Рішення

від 30.09.2020 по справі 904/142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020м. ДніпроСправа № 904/142/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, Дніпропетровська область, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон-7", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Представники:

від позивача: не з`явився;

від прокуратури: Карюк Д.О. довіреність №15/1-5вн-20 від 18.09.2020

від відповідача: Клещ О.В. ордер АЕ №1019323 від 31.08.2020;

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська місцева прокуратура № 1 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон-7", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.10.2009, укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 , зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041010400929;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку № 8 уздовж Полтавського шосе у м. Дніпро, площею 0,4588 га з кадастровим номером 1210100000:01:590:0100, нормативна грошова оцінка якої складає 10 719 680,49 грн., за актом приймання - передачі.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву позовну заяву Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради залишено без руху. Запропоновано Дніпропетровській місцевій прокуратурі № 1 усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів; шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначення правильної адреси відповідача у строк до 27.01.2020 включно.

17.01.2020 до господарського суду від позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою прокурор подав до суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками та уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.02.2020.

03.02.2020 відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 17.02.2020 відкладено підготовче засідання на 16.03.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 зупинено провадження у справі № 904/142/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019. Зобов`язано сторони повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 904/142/20, на підтвердження чого подати належні докази.

27.07.2020 до суду надійшло клопотання Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 27.07.2020 поновлено провадження у справі № 904/142/20 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 31.08.2020 включно. Призначено підготовче засідання на 17.08.2020.

Ухвалою від 17.08.2020 відкладено підготовче засідання на 31.08.2020.

Ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 30.09.2020.

Представник позивача в судове засідання 30.09.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 01.09.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).

30.09.2020 в судове засідання з`явились представники прокуратури та відповідача.

30.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 відповідач подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із тим, що прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави за відсутності передбачених законом виключних підстав, необхідних для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій» , у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів»

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

На виконання вимог ГПК України та Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви навів підстави для звернення з позовом. Вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, тому клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви не підлягає задоволенню.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.05.2009 № 153/46 Про передачу ТОВ Посейдон-7 , код ЄДРПОУ 33769727, земельної ділянки №7 уздовж Полтавського шосе (Амур-Нижньодніпровський район) в оренду для проектування та будівництва торговельного комплексу (а.с. 23-25) передано земельну ділянку № 7 уздовж Полтавського шосе, площею 0,4588 га (кадастровий номер 1210100000:01:590:0100) Товариству з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 в оренду строком на 10 років для проектування та будівництва торговельного комплексу.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.09.2009 № 315/49 Про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок (а.с. 26) продовжено строк укладання договорів оренди земельних ділянок та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради (додаток) на три місяці з моменту прийняття цього рішення.

В додатку до рішення міської ради від 16.09.2009 № 315/49 Перелік рішень міської ради, відповідно до яких продовжується строк укладання договорів оренди земельних ділянок (а.с. 26-27) за № 14 значиться рішення Дніпропетровської міської ради від 27.05.2009 № 153/46.

29.10.2009 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041010400929. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем Андрієм Сергійовичем та зареєстровано в реєстрі за № 642.

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: земельна ділянка № 7 уздовж Полтавського шосе (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером № 1210100000:01:590:0100 (п. 1.1. договору).

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (п. 1.2. договору).

В оренду передасться земельна ділянка, загальною площею 0,4588 га (п. 2.1. договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2. договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить 1039 809,98 грн. (п. 2.3. договору).

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1. договору).

Договір укладено на десять років (п. 3.1. договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" (п. 4.1. договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2. договору).

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України (п. 4.3. договору).

Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів (п. 4.5. договору).

Земельна ділянка передається для проектування та будівництва торгівельного комплексу (п. 5.1. договору).

Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 5.2. договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом її відведення (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору зобов`язано ТОВ "Посейдон-7" замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством, та отримати необхідні дозволи.

Використовувати передану територію за цільовим призначенням (п. 6.6. договору).

Протягом 10 днів з моменту введення в експлуатацію об`єкта звернутися до Дніпропетровської міської ради для забезпечення оформлення документів на право користування земельною ділянкою (№ 1210100000:01:590:0100) по фактичному розміщенню об`єкта (п. 6.7. договору).

Згідно з п. 9.4. договору орендар земельної ділянки зобов`язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.5. договору).

Сторони підписали розрахунок орендної плати (а.с. 19) та акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 18).

У подальшому на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 06.10.2010 № 339/61 Про продовження строку укладення договорів оренди земельних ділянок 23.12.2010 укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки між Дніпропетровською міською радою та ТОВ Посейдон-7 , яким внесено зміни до п. 1.3 договору та викладено його в новій редакції: підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпровської міської ради від 27.05.09 № 153/46 та від 06.10.10 № 339/61 ; а також п. 2.3 договору викладено в новій редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на час укладання цього додаткового договору становить 1 101 140,65 грн. .

Відповідно до п. п. 3.1, 14.1 договору, строк його дії та право користування земельною ділянкою починається з дня державної реєстрації договору. Таким чином, строк закінчення дії договору оренди є 31.12.2020.

Як зазначає прокурор, відповідач містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не отримав та будівництво не розпочав, внаслідок чого земельна ділянка використовується не за її цільовим призначенням, встановленим рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.05.2009 №153/46 та договором оренди від 29.10.2009.

Згідно інформації Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 19.08.2019 № 1004-1.15/880 (а.с. 39) за даними реєстру відсутні повідомлення про початок підготовчих робіт, декларації про початок підготовчих робіт, декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта, тощо за адресою: м. Дніпро, земельна ділянка № 7 уздовж Полтавського шосе (кадастровий номер 12101000000:01:590:0100) відносно ТОВ Посейдон-7 або інших суб`єктів господарювання.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.12.2019 (а.с. 38) за параметрами пошуку об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, Полтавське шосе, земельна ділянка № 7 та кадастровим номером земельної ділянки 12101000000:01:590:0100 підтверджується відсутність будь-якого об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформації № 4/4-1173 від 19.12.2019 (а.с. 45) про проведення перевірки: робочою групою для проведення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради) встановлено, що на земельній ділянці № 7 відсутні будь-які будівлі, приміщення, земельна ділянка не огороджена.

Також, за твердженням прокурора, орендарем протягом тривалого часу не виконуються зобов`язання щодо своєчасної сплати у повної обсязі орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з інформацією Державної податкової служби (ДПС) України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.12.2019 № 84а-126864 (а.с. 41-43) встановлено, що за ТОВ «Посейдон-7» обліковується борг з орендної плати за землю у розмірі 151 070,52 грн.

Прокурор посилається на невиконання ТОВ «Посейдон-7» своїх зобов`язань в частині оплати орендної плати за використання земельної ділянки за договором, а також не виконання зобов`язання з будівництва конкретно визначеного об`єкту нерухомого майна, що є істотним порушенням умов договору, у зв`язку з чим просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.10.2009, укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 , зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041010400929;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку № 8 уздовж Полтавського шосе у м. Дніпро, площею 0,4588 га з кадастровим номером 1210100000:01:590:0100, нормативна грошова оцінка якої складає 10 719 680,49 грн., за актом приймання - передачі.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» ).

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» ).

Ст. 141 Земельного Кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовується також положення Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, підлягають застосуванню також положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Як вказано вище, прокурор стверджує, що орендарем протягом тривалого часу не виконуються зобов`язання щодо своєчасної сплати у повної обсязі орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, що призвело до виникнення заборгованості.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд зазначає, що жодних належних та достовірних доказів, які свідчать про те, що відповідач починаючи з серпня 2019 не сплачує до місцевого бюджету платежі за використання земельної ділянки не прокурор не надав.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Прокурор на підтвердження невиконання відповідачем протягом тривалого часу зобов`язання щодо своєчасної сплати у повному обсязі орендної плати за земельну ділянку надав лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 84а-126864 від 09.12.2019.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

За своєю правовою природою лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 84а-126864 від 09.12.2019 не є первинним документом, а тому не може підтверджувати факти здійснення підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію, тощо.

Господарський суд зазначає, що лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 84а-126864 від 09.12.2019 містить загальну інформацію щодо нарахування та сплати орендної плати за двома земельними ділянками: № 8 уздовж Полтавського шосе із кадастровим номером 1210100000:01:590:0099 загальною площею 1,0516 га та № 7 уздовж Полтавського шосе із кадастровим номером 1210100000:01:590:0100 загальною площею 0,4588 га, інформації щодо розміру та періоду заборгованості окремо по кожній із земельних ділянок даний лист не містить.

Таким чином, лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 84а-126864 від 09.12.2019 не містить в собі інформації щодо наявності заборгованості з орендної плати саме за земельною ділянкою № 7 із кадастровим номером 1210100000:01:590:0100 загальною площею 0,4588 га, розміру такої заборгованості та періоду її виникнення.

Враховуючи вищевикладене, лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 84а-126864 від 09.12.2019 не може бути належним та допустимим доказом, який свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки (№ 7 із кадастровим номером 1210100000:01:590:0100 загальною площею 0,4588 га) за договором.

Позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися виняткового порушенням податкового законодавства та є необґрунтованими за відсутності доказів наявності заборгованості зі сплати орендної плати безпосередньо перед позивачем. Позивач таких доказів суду не надав.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди: своєчасного внесення орендної плати (п.1,4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» ).

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» ).

Ст. 34 Закону України Про оренду землі визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме: у разі розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Таким чином, вирішуючи спір про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідно дотримуватись вимог ст. 32 Закону України "Про оренду землі". Водночас, необхідно враховувати, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що визначена договором, а не така підстава, як невикористання земельної ділянки для забудови упродовж певного періоду.

Відповідно до п. 1.2. договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Господарський суд зазначає, що розділ 5 договору містить умови використання земельної ділянки .

Земельна ділянка передається для проектування та будівництва торгівельного комплексу (п. 5.1. розділу 5 договору).

Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 5.2. розділу 5 договору).

З викладеного вбачається, що пунктом 1.2. договору визначено цільове використання земельної ділянки - 1.11.6 (інша комерційна діяльність), а проектування та будівництво торговельного комплексу визначено як умову використання земельного ділянки.

Господарський суд наголошує, що укладеним між сторонами договором не встановлено жодних строків здійснення відповідачем проектування та будівництва торговельного комплексу.

Таким чином, прокурором та позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про використання відповідачем земельної ділянки саме не за цільовим призначенням.

З огляду на викладене господарський суд вважає необґрунтованим та не доведеним твердження прокурора (зазначене в позовній заяві - а.с.5) про те, що відповідач використовує надану йому земельну ділянку площею 0,4588 га з кадастровим номером № 1210100000:01:590:0100 не за цільовим призначенням.

Крім того, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Предметом даного спору є вимога про розірвання договір оренди земельної ділянки від 29.10.2009, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 , зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041010400929 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку № 8 уздовж Полтавського шосе у м. Дніпро, площею 0,4588 га з кадастровим номером 1210100000:01:590:0100, нормативна грошова оцінка якої складає 10 719 680,49 грн., за актом приймання - передачі.

В прохальній частині позовної заяви прокурор просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 29.10.2009, укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 , зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.12.2010 за № 041010400929;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку № 8 уздовж Полтавського шосе у м. Дніпро, площею 0,4588 га з кадастровим номером 1210100000:01:590:0100, нормативна грошова оцінка якої складає 10 719 680,49 грн., за актом приймання - передачі.

Однак, за договором оренди, долученим до позовної заяви, відповідачу передано в оренду земельну ділянку № 7 уздовж Полтавського шосе у м. Дніпро, площею 0,4588 га з кадастровим номером 1210100000:01:590:0100

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно розірвання договору оренди) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на позивача/прокурора покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, всупереч наведеному прокурор та позивач не довели перед судом, що зі сторони відповідача було порушено права позивача.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем та прокурором не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення прав чи законних інтересів позивача, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначив, що не погоджується з твердженнями прокурора про те, що відповідачем не виконуються зобов`язання в частині оплати орендної плати за використання земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 29.10.2009. Відповідач тривалий час здійснював оплату орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі більшому, ніж передбачено положеннями договору, у зв`язку з чим утворилася переплата з орендної плати за користування земельними ділянками. У вересні 2020 року відповідач дізнався, що контролюючим органом у 2019 році було проведено позапланову перевірку ТОВ Посейдон-7 з питань повноти нарахування плати за землю, за результатом якої складено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0002441404, яким збільшено суму грошових зобов`язань ТОВ Посейдон-7 за платежем орендна плата з юридичних осіб. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Посейдон-7 , оскаржило його до Дніпропетровського кружного адміністративного суду. Отже в даному випадку у відповідача наявний спір з контролюючим органом щодо наявності заборгованості за платежем орендна плата з юридичних осіб, на наявність якої також вказує прокурор, як на підставу для розірвання договору оренди. При цьому, у випадку скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 № 0002441404 відбудеться перерахунок грошових зобов`язань ТОВ Посейдон-7 за платежем орендна плата з юридичних осіб та відсутність заборгованості. Враховуючи наведене, відповідач просить суд провадження у справі № 904/142/20 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/11662/20.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 23.09.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 6710-п від 23.11.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: від 19.07.2018 № 0172361224, яким зобов`язано ТОВ Посейдон-7 сплатити грошове зобов`язання у розмірі 28697 та штрафну санкцію у розмірі 2869,74 грн.; від 04.022019 № 0002441404, яким зобов`язано ТОВ Посейдон-7 сплатити грошове зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 1372368,46 грн., з яких основний платіж 1097894,77 грн. та фінансова санкція 274473,69 грн.; від 28.08.2019 № 0157415343, яким зобов`язано ТОВ Посейдон-7 сплатити штрафну санкцію у розмірі 170 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 по справі № 160/11662/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 (до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії) залишено без руху.

По-перше, станом на 30.09.2020 Єдиний державний реєстр судових рішень не містить інформації щодо прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Посейдон-7 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду та відкриття провадження у справі № 160/11662/20. По-друге, господарський суд не вбачає наявності об`єктивної неможливості вирішення даного спору без вирішення справи № 160/11662/20. У зв`язку з чим вважає за доцільне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру Дніпропетровської області у розмірі 3842,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 09.10.2020

Суддя І.В. Мілєва