Ухвала

від 08.10.2020 по справі 528/601/20

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-кп/543/102/20

1-кп/543/102/20

УХВАЛА

"08" жовтня 2020 р. сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні питання призначення судового розгляду справи по обвинуваченню за ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

Оржицькому районномусуду надійшлона розглядкримінальне провадженняпо обвинуваченнюза ч.3ст.185та ст.395КК України ОСОБА_6 . За змістомобвинувального акту ОСОБА_6 вчинивкримінальні правопорушенняза наступнихобставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою, невстановлена особа, підробила розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області № 247 від 21.09.2018, на якому мається відбиток печатки відділу документообігу та контролю Гребінківської РДА та напис «Згідно з оригіналом Начальник відділу документообігу та контролю апарату райдержадміністрації (особистий підпис) ОСОБА_7 », до якого внесла відомості про те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га, яка розташована за межами населених пунктів Григорівської сільської ради Полтавської області.

При цьому, досудовим розслідуванням установлено, що розпорядження № 247 від 21.09.2018 про надання ОСОБА_6 у власність вказаної земельної ділянки Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області не видавалось.

В подальшому, ОСОБА_6 , з метою заволодіння земельною ділянкою з кадастровим номером № 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323 га., достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка йому не належить, жодних підстав для набуття права власності на земельну ділянку він не має, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у виді незаконного заволодіння земельною ділянкою та бажаючи їх настання, 09 грудня 2019 року звернувся до завідувача сектору-державний реєстратор сектору з питань державної реєстрації Пирятинської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_8 та будучи обізнаним про підробку вказаного розпорядження на право приватної власності на землю, діючи шляхом обману, надав реєстратору підроблену копію розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області.

В подальшому на підставі копії розпорядження № 247 від 21.09.2018, державним реєстратором ОСОБА_8 09.12.2019 сформовано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку з кадастровим номером 5320881300:00:002:0103 площею 4,4323, в якій в графі «підпис заявника» ОСОБА_6 поставив свій підпис, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 1002 від 29.04.2020.

Після цього, на підставі підробленого розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, сформованої заявки, яка підписана ОСОБА_6 13.12.2019 державним реєстратором зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_6 .

Таким чином, в результаті шахрайських дій ОСОБА_6 позбавлено органи місцевого самоврядування в особі Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області права розпоряджатися земельною ділянкою кадастровий номер 5320881300:00:002:0103 площею 4, 4323 га вартістю 335404 грн 82 коп.

Кримінальні правопорушення кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Обставини, які пом`якшують покарання відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

В обвинувальному акті також зазначено відомості про потерпілу сторону, про розмір шкоди, про процесуальні витрати, про слідчих та процесуальних прокурорів, зазначено дату та місце складання обвинувального акту.

Адвокат та обвинувачений заявили клопотання про повернення обвинувального акта мотивувавши його наступним.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 190 КК України та кримінального проступку за ч. 4 ст. 358 КК України.

Стаття 291 КПК України містить вимоги до обвинувального акту зокрема, обвинувальний акт повинен містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України).

Правова кваліфікація це точна кримінально-правова оцінка конкретної небезпечної дії в суспільстві, яка полягає у встановленій відповідності між ознаками абсолютної небезпечно-суспільної дії і ознаками, передбаченими в нормах кримінального закону.

Отже, обвинувальний акт повинен містити відомості про вид кримінального правопорушення проступок (злочин), тоді як обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170150000159 відносно ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України таких відомостей не містить, та не відповідає вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Згідно ст. 217 КПК та судової практики передбачено, що не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, які направлені до суду, тому вони повертаються прокурору для виділення кримінального проступку.

При цьому, судовий розгляд обвинувального акту про кримінальний проступок здійснюється у іншому процесуальному порядку, який передбачений параграфом 1 глави 30 Кримінального процесуального кодексу України.

Підпунктом5пункту 4розділу II«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо спрощеннядосудового розслідуванняокремих категорійкримінальних правопорушень»(іззмінами ідоповненнями,внесеними ЗакономУкраїни від03.12.2019року №321-IX)встановлено,що обвинувальніакти,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру укримінальних провадженняхпро злочини,що визначеніяк кримінальніпроступки,які направленідо судудо набраннячинності цимЗаконом іне призначеніна моментнабрання нимчинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

ПоложенняКПК Українита Закону№ 2617-VIIIне наділяютьсуд правомвирішувати питанняоб`єднанняв однепровадження чироз`єднанняу різніпровадження щодокримінального проступкута щодозлочину усправах,обвинувальні актив якихскеровані досуду,але непризначені досудового розглядустаном на 01.07.2020 року, і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору.

Отже, кримінально каране діяння, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 з моменту набрання чинності зазначеним вище Законом, тобто, з 01.07.2020 року є кримінальним проступком, а не злочином.

Відповідно до ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Вданому актіслідчий зазначає,що уневстановлений досудовимрозслідуванням час,спосіб тамісці,з метоюзаволодіння земельноюділянкою,невстановлена особапідробила розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області №247 від 21.09.2019 р.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та обставини які підлягають обов`язковому доказуванню відповідно до ст. 91 КПК.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Узв`язкуз цим,адвокат прийшовдо висновку,що фактичніобставини кримінальногоправопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідають викладеному в даному обвинувальному акті формулюванню обвинувачення та даний обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в наступному під час судового розгляду можливостей, які надає йому ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, неузгодженості окремих частин тексту обвинувального акта, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Прокурор та потерпіла сторона в підготовчому судовому засіданні прохали призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту, вважаючи, наявними для цього всі підстави. Клопотання про повернення обвинувального акту вважають безпідставним, адже обвинувальний акт відповідає вимогам закону.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, встановив наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 3статті 314 КПК Українив підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамцього Кодексу.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимстаттею 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Разом з тим, в порушення вказаної норми закону, обвинувальний акт не містить всіх цих даних.

Крім того, згідно з пунктом 13 частини 1статті 3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 4статті 110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченимстаттею 291 КПК України.

Обвинувальний акт містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з пунктом 5 частини 2статті 291 КПК України, обвинувальний акт поряд з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальністьта формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми закону, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Проте як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 не повністю відповідає вимогамп. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення.

У відповідності до змісту ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Проте, в даному обвинувальному акті ОСОБА_6 обвинувачення не висунуто (не сформульовано ).

Викладення змісту встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в якому підозрюється останній та інші зазначені вище відомості ( реквізити обвинувального акту ) не є висуненням обвинувачення.

Такі відомості, у відповідності достатті 277 КПК України, становлять фактично зміст повідомлення про підозру.

Так, обвинувальний акт не містить викладу об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, яка входять до предмету доказування (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а такожобстановка, засоби та знаряддя вчинення злочину) та в яких обвинувачується ОСОБА_6 , а тому не може вважатися висунутим в порядку, встановленомуКПК України.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_6 за частиною 3 статті 190 та ч. 4 ст. 358 КК України, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.

Більш того, навіть у викладених фактичних обставинах справи сторона обвинувачення не вказала навіть місця вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно п.5ч.2ст.291КПК Українисторона обвинуваченняповинна викласти фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 91 КПК України:

1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Незазначення в обвинувальному акту місця вчинення кримінальних правопорушень унеможливлює визначення зокрема підсудності розгляду справи з огляду на те, що кримінальні правопорушення вчинено по місцю розташування державного реєстратора Пирятинської райдержадміністрації.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначено мотиви вчинення кримінальних правопорушень.

Також суд зазначає, що правова кваліфікація це точна кримінально-правова оцінка конкретної небезпечної дії в суспільстві, яка полягає у встановленій відповідності між ознаками абсолютної небезпечно-суспільної дії і ознаками, передбаченими в нормах кримінального закону.

Отже, обвинувальний акт повинен містити відомості про вид кримінального правопорушення проступок (злочин), тоді як обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170150000159 відносно ОСОБА_6 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України таких відомостей не містить.

Статтею 217 КПК України передбачено, що не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, які направлені до суду, тому вони повертаються прокурору для виділення кримінального проступку.

При цьому, судовий розгляд обвинувального акту про кримінальний проступок здійснюється у іншому процесуальному порядку, який передбачений параграфом 1 глави 30 Кримінального процесуального кодексу України.

Підпунктом5пункту 4розділу II«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо спрощеннядосудового розслідуванняокремих категорійкримінальних правопорушень»(іззмінами ідоповненнями,внесеними ЗакономУкраїни від03.12.2019року №321-IX)встановлено,що обвинувальніакти,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру укримінальних провадженняхпро злочини,що визначеніяк кримінальніпроступки,які направленідо судудо набраннячинності цимЗаконом іне призначеніна моментнабрання нимчинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

ПоложенняКПК Українита Закону№ 2617-VIIIне наділяютьсуд правомвирішувати питанняоб`єднанняв однепровадження чироз`єднанняу різніпровадження щодокримінального проступкута щодозлочину усправах,обвинувальні актив якихнаправлені досуду,але непризначені досудового розглядустаном на 01.07.2020 року, і визначають чіткий порядок дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору.

Отже, кримінально каране діяння, передбачене ч.4 ст. 358 КК України, яке інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 з моменту набрання чинності зазначеним вище Законом, тобто з 01.07.2020 року є кримінальним проступком, а не злочином.

Вданому актіслідчий зазначає,що уневстановлений досудовимрозслідуванням час,спосіб тамісці,з метоюзаволодіння земельноюділянкою,невстановлена особапідробила розпорядження голови Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області №247 від 21.09.2019р.

Згідно вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та обставини які підлягають обов`язковому доказуванню відповідно до ст. 91 КПК.

Згідноп.10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування законодавства,яке забезпечуєправо назахист вкримінальному судочинстві»від 24.10.2003р.№8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Отже, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не відповідають викладеному в даному обвинувальному акті формулюванню обвинувачення та як зазначалося вище не дають можливості навіть визначити підсудність розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального актувимогам КПК Українита його повернення прокурору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3 частина 1 пункт 13, 110 частина 4, 291 частина 2, 314 частина 3 пункт 3, 337 частина 1 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170150000159 від 26.05.2020 року по обвинуваченню за ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_6 повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1