Постанова

від 08.10.2020 по справі 461/4282/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/4282/20 пров. № А/857/9728/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Качмара В.Я. , Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог Львівської міської ради про скасування постанови №212 від 28 листопада 2019 року за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 липня 2020 року (суддя першої інстанції Романюк В.Ф., м. Львів, повний текст складено 31 липня 2020 року ),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третьої особи без самостійних вимог Львівської міської ради про скасування постанови №212 від 28 листопада 2019 року. Просила також закрити справу за відсутністю складу правопорушення та повернути їй стягнуті кошти.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 липня 2020 року позовні вимоги було задоволено. Поновлено позивачу строк на оскарження постанови №212 від 28 листопада 2019 року. Визнано протиправною та скасовано постанову № 212 від 28 листопада 2019 року Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, а кошти які були стягнуті на рахунок Казначейства України UA 38 820172 0355229001000700912 Галицьким ВДВС у м. Львові в межах виконавчого провадження № 61824500 повернуто позивачу. Стягнуто з Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 420,40 грн.

Не погодившись із таким рішенням, його оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов безпідставного висновку про неповідомлення позивача про день і час, місце розгляду адміністративною комісією питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Зокрема, 22 листопада 2019 року на адресу позивача було відправлено повістку і її було отримано за довіреністю 23 листопада 2019 року, що підтверджено інформацією з реєстру поштових відправлень. Також апелянт зауважив, що позивач реалізувала своє право на оскарження постанови до виконавчого комітету Львівської міської ради , отже підстав для розгляду цього питання судом не було і таке повторне оскарження суперечить п. 1 ч. 1 ст.288 КУпАП.

У судове засідання представники сторін не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про стверджується матеріалами справи.

Апелянт подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечення участі представника у судове засідання на призначену дату.

Однак таке не було задоволено у зв`язку із передбаченим законом скороченим строком розгляду даної категорії справ та незазначенням причин, що об`єктивно перешкоджали явці представника апелянта в судове засідання. Крім того про день розгляду справи відповідача було повідомлено завчасно.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.02.2009 р. мешканці будинку АДРЕСА_1 звернулися до ЛКП Снопківське із заявою про відмову від надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі прибирання прибудинкової території. У зв`язку з цим просили зняти з мешканців будинку оплату за вищевказані послуги та зробити перерахунок квартплати за січень 2009 р. та на наступні місяці. /а.с.62/.

15 жовтня 2019 р. ЛКП Снопківське на адресу позивача скерувало попередження з вимогою до 25.10.2019 прибрати прибудинкову територію від листя та сміття /а.с.10/.

28 жовтня 2019 року майстром ЛКП Снопківське Левочко О.Я складено протокол №209 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, згідно якого, ОСОБА_1 не прибрала прибудинкову територію.

14 листопада 2019 року до Галицької районної адміністрації із заявою звернулася мешканка будинку ОСОБА_2 яка повідомила, що прибудинкову територію було прибрано мешканцями квартир 1,2,14,15 /а.с.67/.

Було складено протокол про адміністративне правопорушення № 209 від 28 жовтня 2019 року.

28 листопада 2020 року Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанову №212, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн. /а.с.12/.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність вказаної постанови з таких мотивів.

У відповідності до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як підтверджено матеріалами справи, розгляд питання про притягнення позивача до відповідальності відбувся за відсутності ОСОБА_1 .

При цьому доказів про належне повідомлення її про час і місце розгляду цього питання, а доводи апелянта про вручення позивачу повістки на 28 листопада 2019 року 23 листопада 2019 року є непідтвердженими, адже відсутнє повідомлення про вручення позивачу рекомендованої кореспонденції.

Інформація з реєстру поштових відправлень (трек номер 7900059847402) не може бути визнана судом належним доказом вручення повістки, оскільки зазначено час вручення - 23 година за довіреністю, однак не вказано хто саме отримав лист і підстави отримання.

Також відсутні належні докази вручення позивачу копії протоколу про адміністративне правопорушення .

Відтак, розглянувши справу без участі позивача, адміністративна комісія позбавила її реалізації свого права на захист.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як видно з адміністративних матеріалів, підставою для винесення спірної постанови були наступні документи: попередження від 15 жовтня 2019 року, протокол № 209 від 28 жовтня 2019 року та лист від 25 лютого 2009 року про відмову від послуг по утриманню прибудинкової території.

Крім цього, до матеріалів справи додано фотокопії прибудинкової території.

Разом з тим, оцінюючи доведеність факту вчинення позивачем правопорушення, суд першої інстанції правильно врахував, що подані фотографії не містять інформації про щодо дати зйомки та місця.

При цьому належних доказів, що позивач не виконувала свого обов`язку по утриманню в належному стані прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 суду не надано.

Відповідач, розглядаючи це питання, не дослідив з належною повнотою факт ухилення позивачем від виконання своїх обов`язків, зокрема шляхом допиту свідків, тощо.

При цьому посилання на лист мешканців будинку АДРЕСА_1 від 25 лютого 2009 року про відмову від отримання цих послуг від ЛКП Снопківське і неврахування плати за ненадані послуги, суд відхиляє, оскільки цей лист не свідчить по відмову позивача від виконання обов`язку щодо належного утримання прибудинкової території.

Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах Малофєєва проти Росії та Карелін проти Росії зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Отже, враховуючи відсутність доказів невиконання позивачем обов`язків щодо прибирання території і порушення правил благоустрою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу правопорушення.

Щодо поновленого строку оскарження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду , оскільки позивач реалізувала своє права на адміністративне оскарження постанови.

Так, 12 грудня 2019 року позивач подала скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Однак у встановлений законом строк скаргу ОСОБА_1 розглянуто не було і про результати розгляду позивача також у встановленому порядку повідомлено не було.

Лише 18 травня 2020 року на адресу позивача надійшов лист про виконання постанови про накладання штрафу у примусовому порядку і тоді позивача було ознайомлено з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 216 від 13 березня 2020 року , яким залишено постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 28 листопада 2019 року № 212 без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Отже, тоді позивач й дізналася про незадоволення її скарги і реалізувала своє право на звернення до суду.

Щодо посилань апелянта на зловживання позивачем своїми правами шляхом оскарження постанови і в адміністративному і в судовому порядку, апеляційний суд зазначає, що законодавством не передбачено заборони оскаржувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності до суду після відмови у задоволенні скарги вищестоящим органом.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийняв до провадження позовну заяву і розглянув спір по суті.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 липня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик

Помічник заступника голови суду