Постанова

від 01.10.2020 по справі 757/48515/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/48515/19-ц

провадження номер № 22-ц/824/9453/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року у складі судді Вовка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНДЕР+ про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНДЕР+ (далі - ТОВ ТЕНДЕР+ ) про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 серпня 2019 року між ними та ТОВ ТЕНДЕР+ укладено попередній договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 764, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися в майбутньому у строк, обумовлений у п.6.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, на умовах і в порядку, визначеному цим договором. Нерухомим майном, що буде предметом основного договору є адміністративна будівля, загальною площею 1 708,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 766849680000, яка належить продавцю на праві приватної власності та зареєстрована в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 липня 2019 року, індексний номер витягу:172466483, номер запису про право власності:32232408. Вказували, що відповідно до п.2.1 попереднього договору продавець зобов`язався продати, а покупці зобов`язалися придбати будівлю за ціною 870 000 грн 00 коп.

Зазначали, що відповідно до підпункту 4.1.7 попереднього договору позивачі зобов`язалися направити продавцю проект основного договору в строк до 25 липня 2019 року, а відповідач зобов`язався направити позивачам повідомлення із зазначенням місцезнаходження нотаріуса та дати укладення основного договору до 05 серпня 2019 року згідно з підпунктом 3.1.6 цього договору. На виконання умов попереднього договору ОСОБА_1 направив ТОВ ТЕНДЕР+ проект основного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, відповідач у порушення умов попереднього договору не направив позивачу повідомлення із зазначенням місцезнаходження нотаріуса та дати укладення основного договору, у зв`язку з чим ухиляється від укладення основного договору.

Позивачі вказували, що у пункті 5.2 попереднього договору сторони погодили, що у разі якщо продавець одержавши проект договору від покупців, ухиляється від укладення основного договору, покупці мають право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили зобов`язати відповідача ТОВ ТЕНДЕР+ укласти з ними договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: адміністративної будівлі, загальною площею 1 708,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 766849680000, на умовах, викладених у проекті договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 липня 2019 року.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Окремою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року повідомлено Головне слідче управління Національної поліції України про обставини, викладені в цій ухвалі, для вжиття встановлених законом заходів реагування та встановлено Головному слідчому управлінню Національної поліції України строк у двадцять днів для надання відповіді з приводу виконання окремої ухвали.

Не погоджуючись з окремою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на час укладення між сторонами попереднього договору від 15 липня 2019 року на спірне нерухоме майно було накладено арешт в рамках кримінального провадження, оскільки суд не вчинив жодних дій щодо витребування у органу досудового розслідування актуальної інформації щодо кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт та не отримано жодного підтвердження, що таке кримінальне провадження триває. Зазначають, що відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року по справі № 757/52592/18-к арешт було накладено за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва. Однак судом не враховано, що відповідно до ч.3 ст.174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Тому вважають, що посилання суду на відсутність даних щодо скасування вказаних обтяжень у Єдиному державному реєстрі судових рішень є необґрунтованим. Вказують, що судом першої інстанції у порушення вимог ст.262 ЦПК України не зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено позивачами та відповідачем, і в чому саме полягає порушення.

Відповідач ТОВ ТЕНДЕР+ не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону окрема ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 липня 2019 року між ТОВ ТЕНДЕР+ (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися в майбутньому, в строк, обумовлений у пункті 6.1 цього договору (не пізніше 10 жовтня 2019 року), укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, на умовах і в порядку, визначених цим договором. Нерухомим майном, що буде предметом основного договору, є адміністративна будівля, загальною площею 1 708,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 766849680000.

У пункті 1.2 попереднього договору зазначено, що відчужувана будівля належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення учасника ТОВ ТЕНДЕР+ № 2 від 24 червня 2019 року, акту приймання-передачі майна, яке вносилось учасником для формування Статутного капіталу ТОВ ТЕНДЕР+ від 24 червня 2019 року, підписи на якому засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 24 червня 2019 року за реєстровим №№ 699, 700. Реєстрація права власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 липня 2019 року, індексний номер витягу: 172466843, номер запису про право власності 32232408.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року у справі № 757/52592/18-к за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва накладено арешт на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1708,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 766849680000, яке належить на праві власності компанії Ексім Трейд Груп ЛТД, шляхом заборони особам, у володінні яких перебуває вищевказаний об`єкт нерухомого майна, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Згідно вказаної ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року вбачається, що Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018100060004804 від 24 жовтня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції керувався ст.262 ЦПК України й виходив із того, що встановлені судом обставин щодо вчинення дій, направлених на відчуження нерухомого майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року у справі № 757/52592/18-к в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100060004804 від 24 жовтня 2018 року, можуть свідчити про ознаки суспільно небезпечного винного діяння.

Однак з вказаними висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі на підтвердження своїх вимог надали інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 вересня 2019 року, з якої вбачається, що спірна адміністративна будівля, загальною площею 1 708,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з 01 липня 2019 року належить на праві приватної власності ТОВ ТЕНДЕР+ на підставі рішення учасника ТОВ ТЕНДЕР+ №2 від 24 червня 2019 року, акту приймання-передачі майна, від 24 червня 2019 року, підписи на якому засвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Прокопенко Л.В. У цій інформаційній довідці відсутні відомості з Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наявності арешту спірної адміністративної будівлі (а.с.14-15).

Однак суд першої інстанції не дав правової оцінки вказаній інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06 вересня 2019 року, яка є належним доказом на підтвердження державної реєстрації права власності відповідача на спірне нерухоме майно, а також відсутності його обтяження.

Колегія суддів враховує, що аналогічна інформація міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована станом 05 травня 2020 року та додана позивачами до апеляційної скарги (а.с.84-85).

Посилаючись на наявну у Єдиному державному реєстру судових рішень ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року у справі № 757/52592/18-к, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12018100060004804 та накладено арешт на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції не з`ясував на якій стадії перебуває вказане вище кримінальне провадження та чи не скасовано арешт вказаного майна відповідно до ч.3 ст.174 КПК України, якою встановлено, що прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що на час укладення між сторонами попереднього договору від 15 липня 2019 року діяло обтяження на спірний об`єкт нерухомості, накладене ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року у справі № 757/52592/18-к, ґрунтується на припущеннях, а рішення суду відповідно до ст.81 ЦПК України не може грунтуватись на припущеннях.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для постановлення окремої ухвали у справі відповідно до ст.262 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що окрема ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки ухвалена з порушенням судом норм процесуального права, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування окремої ухвали суду першої інстанції з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2020 року скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: