Постанова

від 06.10.2020 по справі 136/2021/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/2021/18

Провадження № 22-ц/801/1816/2020

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 рокуСправа № 136/2021/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року, ухвалене суддею Липовецького районного суду Вінницької області Кривенком Д.Т.,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2018 року Немирівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , якому згідно державного акту серії ВН №120827 належала земельна ділянка площею 2,6635 га, розташована на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Спадкоємці майна ОСОБА_2 як за заповітом так і за законом відсутні. З часу відкриття спадщини пройшло більше року, що в силу ст. 1277 ЦК України , послугувало підставою для звернення до суду із даною заявою, в якій прокурор просить суд визнати спадщину відумерлою.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року заяву задоволено. Визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, площею 2,6635 га, що розташована на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві згідно державного акту серії ВН №120827 виданого на підставі розпорядження Липовецької райдержадміністрації від 04.11.2003 та передано її територіальній громаді - Лозуватській сільській раді Липовецького району Вінницької області.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, стверджує, що даним рішенням було вирішено питання про її права і обов`язки. Пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог ЦПК України суд не встановив коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , а обмежився лише тим, що спадкоємці не звертались до сільської ради для оформлення спадщини та про відсутність у сільській раді заповіту.

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 є її дідом, після смерті якого відкрилась спадщина за законом, що складається із земельної ділянки площею 2,6635 га. Спадкоємцями першої черги після смерті діда були: дружина ОСОБА_3 , яка в ІНФОРМАЦІЯ_3 померла; донька ОСОБА_4 , яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_4 та син (батько скаржника) ОСОБА_5 , який також помер в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Скаржник зазначає, що є онукою спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємцем за правом представлення, так як її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_5 до відкриття спадщини після смерті свого батька.

ОСОБА_1 після смерті батька, спадщину прийняла в порядку ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті проживала та була зареєстрована разом із ним.

Однак після смерті діда спадщину не прийняла, так як пропустила шестимісячний строк для її прийняття.

13.02.2020 після надання скаржнику судом додаткового строку для прийняття спадщини, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на що отримала відмову, зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка була передана у власність територіальній громаді - Лозуватській сільській раді Липовецького району Вінницької області на підставі рішення суду.

Вказані обставини стали підставою для апеляційного оскарження рішення в даній справі.

Учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подавали.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, думку прокурора, який не заперечив щодо апеляційної скарги та при її вирішенні поклався на думку суду , дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду із заявою прокурор вказував на відсутність спадкоємців майна після смерті ОСОБА_2 , як за заповітом так і за законом. Крім того з часу відкриття спадщини пройшло більше року, що в силу ст. 1277 ЦК України є підставою для визнання спадщини відумерлою.

Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 1277 ЦК України виходив з того, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємців за законом та заповітом не встановлено і спадщина залишилася неприйнята, після її відкриття минуло більш ніж один рік, тому спадщину необхідно визнати відумерлою та передати її у власність територіальної громади Лозуватської сільської ради.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд в своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що вирішення вимог у даній справі безпосередньо стосується її прав та законних інтересів, так як вона є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_2 , який є її дідом.

Згідно із статтями 1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Ст. 338 ЦПК передбачає, якщо суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців за законом і за заповітом або спадкоємці усунені від права на спадкування, або не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття.

Суд першої інстанції в порушення ст.338 ЦПК України вказані факти не перевірив та формально підійшов до вирішення заяви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 32).

Після смерті якого відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 2,6635 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 120827 від 30.09.2004 (а.с. 36).

З довідки виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області № 146 від 02.07.2019 (а.с. 43) вбачається, що до складу сім`ї спадкодавця ОСОБА_2 відповідно до даних погосподарських книг входили: дружина - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька - ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть та Витягом із державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть (а.с. 33-35).

За життя заповіт на спадкове майно спадкодавцем не складався.

Скаржник ОСОБА_1 після смерті батька, спадщину прийняла, оскільки на момент смерті проживала та була зареєстрована із ним, що підтверджується довідками (а.с. 44-45).

Отже, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення про визнання спадщини відумерлою була наявна спадкоємиця за законом за правом представлення ОСОБА_1 , яка виявила намір на прийняття спадщини, утім пропустила шестимісячний строк.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13.02.2020 ОСОБА_1 було надано додатковий двомісячний строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті її діда ОСОБА_7 (а.с. 48-50).

Постановою приватного нотаріуса Липовецького нотаріального округу від 01.07.2020 № 102/02-31, скаржнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як земельна ділянка площею 2,6635 га належить на праві комунальної власності Лозуватській сільській раді Липовецького району Вінницької області (а.с. 47).

18.02.2019 Рішенням 28 сесії 7 скликання Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області Про зарахування земельної ділянки (пай) до складу земель комунальної власності сільської ради (а.с. 51), земельна ділянка площею 2,6635 га. зарахована до земель сільської ради та належить на праві комунальної власності Лозуватській сільській раді, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 37-39).

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, в порушення вимог ст. 338 ЦПК України, не встановив наявність спадкоємців за законом чи заповітом, а його висновки про відсутність таких, фактично ґрунтуються на припущеннях, адже матеріали справи відповідні докази не містять.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не встановив наявність чи відсутність спадкоємців, які мають право на спадщину за законом чи заповітом та прийшов необґрунтованого висновку про їх відсутність, адже належних доказів на підтвердження даної обставини матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст. ст. 12 , 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи скарги є вагомими та такими, що спростовують висновки суду, а тому приймаються апеляційним судом до уваги.

З викладеного випливає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, не встановив коло спадкоємців, не витребував інформацію щодо спадкової справи, а в разі її наявності не дослідив її зміст, не залучив до участі у справі спадкоємця, тобто не вирішив питання кола осіб, які мають приймати участь у даній праві, внаслідок чого ухвалив рішення, яким фактично вирішив питання про права особи, яку не було залучено до участі в справі, у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні заяви керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк