Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/10284/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10284/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Чаку Є.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 № 168226552202,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 № 168226552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна Холдинг" залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди не надали будь-якої правової оцінки наявному у матеріалах справи диску, наданому Товариством, із копіями розшифрованих записів розмов операторів Товариства, зроблених Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс"; суди не встановили на яку із сторін договору, укладеного між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ", був покладений обов`язок із транспортування орендованого обладнання та програмного забезпечення та, відповідно, наявності у Товариства документів, які підтверджують факт його транспортування; суди не перевірили та не встановили, чи передбачала концепція організатора (Приватне підприємство "Кінос") виготовлення та роздачу рекламних матеріалів у розумінні положень пункту 1.1 статті 1 договору, укладеного між Товариством та Приватним підприємством "Кінос".

За наслідками нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.12.2014 №168226552202.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами Приватним підприємством "Кінос", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколай-СТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс" не мали реального характеру, замовлення послуг оформлено лише документально та не спрямоване на реальне надання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, що свідчить про неправомірність формування податкового кредиту.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Кінос", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколай-СТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальнісю "Аделіна-Холдинг" пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) за липень 2014 року на загальну суму 203094,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2014 № 1087/26-55-22-02/36588728 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №168226552202, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 253867,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 203094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50773,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення від 06.02.2015 №1863/10/26-15-10-08-16, яким податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №168226552202 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 09.04.2015 №7469/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 №168226552202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Встановлені контролюючим органом порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках щодо відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами Приватним підприємством "Кінос", Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколай-СТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс".

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством "Кінос" (організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" (замовник) укладено договір від 13.05.2014 №13052014 про надання послуг промоушн та реклами.

Відповідно до пункту 1.1 договору від 13.05.2014 №13052014 організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-center на території України (послуги промоушн), із застосуванням елементів спрямованої (п. 1.2-1.3 цього договору) рекламної компанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції організатора), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Цільовою територією проведення промоутерської кампанії є: м. Київ (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), прилеглі станції метрополітену, інші місця перебування цільової аудиторії), м. Львів (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), прилеглі станції метрополітену, інші місця перебування цільової аудиторії), м. Харків (території вищих та середніх навчальних закладів та їх гуртожитки (студентські містечка), прилеглі станції метрополітену, інші місця перебування цільової аудиторії).

Цільовою аудиторією проведення промоутерської кампанії є: студенти та учні (починаючи з 2-го курсу) вищих та середніх навчальних закладів на цільовій території (п. 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору організатор зобов`язується розробити промоутерську концепцію з елементами рекламних послуг, невід`ємною частиною якої є, в тому числі, але не виключно, розробка, виготовлення, доставка та забезпечення роздачі рекламної продукції (включається до щомісячної абонентської плати), тобто надавати замовнику послуги згідно рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною цього договору. Провести промоутерську кампанію з елементами реклами.

Забезпечити розробку, виготовлення, доставку наступної рекламної продукції (помісячно з урахуванням потреб промоутерської кампанії, вартість включена до щомісячної абонентської плати).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 договору замовник зобов`язується надати організатору загальні бажані критерії та вимоги до розробки промоутерської кампанії не пізніше, ніж за 5 календарних днів з дати підписання цього договору.

На підтвердження виконання вказаного договору Приватним підприємством "Кінос" виписано позивачу податкову накладну від 31.07.2014 №312.

Крім того, 31.07.2014 між позивачем та Приватним підприємством "Кінос" складено акту № 312 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до якого представниками замовника прийнято від організатора роботи з надання рекламних послуг

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" (орендар) укладено договір оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 12.05.2014 №12052014, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) визначене у договорі телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності.

Перелік та опис обладнання та програмного забезпечення визначено у специфікаціях до договору. Передача предмету оренди від орендодавця орендарю здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 1.2 орендар використовуватиме предмет оренди в приміщенні, яке визначено в договорі. За погодженням між сторонами, оформленими Додатковою угодою до договору, обладнання або його певна визначена частина може використовуватись за іншою адресою.

На виконання договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколайн-СТ" виписано податкову накладну від 31.07.2014 №828, а також підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.07.2014 №828.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" укладено договір від 12.02.2014 № ОЛ12/02 про надання послуг із здійснення технічного запису, його зберігання, обробки та аналізу.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату відповідно до визначення у розділі "Визначення термінів в даному договорі" послуги за цим договором, що поділяються на:

- фіксовані щомісячні абонентські послуги зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів виконавця, в т.ч., але не виключно, серверів та інших носіїв інформації, протягом строків від 6 до 9 календарних місяців з моменту дати відповідних записів на запит замовника;

- послуги спеціалістів технічної підтримки, обсяг яких змінюється (послуги одночасного та безперервного запису розмов персоналу замовника (операторів call-center) із абонентами/користувачами call-center замовника, їх обробка (сортування, архівація), зміна форматів з формату зберігання на формат доступу МР3);

- послуги спеціалістів виконавця із проведення та складання статистичної та аналітичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом замовника.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс" на виконання умов договору виписало податкові накладні: від 31.07.2014 №484, від 29.07.2014 №483, від 25.07.2014 №482, від 18.07.2014 №481, від 11.07.2014 №480, від 04.07.2014 №479.

На підтвердження виконання робіт між Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Люкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аделіна-Холдинг" складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2014 №480, від 18.07.2014 №481, від 25.07.2014 №482, від 29.07.2014 №483, від 31.07.2014 №484, від 04.07.2014 №479.

Також, на підтвердження господарських операцій позивачем надано технічні записи операторів позивача.

Факт розрахунку за отримані послуги та роботи підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням.

Придбані позивачем у Приватного підприємства "Кінос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколай-СТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Омега Люкс" послуги та роботи було в подальшому використано у власній господарській діяльності, що також підтверджується матеріалами справи для виконання договірних зобов`язань з обслуговування Публічного акціонерного товариства "МТС Україна" та Публічного акціонерного товариства "Євробанк".

Апелянт стверджує, що надані позивачем акти здачі-прийняття послуг не містять детальної інформації щодо отриманих послуг, не зазначено зміст господарської операції та її вимірники, що свідчить про те, що акт складений з порушенням вимог, у зв`язку з чим відсутній зв`язок зазначених послуг з підготовкою, організацією та веденням господарської операції.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття послуг вбачається, що такі містять відомості щодо фактично отриманих позивачем послуг та відповідають за вказаним в договорах предмету договору.

Разом з тим, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Щодо посилань апелянта на відсутність доказів транспортування позивачем орендованого у ТОВ Еколайн - СТ обладнання, то відповідно до п.2.1.1 Договору обов`язок з передачі обладнання покладений на контрагента позивача.

Щодо посилань апелянта на невідповідність придбаного ПП Кінос товару з реалізованим, то колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, висновки податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються на доводах про відсутності у контрагента позивача ПП Кінос трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами.

Разом з тим, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеними договорами.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Колегія суддів вважає, що саме лише посилання відповідача на наявну у контролюючого органу податкову інформацію є необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Отже, висновки відповідача, на підставі яких були винесено оскаржувані рішення не базуються на первинних господарських документах.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: