Рішення

від 20.09.2020 по справі 444/1719/18

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1719/18

Провадження № 2/444/46/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Мікула В. Є.

секретар судового засідання Савчук Г.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представник позивача Матлай Й.І.

представник відповідача Малехівської сільської ради Лосин О.Б.

представник відповідача Жовківської РДА Бакум О.Є.

представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовомПершого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі : Міністерства оборони України до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської РДА Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" про визнання недійсними рішень, договору оренди та витребування земельної ділянки,-

В СТ АН ОВ ИВ :

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Жовківського районного суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (Відповідач 1), Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (Відповідач 2) та ОСОБА_2 ( Відповідач 3) про визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 360236346227 від 14.03.2014) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:002:00018) площею 0.188 га по АДРЕСА_1 , визнання недійсним та скасування пунктів 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №489; витребування від Відповідача №3 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки пл. 0,188 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4622785700:03:002:0018.

Ухвалою від 30.07.2018 р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 09.10.2018.

Ухвалою від 23.07.2019 р. суд зупинив провадження у справі №444/1719/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/2421/18, яка розглядається Господарським судом Львівської області.

Ухвалою від 12.11.2019 р. суд поновив провадження у справі №444/1719/18 та призначив справу до розгляду на 15.01.2020.

Ухвалою від 15.01.2020 р. суд закрив підготовче провадження у справі №444/1719/18 та призначив справу до розгляду по суті на 10.03.2020.

Ухвалою від 10.03.2020 р. суд відклав розгляд у справі №444/1719/18 на 23.04.2020.

Ухвалою від 23.04.2020 р. суд відклав розгляд у справі №444/1719/18 на 10.07.2020.

В судовому засіданні 21.09.2020 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Малехівською сільською радою (Відповідач 1) подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд у позові відмовити.

Представник Жовківської РДА - Бакум О.Є. зазначив, що Жовківська РДА є неналежним відповідачем, оскільки жодне рішення адміністрації не оскаржується, тому при вирішенні даного позову покладається на думку суду.

Відповідачем № 3 ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд у позові відмовити.

Зокрема відповідач №3 вважає, що обгрунтування, які Позивач виклав у своїй позовній заяві, є голослівними, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності виходячи із наступного.

Відповідачем №3, було набуто на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2246, право власності на цегляну нежитлову будівлю складу №6, позначену у технічній документації літерою «Б`І» загальною площею 426,0 м. кв, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Право власності було зареєстровано, про що свідчить витяг про реєстрацію № 1900178 від 04.11.2003 року. Продавцем вказаної будівлі згідно договору купівлі-продажу була Третя особа. Після набуття Відповідачем № 3 права власності на будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_2 до Відповідач - 3 перейшло права користування земельною ділянкою, а право попереднього власника або користувача (Третьої особи) було припинено автоматично в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами.

Відповідач №3 посилається на те, що земельна ділянка, право власності на яку є предметом даного судового розгляду була саме комунальною власністю і на момент відчуження перебувала у користуванні Відповідача №3.

Тому Відповідач №3 вважає, що пункти 2,4,5 рішення Відповідача № 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради є такими, що повністю відповідають чинному на момент їх прийняття законодавству України, а відтак вимоги Позивача щодо визнання незаконними та скасування даних пунктів рішення Відповідача № 1 є незаконними, безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Відповідач №3 посилається на те, що відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №489, та відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ №040905 виданого 16.03.2006 року, Відповідачем - 3 було на законних підставах набуто у приватну власність земельну ділянку площею 0,188 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4622785700:03:002:0018, надану для обслуговування виробничих будівель та споруд.

Відповідач №3 посилається на те, що даний договір повністю відповідає вимогам закону, оскільки він відповідає за своєю формою та змістом усім актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, що його вчиняли, а саме Відповідач № 1 та Відповідач № 3 згідно вищезазначеного мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення Відповідача № 1 та Відповідача № З було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір був укладений у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, про що свідчить повне виконання його сторонами усіх положень укладеного договору.

Тому Відповідач № 3 вважає вимоги Позивача щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 489, згідно якого Відповідачем № 3 було набуто у приватну власність земельну ділянку площею 0,188 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий № 4622785700:03:002:0018 незаконними, безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Відповідач № 3 вважає, що рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360236346227) про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, право власності на яку є предметом даного судового розгляду є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а вимоги Позивача є незаконними, безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Відповідач №3 посилається на те, що оскільки Позивач не був власником земельної ділянки, право власності на яку є предметом даного судового розгляду він не має право витребувати зазначену земельну ділянку від Відповідача №3. Відповідач № 3 вважає, що право приватної власності Відповідача № 3 на вказану земельну ділянку було набуто ним у відповідності до вимог чинного законодавства, та Відповідач №3 не може бути позбавлений свого законного права, яке захищається Конституцією та законами України.

Окрім того, Відповідач № 3 посилається на те, що навіть якщо припустити той факт, що Відповідач № 1 не мав право відчужувати Відповідачу № 3 земельну ділянку, право власності на яку є предметом даного судового розгляду, і відповідно його рішення не були законними, навіть у такому випадку дана земельна ділянка не підлягає витребуванню у Відповідача № 3 оскільки відповідно до чинного законодавства Відповідач №3 є добросовісним набувачем, і тому земельна ділянка, право власності на яку є предметом даного судового розгляду, не може бути витребуване.

Також Відповідач №3 просить суд застосувати до вимог прокурора строк позовної давності, оскільки такий на його думку є пропущеним.

Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд було надано письмові пояснення щодо суті спору, в яких третя особа просить суд задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997р. II-

ЛВ №002741 (Том 1 а.с.19 ) військова частина НОМЕР_1 , яка знаходиться в с.Малехові,

є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996р.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997р. II- ЛВ №000650 (Том 1 а.с.23) військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться в с.Малехові,є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 та. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996р.

Наказом Міністерства оборони України № 27 від 29.01.1998 (Том 1 а.с.16 )

"Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , а на їх базі було організовано створення відособлених структурних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

Відповідно до Бізнес-плану ДП МОУ "Західвійськбуд" на 2003 рік затвердженого 10.02.2003р. Начальником централізованого будівельного управління Міністерства оборони

України ( том 1 а.с.90), ДП МОУ "Західвійськбуд" протягом 2003-2005 років було реалізовано більшість будівель, що знаходились за адресою: АДРЕСА_2 .

25.12.2003р. Малехівською сільською радою було прийнято рішення № 6 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель ДП МОУ "Західвійськбуд"» (Том.1 а.с.95), на виконання якого було складено технічну документацію земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна в АДРЕСА_2 .

У зв`язку з реалізацією будівель, листом № 556 від 07.2005 року (Том 1а.с.110) керівник ДП МО України Західвійськбуд» звертався до начальника районного відділу земельних ресурсів Жовківського району Львівської області з проханням внести зміни в технічну документацію на земельні ділянки ДП МО України Західвійськбуд».

14.03.2006р. Малехівською сільською радою було прийнято рішення №1 «Про погодження дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки», згідно якого погоджено вилучення земельної ділянки з користування та погоджено дозвіл на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна в АДРЕСА_2 .

Враховуючи дане рішення №1 від 14.03.2006р. Малехівської сільської ради «Про погодження дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки», згідно якого погоджено вилучення земельної ділянки з користування та погоджено дозвіл на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна в АДРЕСА_2 , а також клопотання ДП МОУ «Західвійськбуд» про погодження вилучення частини земельної ділянки, було прийнято розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» (Том 1 а.с.111), згідно якого вирішено: припинити ДП МО України «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443га, надану для обслуговування об`єктів нерухомого майна у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ТвОВ «Західвійськбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТзОВ «Галтрансрембуд» на території Малехівської сільської ради; вилучену земельну ділянку ДП МО України «Західвійськбуд» площею 5,1443 га переведено в землі запасу Малехівської сільської ради (забудовані землі).

Рішенням Малехівської сільської ради № 1 від 19.11.2008 (Том 1 а.с. 98 ) було затверджено генеральний план с.Малехів, згідно якого територія розформованих військових частин НОМЕР_2 та А-3357 передбачена в межах населеного пункту с.Малехів Жовківського району Львівської області.

13.07.2010р. Львівською обласною радою прийнято рішення №1276 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с.Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району» (Том 1а.с.30), яким затверджено проект землеустрою щодо зміни та встановлення меж села Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та включено в межі села 16,0061га земель під військовими частинами.

09.10.2003 року Відповідачем №3 було набуто на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2246, право власності на цегляну нежитлову будівлю складу №6, позначену у технічній документації літерою «Б`І» загальною площею 426,0 м. кв, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (Том 1 а.с.140 ). Право власності було зареєстровано, про що свідчить витяг про реєстрацію № 1900178 від 04.11.2003 року (Том 1 а.с.142). Продавцем вказаної будівлі згідно договору купівлі-продажу була Третя особа.

Рішенням Малехівської сільської ради №12 від 13.12.2003 (Том 1 а.с.103) було надано дозвіл Відповідачу №3 на інвентаризацію земель, щодо земельної ділянки на якій знаходиться склад №6 в АДРЕСА_2 . Даним рішенням було уточнено адресу складу АДРЕСА_3 .

Рішенням Малехівської сільської ради № 3 від 17.11.2004 (Том 1 а.с.104) було затверджено матеріали технічної інвентаризації на земельну ділянку площею 0.1880 га для будівництва та обслуговування виробничих будівель гр. ОСОБА_2 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , надано вказану земельну ділянку площею 0.1880 га гр. ОСОБА_2 в оренду строком на один рік.

01.02.2005 року між Малехівською сільською радою та ОСОБА_2 було укладено строком на один рік договір оренди земельної ділянки площею 0.1880 га для будівництва та обслуговування виробничих будівель гр. ОСОБА_2 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (Том1 а.с.105 ). Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 22.03.2005 року у Жовківському районному відділі Центру державного земельного кадастру.

Рішенням Малехівської сільської ради № 11 від 02.06.2005 (Том 1 а.с.27) було затверджено матеріали технічної документації на земельну ділянку площею 0.1880 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для її відчуження. Окрім цього даним рішенням: було надано дозвіл на продаж вказаної земельної ділянки Відповідачу №3; було затверджено експертну ціну продажу вказаної вище земельної ділянки в сумі 31015,39 грн.; було вирішено продати вказану вище земельну ділянку за ціною 31015,39 грн.; було уповноважено сільського голову на укладення відповідного договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки.

27.02.2006 року між Малехівською сільською радою та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0.1880 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, ціна продажу 31015,39 грн., вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 489 (Том1 а.с.28 ).

Відповідачем №3 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1880 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018 Серії ЯГ №040905 виданого 16.03.2006 року (Том 1 а.с.144). Право власності було зареєстровано, про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21646516 від 15.05.2014 року (Том 1 а.с.145 ).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 77974409 від 11.01.2017 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360236346227, об`єкт нерухомого майна земельна ділянка площею 0,188 га кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності Відповідача №3 (дата реєстрації 14.03.2014 року), підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯГ №040905 виданий 16.03.2006 року, видавник Жовківський районний відділ земельних ресурсів.

Прокурор та позивач вважають, що рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 360236346227 від 14.03.2014) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:002:00018) площею 0.188 га по АДРЕСА_1 слід визнати незаконним та скасувати оскільки вказане рішення призвело до вилучення спірного майна від законного власника, пункти 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради» слід визнати недійсним та скасувати, оскільки Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 0,188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, передавши її у приватну власність відповідачу №3 без згоди Міністерства Оборони України.

Укладений між Малехівською сільською радою та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0.1880 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №489 прокурор просить визнати недійсним, оскільки такий укладений на виконання незаконного рішення Малехіської сільської ради від 02.06.2005 року №11. Спірну земельну ділянку пл. 0,188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий №4622785700:03:002:00018, просять суд витребувати від Відповідача №3 на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до наступних висновків:

Щодо вимоги прокурора та позивача про визнання незаконним та скасування рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 360236346227 від 14.03.2014) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:002:00018) площею 0.188 га по АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Прокурор та позивач вважають, що вказане рішення призвело до вилучення спірного майна від законного власника.

Як встановлено судом згідно інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №77974409 від 11.01.2017 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 360236346227, об`єкт нерухомого майна земельна ділянка площею 0,188 га кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності Відповідача №3 (дата реєстрації 14.03.2014 року), підстава виникнення права власності державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯГ №040905 виданий 16.03.2006 року, видавник Жовківський районний відділ земельних ресурсів.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У своїй позовній заяві Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 360236346227 від 14.03.2014) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:002:00018) площею 0.188 га по АДРЕСА_1 . Суд відмічає, що у матеріалах судової справи відсутні будь-які докази про реєстрацію права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:002:00018) площею 0.188 га по АДРЕСА_1 , а отже відсутні будь-які докази незаконності рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 360236346227 від 14.03.2014), яке б призвело до вилучення спірного майна від законного власника у комунальну власність, тому дані вимоги не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним та скасування 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради», суд зазначає наступне.

Прокурор та позивач вважають, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 0,188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, передавши її у приватну власність відповідачу №3 без згоди Міністерства Оборони України.

Як встановлено судом, згідно оскаржуваного рішення Малехівська сільська рада вирішила затверити матеріали технічної документації на земельну ділянку площею 0.1880 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для її відчуження, надати дозвіл на продаж вказаної земельної ділянки Відповідачу №3; затвердити експертну ціну продажу вказаної вище земельної ділянки в сумі 31015,39 грн.; продати вказану вище земельну ділянку за ціною 31015,39 грн.; уповноважити сільського голову на укладення відповідного договору купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки.

Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" звертає увагу що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких, зокрема, є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, отже, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення є землями однієї категорії.

Як визначено ст.65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони").

Як встановлено судом, згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997р. ІІ-ЛВ № 002741 (Том І а.с.41-44) військова частина НОМЕР_1 , яка знаходиться в с.Малехові, була постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996р.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997р. ІІ-ЛВ № 000650 (Том 1 а.с.23) військова частина НОМЕР_2 , яка знаходиться в с.Малехові, була постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996р.

Наказом Міністерства оборони України № 27 від 29.01.1998 (Том 1 а.с. 16) "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу було організовано створення відособлених структурних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

З аналізу вищенаведеного, вбачається, що державне підприємство МО України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків військових частин А - 3334 і НОМЕР_1 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5,799 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р.); земельною ділянкою розміром 3,8491 га ( згідно Державного акту на право постійного користування землею 11- ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р.), які були надані у постійне користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Суд звертає увагу на те, що загальна площа земельних ділянок, які належали військовим частинам А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), згідно наведених вище Державних актів на право постійного користування землею, становила 9,65га.

Згідно долученої до матеріалів справи довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) (Том 1 а.с.31 ) зазначено, що станом на 01.01.2004р. землекористувачем земельної ділянки площею 9,65 га є ДП МОУ "Західвійськбуд"; дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. У довідці вказаний номер рядка 6.1, а таким номером рядка як власник, землекористувач зазначається Міністерство оборони України.

Суд також звертає увагу на те, що постановою від 11 грудня 2014 року у справі № 914/2733/13 (Том 1 а.с. 37 ), Львівським апеляційним господарським судом було встановлено, що ДП МОУ "Західвійськбуд" є повним правонаступником військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим.

Суд звертаєувагу нате,що 10.05.2016року постановоюЛьвівського апеляційногогосподарського судуу справі№ 914/2895/15встановлено,що 01.12.1998р.відповідно доНаказу МОУкраїни від29.01.98р.№ 27розформовано Львівськетериторіальне інженерно-будівельне управління,до складуякого,зокрема,входили:20управління начальникаробіт (умовненайменування військовачастина НОМЕР_2 ),та 66управління начальникаробіт (умовненайменування військовачастина НОМЕР_1 ).Фонди імайно розформованихчастин -передати ДПМОУ "Західвійськбуд".Згідно наказугенерального директораДП МОУ«Західвійськбуд» від01.08.1998№ 7 створенофіліал ДПМОУ «Західвійськбуд»-20управління начальникаробіт,якому переданов оперативнеуправління майнорозформованої військовоїчастини НОМЕР_2 .Згідно зНаказу від20.11.98р.№ 131 військовачастина НОМЕР_2 розформовано,а правонаступникомпризначено ДПМО "Західвійськбуд",якому передавалисяфонди імайно зазначеноївійськової частини.Відповідно вищенаведеногоНаказу булопризначено ліквідаційнукомісію тавстановлено терміндля складанняліквідаційного балансута ліквідаційногоакта дляскладання актівприйняття -передачі основнихзасобів доДП МОУкраїни "Західвійськбуд".Згідно НаказуМіністра ОборониУкраїни від19.03.99р.№ 84 були внесені зміни та доповнення до Статуту ДП МО України "Західвійськбуд", зокрема було доповнено п. 1.3 статуту, а саме: ДП МО України "Західвійськбуд" є правонаступником територіального інженерно-будівельного управління. В Акті прийняття - здачі посади керівника ДП МО України "Західвійськбуд" затвердженого 21.05.1999р. начальником розквартирування військ та капітального будівництва МО України, зазначено, що основні засоби виробництва передачі від Львівського територіального інженерно-будівельного управління (в/ч НОМЕР_3 ) в ДП МО України "Західвійськюуд", акти затверджені 17.02.99р. А також виконані передача балансів від Львівського територіального інженерно-будівельного управління - ДП МО України "Західвійськбуд".

У постанові від 10.05.2016 по справі №914/2895/15, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що державне підприємство МО України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків військових частин НОМЕР_2 і НОМЕР_1 (які входили до складу в/ч НОМЕР_3 ), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5,799 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р.); земельною ділянкою розміром 3,8491 га ( згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р.), які були надані у постійне користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, з врахуванням аналізу зазначених норм законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що до ДП МОУ «Західвійськбуд» перейшло право користування земельними ділянками, які належили на праві постійного користування військовим частинам А - 3334 і А - 3357 згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р. та згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р. Загальна площа земельних ділянок згідно даних актів становить 9,65 га.

Відповідно до статуту, Державне підприємство "Західвійськбуд" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Метою діяльності підприємства являється виконання програми житлового та військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності.

Майно ДП МО України «Західвійськбуд» становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється на праві повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності.

Вимогами ст. 10 Закону України "Про оборону України" ст. ст. З, 10 України "Про Збройні Сили України", п.п. 1,75 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до вимог п.п. 44, 45, 50 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Міністром оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу спірної земельної ділянки не приймалося, відповідне клопотання про її передачу Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не порушувалося.

Таким чином Відповідачем №1 у справі не доведено, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну).

Водночас суд зазначає, що 09.10.2003 року Відповідачем №3 було набуто на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2246, право власності на цегляну нежитлову будівлю складу № 6, позначену у технічній документації літерою «Б`І» загальною площею 426,0 м. кв, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (Том 1 а.с.140).Право власностібуло зареєстровано,про щосвідчить витягпро реєстрацію№ 1900178від 04.11.2003року (Том1 а.с.142 ). Продавцем вказаної будівлі згідно договору купівлі-продажу була Третя особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до Постанови ВСУ від 11.02.2015 року у справі №6-2цс15 колегія суддів дійшла висновку, що аналіз норм ст. 120 Земельного кодексу у редакції 2003 року у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі №922/2257/14 від 22.09.2015 року колегія суддів дійшла висновку, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Подальша "реєстрація земельної ділянки" (ст. 202 ЗК України) та права на земельну ділянку (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") повинні бути здійсненні з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі № 910/23058/14 від 09.07.2015 року при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Відповідно до рішення Вищого господарського суду у справі № 910/9813/15 від 20.10.2015 року при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Отже, усе вищезазначене свідчить про те, що після набуття Відповідачем № 3 права власності на будівлю складу АДРЕСА_4 до Відповідача № 3 перейшло права користування земельною ділянкою, а право попереднього власника або користувача (Третьої особи) було припинено автоматично в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами, а отже, суд не вбачає порушення законних прав Позивача щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,188 та по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, оскільки, як зазначалось, на момент прийняття оспорюваного рішення Відповідача №1 право Позивача на вказану земельну ділянку було припинено автоматично в силу закону, а тому згода Міністерства Оборони України на вилучення вказаної земельної ділянки з користування після виникнення у Відповідача №3 права приватної власності на будівлю складу № 6 позначену у технічній документації літерою «Б 1» загальною площею 426,0 м. кв, що розташована за адресою АДРЕСА_2 не вимагалося.

Також суд бере до уваги ту обставину, що Відповідачем № 3 заявлено заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності.

Обгрунтовуючи свої заяви про застосування до вимог Прокурора строку позовної давності. Відповідач №3 звертає увагу на те, що Позивачем по справі подано разом із позовною заявою рішення господарського суду Львівської області у справах №5015/2616/12, №914/2733/13 та 914/2895/15, якими встановлено факти незаконного розпорядження Відповідачем -1 земельними ділянками, що перебували у користуванні Позивача. А оскільки вказані рішення були прийняті у 2012, 2013, 2014 роках строк позовної давності у Позивача сплив.

Таким чином, Відповідач №3 вважає, що прокурору було відомо про прийняття оскаржуваного рішення сільською радою, ще у 2012 році або була об`єктивна можливість дізнатися про прийняття такого рішення.

Однак прокурор звернувся із позовом до суду тільки 19.06.2018 тобто більше ніж через 12 років з моменту прийняття оскаржуваного рішення та більше ніж 6 років з моменту коли йому стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення сільською радою або була об`єктивна можливість дізнатися про прийняття такого рішення.

Оскаржуване прокурором рішення Малехівської сільської ради № 11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради», було прийнято 02.06.2005 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.253 ЦКУ України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином 3-х річний строк позовної давності щодо вимоги про оскарження рішення Малехівської сільської ради від 02.06.2005 № 11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради», розпочався із 03.06.2005 та закінчився 03.06.2008 року.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся із даним позовом до суду 19.06.2018р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві.

Тобто прокурор звернувся із даним позовом до суду більше ніж через дванадцять років з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Прокурор у своїх поясненнях стверджує, що про порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він дізнався після отримання відповіді Малехівської сільської ради від 21.12.2017, згідно якої, рішення від 14.03.2006 № 1 не було скасовано, і рішень щодо повернення земельної ділянки на території с. Малехів площею 5,1443 га у власність держави в особі Міністерства оборони України сільською радою не приймалось.

В той же час, в матеріалах справи міститься лист № 556 від 07.2005 року (Том1 а.с.110) згідно якого керівник ДП МО України Західвійськбуд» звертався до начальника районного відділу земельних ресурсів Жовківського району Львівської області з проханням внести зміни в технічну документацію на земельні ділянки ДП МО України Західвійськбуд».

Також в матеріалах справи міститься розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006р. № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» (Том 1 а.с.111), згідно якого вирішено: припинити ДП МО України «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443га, надану для обслуговування об`єктів нерухомого майна у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ТвОВ «Західвійськбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТзОВ «Галтрансрембуд» на території Малехівської сільської ради.

У матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 року по справі № 914/2895/15 (Том 1 а.с.44 ), в якому судом встановлено, що 07.12.2011 року прокурором Жовківського району Львівської області на адресу Жовківської районної адміністрації було внесено протест на розпорядження від 22.12.2006 року №1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МОУ України «Західвійськбуд».

Також у матеріалах справи містяться рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року по справі №5015/2616/12 (Том1 а.с.32 ) та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року по справі 914/2733/13, з яких вбачається, що Позивач оскаржує у них рішення Відповідача №1, щодо передачі у власність або користування земельних ділянок, що перебували у користуванні ДП МОУ "Західвійськбуд" загальною площею 9.65 га і на передачу, яких згода землекористувача не надавалась.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-1 ІбцсІЗ).

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Прокурор будучи обізнаним про розпорядження Жовківської районної адміністрації оскільки 07.12.2011 року було внесено протест на розпорядження від 22.12.2006 року №1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МОУ України «Західвійськбуд» та оскаржуючи у судах рішення Відповідача №1 починаючи із 2012 року, міг дізнатись про усі факти передачі та підстави передачі земельних ділянок, які входили у межі земельних ділянок, що перебували у користуванні третьої особи, у тому числі і земельної ділянки, що перейшла у власність Відповідача №3 та відповідно і про оскаржуване рішення на підставі якого це відбулось.

Суд також звертає увагу на те, що Міністерство оборони України, будучи засновником ДП МОУ "Західвійськбуд", за ініціативою якого вилучалась спірна земельна ділянка, мало об`єктивну можливість та повинно було контролювати використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним та скасування пунктів 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року № 11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради».

Не заслуговує на увагу суду заява прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки як прокурор так і позивач мали об`єктивну можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене суд вважає, що в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування пунктів 2, 4, 5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року № 11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради», слід відмовити у звязку із пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №489; суд зазначає наступне.

Прокурор обґрунтовуючи вимогу про визнання спірного договору недійсним та як наслідок витребування земельної ділянки, посилається на те, що такий договір укладений на виконання незаконного рішення Малехіської сільської ради №11 від 02.06.2005.

Тобто вимоги про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки , є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним та скасування 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради».

Суд звертає увагу на те, що ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 1 Ідо Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року (надалі Конвенція) та Перший протокол та протоколи №2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» зазначено, що визнання недійсним правочину згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання фундаментальних прав окремої особи. Необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

У вказаному вище рішенні від 24.06.2003 року «Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» зазначено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.03.2013 року у справі «Рисовський проти України», зокрема, вказано, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та ОСОБА 1 проти Чеської республіки»).

Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Особа 5 та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року та інші напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. При цьому суд констатує порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатись як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Враховуючи наведене, суд вважає, що задоволення судом вимог Позивача щодо визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №489 укладеного між Малехівською сільською радою та ОСОБА_2 та витребування від Відповідача №3 на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки 0,188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, на підставі того, що такий договір укладений на виконання незаконного, на думку Позивача, рішення Малехіської сільської ради №11 від 02.06.2005 було б непропорційним втручанням у право Відповідача №3 на мирне володіння своїм майном та, призвело б до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім цього оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги Прокурора про визнання недійсним та скасування 2,4,5 рішення Відповідача - 1 від 02.06.2005 року №11 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована на території Малехівської сільської ради», тому вимоги Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 27.02.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 489 укладеного між Малехівською сільською радою та ОСОБА_2 та вимоги про витребування від Відповідача № 3 на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки 0,188 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:002:00018, не підлягають до задоволення.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у

своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що в задовлоленні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі : Міністерства оборони України до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської РДА Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа: Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" про визнання недійсними рішень, договору оренди та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 06.10.2020р.

Суддя: Мікула В. Є.