Постанова

від 05.10.2020 по справі 357/9502/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 357/9502/18

провадження №22-ц/824/11069/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу голови фермерського господарства Добробут 10 - Гребеня Сергія Миколайовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року /суддя Цукуров В.П./

у справі за позовом фермерського господарства Добробут 10 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ФГ Добробут 10 звернулось до суду, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків в розмірі 156 979 грн. 50 коп., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та вирішити питання щодо судового збору. /т. 1 а.с. 93-94/

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 1 а.с. 225-230 /

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема не враховано наявності вини відповідача та матеріальних збитків. Зазначав, що вартість матеріального збитку встановлена судовою експертизою, яка безпідставно не була прийнята судом у зв`язку з проведенням експертизи без безпосереднього обстеження автомобіля. У відповідності до методики проведення експертиз, проведення експертизи можливе також і за матеріалами справи, додатково під час розгляду були допитані в якості свідка аварійний комісар та судовий експерт. Водночас, призначаючи експертизу та в подальшому не приймаючи висновок експерта, суд першої інстанції допустив суперечності, не обґрунтувавши належним чином рішення. Також вказував і на те, що позов пред`явлено до заподіювача шкоди у відповідності до ст. 1166 ЦК України, оскільки у ТДВ Страхове товариство Домінанта , в якому було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, анульовано ліцензію на надання фінансових послуг у сфері страхування. Таким чином, зазначав, що правові позиції, на які посилається суд першої інстанції, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки у правовідносинах, що виникли між сторонами фактично відсутня страхова компанія, яка позбавлені ліцензії.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи в порядку письмового провадження, про що в матеріалах справи міститься зворотнє повідомлення, з відзивом на апеляційну скаргу не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню та ухваленню нового про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 16.12.2017 року о 09 годині 20 хвилин по пр. Князя Володимира у м. Біла Церква сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ВАЗ 217130 , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Jeep Grand Cheroke , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ФГ Добробут 10 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки Jeep Grand Cheroke , державний номерний знак НОМЕР_2 , завдано технічних пошкоджень.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.01.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. /т. 1 а.с.10/

Як вбачається з Полісу №АК/2539890 від 10.01.2017 року про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТзДВ Страхове товариство Домінанта , строк дії договору з 10.01.2017 року до 09.01.2018 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 1 000,00 грн. /т. 1 а.с. 145/

Відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.06.2018 року № 866, ліцензію ТзДВ Страхове товариство Домінанта анульовано. /т. 1 а.с. 156-159/

Відповідно до Висновку № 210 від 22.12.2018 року судової автотоварознавчої експертизи про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу Jeep Grand Cheroke , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку від пошкоджень, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 156 979,50 грн. /т. 1 а.с. 67-86/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався нормами ч.2 ст.80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України); ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, згідно якої, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ст. 1192 ЦК України, яка передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі; ст. 22 ЦК України, відповідно до якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Встановивши, що позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів розміру витрат, що понесені або мають бути понесені для відновлення свого порушеного права та не взявши до уваги висновок експерта за результатами проведеної авто товарознавчої експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 ЗУ Про страхування передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961 IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961 IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).

Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-20780св18).

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 відповідно до Полісу №АК/2539890 від 10.01.2017 року був застрахований у ТзДВ Страхове товариство Домінанта , строк дії договору з 10.01.2017 року до 09.01.2018 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 1 000,00 грн.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.06.2018 року № 866, ліцензію ТзДВ Страхове товариство Домінанта було анульовано.

Отже, на час скоєння ДТП ТзДВ Страхове товариство Домінанта мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності.

Разом з тим, на момент звернення ФГ Добробут 10 16.08.2018 року до суду першої інстанції із позовом, ТзДВ Страхове товариство Домінанта , у зв`язку із вище викладеними обставинами, вже перебувало у стадії ліквідації.

Так, відповідно до п. 2, 3 ст. 20 Закону № 1961 IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та (або) майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1 ст. 41 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом , у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та (або) ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (МТСБУ), визначені в статті 32 Закону № 1961 IV .

За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з встановлених обставин справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТзДВ Страхове товариство Домінанта , яке на момент звернення ФГ Добробут 10 із вимогами відшкодування матеріальної шкоди було позбавлене права на здійснення страхової діяльності, а також втратило членство в МТСБУ.

Статтею 52 Закону № 1961 IV врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема, повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року по справі № 761/22989/15-ц.

Окрім того, у відповідності до чинних норм процесуального законодавства, по справі була призначена та проведена судова автотоварознавча експертиза про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу Jeep Grand Cheroke , державний номерний знак НОМЕР_2 .

За результатами складеного висновку № 210 від 22.12.2018 року судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку від пошкоджень, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 156 979,50 грн.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП був застрахований, сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну, що підлягає стягненню з МТСБУ - 100 000,00 грн., а за результатами проведеної експертизи вартість матеріального збитку перевищує вказаний ліміт, то стягненню з відповідача підлягає лише сума, що перевищує ліміт гарантованої страхової виплати, тобто 56 979, 50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Стягненню підлягає судовий за розгляд справи у суді першої інстанції з ОСОБА_2 на користь ФГ Добробут 10 у розмірі 854, 62 грн. та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 281, 94 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу голови фермерського господарства Добробут 10 - Гребеня Сергія Миколайовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Позов фермерського господарства Добробут 10 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 / на користь фермерського господарства Добробут 10 /ідентифікаційний номер 32700465, 09031, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Центральна, 153-А/ матеріальні збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 56 979, 50 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 / на користь фермерського господарства Добробут 10 /ідентифікаційний номер 32700465, 09031, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Центральна, 153-А/ судовий збір у розмірі 854, 62 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 / на користь фермерського господарства Добробут 10 /ідентифікаційний номер 32700465, 09031, Київська обл., Сквирський р-н, с. Великополовецьке, вул. Центральна, 153-А/ судовий збір у розмірі 1 281, 94 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: