Постанова

від 07.10.2020 по справі 911/764/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. Справа№ 911/764/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Вишгородської міської ради

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 09.07.2020

у справі № 911/764/20 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Вишгородської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Велесгард 2015

про стягнення 3 010 874,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Господарським судом Київської області розглядається справа №911/764/20 за позовом Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велесгард 2015" про стягнення 3 010 874,47 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., у тому числі - 2 105 239,05 грн. основного боргу, 171 118,22 грн. інфляційних втрат, 66 221,39 грн. 3% річних, 668 295,81 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ Велесгард 2015 , щодо своєчасної сплати пайового внеску.

Відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі № 911/764/20 до розгляду справи № 911/874/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велесгард 2015 до Вишгородської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., яка перебуває у провадженні Господарського суду Київської області.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/764/20 зупинено провадження у справі № 911/764/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/874/20, що розглядається Господарським судом Київської області.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розгляд даної справи не може бути здійснений до вирішення пов`язаної з нею справи Господарського суду Київської області №911/874/20, у зв`язку із чим зупинив провадження у даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, Вишгородська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/764/20 скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду Київської області.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята за умов: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено Вишгородській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/764/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишгородської міської ради на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/764/20, роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю Велесгард 2015 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Вишгородської міської ради, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Обставини справи, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Задовольняючи клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із наступних мотивів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 927/548/19 та від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає також у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як встановлено судом, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/874/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велесгард 2015" до Вишгородської міської ради про визнання недійсним договору, предметом якої є визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р.

Водночас, предметом позову у даній справі № 911/764/20 є стягнення 3 010 874,47 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., у тому числі - 2 105 239,05 грн. основного боргу, 171 118,22 грн. інфляційних втрат, 66 221,39 грн. 3% річних, 668 295,81 грн. пені.

Підставою позову у даній справі є наявність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Велесгард 2015" невиконаного обов`язку зі сплати пайового внеску, визначеного умовами вказаного договору про пайову участь.

З вищезазначеного вбачається, що в межах справи № 911/874/20 будуть встановлюватися обставини, які матимуть преюдиційне значення для даної справи, а саме - щодо дійсності або недійсності договору № 78 від 09.06.2017 р., на підставі якого позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача у даній справі.

Тобто, у справі № 911/874/20 будуть встановлюватися обставини наявності або ж відсутності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велесгард 2015" на користь Вишгородської міської ради заборгованості у розмірі 3010874,47 грн. за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., з чого слідує, що обставини, встановлені судом у справі №911/874/20, будуть визначальними для даної справи № 911/764/20 і безпосередньо впливатимуть на вирішення спору у ній.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку визнання дійсним або недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., не є предметом судового розгляду у даній справі №911/764/20, а отже, суд об`єктивно не зможе розглянути та оцінити позиції сторін та надані ними докази щодо обставини дійсності/недійсності договору, які містяться у справі № 911/874/20. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що встановлення вказаних обставин у справі № 911/764/20, якби таке мало місце, фактично підміняло б вирішення спору у справі №911/874/20, яка одночасно розглядається господарським судом, що суперечить приписам господарського процесуального законодавства.

При цьому суд зазначив, що позивач, обґрунтовуючи заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18, від 24.01.2020 р. у справі №927/548/19, від 29.04.2020 р. у справі № 903/611/19, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Не погоджуючись із такими запереченнями позивача, суд першої інстанції зазначив, що у даній справі № 911/764/20 підставою для зупинення провадження є не лише взаємопов`язаність з іншою справою, а також і об`єктивна неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах даної справи доказів, та, відповідно, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд даної справи не може бути здійснений до вирішення пов`язаної з нею справи Господарського суду Київської області № 911/874/20, у зв`язку із чим задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Тобто, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Статтею 234 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода.

Розглядаючи вимогу про стягнення заборгованості за договором, суд у будь-якому випадку зобов`язаний дослідити питання щодо належного виконання сторонами умов договору та наявності у позивача права вимоги до відповідача, тобто, встановлення таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у даній справі.

Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у даній справі, представник відповідача зазначила, що предметом спору у справі №911/764/20 є стягнення 3 010 874,47 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р. Поряд з цим, предметом спору у справі № 911/874/20 є визнання вказаного договору № 78 від 09.06.2017 р. недійсним.

За твердженням представника відповідача, якщо спір про визнання недійсним правочину вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на оспорюваному правочині, то, на переконання відповідача, існують підстави для зупинення провадження у такій справі до розгляду справи про визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, на думку представника відповідача, справу №911/764/20 об`єктивно неможливо розглянути до вирішення іншої справи №911/874/20 та до набрання законної сили судовим рішенням у ній.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2020 прийнято до провадження справу № 911/764/20 за позовом Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велесгард 2015" про стягнення 3 010 874,47 грн. заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р., у тому числі: 2 105 239,05 грн. основного боргу, 171 118,22 грн. інфляційних втрат, 66 221,39 грн. 3% річних, 668 295,81 грн. пені.

При цьому, як зазначив сам відповідач у клопотанні про зупинення провадження по справі, 03.04.2020 ним було подано до Господарського суду Київської області позовну заяву до Вишгородської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 78 від 09.06.2017 р.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином розгляд справи №911/874/20 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі № 911/764/20, та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмета, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 Цивільного кодексу України.

Оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення господарської справи №911/874/20, так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розгляд справи №911/874/20 не є перешкодою для встановлення, з урахуванням вимог статті 86 ГПК України конкретних обставин (фактів), що мають суттєве значення для вирішення цього спору під час її розгляду господарським судом.

Не встановивши обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення спору у справі №911/764/20, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши при цьому приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Наведеного судом першої інстанції враховано не було, тому, зупинивши провадження в даній справі, суд першої інстанції порушив право позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 911/764/20 до вирішення пов`язаної з нею справи Господарського суду Київської області № 911/874/20.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснювати господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 09.07.2020 у справі №911/764/20 скасувати.

2. Матеріали справи № 911/764/20 передати для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та, з урахуванням положень ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич