Постанова

від 16.09.2020 по справі 911/1366/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р. Справа№ 911/1366/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41"

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.10.2019 (повний текст рішення підписано 04.11.2019)

у справі №911/1366/18 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41";

2) ОСОБА_1

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Корпорація комунальна корпорація "Київавтодор"

про стягнення 426789,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" та до ОСОБА_1 про стягнення 257847,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором №BG/UA/03-2-0954 про надання гарантії від 20.03.2018, в частині повернення суми кредиту та нарахованих відсотків на підставі кредитного договору та договору поруки №BG/UA/03-2-0954/P1 від 20.03.2018.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.08.2018 у справі №911/1366/18, яке було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за договором №BG/UA/03-2-0954 про надання гарантії від 20.03.2018 в розмірі 255421,98 грн, з яких: 241018,00 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 9227,05 грн - пені та 5176,93 грн - 28% річних; стягнуто з ОСОБА_1 , який є солідарним боржником з Публічним акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління №41" за договором поруки №BG/UA/03-2-0954/P1 від 20.03.2018 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" заборгованість за договором №BG/UA/03-2-0954 про надання гарантії від 20.03.2018 в розмірі 255421,98 грн, з яких: 241018,00 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 9227,05 грн - пені та 5176, 93 грн - 28% річних.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 рішення Господарського суду Київської області від 28.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 911/1366/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

19.06.2019 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог у справі, в якій позивач просив суд першої інстанції стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-Будівельне управління № 41" та ОСОБА_1 суму 241018,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 73483,71 грн заборгованості за нарахованими та простроченими процентами та 112287,89 грн пені, всього 426789,60 грн. Вказана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2019 позов задоволено частково:

- стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 241 018,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 42720,02 грн пені та 72477,08 грн 28% річних. В іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 2671,61 грн судового збору;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 2671,61 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління №41" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалити судове рішення, яким частково скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18, а саме, відмовити в стягненні 28% річних нарахованих позивачем в сумі 72477,08 грн, відмовити в стягненні пені в сумі 42720,05 грн.

Актом прийняття-передачі апеляційної скарги від 19.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" від 15.11.2019 №71 на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач-1 наголошує на тому, що місцевим господарським судом було розглянуто заяву про зупинення провадження у справі в нарадчій кімнаті, проте рішення щодо задоволення заяви або її відхилення судом першої інстанції не оголошувалось та фактично не приймалось.

Крім цього, за твердженням відповідача-1, нарахування 28 % річних за користування коштами в строк понад 7 календарних днів з дати сплати позивачем на користь бенефіціара гарантійного платежу є безпідставним, так як на думку відповідача-1, 28 % річних повинні нараховуватися лише за строк дії кредиту - 7 днів.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, оскільки вважає доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з урахуванням всіх обставин справи відповідно до чинного законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

16.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржник додав оригінал платіжного доручення №158 від 11.12.2019 про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено до 12.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено до 18.03.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 повідомлено учасників справи №911/1366/18 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18 не відбудеться 18.03.2020; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 повідомлено учасників справи №911/1366/18 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18 не відбудеться 22.04.2020; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено до 08.07.2020.

08.07.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 призначено справу до розгляду на 16.09.2020.

В судове засідання, яке відбулося 16.09.2020 з`явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41".

Представники відповідачів-1,-2 в судове засідання не з`явилися, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надали заяву та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату або/та призначити розгляд справи в режимі відеоконференції. Вказана заява та клопотання вмотивовані веденням Кабінетом міністрів України на всій території карантину.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачами-1,-2, у заяві та клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що представники відповідачів-1,-2 про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь останніх у судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась. Також заявниками не наведено суду апеляційної інстанції обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

За таких підстав, зазначені у заяві та клопотанні про відкладення причини неявки їх представників, судова колегія не вважає поважними, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Такої ж правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.05.2020 у справі № 908/2323/19 та у справі №911/1634/19.

Також відхиляючи вказану заяву та клопотання, колегією суддів враховано, що це не перша неявка представників відповідачів-1,-2 в судове засідання та за їхніми клопотанням розгляд справи відкладався.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на недотримання відповідачами-1,-2 строків, передбачених ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, для звернення до суду із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що насамперед унеможливлює задоволення заяви та клопотання відповідачів-1,-2 про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції та своєчасно організувати її проведення відповідними технічними засобами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів-1,-2.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Український Будівельно-Інвестиційний Банк" (за договором - гарант, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Шляхово-Будівельне Управління №41" (за договором - принципал, відповідача-1) укладений договір № BG/UA/03-2-0954 про надання гарантії (надалі - договір гарантії), відповідно до п. 1.1. якого гарант за дорученням принципала надає на користь комунальної корпорації "Київавтодор" (бенефіціар) банківську гарантію (в подальшому "гарантія") забезпечення пропозиції на суму 287000,00 грн. згідно з тендерною документацією щодо проведення відкритих торгів на закупівлю: Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь (капітальний ремонт дорожнього покриття проспекту Правди на ділянці від вул. Маршала Гречка до вул. Газопровідної у Подільському районі) - код за КД 021:2015 - 45230000-8.

Гарантія надається на термін до 26.07.2018 включно і набуває чинності з 26.03.2018. Строк дії цього договору - до 09.08.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. гарантія надається принципалу для подальшої передачі бенефіціару (п.п. 1.2., 1.4. договору гарантії).

Відповідно до п. 2.2.2 договору гарантії гарант зобов`язується у разі порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та отримання письмової вимоги бенефіціара не пізніше 2 (другого) банківського дня повідомити про це принципала і передати йому копію вимоги.

Згідно з п. 2.1.6. договору гарантії принципал зобов`язується протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання копії вимоги з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати суму згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про надходження вимоги.

За змістом п. 2.2.4. договору гарантії гарант зобов`язується у разі невиконання принципалом умов п. 2.1.7. цього договору перерахувати бенефіціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, якщо вимога і додані до неї документи відповідають умовам гарантії і надані гаранту до закінчення строку дії гарантії, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов`язань за гарантією.

В силу вимог п. 2.1.7. договору гарантії у разі виконання гарантом зобов`язань за гарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування принципала, і він зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту - 7 календарних днів. Принципал зобов`язаний повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

За правилами п. 2.4.2 договору гарантії гарант має право на зворотну вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, та відсотками, нарахованими у випадку кредитування згідно з п. 2.1.7. цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору гарантії за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.1.1, 2.1.2., 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 став переможцем закупівлі № UA-2018-02-23-000894-b "Капітальний ремонт дорожнього покриття проспекту Правди на ділянці від вул. Маршала Гречка до вул. Газопровідної у Подільському районі", у зв`язку з чим бенефіціаром прийнято та 29.03.2018 опубліковано на веб-порталі рішення про намір укласти відповідний договір з принципалом.

Згідно з п. 6.1. тендерної документації замовник укладає договір про закупівлю з учасником, якого визнано переможцем торгів, протягом строку дії його пропозиції не пізніше ніж через двадцять днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Тобто останнім днем укладення вказаного договору між бенефіціаром та відповідачем-1 є 17.04.2018.

Зі змісту п. 6.4. розділу 6 тендерної документації щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю робіт, розміщеної бенефіціаром на веб-порталі, передбачено, що цією тендерною документацією замовник вимагає від учасника-переможця процедури закупівлі внесення забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) у розмірі 5% від вартості договору про закупівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 порушив умови проведення торгів не надав забезпечення виконання договору про закупівлю.

24.04.2018 позивач отримав від бенефіціара вимогу вих. № 01-19/12/1481 від 20.04.2018 про настання гарантійного випадку та сплату бенефіціару повної суми гарантії у розмірі 287000,00 грн.

Позивач 04.05.2018 перерахував згідно договору про надання гарантії на користь ККК "Київавтодор" грошові кошти в сумі 287000,00 грн.

Відповідач-1 отримавши від позивача повідомлення (вимогу) про виконання порушених зобов`язань № 1904 від 14.05.2018, на виконання зобов`язання за договором перерахував позивачеві 50000,00 грн, з яких: 45982 грн - часткова сплата кредитної заборгованості згідно умов договору гарантії та 4018,00 грн - сплата відсотків згідно умов договору гарантії за період з 04.05.2018 по 22.05.2018.

Проте, принципал (відповідач-1) взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, кошти у повному обсязі у встановлені строки не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором гарантії.

В забезпечення належного виконання зобов`язання умов договору №BG/UA/03-2-0954 про надання гарантії від 20.03.2018 між ПАТ "Український Будівельно-Інвестиційний Банк" (за договором - гарант, позивач) та ОСОБА_1 (за договором - поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № BG/UA/03-2-0954/P1 від 20.03.2018 (надалі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується солідарно з принципалом відповідати перед гарантом за виконання принципалом всіх його зобов`язань за договором гарантії.

Сторони договору визначають, що у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань за договором гарантії, у разі настання гарантійного випадку поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату основного боргу за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування наданих гарантом коштів та неустойки, передбачених основним зобов`язанням. У разі невиконання принципалом зобов`язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов`язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред`явлення гарантом вимоги. Датою пред`явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є день вручення гарантом вимоги поручителю на руки. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості із зазначенням термінів оплати (п.п. 2.1., 2.2. договору поруки).

15.05.2018 позивач надіслав відповідачу-2 повідомлення (вимогу) про виконання порушених зобов`язань № 1905 з розрахунком заборгованості за договором гарантії станом на 14.05.2018 та вимогою погасити прострочену заборгованість. Вказана вимога не була задоволена відповідачем-2 та відповідно заборгованість за договором гарантії не сплачена.

Проте, як вже зазначалося, відповідач-1 на виконання зобов`язання за договором гарантії було перераховано позивачеві 50000,00 грн, з яких: 45982 грн - часткова сплата кредитної заборгованості згідно умов договору гарантії та 4018,00 грн - сплата відсотків згідно умов договору гарантії за період з 04.05.2018 по 22.05.2018.

Отже, заборгованість за договором гарантії у сумі 241018,00 грн залишилась непогашеною.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі під час нового розгляду справи суду першої інстанції відповідачів-1,-2 не надали.

Разом з цим, у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач також просив місцевий господарський суд стягнути з відповідачів-1,-2 на свою користь 28 % річних у сумі 73483,71 грн, які нараховані на заборгованість у сумі 241018,00 грн за період з 22.05.2018 по 18.06.2019 на підставі п. 2.1.7. договору гарантії.

Як було зазначено вище, в п. 2.1.7. договору сторони домовились, що у разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування принципала, і він зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту - 7 календарних днів. Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту.

Разом з тим, враховуючи умови п. 2.1.7. договору, яким унормовано, що відповідач-1 зобов`язується повернути позивачу суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту, який, в свою чергу, триває 7 днів, судом першої інстанції встановлено, що прострочення виконання зобов`язання взятого відповідачем-1 щодо повернення суму кредиту та нарахованих відсотків почалось з 12.05.2018.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2019 вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, належним чином визначити умови договору про надання гарантії № BG/UA/03-2-0954 від 20.03.2018 р. (зокрема його п. 2.1.7), перевірити яка сума відсотків підлягає стягненню з відповідачів до закінчення строку дії кредиту і після з урахуванням принципу contra proferentem. Також належним чином дослідити яка сума заборгованості підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів з урахуванням умов договору поруки № BG/UA/03-2-0954/P1 та вимог чинного законодавства. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2019 позов задоволено частково:

- стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 241 018,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 42720,02 грн пені та 72477,08 грн 28% річних. В іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 2671,61 грн судового збору;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" 2671,61 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, предметом розгляду справи в апеляційній інстанції є законність стягнення розрахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції розміру 28 % річних та пені.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що договір гарантії є змішаним договором, який передбачає наявність ознак кількох договорів, гарантії та кредиту.

Таким чином договір гарантії містить в собі суттєві умови двох правочинів: - банківської гарантії які врегульовані параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України (ст. 560 - 569 Цивільного кодексу України); - кредитного договору які врегульовані параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України (ст. 1054 - 1057-1 Цивільного кодексу України).

Вказане підтверджується також тим, що окремі суттєві умови кредитування були викладені сторонами в одному пункті договору гарантії 2.1.7. Такі умови слід відрізняти одну від одної.

Пункт 2.1.7. договору гарантії містить окремі суттєві умови кредиту (ст. 1054 - 1057-1 Цивільного кодексу України) і складається з трьох окремих норм, кожна з яких є окремою складовою умовою кредитування, а саме:

1) "У разі виконання гарантом зобов`язання за гарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування принципала, і він зобов`язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28% (двадцять вісім відсотків) річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією." Цими нормами встановлено умову у разі настання якої відбувається надання кредитних коштів позичальнику (принципалу), та встановлено розмір процентів і період, за який вони нараховуються.

2) "Строк дії кредиту - 7 календарних днів." Цими нормами встановлено граничний строк повернення кредиту, після спливу якого у позивача виникає право вимоги до відповідача-1 щодо повернення кредиту.

3) "Принципал зобов`язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку кредиту." Цими нормами встановлено обов`язок принципала повернути гаранту суму кредиту не пізніше визначеного граничного дня. При цьому, принципал має право повернути суму кредиту достроково, оскільки фраза "повернути не пізніше" означає встановлення лише граничного кінцевого строку виконання зобов`язання і не перешкоджає повернути кредит раніше.

Нарахування процентів за користування кредитом за час користування кредитом регулюються нормами ст.ст. 1054, 1056-1 та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору вимого цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор на суму простроченого платежу може нараховувати 3% річних, які можуть бути змінені за згодою сторін договору. При цьому, положення договору щодо нарахування процентів у збільшеному розмірі на суму простроченого тіла кредиту після закінчення строку кредитування повністю узгоджуються з цим положенням, тобто, сплата позичальником процентів на суму простроченого тіла кредиту є іншим розміром 3% річних, які кредитор має право нараховувати до моменту повного погашення заборгованості.

Зі змісту пункту 2.1.7. договору гарантії сторонами встановлено обов`язок відповідача сплачувати 28% річних від сплаченої гарантом та невідшкодованих принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за гарантією.

Отже за умовами договору гарантії 28% річних нараховуються до певної дати яка визначається конкретної умовою "Моментом повного відшкодування". За звичаями ділового оборогу "Момент повного відшкодування" це день припинення зобов`язання його виконанням у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, тобто день у який принципал фактично сплатить гаранту всю суму боргу за договором гарантії.

Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що день сплати всієї суми боргу принципалом може бути як до настання кінцевого строку повернення кредиту, так і після настання кінцевого строку повернення кредиту, при цьому, згідно з зазначеною умовою, розмір відсотків які зобов`язався сплатити принципал є однаковим як за час строку дії кредиту так і за час простроченого користування кредитом, і становить 28% річних. Такий розмір відсотків сплачується з дня отримання кредиту до дня повернення кредиту незалежно від того коли принципал поверне кредит.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, застосовуючи принцип contra proferentem до спірних правовідносин, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, проценти за користування кредиту у розмірі 28% річних нараховуються за строк дії кредиту, що відповідає ст.ст. 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, так і за час прострочення повернення кредиту, тобто, користування кредитом після закінчення строку дії кредиту, що також відповідає ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, після закінчення строку дії кредиту вказані 28 % річних є процентами в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалося, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути 28 % річних у сумі 73483,71 грн, які нараховані на заборгованість у сумі 241018,00 грн за період з 22.05.2018 по 18.06.2019.

При цьому, звертаючись до суду першої інстанції з первісною позовною заявою, позивач просив стягнути 28% річних за період з 23.05.2018 по 19.06.2018, посилаючись на те, що відсотки, нараховані по 22.05.2018 сплачені відповідачем-1 та зараховані позивачем.

Факт сплати відповідачем-1 відсотків по 22.05.2018 підтверджується матеріалами справи та не заперечувався представником позивача у судових засіданнях під час нового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції в частині стягнення 28 % річних, нарахованих на підставі п. п. 2.1.7. договору гарантії та ст. 625 Цивільного кодексу України на заборгованістть у сумі 241018,00 грн за період з 23.05.2018 по 18.06.2019, які згідно з вірним арифметичним розрахунком суду першої інстанції становлять 72477,08 грн.

Щодо заявленої позивач суми пені у розмірі 112287,89 грн, з яких: 96775,06 грн пені, нарахованих на заборгованість за кредитом, та 15512,84 грн пені, нарахованої на 28 % річних, колегія суддів зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку пені у сумі 96775,06 грн. на заборгованість вбачається, що з 14.05.2018 по 21.05.2018 пеня нарахована на 287000 грн. заборгованості, що відповідає обставинам справи, а з 22.05.2018 по 18.06.2019 на заборгованість у сумі 241018,00 грн.

При цьому, за умовами договору за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 договору гарантії принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення (п. 4.1. Договору гарантії).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором гарантії не передбачено іншого періоду нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пункт 4.1 договору гарантії, яким передбачено сплату пені у розмірі 0,1% процентів від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення, є формулою розрахунку пені, а не погодженням сторін про іншій період її нарахування в розумінні ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалося, судом першої інстанції встановлено, що прострочення виконання зобов`язання взятого відповідачем-1 щодо повернення суму кредиту та нарахованих відсотків почалось з 12.05.2018.

Отже, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені на заборгованість за кредитом припинилося 12.11.2018.

Проте, як вбачається з розрахунку позивачем нараховано пеню на заборгованість з 14.05.2018 по 18.06.2019, тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку суду першої інстанції пеня, нарахована на заборгованість у сумі 287000,00 грн. за період з 14.05.2018 по 21.05.2018 та на заборгованість у сумі 241018,00 грн. за період з 22.05.2018 по 12.11.2018 складає 42682,59 грн та підлягає стягненню з відповідачів-1,-2.

Позивач також просить стягнути з відповідачів 15512,84 грн. пені, нарахованої на 28 % річних з період за 14.05.2018 по 18.06.2019.

Проте, як вже зазначалося, після закінчення строку дії кредиту (з 11.05.2018) вказані 28 % річних є процентами в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання.

Нарахування пені на 3% річних чи інший розмір річних відповідно до договору, в даному випадку 28%, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, позивачем правомірно відповідно до п. 4.1. договору гарантії нараховано пеню лише на відсотки за користування кредитом, тобто на 28 % річних за сім днів користування кредитом з 04.05.2018 р., за період прострочення з 14.05.2018 (в межах заявлених позовних вимог) по 21.05.2018, оскільки 22.05.2018 вказані відсотки були сплачені відповідачем-1. Вірний розмір пені на відсотки за вказаний період складає 37,43 грн.

На підставі викладеного доводи відповідача про те, що рішення суду в частині стягнення 28 % річних та пені суперечить нормам матеріального права, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов`язання, колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції стосовного стягнення пені в сумі 42720,02 грн та 28 % річних в розмірі 72477,08 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції рішення щодо задоволення заяви або її відхилення судом першої інстанції не оголошувалось та фактично не приймалось, судова колегія відхиляє, оскільки дана обставина на правильність висновків суду не впливає.

Отже у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління №41" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі №911/1366/18 - без змін.

Матеріали справи №911/1366/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.10.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна