Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/11690/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11690/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Федотова І.В.,

суддів: Чаку Є.В. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2017 року № 0004021402 та №0004011402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що господарські операції із підприємствами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Видавництво Вікторія" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту.

У відзиві відповідача на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" зазначено про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та висновків суду першої інстанції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія", результати якої оформлено актом № 205/26-15-14-02-03/35371730 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" (код 35371730) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016" від 30.05.2017, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014-2016 роки на загальну суму 454691,00 грн, в тому числі по періодах: 2014 рік у сумі 256393,00 грн.; 2015 рік у сумі 197246,00 грн.; 2016 рік у сумі 1052,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 506245,00 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2014 року на суму 38312,00 грн., за травень 2014 року на суму 36514,00 грн., за червень 2014 року на суму 16030,00 грн., за липень 2014 року на суму 16022,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 37831,00 грн., за листопад 2014 року на суму 9869,00 грн., за грудень 2014 року на суму 131336,00 грн., за січень 2015 року на суму 8568,00 грн., за лютий 2015 року на суму 35107,00 грн., за березень 2015 року на суму 73526,00 грн., за квітень 2015 року на суму 101961,00 грн., за травень 2015 року на суму 1 169,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017:

- № 0004011402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 584916,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 467933,00 грн. та за штрафними санкціями - 116983,00 грн.;

- № 0004021402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 519052,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 454691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64361,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ "Петра Груп", ТОВ "ТД Екопрінт", ТОВ "Сократ Дівелопмент", ТОВ "Деманд Груп", ТОВ "Камея Груп", ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "Клірфілд", ТОВ "Укроптторг-2014" та ТОВ "Баста Трейд" та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Так, висновки контролюючого органу та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обґрунтовані тим, що позивачем відображено у податковій звітності господарські операції з ТОВ "Петра Груп", ТОВ "ТД Екопрінт", ТОВ "Сократ Дівелопмент", ТОВ "Деманд Груп", ТОВ "Камея Груп", ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "Клірфілд", ТОВ "Укроптторг-2014" та ТОВ "Баста Трейд", які не носили реального характеру у зв`язку з відсутністю ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах. Також вказано, що діяльність контрагентів спрямована на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, саме факт здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "Петра Груп", ТОВ "ТД Екопрінт", ТОВ "Сократ Дівелопмент", ТОВ "Деманд Груп", ТОВ "Камея Груп", ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "Клірфілд", ТОВ "Укроптторг-2014" та ТОВ "Баста Трейд" підлягає дослідженню в межах спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, між ТОВ "Видавництво Вікторія" (покупець) та ТОВ "Петра Груп" (продавець) укладено договір поставки поліграфічної продукції від 05 грудня 2014 року №35, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті.

Згідно з видатковими накладними ТОВ "Петра Груп" протягом грудня 2014 року - лютого 2015 року постачало позивачу товари, обумовлені договором поставки поліграфічної продукції від 05 грудня 2014 року №35 (плакати, флаєри, брошури, листівки, конверти, візитки, бланки, календарі, зошити, тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 1050063,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 175010,50 грн.

Згідно рахунків на оплату та видаткових накладних, датованих березнем-листопадом 2015 року, квітнем-травнем 2016 року, ТОВ "ТД Екопрінт" поставило позивачу продукцію (стрейч-плівка технічна, двостороння клейка стрічка, двостороння вспінена клейка стрічка) та виписало податкові накладні на загальну суму 37983,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 6330,60 грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Сократ Дівелопмент" (продавець) укладено договір поставки поліграфічної продукції від 02 березня 2015 року №22, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті.

Копії видаткових накладних, датованих березнем 2015 року підтверджують, що ТОВ "Сократ Дівелопмент" поставило ТОВ "Видавництво Вікторія" продукцію (бірки, наліпки, плакати, листівки, візитки тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 352944,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 58824,00 грн.

Також, в акті перевірки встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Сократ Дівелопмент" (виконавець) укладено договір про надання поліграфічних послуг від 02 березня 2015 року №23, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті.

Згідно актів виконаних робіт від 12 березня 2015 року та від 26 березня 2015 року ТОВ "Сократ Дівелопмент" виконано обумовлені договором роботи (виготовлення упаковок, буклетів, цінників тощо) та виписано податкові накладні на загальну суму 88212,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 14702,00 грн.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо надання відповідних актів, всупереч висновкам суду попередньої інстанції, проте зазначає, що сама лише наявність актів не може визнаватись достатнім доказом вчинення таких операцій.

06 квітня 2015 року між ТОВ "Видавництво Вікторія" (покупець) та ТОВ "Деманд Груп" (продавець) укладено договір поставки поліграфічної продукції № 27, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті.

Між ТОВ "Деманд Груп" (кредитор) та ТОВ "Сократ Дівелопмент" (новий кредитор) укладено угоду про уступку на вимогу від 17 квітня 2015 року №01, за умовами якої кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого перед ТОВ "Видавництво Вікторія" (боржником) і стає кредитором, по домовленості між новим кредитором та боржником.

Згідно з видатковими накладними ТОВ "Деманд Груп" в квітні 2015 року поставило позивачу продукцію (стікери, флаєри, плакати, листівки, каталоги, буклети) та виписало податкові накладні на загальну суму 611826,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 101971,00 грн.

Згідно видаткової накладної від 03 листопада 2014 року № 311/118, ТОВ "Еліт Технолоджи" поставило позивачу продукцію (блокнот, візитки, листівки, плакати тощо) та виписало податкову накладну на загальну суму 59214,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 9869,00 грн.

За умовами договору поставки поліграфічної продукції від 06 жовтня 2014 року №122, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Клірфілд" (постачальник), останній протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахунків-фактур або специфікацій, що являються невід`ємними частинами даного договору.

Видатковими накладними, датованими жовтнем 2014 року підтверджується, що ТОВ "Клірфілд" поставило позивачу продукцію (папки, флаєри, наліпки тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 157296,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 26216,00 грн.

Як встановлено в акті перевірки, між ТОВ "Видавництво Вікторія" (покупець) та ТОВ "Укроптторг-2014" (постачальник) укладено договір поставки поліграфічної продукції від 01 жовтня 2014 року №17, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахунків-фактур або специфікацій, що являються невід`ємними частинами даного договору.

За даними акта перевірки, згідно видаткових накладних від 16 жовтня 2014 року, ТОВ "Укроптторг-2014" поставило позивачу продукцію (папки, холдер, плакати тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 69690,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 116145,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність відповідних документів в матеріалах справи, що не спростовано апелянтом жодними доводами, або доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.

14 квітня 2014 року, між ТОВ "Баста Трейд" (продавець) та ТОВ "Видавництво Вікторія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №143, за умовами якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахунків-фактур або специфікацій, що являються невід`ємними частинами даного договору.

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які датовані квітнем 2014 року, щодо поставки ТОВ "Баста Трейд" позивачу продукції (буклети, флаєри, листівки тощо) та податкові накладні на загальну суму 229872,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 38312,00 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок та платіжних доручень.

Позивачем вказано, що придбану в межах спірних господарських операцій продукцію в подальшому реалізовано, зокрема ПАТ "Банк Михайлівський", ТОВ "Рема", ТОВ "Шекспір Україна", ПАТ "Банк Форвард", ПП "СМІК", ТОВ "МЛ "Діла", ТОВ "Нео-Дизайн", ТОВ "Поліграф-Сервіс", ПрАТ "Нова Лінія", ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", ТОВ "Аполло-Тур", ТОВ "К.А.Н. Девелопмент", ТОВ "Українська рекламна група", ТОВ "Сабріз", ДП "Мілкіленд-Україна" та іншим, на підтвердження чого надано копії договорів та додатків до них, копії податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок.

Колегія суддів погоджується з тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали можливість встановити відповідність продукції, придбаної у ТОВ "Петра Груп", ТОВ "ТД Екопрінт", ТОВ "Сократ Дівелопмент", ТОВ "Деманд Груп", ТОВ "Камея Груп", ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "Клірфілд", ТОВ "Укроптторг-2014" та ТОВ "Баста Трейд" продукції, яку реалізовано позивачем третім особам, а також відсутні докази чи відповідні пояснення на підтвердження неможливості самостійного виконання зобов`язань перед контрагентами, необхідність замовлення такої продукції.

Апелянтом не спростовано факт неподання доказів (господарських договорів, первинних документів), які б підтверджували взаємовідносини із ТОВ "Укроптторг-2014". Частково відсутні договори та первинні документи по відносинам із ТОВ "Сократ Дівелопмент".

Окрім того, апелянтом не надано документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ТД Екопрінт" та ТОВ "Укроптторг-2014", що позбавляє можливості встановити їх відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Між ТОВ "Видавництво Вікторія" (покупець) та ТОВ "Камея Груп" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 19 травня 2014 року №195, згідно якого продавець протягом строку дії та на умовах цього договору приймає на себе зобов`язання щодо виготовлення поліграфічної продукції, покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених цим договором продукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до рахунків-фактур або специфікацій, що являються невід`ємними частинами даного договору.

Згідно видаткових накладних, датованих травнем-липнем 2014 року, ТОВ "Камея Груп" поставило позивачу продукцію (брошури, папки, каталоги, плакати, листівки, візитки тощо) та виписало податкові накладні на загальну суму 611826,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 101971,00 грн.

В матеріалах справи міститься договір від 19 травня 2014 року № 195, укладений між позивачем та ПП "Кінос" (код ЄДРПОУ 37009035; юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26, офіс 94), а також податкові, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Водночас, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 37009035 зареєстровано Приватне підприємство "Камея Груп", що знаходиться за адресою: 49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камея Груп" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань взагалі не зареєстровано.

Апелянтом в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано вищевикладене та не надано жодних мотивованих пояснень стосовно вказаних обставин, що також позбавляє колегію суддів можливості врахувати твердження позивача щодо реальності таких операцій з контрагентом, як обґрунтовані та доведені. Відповідні первинні документа в матеріалах справи відсутні.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє надані позивачем первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій (постанова Верховного Суду у справі від 16.01.2018 №826/1398/14).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку (постанова Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №2а-7067/11/1370).

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за правочинами з ТОВ "Петра Груп", ТОВ "ТД Екопрінт", ТОВ "Сократ Дівелопмент", ТОВ "Деманд Груп", ТОВ "Камея Груп", ТОВ "Еліт Технолоджи", ТОВ "Клірфілд", ТОВ "Укроптторг-2014" та ТОВ "Баста Трейд"

Формальна ж наявність договорів, податкових та видаткових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія".

Апеляційний суд визнає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Вікторія" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: