Постанова

від 01.10.2020 по справі 440/4755/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 р.Справа № 440/4755/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Лазурович С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.01.20 року по справі № 440/4755/18

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово - торгівельна база Полтавської облспоживспілки" третя особа Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Полтавській області, у грудні 2018 року звернулось до суду з позовом до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом загалом у розмірі 90753,29 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його думку кошти з рахунків платника податків за податковим боргом загалом у розмірі 90753,29 грн. підлягають сплаті, як узгоджена сума грошового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року позовні вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" кошти з рахунків у банках на суму податкового боргу за платежем: "Земельний податок з юридичних осіб, 18010500" у розмірі 22840,94 грн на р/р UA 968999980334149811000016012, код бюджетної класифікації платежу 18010500, отримувач - УК Миргородського району (м. Миргород), код ЄДРПОУ 37845125, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до ІКП платника податків за 2017 18010500 Земельний податок з юридичних осіб станом на 01.12.2017 за платником обліковувалася заборгованість у сумі 67910,91 грн, яка складалася із нарахувань: 19057,25 грн (нарахування за вересень 2017 по звітній декларації № 9022726094 від 17.02.2017); 48516,31 (нарахування за жовтень 2017 по звітній декларації № 9022726094 від 17.02,2017); 337,35 грн (пені).

Підприємством у 2017 подавалися уточнюючі декларації: № 9118409842 від 21.06.2017 (згідно якої було щомісячно нараховано до зменшення суми 4934,81 грн починаючи з 01.05.2017, крім грудня 2017 сума зменшення становила 4934,83 грн); № 9262426828 від 11.12.2017 (якою нараховано до зменшення щомісячно починаючи з 01.11.2017 у розмірі 48516,31 гривень).

Зменшення податкового зобов`язання визначеного в уточнюючих податкових деклараціях здійснювалося відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України згідно черговості виникнення податкового боргу, а саме: 30.12.2017 по терміну нарахування податку за землю за листопад 2017 згідно вищезазначених уточнюючих декларацій зменшено суму податку на 53451,12 грн, які були зараховані у погашення податкового боргу за вересень 2017 у сумі 19057,25 грн, за жовтень 2017 у сумі 34056,52 грн та пені у сумі 337,35 гривень.

Зазначаємо, що згідно п.1З 1.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання.

Заборгованість станом на 30.12.2017 становить 67910,91 грн яка складається з: 14459,79 грн (нарахування за жовтень 2017 по звітній декларації № 9022726094 від 17.02.2017); 53451,12 грн (нарахування за листопад 2017 по звітній декларації № 9022726094 від 17.02.2017).

30.01.2018 року по терміну нарахування податку за землю за грудень 2017 згідно вищезазначених уточнюючих декларацій зменшено суму податку на 53451,14 грн, які були зараховані у погашення податкового боргу за жовтень 2017 у сумі 14459,79 грн та за листопад 2017 у сумі 38991,35 гривень.

Заборгованість на 30.01.2019 становить 67910,91 грн, яка складається з: 14459,77 грн (нарахування за листопад 2017 року по звітній декларації № 9022726094 від 17.02.2017); 53451,14 грн (нарахування за грудень 2017 по звітній декларації № 9022726094 від 17.02.2017).

Позивач зазначає, що станом на сьогодні заборгованість у сумі 90753,29 грн, яка заявлена у позові не погашена.

Перевіркою своєчасності сплати зобов`язань з орендної плати встановлено несвоєчасну сплату Відповідачем задекларованих зобов`язань (з порушенням термінів сплати).

ГУ ДФС у Полтавській області на підставі проведеної перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 0045821214 від 31.01.2018, яким зобов`язано сплатити штраф за платежем земельний податок з юридичних «осіб у розмірі 12 720,89 гривень.

ГУ ДФС у Полтавській області на підставі проведеної перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 0045831214 від 31.01.2018, яким зобов`язано сплатити штраф за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 10 121,49 гривень.

Дані податкові повідомлення-рішення направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача 31.01.2018 та отримані Відповідачем 07.02.2018 року.

Станом на момент подання позову за даними податковими повідомленнями- рішеннями рахується заборгованість у сумі 22 842,38 гривень.

Дані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались Відповідачем у судовому чи адміністративному порядку.

Таким чином, станом на дату звернення ГУ ДФС у Полтавській області до суду сума заборгованості Підприємством Миргородська МОТ База перед бюджетом не погашена в добровільному порядку, чим завдано збитків державним інтересам.

На думку позивача, ГУ ДПС у Полтавській області, діючи відповідно до ст, 20 та 21 Податкового кодексу України, забезпечуючи виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повного мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно звернулась' до суду для стягнення коштів з рахунків за податковим боргом, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст. 19 Конституції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підприємство у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 01762966 /а.с. 9-13/.

Відповідач перебуває на обліку у Миргородській ОДПІ як платник податків /а.с. 12/.

За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 90753,29 грн /а.с. 19-20/, що виник за таких обставин.

Підприємству на підставі державного акта на право постійного користування землею ІІ-ПЛ №001277 від 18.11.98 надано у постійне користування 4,755 га землі для обслуговування виробничої бази.

17.02.17 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно розраховано суму земельного податку за рік у розмірі 641413,46 грн з щомісячною платою з січня по листопад 2017 року у розмірі 53451,12 грн, а у грудні 2017 року - 53451,14 грн /а.с. 21-22/.

20.05.17 Підприємством до Миргородської ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно нараховано до зменшення податкового зобов`язання за 2017 рік загалом у розмірі 39478,50 грн, з них за травень - листопад 2017 року - по 4934,81 грн щомісячно, а у грудні 2017 року - 4934,83 грн.

11.12.17 Підприємством до Миргородської ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно нараховано до зменшення податкового зобов`язання за 2017 рік загалом у розмірі 97032,62 грн, з них за листопад 2017 року - 48516,31 грн та за грудень 2017 року - 48516,31 грн /а.с. 23-25/.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області 18.12.17 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов`язання Підприємством, за результатами якої складено акт №7914/16-31-12-14-30/01762966 /а.с. 30-33/, у якому вказано на несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобов`язань із земельного податку за серпень - вересень 2017 року та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за вересень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 31.01.18 сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0045821214 про нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12720,89 грн /а.с. 36, 38/;

№0045831214 про нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10121,49 грн /а.с. 35, 37/.

Дані податкові повідомлення-рішення одержані Підприємством 7.02.18, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3760006260948 /а.с. 40/ та не спростовано відповідачем.

Доказів оскарження згаданих рішень у визначеному законом порядку суду не надано.

21.09.17 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано, а 27.09.17 надіслано відповідачу податкову вимогу №10127-17/1620 про сплату узгодженої суми грошового зобов`язання у розмірі 66908,44 грн /а.с. 29/. Однак, поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою про причини невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 29 - зворот/.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" наявний обов`язок зі сплати податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 22840,94 грн (22842,38 грн - 1,44 грн).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, як визначено пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А відповідно до пункту 59.5 цієї статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За змістом статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, предметом даного спору є наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб загалом у розмірі 90751,55 грн (з урахуванням сплати відповідачем 1,44 грн).

З матеріалів справи, зокрема зі змісту наданого позивачем розрахунку податкового боргу суд вбачається, що фіскальним органом Підприємству нараховані податкові зобов`язання зі сплати земельного податку загалом у розмірі 67910,91 грн на підставі податкової декларації від 17.02.17 №9022726094, з них: за листопад 2017 року - 14459,77 грн та грудень 2017 року - 53451,14 грн.

Так, на момент звернення позивача до суду з цим позовом за платником податків обліковувався податковий борг у розмірі 22842,38 грн з огляду на нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями від 31.01.18 №№0045821214, 0045831214.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.19 у справі №440/4761/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3.09.19, підтверджено, що фіскальним органом не доведено наявність у відповідача обов`язку зі сплати земельного податку за листопад - грудень 2017 року у загальному розмірі 67910,91 грн й такий податковий борг у підприємства відсутній.

Цей висновок обґрунтований посиланням на те, що податковим органом не враховано подані Підприємством 20.05.17 та 11.12.17 уточнюючі податкові декларації з плати за землю, на підставі яких платником зменшено суму податкового зобов`язання за травень - грудень 2017 року на 67910,91 грн.

Колегія суддів зауважує, що представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідні висновки суду у справі №440/4761/18 не спростовані та не обґрунтовано, з яких підстав податковою інспекцією не враховані уточнюючі податкові декларації підприємства з плати за землю, на підставі яких платником зменшено суму податкового зобов`язання за травень - грудень 2017 року на 67910,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія судідв дійшла висновку, що враховуючи факти, встановлені судом у справі №440/4761/18, зважаючи на сплату відповідачем податкового боргу у розмірі 1,44 грн, у Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" наявний обов`язок зі сплати податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 22840,94 грн (22842,38 грн - 1,44 грн).

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" наявний обов`язок зі сплати податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 22840,94 грн (22842,38 грн - 1,44 грн), отже позов підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 440/4755/18 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року по справі № 440/4755/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.10.2020 року