Постанова

від 06.10.2020 по справі 640/17149/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17149/19 Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Н.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Кузьменка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім" до Київської міської митниці ДФС, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім" звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, третя особа - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 №UA100050/2019/000036/2;

- зобов`язати Київську міську митницю ДФС вчинити дії щодо визначення митної вартості товару (виноград свіжий столових сортів) щодо якого Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 №UA100050/2019/000036/2 за основним методом (п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України), що включає в себе вартість товару (13206,71 доларів США (0,71 долара США за один кілограм товару)) та вартість його доставки (550,00 доларів США) - 13756,71 доларів США.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 15.08.2019 №UA100050/2019/000036/2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Київська митниця Держмитслужби звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості.

09 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби просить замінити первісного відповідача Київську міську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби , реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Так, як вбачається з Переліку органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, Київська міська митниця ДФС приєднана до Київської митниці Держмитслужби.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Київська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" 07.11.2019 року, номер запису: 1 073 102 0000 041404.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Київська міська митниця ДФС (ЄДРПОУ 39422888) з 28.11.2019 року перебуває в стані припинення.

В силу Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р Питання Державної митної служби , забезпечено здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання Київської митниці Держмитслужби та замінити відповідача - Київську міську митницю ДФС на його правонаступника Київську митницю Держмитслужби.

За приписами ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім та Фермерське господарство OLTIARIQ MO'JIZAVIY MEVALARI (Узбекістан) уклали Контракт від 01 серпня 2019 року № 03/08-ЕХ, а саме: свіжої та сушеної плодоовочевої продукції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 вказаного Контракту, загальна сума контракту складає 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США. Ціна товару включає в себе вартість товару, упаковки, транспортні витрати з доставки на станцію переходу та витрати по експорту. Оплата по даному контракту відбувається протягом 120 календарних днів після отримання партії товару, або на умовах 100 % попередньої оплати.

Фермерським господарством OLTIARIQ MO'JIZAVIY MEVALARI , відповідно до умов Контракту № 03/08-ЕХ від 03.08.2019 року, виданий інвойс (накладна-рахунок-фактура) 09.08.2019 року № 01, відповідно до якого, здійснилася поставка товару - виноград свіжий столових сортів вагою (нетто) 18 601 кг загальною вартістю 13 206,71 доларів США (0,71 долара США за один кілограм).

Умовами поставки є FCA (Ферганська область), марка та номер автотранспорту: Volvo НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Послуги організації та забезпечення доставки товару для позивача надавала ФОП ОСОБА_2 відповідно до Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу міжнародним автомобільним сполученням від 05.03.2019 року.

Відповідно до експортної декларації від 09.08.2019 року № 30017/09.08.2019/0005772, в графі 42 фактурна вартість товару (виноград свіжий столових сортів) складає 13 206,71 долар США.

З метою здійснення митного оформлення товару виноград свіжий столових сортів , країна виробництва Узбекистан, покупець ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім , ФОП ОСОБА_3 , як представником позивача, подано митну декларацію 14.08.2019 року№UA100050/2019/284424, відповідно до якої, митна вартість товару заявлена за основним методом за ціною договору, що включало в себе вартість товару - винограду свіжий столових сортів (загальною вартістю 13 206,71 доларів США, тобто 0,71 долара США за один кілограм) та вартість його доставки (550,00 доларів США) - 13 756,71 доларів США; сума митних платежів, що передбачалась до сплати (з розрахунку від митної вартості товару 0,71 долара США за один кілограм) становила 69 236,64 грн.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 15 серпня 2019 року № UA100050/2019/000036/2, відповідно до якого, митна вартість товару була визначена із застосуванням резервного методу, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, а саме було встановлено за один кг товару суму 0,9445 долара США.

Не погоджуючись із корегуванням митної вартості, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Нормами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За змістом ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 7 статті 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нормами частини 6 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Нормами частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Нормами частини 7 статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положеннями частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення митного оформлення товару виноград свіжий столових сортів , країна виробництва Узбекистан, покупець ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім , ФОП ОСОБА_3 , як представником позивача, подано митну декларацію 14.08.2019 року №UA100050/2019/284424 (а.с. 74).

Товар, який підлягав митному оформленню було придбано позивачем, відповідно до Контракту від 01 серпня 2019 року № 03/08-ЕХ, укладеного між ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім та Фермерським господарством OLTIARIQ MO'JIZAVIY MEVALARI (Узбекістан) (а.с. 22).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів, позивачем були надані: Контракт від 03 серпня 2019 року № 03/08-ЕХ та специфікація № 1 до Контракту; інвойс від 09 серпня 2019 року № 01; експортну декларацію від 09 серпня 2019 року № 30017/09.08.2019/0005772; довідку про транспортні витрати від 13 серпня 2019 року № 4.

Київська міська митниця ДФС повідомила декларанта про те, декларантом не надано всіх основних документів, що підтверджують митну вартість, а саме - зовнішньоекономічний договір (контракт). В поданій митній декларації в графі 44 перед кодом документа 4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються) та перед кодом документа 4103 (доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)) проставлений символ "m", тобто, відповідно до наказу Мінфіна від 30.05.2012 №651 документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, проте, відсутній в поданих документах та при попередніх. Також, Київська міська митниця ДФС повідомила декларанта про те, що довідка про транспортні витрати надана ПП ОСОБА_2 , проте, виконавцем транспортних послуг відповідно до наданої міжнародної автомобільної накладної (CMR) є P.P. ОСОБА_4 .

ФОП ОСОБА_3 , як представником позивача, листом від 15 серпня 2019 року повідомлено Київську міську митницю ДФС, що під час подачі електронної митної декларації від 14.08.2019 за №UA 100050/2019/284424 було надано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: контракт від 03.08.2019 № 03/08-ЕХ та специфікація № 1 до контракту, інвойс від 09.08.2019 р. № 01; експортна декларація країни відправлення; пакувальний лист; CMR; фітосанітарний сертифікат, довідка про транспортні витрати; висновок фітосанітарної експертизи, книжка МДП; сертифікат про походження товару СТ-1.

Однак, Київською міською митницею ДФС за поданою митною декларацією прийнято рішення про коригування митної від 15 серпня 2019 року №UA100050/2019/000036/2 (а.с. 20-21).

Також, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA200050/201/00068 (а.с. 89).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення товарів, контролюючий орган виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів, Київською міською митницею ДФС було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів, дослідивши документи, які були подані декларантом під час митного оформлення товару, дійшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною контракту з вимогами частин 4-5 статті 58 Митного кодексу України.

Також, на думку колегії суддів, Київською міською митницею ДФС не доведено наявності встановлених Законом обмежень для застосування першого методу та обставин достатніх для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже, і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Щодо доводів апелянта про те, що довідка про транспортні витрати надана ПП ОСОБА_2 , проте, виконавцем транспортних послуг, відповідно до наданої міжнародної автомобільної накладної (CMR) є P.P. ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що послуги організації та забезпечення доставки товару, відповідно до інвойсу від 09 серпня 2019 року № 01, для позивача надавала ФОП ОСОБА_2 , відповідно до Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу міжнародним автомобільним сполученням від 05 березня 2019 року, в зв`язку із чим, саме від неї було долучено до митної декларації відповідну довідку від 13.08.2019 року №4 із зазначенням розрахунку вартості доставки товару (транспортних витрат).

При цьому, між ФОП ОСОБА_2 було залучено контрагента ФОП ОСОБА_4 , на підставі Договору на транспортне обслуговування від 01 серпня 2019 року №01/08-19 (а.с. 41-42)ж.

Відповідно до платіжного доручення від 21.08.2019 року №712, позивачем сплачено транспортні послуги, згідно з рахунком від 15.08.2019 року № 19/08.15 ФОП ОСОБА_2 у сумі 15 150,00 грн. (а.с. 43).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару у митній декларації від 15 серпня 2019 року № UA100050/2019/284462.

З приводу посилання апелянта на відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, колегія суддів зазначає наступне.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть, у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 травня 2020 року у справі № №300/426/19.

Твердження апелянта про те, що довідка про транспортні витрати не є документом, який підтверджує вартість перевезення, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також, на страхування цих товарів.

На підтвердження понесення витрати на транспортування товарів, що підлягали митному оформленню, ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім було надано митному органу Довідку про транспортні витрати від 13 серпня 2019 року Вих. № 4 (а.с. 29).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 вказав наступне: … якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів .

З приводу посилання апелянта на те, що ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім на вимогу контролюючого органу не було додатково надано всіх документів для підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17 вказано наступне: …митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку інформацію про товар, його ціну та не містять розбіжностей, а отже, підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги ТОВ Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім , так як, у відповідача не було підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів позивача, оскільки, відсутні доведені підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укр-Уз агроекс-ім" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.