Постанова

від 07.10.2020 по справі 580/650/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/650/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач:Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Приватна фірма "Контур" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство приватна фірма "Контур" звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001431401 від 13.02.2020, винесене Головним управління ДПС у Черкаській області на підставі акта перевірки №72/23-00-05-0505/30065664 від 08.11.2019.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0001431401 від 13.02.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3550283,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що ним встановлено заниження позивачем інших операційних доходів за 2016-2017 роки на загальну суму 15779036 грн., в результаті відображення підприємством у бухгалтерському та податковому обліку операцій придбання у ФОП ОСОБА_1 зернових культур на загальну суму 5993353,10 грн. та у ФОП ОСОБА_2 зернових культур на загальну суму 9711142,61 грн., транспортних послуг на суму 74540,00 грн., реальність здійснення яких перевіркою не підтверджено.

У відзиві Приватного підприємства Приватна фірма "Контур" на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області вказано на необґрунтованість її доводів, та зазначено про правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв законне судове рішення, належно та повно встановивши обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства приватної фірми "Контур" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, результати якої оформлено актом від 08.11.2019 № 72/23-00-05-0105/30065664 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення ПП ПФ "Контур", зокрема, вимог п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 №88, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п.3.2, п.3.10 розділу ІІІ Наказу №433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2853291,00 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 1078803,00 грн, за 2017 рік на суму 1761423,00 грн, з них за півріччя 2017 року на суму 1750245,00 грн, 3 квартали 2017 року на суму 1761423,00 грн, 1 квартал 2019 року на суму 13065,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0003661401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3566614,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 2853291,00 грн, за штрафними санкціями 713323,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 06.12.2019 №198.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.02.2020 №4555/6/99-00-08-05-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 02.12.2019 №0003661401 в частині заниження доходу по кредиторській заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 , а в інших частинах зазначене податкове повідомлення-рішення - залишене без змін, а скаргу ПП ПФ "Контур" - частково задоволено.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 №0001431401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3550283,00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями 2840226,00 грн, за штрафними санкціями 710057,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України грунтуються на відомостях Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві щодо розслідування кримінального провадження від 14.08.2018 № 32018100090000048 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, та протоках допиту від 20.02.2019, та від 22.02.2019, що не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки висновки щодо реальності господарських операцій чи відсутності такої реальності можуть робитись виключно на підставі досліджених первинних документів, які складені за результатами конкретної господарської операції.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПП ПФ "Контур" є "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)" (код КВЕД 46.21).

Оцінюючи господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно встановив, що 29.06.2016 між позивачем (Покупець) та ОСОБА_1 (Постачальник) (далі - Сторони) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 29-06/2016-1 (далі - Договір №29-06/2016-1), згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити зерно пшениці, ячменю (далі - Товар), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі, і Додаткових угодах, які з моменту їх підписання стають невід`ємними частинами цього Договору.

29.06.2016 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №29-06/2016-1; 02.08.2016 - Додаткову угоду №2 до Договору №29-06/2016-1; 13.08.2016 - Додаткову угоду №3 до Договору №29-06/2016-1; 01.09.2016 - Додаткову угоду №4 до Договору №29-06/2016-1; 12.09.2016 - Додаткову угоду №5 до Договору №29-06/2016-1; 19.09.2016 - Додаткову угоду №6 до Договору №29-06/2016-1; 07.10.2016 - Додаткову угоду №7 до Договору №29-06/2016-1; 19.10.2016 - Додаткову угоду №8 до Договору №29-06/2016-1; 01.11.2016 -Додаткову угоду №9 до Договору №29-06/2016-1; 20.11.2016 - Додаткову угоду №10 до Договору №29-06/2016-1.

На підтвердження виконання Договору №29-06/2016-1 в липні - листопаді 2016 року позивачем надано: видаткові накладні на поставку сільськогосподарської продукції на загальну суму 5993353,10 грн; податкові накладні на загальну суму 5993353,10 грн.

Оплата Товару за Договором №29-06/2016-1 здійснена згідно з платіжними дорученнями на загальну суму 5798353,10 грн; прибутковими касовими ордерами на загальну суму 195000,00 грн. На підтвердження оплати Товару до суду надано банківські виписки, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до облікових даних по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" перед ФОП ОСОБА_1 відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість. Розрахунки по вищевказаних операціях проведені повністю.

Згідно умов Договору №29-06/2016-1 поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах поставки СРТ (Інкотермс 2010) - Зерновий склад ТОВ "Гадяцький елеватор", ТОВ "Ера Грейн", ТОВ "Елеватор-Агро", ТОВ "Оптімус-Плюс".

Позивачем надано до суду договори складського зберігання зерна.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується, що у липні - листопаді 2016 року приватний підприємець ОСОБА_1 поставив позивачу ячмінь, пшеницю, сою, кукурудзу на загальну суму 5993353,10 грн., що, на переконання колегії суддів, підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні процесуального закону.

Щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 , то 05.04.2017 між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) (далі - Сторони) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №05-04/2017-1 (далі - Договір №05-04/2017-1), за яким Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016 року (далі - Товар); культура та клас Товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до розділу ІІ Договору №05-04/2017-1 ціна договору становить загальну вартість Товару, що поставляється за цим Договором і підтверджується товарно-супровідною документацією до кожної партії Товару. Вартість товару по кожній конкретній партії товару, що поставляється за цим Договором, визначається Сторонами у додатковій угоді до цього Договору.

05.04.2017 Сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №05-04/2017-1; 17.04.2017 - Додаткову угоду №2 до Договору №05-04/2017-1; 27.04.2017 - Додаткову угоду №3 до Договору №05-04/2017-1; 14.06.2017 - Додаткову угоду №4 до Договору №05-04/2017-1; 22.06.2017 - Додаткову угоду №5 до Договору №05-04/2017-1.

На виконання Договору №05-04/2017-1 у квітні, червні 2017 року складено видаткові накладні на загальну суму 9711142,61 грн.

Перевезення пшениці здійснювалось згідно з товарно-транспортними накладними.

Відповідно до наданих виписок банків, розрахунки з Постачальником проведено у безготівковому порядку згідно платіжних доручень на загальну суму 2127600,00 грн. ПП ПФ "Контур" в погашення кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 проведено залік заборгованості по рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на загальну суму 7583500,00 грн.

Згідно умов Договору №29-06/2016-1 поставка сільськогосподарської продукції здійснюється на умовах поставки СРТ (Інкотермс 2010) - Зерновий склад ПП "Зернотік Плюс", ТОВ "Дельта".

Позивачем надано до суду договори складського зберігання зерна.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у квітні, червні 2017 року приватний підприємець ОСОБА_2 поставила позивачу пшеницю та сою на загальну суму 9711142,61 грн.

Крім того, 26.04.2017 між позивачем (Замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Експедитором) укладено Договір транспортного експедирування №1ТЕ/2017, за яким Змовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Замовника автомобільним транспортом в межах території України

Відповідно до розділу ІІ Договору №1ТЕ/2017 вартість послуг, які включають у себе провізну плату й винагороду, що належить Експедитору, а також розмір зборів за виконання Експедитором пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються у рахунках.

На виконання Договору №1ТЕ/2017 у квітні, липні - серпні 2017 року позивачем складено акти виконаних робіт на загальну суму 74540,00 грн., товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів погоджується з тим, що первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Контролюючим органом не ставились під сумнів достатність та правильність оформлення первинних документів, які позивачем були надані в підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з контрагентами. Наявним є і зв`язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податків.

На час здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані в органах ДФС України платниками податків, платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи були діючими.

В частині посилань апелянта на протоколи допитів контрагентів позивача, то суд першої інстанції аргументовано відхилив такі, вказавши, що в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок; відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень ст.95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було (відповідних клопотань контролюючим органом не заявлялось).

Вказані мотиви узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.04.2020 у справі №826/24764/15, від 21.02.2020 у справі №804/1599/16.

Разом з тим, апелянтом не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів контролюючим органом не доведено, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, та з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, встановлено факт здійснення господарських операцій, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволено судом першої інстанції.

Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328 - 331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.