідача закрито підготовче засідання. З метою виклику свідка у судове засідання оголошено перерву на 30.07.2020 року.

30 липня 2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У призначене судове засідання на 20.08.2020 року прибули представники сторін, заслухавши вступне слово учасників справи та їх додаткові пояснення, судом оголошено перерву до 24.09.2020 року.

24 вересня 2020 року у судове засідання прибули учасники справи, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

В судовому засіданні 20 серпня 2020 року за участю уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з наказом від 05.01.2017 № 75 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Теміс СМТ , з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 13.12.2016 року.

За результатом перевірки складено Акт від 04 травня 2017 року №71/26-15-14-07-01-10/32958461, за висновками якого встановлено порушення товариством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну 990 112,00 грн.; підпунктів 198.1 та 198.2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 564 285,00 грн.

Зазначені порушення мотивовано в Акті від 04 травня 2017 року, в частині нереальності господарських операцій з ТОВ Фопп Групп , зокрема таким:

- співробітниками ГУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено допит директора ТОВ Фопп Групп ОСОБА_1 , згідно протоколу допиту останнього встановлено, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та підтвердив факт реєстрації підприємства за грошову винагороду;

- на ТОВ Фопп Групп засновником, директором та головним бухгалтером є одна особа, на підприємстві працювала одна особа, підприємством не подавалися фінансові звіти , у зв`язку з чим неможливо встановити наявності основних засобів на підприємстві підприємством не подана декларація з податку на прибуток за 2015-2016 роки, остання декларація подана за листопад 2015 року;

Отже, фактично висновки Акту зводяться до відсутності у постачальників виробничих фондів для здійснення господарської діяльності та до порушення контрагентами позивача вимог законодавства під час провадження господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 року №1362615147, №1372615147.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи такі рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюютьсяПодатковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Під витратами, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Крім того, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

В Акті від 14 березня 2017 року зафіксовано, що податковим органом перевірено податкові декларації з податку на прибуток підприємства, декларації з податку на додану вартість, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках, договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг), банківські виписки, звіти по податках, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних по взаємовідносинах, зокрема з ТОВ Фопп Груп .

Так, відповідно до договору поставки № 220815 від 18.08.2015 року (а.с. 26, т. 2) ТОВ Фопп Груп зобов`язалось передати у власність позивача товари, а останній - прийняти та оплатити їх.

На підставі названого договору були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 1 169 385 грн. 54 коп., у тому числі 194 897 грн. 56 коп. ПДВ, а саме: №35 від 05.10.2015 року на суму 25991,77 грн., № 36 від 05.10.2015 року на суму 98539,47 грн., №37 від 05.10.2015 року на суму 96357,00 грн., № 38 від 05.10.2015 року на суму 70685,66 грн., № 39 від 05.10.2015 року на суму 92684,12 грн., № 40 від 05.10.2015 року на суму 34635,62 грн., № 47 від 07.09.2015 на суму 46614,36 грн., № 62 від 31.08.2015 на суму 38094,58 грн., № 72 від 14.09.2015 на суму 83325,51 грн., № 73 від 14.09.2015 року на суму 67185,06 грн., № 102 від 12.10.2015 року на суму 30327,72 грн., № 165 від 28.09.2015 року на суму 35375,14 грн., № 166 від 28.09.2015 року на суму 35179,16 грн., № 193 від 30.09.2015 року на суму 72149,04 грн., №194 від 30.09.2015 року на суму 99340,56 грн., № 195 від 30.09.2015 року на суму 99340,56 грн., №224 від 19.10.2015 на суму 53935,94 грн., № 311 від 26.10.2015 на суму 48360,09 грн., № 312 від 26.10.2015 року на суму 41264,18 грн. (а.с. 1-129, т. 5).

Перевіркою встановлено, що відповідно до банківських виписок позивач за 2015 рік розрахунки з ТОВ Фопп Груп проводились у безготівковій формі та здійснено частково, на суму 264000,00 грн. (а.с. 110-114, т 2).

Станом на 13.12.2016 року кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Фопп Груп складала 894 858,17 грн.

Разом з тим, як вбачається з Акта та наданої відповідачем копії протоколу допиту свідка від 06.09.2016 року, складеного ОУ ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м. Києві Н.В. Проніним, директор ТОВ Фопп Груп ОСОБА_1 пояснив, що зареєстрував товариство за грошову винагороду, господарську діяльність не провадив і жодних документів не підписував.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за названими операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Надані суду позивачем документи на підтвердження реальності господарських операцій є необхідними, проте не достатніми для підтвердження відповідного факту реальності придбання позивачем товарів у ТОВ Фопп Групп .

Водночас, позивачем не надано специфікацій, які в силу пункту 3.2 договорів поставки є їх невід`ємною частиною.

Відсутні також будь-які відомості у про транспортування придбаного товару та його оприбуткування.

Не можуть бути прийняті в якості доказу надані ТОВ Теміс СМТ копії довіреностей, оскільки вони не містять підписів посадових осіб товариства.

Крім того, висновок експертного дослідження № 1031/08801 від 25.09.2017 року згідно якого документально підтверджується отримання позивачем товару, розрахунки за договорами та відсутні підстави вважати видані податкові накладні такими, що не можуть бути прийняти в якості первинних документів, судом до уваги не береться, адже складений на замовлення АО Яр.Вал , яке не є учасником справи, та не містить відомостей про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Контролюючим органом до матеріалів справи долучено протокол допиту свідка від 06.09.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_1 (директор ТОВ Фопп Груп ) засвідчив, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та підтвердив факт реєстрації підприємства за грошову винагороду.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фопп Груп є неналежними, оскільки вони підписані ОСОБА_1 , який значився як директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах кримінального провадження №32016100060000058.

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №826/7677/17, від 16.01.2018 року у справі №2а-7-75/12/2670, від 06.06.2018 року у справі №826/2003/14.

Разом із тим, суд наголошує, що при повторному перегляді даної адміністративної справи, позивачем не надано жодних додаткових документів, які могли б підтвердити протиправність рішень контролюючого органу, не обґрунтовано належним чином відсутність товарно-транспортних накладних та не вчинено дій з метою їх отримання. Крім того, позивачем не вчинено дій направлених на розкриття змісту та обсягу господарської інформації щодо досліджених операцій, не спростовано встановлені податковим органом обставини щодо відсутності у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для здійснення поставки товарів позивачу, із врахуванням особливостей таких товарів. Натомість, контролюючим органом протягом первинного та повторного розгляду справи подавались документи, аналізуючи зміст яких, суд дійшов висновку про наявність сумнівів щодо реальності таких господарських операцій, а враховуючи відсутність належного спростування з боку позивача, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень не має.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб встановлено порушення норм Податкового законодавства з боку позивача та винесено податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2017 року №1372615147 та №1362615147, які є правомірними та не підлягають скасуванню, натомість позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вбачає правових відстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 247, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс СМТ (02095, м. Київ, вул. Княжий затон, 9-а, офіс 369, код ЄДРПОУ 32958461);

Відповідач: Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.10.2020 року.

Суддя В.І. Келеберда