Постанова

від 07.10.2020 по справі 640/11909/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/11909/19

провадження № 61-8434св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Цукровик-76 ,

відповідачі: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державне комплексне торгівельне підприємство Хрещатик , Департамент реєстрації Харківської міської ради Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,

представник ОСОБА_3 - адвокат Татузян Аліна Едуардівна,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алексєєва Ліана Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чучукало Владислав Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Цукровик-76 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Коваленко І. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Цукровик-76 (далі - ОСББ Цукровик-76 ) звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного комплексного торгівельного підприємства Хрещатик (далі - ДКТП Хрещатик ), Департаменту реєстрації Харківської міської ради Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алексєєва Л. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чучукало В. Л., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 створеноОСББ Цукровик-76 .

01 липня 2016 року, після проведення державної реєстрації ОСББ Цукровик-76 , йому стало відомо про відчуження нежитлових приміщень № 1а-Ха, 1-ХХУП в літ. А-5 в цьому будинку, а саме:

на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21 червня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чучукало В. Л. за реєстровим № 635, ДКТП Хрещатик передало у власність ФОП ОСОБА_1 за згодою його дружини ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м;

на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 серпня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л. Л. за реєстровим № 7986, ФОП ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 204,0 кв. м за вказаною адресою.

Зазначало, що вказані нежитлові підвальні приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку АДРЕСА_1 та побутового обслуговування його мешканців, оскільки в цих приміщеннях розташоване відповідне обладнання та комунікації, зокрема: пост управління тепломережі, трубопроводи, повітрозабірники, стояки тощо. Отже, ці приміщення є необхідними для забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку в цілому, тому є спільною сумісною власність його співвласників, що не підлягає відчуженню.

Ураховуючи наведене, ОСББ Цукровик-76 просило суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 21 червня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чучукало В. Л. за № 635 між ДКТП Хрещатик та ФОП ОСОБА_1 ; встановити нікчемність договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 02 серпня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л. Л. за № 7986 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; витребувати від ФОП ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 на користь ОСББ Цукровик-76 нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_3 нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 204,0 кв. м в будинку АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 204,0 кв. м в будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року у задоволенні позову ОСББ Цукровик-76 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що нежитлові приміщення підвалу у спірному будинку є допоміжними, адже, виходячи із способу і порядку їх використання, місця їхнього розташування та загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, не доведено, що вони призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, оскільки вони були об`єктом державної власності, та перебували на балансі ДКТП Хрещатик . Крім того, спірні нежитлові приміщення не перебували у власності мешканців будинку АДРЕСА_1 , оскільки не відносяться до допоміжних приміщень. У зв`язку із цим правові підстави для витребування цього майна від добросовісних набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу Саламахи В. Р. - представника ОСББ Цукровик-76 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення районного суду відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, не входять до житлового фонду та не є допоміжними приміщеннями, які можуть бути у спільній власності мешканців будинку, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ДКТП Хрещатик та ФОП ОСОБА_1 , а також визнання нікчемним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1а-Ха; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 204,0 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСББ Цукровик-76 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСББ Цукровик-76 задовольнити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСББ Цукровик-76 мотивована тим, що спірні підвальні приміщення ніколи не мали іншого призначення та не належали до нежилих приміщень, які мають окреме, незалежне призначення - наприклад, магазин, перукарні, офіси, тощо, оскільки з моменту проектування та будівництва будинку вказані приміщення використовуються співвласниками будинку як допоміжні - для забезпечення експлуатації будинку та побутового користування його мешканців.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги технічний план спірних приміщень, акт обстеження інженерних та внутрішньобудинкових мереж та систем від 23 січня 2020 року, копія інвентаризаційної справи на будинок, які підтверджують, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями до будинку.

Вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 червня 2006 року слід визнати недійсними, оскільки підвальні приміщення не підлягають відчуженню та належать співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності. При цьому оспорюваний договір купівлі-продажу від 02 серпня 2006 року є нікчемний.

Посилається на рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначено, що власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17 та від 24 квітня 2019 року у справі № 908/8161/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Татузян А. Е. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки спірні нежитлові приміщення є нежилими, вони не відносяться до житлового фонду господарських споруд і приміщень, що підлягали приватизації, відтак, підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними відсутні.

Стверджує, що ОСББ Цукровик-76 та співвласники багатокваритирного будинку власниками спірних підвальних приміщень ніколи не були. Жодних доказів права власності на майно, що знаходиться у володінні відповідачів, позивач не надав.

Посилається на те, що під час розгляду справи № 2-4074/08/04 ФОП ОСОБА_1 визнано добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Будинок № 76 на вул. Чернишевській (колишня назва - вул. Чернишевського) в м. Харкові зареєстровано КП ХМБТІ 29 березня 1996 року в цілому за Асоціацією Харківцукровик на підставі рішення Харківської міської ради від 30 липня 1947 року № 735.

24 липня 2001 року КП ХМБТІ зареєструвало в цілому житловий будинок літ. А-5 на АДРЕСА_1 за Державою Україна в особі Верховної ради України (користувач - Господарська асоціація Харківцукор ) на підставі частини першої статті 32 Закону України Про власність та довідки про балансову належність № 06-04/108 від 23 липня 2001 року.

На підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2005 року за Державою в особі Міністерства аграрної політики України визнано право власності, зокрема, на: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 3 760,6 кв. м та гараж загальною площею 164,9 кв. м, розташований на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано КП ХМБТІ 16 травня 2006 року (том 1, а. с. 108-111, том 2, а. с. 28).

Міністром аграрної політики України Баранівським О. П. 19 травня 2006 року надано дозвіл № 37-24-15/7646 для ДКТП Хрещатик на реалізацію нежитлових приміщень підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 .

21 червня 2006 року укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ДКТП Хрещатик передало у власність ФОП ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха, 1-ХХУП; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 683,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чучукало В. Л. за реєстровим № 635. Державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснена 27 червня 2006 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15208565 (том 1, а. с. 29-30).

22 червня 2006 року складено акт прийому-передачі, згідно з яким ДКТП Хрещатик передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 683,80 кв. м (том 2, а. с. 22).

Право власності ФОП ОСОБА_1 на дане нерухоме майно зареєстровано КП ХМБТІ 27 червня 2006 року, реєстраційний номер 15208565, номер запису 2794 в книзі 1 (том 1, а. с. 23).

02 серпня 2006 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила нежитлові приміщення підвалу № 1а-Ха; 1-го поверху № 3, 4, 6-8 в літ. А-5 загальною площею 204,0 кв. м в будинку АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л. В. за реєстровим № 7986. Державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснена 10 серпня 2006 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15683237, номер правочину 1476845. Право власності на нерухоме майно зареєстровано КП ХМБТІ 10 серпня 2006 року, номер запису 2794 в книзі 1 (том 1, а. с. 24, 31).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2019 року та ухвалою Верховного Суду України від 10 грудня 2019 року у справі № 2-4074/08/04, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано ФОП ОСОБА_1 добросовісним набувачем нежитлових приміщень підвалу № 1-ХХУП загальною площею 479,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-ХХУП загальною площею 479,8 кв. м в будинку АДРЕСА_1 . В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень, укладеного 21 червня 2006 року між ДКТП Хрещатик та ФОП ОСОБА_1 відмовлено (том 1, а. с. 112-124).

Згідно з відповідями Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради № 15363 від 10 серпня 2006 року та від 05 вересня 2006 року № 15364, КП ХМБТІ від 21 серпня 2006 року № 5460 житловий будинок АДРЕСА_1 не відноситься до об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, приватизація спірних підвальних приміщень за вказаною адресою не здійснювалась (том 2, а. с. 44, 50-51, 55).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17 та від 24 квітня 2019 року у справі № 908/8161/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСББ Цукровик-76 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - стаття 1 Першого протоколу) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на встановлення порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із частинами першою-другою статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Також у рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Нежилі приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК УРСР і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Суди встановили, що на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2005 року право власності на спірний будинок визнано за Державою в особі Міністерства аграрної політики України.

Дозвіл на відчуження спірних нежитлових приміщень надано Міністром аграрної політики України ОСОБА_5 19 травня 2006 року за № 37-24-15/7646.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями, не входять до житлового фонду та не є допоміжними приміщеннями, які можуть бути у спільній власності мешканців будинку, у зв`язку із цим відсутні підстави для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірне приміщення, розміщене у підвальному поверсі багатоквартирного будинку використовувалося, оснащене технічним обладнанням для будинку та призначене для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент відчуження спірних приміщень власником будинку - Державою в особі Міністерства аграрної політики України було надано дозвіл на таке відчуження, відтак, волевиявлення власника майна відповідало змісту оспорюваного правочину.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки спірні приміщення не є допоміжними, які призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, а виділені в окремі нежитлові приміщення, які є окремим об`єктом цивільних прав та можуть бути предметом цивільно-правових угод.

Крім того, добросовісність володіння спірними приміщеннями ФОП ОСОБА_1 підтверджено висновками Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2019 року та ухвалою Верховного Суду України від 10 грудня 2019 року у справі № 2-4074/08/04.

З огляду на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року, відсутні підстави для встановлення нікчемності договору купівлі-продажу від 02 серпня 2006 року та витребування майна від добросовісного володільця.

Установивши фактичні обставини справи на підставі належних та допустимих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що спірне приміщення не є об`єктом спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку, тому їх права та інтереси не порушені.

Доводи заявника в касаційній скарзі на неповне з`ясування судами обставин, які мають значення для справи, повністю спростовуються змістом оскаржуваних рішень, які є обґрунтованими, містять переконливі висновки по суті вирішеного спору, а також встановленими судами і наведеними вище обставинами справи.

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі встановлено, що спірне майно мало статус допоміжного та будувалося для побутового обслуговування його мешканців, а саме як колясочна.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться, виключно, до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Цукровик-76 задоволенню не підлягає.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк