Постанова

від 29.09.2020 по справі 520/12279/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 р.Справа № 520/12279/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року (суддя Рубан В.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 02.03.2020) по справі № 520/12279/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІКОН"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАВІКОН" (далі також - позивач, ТОВ "ГРАВІКОН") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001431411 від 08.08.2019 р., прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІКОН" - задоволено.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 08.08.2019 р. № 00001431411 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 171 459,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІКОН" (62456, Харківська обл., Харківський район, смт. Буди, вул. Шевченка, буд. 50, ЄДРПОУ 41501429 ) у розмірі 2 571,89 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 89 коп.).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020, прийнявши по справі постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "ГРАВІКОН" відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ" з огляду на недоліки в товарно-транспортних накладних, відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, складських/орендованих приміщень, а також враховуючи пояснення керівника ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ" ОСОБА_1 , який заперечив свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач як юридична особа зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківської області від 04.08.2017 року № 10741020000068498. Товариство перебуває на податковому обліку з 07.08.2017 року.

У період з 25.06.2019 по 02.07.2019 фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлення від 24.06.2019 року № 6030 Головного управління ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 24.06.2019 року № 4456 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Гравікон" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ" за травень, вересень, жовтень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників.

Результати перевірки оформлено актом № 2348/20-40-14-11-10/41501429 від 09.07.2019 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено податковий кредит, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 50000 грн. за травень 2018 року та 121459 грн. за жовтень 2018 року.

На підставі акту перевірки року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.08.2019 року № 00001431411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 171 459,00 грн.

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення по задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим, нарахована податковим органом сума грошового зобов`язання є необґрунтованою, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

У відповідності до п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно підпунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат (доходу) позивача.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Євро Проект" (код ЄДРПОУ 41291790).

03.05.2018 року між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Євро-Проект" укладено письмовий правочину формі договору №3/05 купівлі-продажу, предметом якого є передача ТОВ "Євро-Проект" у власність ТОВ "Гравікон" товару, найменування, кількість та ціни якого вказуються в Специфікаціях.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 3/05 купівлі-продажу, передача ТОВ "Євро-Проект" у власність ТОВ "Гравікон" ємності під паливо об`ємом 14 м 3 , в кількості 2 шт. та ємність під паливо об`ємом 75 м 3, в кількості 1 шт.

На момент укладення вказаного вище правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директор ОСОБА_2 , від контрагента - директор ОСОБА_3 . Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю у використанні палива ля роботи асфальтобетонного заводу та випуску асфальтобетону.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з купівлі-продажу ємностей під паливо, які оформлені видатковою накладною № 1 від 16 травня 2018 року на суму 75 000.00 грн. , в тому числі ПДВ 12 500,00 грн.), видатковою накладною № 2 від 16 травня 2018 року на суму 75 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 12 500,00 грн.), видаткова накладна № 3 від 24 травня 201 8 року на суму 150 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 25 000,00 грн.).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 1521 «Придбання основних засобів» . Фізичне переміщення товару підтверджується товаро-транспортною накладною № 18/05 від 18 травня 2018 року (перевізник ТОВ «БЕРГОНІ ГРУП» ; замовник ТОВ «ГРАВІКОН» : вантажовідправник: ТОВ «ЄВРО-ПРОЕКТ» ; вантажоодержувач: ТОВ «ГРАВІКОН» ; автомобіль DAF НОМЕР_1 ; причіп НОМЕР_2 ; пункт навантаження: м. Чоп, Закарпатська обл.; пункт розвантаження: смт. Буди, Харківська обл., вул. Шевченка 50) та товаро-транспортною накладною № 25/05 від 25 травня 2018 року (перевізник ТОВ «БЕРГОНІ ГРУП» ; замовник ТОВ «ГРАВІКОН» ; вантажовідправник: ТОВ «ЄВРО-ПРОЕКТ» ; вантажоодержувач: ТОВ «ГРАВІКОН» ; автомобіль DAF НОМЕР_1 ; причіп НОМЕР_2 ; пункт навантаження: м. Івано Франківськ; пункт розвантаження: смт. Буди, Харківська обл., вул. Шевченка 50).

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 153 від З червня 2018 року на загальну суму 8 625,00 грн. (в тому числі ПДВ 1 437.50 грн.), № 154 від 23 червня 2018 року на загальну суму 8 625,00 грн. (в тому числі ПДВ 1 437,50 грн.), № 155 від 23 червня 318 року на загальну суму 17 250,00 грн. (в тому числі ПДВ 2 875,00 грн.), № 262 від 27 серпня 2018 оку на загальну суму 66 375,00 грн. (в тому числі ПДВ 11 062,50 грн.), № 263 від 27 серпня 2018 року на загальну суму 132 750,00 грн. (в тому числі ПДВ 22 125,00 грн.), № 264 від 27 серпня 2018 року на загальну суму 66 375,00 грн. (в тому числі ПДВ 11 062,50 грн.).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме використовується для палива, яке необхідно для роботи асфальтобетонного заводу та випуску асфальтобетону.

