Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/6838/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6838/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Шурка О.І.,

При секретарі: Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Захід на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Захід до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Захід (попередня назва - ТОВ Торговий дім АБС ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 29.11.2017 №0061961404.

Позов обґрунтовано тим, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.11.2017 № 0061961404.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року - скасовано, а справу №826/6838/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відтак слід з`ясувати обставини, за яких відбулась доставка придбаного товару, його подальше використання в господарській діяльності Товариства, встановити наявність основних фондів та трудових ресурсів для виконання умов укладених договорів, тощо.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Окрім того, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів на думку апелянта також не виключає можливості реального здійснення та виконання господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої вигоди покупцем, так як залучення працівників можливе і за договорами цивільно-правового характеру.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що у реквізитах ТОВ Креатон Плюс при підписанні договору від 28.03.2017 значиться номер банківського рахунку, який був відкритий вказаним контрагентом лише 10.04.2017.

Також відповідач вказує, що з аналізу інформації з ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ Креатон Плюс з відповідною номенклатурою товарів (брикет деревновугільний, вугілля деревне, тріска для розпалювання 2м).

Відтак, обставини щодо операцій з поставки товару, за якими позивач задекларував кредит, свідчать про нереальність вчинення господарських операцій ТОВ АБС-Захід .

05 жовтня 2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 в Україні запроваджено карантин до 31.10.2020.

Крім того, у вказаному клопотання повідомлено, що директор ТОВ АБС-Захід перебуватиме у запланованому відрядженні з 05.10.2020 по 15.11.2020.

Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, з огляду на відсутність з моменту відкриття провадження у даній справі клопотань сторін про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з метою недопущення поширення на території України коронавірусу COVID-19 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , та оскільки особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

При цьому, посилання позивача на факт перебування директора підприємства у відрядженні, колегія суддів оцынюэ критично, оскільки жодних доказів, які б підтвержували вказані обставини до суду надано не було.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС (код ЄДРПОУ 34875214) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Сільтехпромпостач (код ЄДРПОУ 39828065), товариством з обмеженою відповідальністю Транспак ОПТ (код ЄДРПОУ 39050331), товариством з обмеженою відповідальністю Креатон Плюс (код ЄДРПОУ 40952569) за квітень, травень 2016 року, квітень, травень 2017 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2017 №810/26-15-14-04-03/34875214.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1250418 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2016 року в сумі 749467 грн.; за травень 2016 року в сумі 85124 грн.; за квітень 2017 року на суму 276079 грн.; за травень 2017 року на суму 139748 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між ТОВ Торговий дім АБС та його контрагентами ТОВ Сільтехпромпостач , ТОВ Танспак ОПТ та ТОВ Креатон Плюс не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061961404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 563 022,50 грн., з яких 1 250 118 грн. за основним зобов`язанням та 312 604,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2018 №6066/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061961404 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами в період, що перевірявся не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, відтак і віднесення сум податку на додану вартість по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061961404.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як свідчать матеріали справи, у періоді, що перевірявся між ТОВ Сільтехпромпостач (Продавець) та ТОВ Торговий дім АБС (Покупець) укладено договір постачання від 28.03.2016 №ТМЦ/2803-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язуються прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором.

У відповідності до пункту 1.2 вказаного Договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується в погодженій видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 2.1-2.3 Договору визначено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній.

Постачальник зобов`язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на склад Покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Сільтехпромпостач поставило ТОВ Торговий дім АБС товари, а саме: вугілля деревне Jarrkoff , брикети деревовугільні.

На підтвердження реальності виконання умов цього Договору позивачем між сторонами складено видаткові накладні від 01.04.2016 №17, від 04.04.2016 №22 та від 04.04.2016 №24.

Згідно Акту перевірки за вказаний період ТОВ Сільтехпромпостач на адресу ТОВ Торговий дім АБС виписано наступні податкові накладні: від 01.04.2016 №17, від 04.042016 №22, від 04.04.2016 №23.

Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за квітень 2016 року наявна кредиторська заборгованість ТОВ Торговий дім АБС перед ТОВ Сільтехпромпостач у сумі 443 232,00 грн.

Окрім того, між ТОВ Танспак ОПТ (Продавець) та ТОВ Торговий дім АБС (Покупець) укладено договір постачання від 01.04.2016 №ТМЦ/0104-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язуються прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених договором.

У відповідності до пункту 1.2 вказаного Договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується в погодженій видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 2.1-2.3 Договору визначено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній.

Постачальник зобов`язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну. Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на склад Покупця власним транспортом.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Танспак ОПТ поставило ТОВ Торговий дім АБС наступні товари: дрова у в`язанці, вугілля деревне Jarrkoff , брикети деревовугільні.

На підтвердження факту надання поставки товару позивачем надано до суду копії видаткових накладних, виписаних за період квітень-травень 2016 року та податкові накладні, суму податку на додану вартість яких позивач включив до складу податкового кредиту за квітень, травень 2016 року.

Між тим, згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за квітень, травень 2016 року наявна кредиторська заборгованість ТОВ Торговий дім АБС перед ТОВ Танспак ОПТ у сумі 3 759 039,37 грн.

Також, між ТОВ Креатон Плюс та позивачем укладено договір постачання від 28.03.2017 №ТМЦ/2803-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язуються прийняти та сплатити за нього певну суму на умовах і строк, визначених Договором.

Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується в погодженій видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

У відповідності до пунктів 2.1-2.3 вказаного Договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у видатковій накладній.

Постачальник зобов`язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну.

Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на склад Покупця власним транспортом.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до копії видаткових накладних та виписано податкові накладні, за результатом яких суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень, травень 2017 року.

Разом з тим, податковий кредит за податковою накладною від 12.04.2017 №17 на загальну суму 26513,40 грн. ТОВ Торговий дім АБС не включено до складу податкового кредиту у вказаному періоді.

Окрім того, згідно картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за квітень, травень 2017 року наявна кредиторська заборгованість ТОВ Торговий дім АБС перед ТОВ Креатон Плюс у сумі 2751141,05 грн.

Аналізуючи взаємовідносини позивача з вищевказаними контрагентами, за результатами проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні).

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за результатами аналізу інформації з ЄРПН, не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ Сільтехпромпостач , ТОВ Танспак ОПТ з номенклатурою товарів (вугілля деревне Jarrkoff , брикет деревновугільний), що вказана зазначеними контрагентами в податкових накладних, зареєстрованих на адресу ТОВ Торговий дім АБС .

Також, з матеріалів справи не вбачається документів, що підтверджують транспортування товарів від постачальників, зокрема, товариством не вказано відомості вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні, доказів фактичного отримання позивачем товару тощо.

Разом з тим, апелянт вважає, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Так, достовірність інформації щодо операцій з поставки товару, зафіксованої в зазначених вище документах, підтверджується іншими доказами у справі, а саме: господарськими договорами, інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, які є в розпорядженні товариства, договором оренди нежитлових приміщень від 28.09.2016, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281.

Однак, на думку колегії суддів, зазначені документи у своїй сукупності не спростовують висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача, враховуючи, що контрагенти позивача реєстрували не всі податкові накладні, виписані у спірному податковому періоді.

Окрім того, у зазначених контрагентах відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси, об`єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару в таких обсягах, що, зокрема робить неможливим доставку товару на адресу позивача, як це передбачено умовами господарських договорів з позивачем; розрахунок за придбаних товар позивач не здійснив.

Наданий до суду першої інстанції договір оренди нежитлових приміщень №01/10-2016/1 від 28.09.2016, згідно умов якого Орендодавець (ТОВ Сучасні стільникові комунікацій ) передає Орендарю (ТОВ Торговий дім АБС ) в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 442,5 кв.м., які розташовані: м. Київ, вул. Проектна, 3, колегія суддів оцінює критично як доказ наявності у позивача складських приміщень для зберігання придбаного товару, оскільки вказаний договір підписаний 28.09.2016, тоді як суми податкового кредиту по операціях з придбання вугілля деревного Jarrkoff , брикетів деревновугільних, дров у в`язанці відображені позивачем у податковій звітності за квітень та травень 2016 року.

При цьому, згідно копій видаткових накладних, виписаних за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ Креатон Плюс , в графі місце складання яких зазначено: м. Херсон, однак доказів щодо підтвердження наявності у позивача складських приміщень за вказаною адресою до суду не надано.

Твердження апелянта про те, що документи, які підтверджують реальність зазначених вище операцій були вилучені СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві є безпідставними, так як вказане вилучення відбувалось у червні 2018 року, а перевірку Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснювало в період 31.10.2017 по 06.11.2017.

Також судом першої інстанції вірно звернуто увагу, що згідно договору постачання від 28.03.2017 №ТМЦ/2803-17 ТОВ Креатон Плюс зазначено наступні банківські реквізити: розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Сбербанк МФО 320627, втім зазначений розрахунковий рахунок було відкрито лише 10.04.2017, що не спростовано позивачем.

Так, відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зареєстрованої Постановою НБУ від 12 листопада 2013 року № 492, згідно якого умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

При цьому, у силу вимог абзацу 2 пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою.

Відповідно до статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта та видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Крім того, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на нереальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ Сільтехпромпостач , ТОВ Танспак ОПТ та ТОВ Креатон Плюс у зв`язку із відсутністю факту отримання ними відповідних товарів по ланцюгу взаємовідносин із контрагентами-постачальниками у досліджуваному та попередніх звітних періодах.

Також, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

На вказані обставини звернув увагу і Верховний Суд у даній справі, який зазначив, що надані позивачем документи, самі по собі, не можуть підтвердити фактичне виконання господарських договорів між позивачем та його контрагентами, оскільки відсутня інформація, що підтверджує доставку придбаного товару, його подальше використання в господарській діяльності Товариства, наявність основних фондів та трудових ресурсів для виконання умов укладених договорів, тощо.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №826/6836/18 адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зазначив, що у ланцюгу постачання відсутні товари, у зв`язку з придбанням яких позивач задекларував податковий кредит.

Так, ТОВ Креатон плюс в ЄДРПН реєстрував не всі податкові накладні, у нього відсутні матеріально-технічні, трудові ресурси, об`єктивно необхідні для здійснення господарських операцій з постачання товару в таких обсягах, що, зокрема робить неможливим доставку товару на адресу позивача, як це передбачено умовами господарських договорів з позивачем, розрахунок за придбаних товар позивач не здійснив, як наслідок позивачем сформовано дані свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, оцінивши наявні докази у справі у сукупності з первинними документами, враховуючи недоведеність наявності у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договором із позивачем зобов`язання, дефектність первинних документів, суди першої інстанції дійшов вірного висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача), відтак і віднесення сум податку на додану вартість по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0061961404.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №826/15364/17.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АБС-Захід - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

О.І. Шурко