Крім того, суд зазначає, що 06 серпня 2018 року між позивачем (в якості покупця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОЕКТ» (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору № 06/08/18 купівлі-продажу, предметом якого є передача ТОВ «ЄВРО-ПРОЕКТ» у власність ТОВ "ГРАВІКОН» товару, найменування, кількість та ціни якого вказуються в Специфікаціях.

Відповідно до специфікації №1 від 06.08.2018 року до договору №06/08/18 купівлі-продажу було поставлено блок-контейнер 7*2,5*2,5 м (кількість 2 шт.), блок-контейнер 9*2,5*2,5 м (кількість 1 т.), блок-контейнер 3*2,5*2,5 м (кількість 1 шт.).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме від позивача - Шуліка О.В. від контрагента - ОСОБА_1 .

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена господарською діяльністю позивача.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з відповідачем, які оформлені видатковою накладною №ЕП00000026 від 17.09.2018 року на суму 176 000,00 грн., видатковою накладною № ЕП00000027 від 17.09.2018 року суму 74 270,00 грн., видатковою накладною №ЕП00000028 від 17.09.2018 року на суму 275 280,00 грн., видатковою накладною №ЕП00000032 від 01.10.2018 року на суму 112 200.00 грн., видатковою накладною №ЕП00000033 від 01.10.2018 року на суму 92 000,00 грн., тобто на загальну суму 728 750,00 грн. (в тому числі ПДВ 121 458,33 грн.).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 1521 (придбання _ основних засобів).

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № 2/1 від 17.09.2018 року (перевізник ТОВ "БЕРГОНІ ГРУП", замовник ТОВ "ГРАВИКОН", вантажовідправник: ТОВ " ЄВРО-ПРОЕКТ", вантажоодержувач: ТОВ "ГРАВІКОН", автомобіль DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , пункт навантаження: м.Харків, вул. Гагаріна, буд. 23, пункт розвантаження: смт. Буди, Харківська область, вул. Шевченка, 50); № 1 від 01.10.2018 р. (перевізник ТОВ "БЕРГОНІ ГРУП", замовник ТОВ "ГРАВИКОН" , вантажовідправник: ТОВ " ЄВРО-ПРОЕКТ", вантажоодержувач: ТОВ "ГРАВІКОН", автомобіль DAF НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , пункт навантаження: м.Харків, вул. Гагаріна, буд. 23, пункт розвантаження: смт. Буди, Харківська область, вул. Шевченка, 50); № 2 від 17.09.2018 р. (перевізник ТОВ "БЕРГОНІ ГРУП", замовник ТОВ "ГРАВИКОН", вантажовідправник: ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ", вантажоодержувач: ТОВ "ГРАВІКОН", автомобіль DAF НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_2 , пункт навантаження: м.Харків, вул. Гагаріна, буд. 23, пункт розвантаження: смт. Буди, Харківська область, вул. Шевченка, 50).

Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 2 від 23.10.2018 р., платіжним дорученням № 26 від 13.12.2018 р., № 363 від 17.10.2018 р. на загальну суму 728 750,00 грн. (в тому числі ПДВ - 121 458,33 грн.).

В подальшому придбаний товар використовувався позивачем для здійснення власної господарської діяльності.

Вказані документи було надано позивачем до перевірки, всі перелічені суми ПДВ, віднесено позивачем до складу податкових зобов`язань у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

З приводу посилання податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Слід також зазначити, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку виконаної роботи.

З наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який доводить факт або реальність господарської операції з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.19 у справі №813/1049/16.

Доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу браку персоналу та відсутності основних фондів, судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблено виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача, водночас зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання договорів.

Разом з цим слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Господарські операції із контрагентом ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ" відображено позивачем в податковій звітності; розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентом на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагента на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність реального характеру проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ".

З приводу посилання податкового органу на пояснення керівника ТОВ "ЄВРО-ПРОЕКТ", який повідомили, що немає жодного відношення до господарської діяльності вказаного підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідка), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові 25 вересня 2019 року по справі № 817/992/15 (адміністративне провадження №К/9901/9083/18).

Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в ході судового розгляду справи належним чином не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00001431411 від 08.08.2019 р.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "ГРАВІКОН" в частині вимог, що є предметом розгляду у межах даного провадження.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують..

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/12279/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 08.10.2020 року