Рішення

від 08.10.2020 по справі 910/7064/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/7064/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

(Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Приватного підприємства "Теплицьсервіс"

(Україна, 03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, офіс 260; ідентифікаційний код: 03574032)

про стягнення 26 579,97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Теплицьсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 26 579,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед ПАТ "Київенерго" за Договором № 8594044 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.04.2014, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 23 871,32 грн, право вимоги на стягнення якої з відповідача позивач набув на підставі укладеного з ПАТ "Київенерго" Договору № 601-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018. Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1 694,28 грн інфляційних втрат та 1 014,37 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

05.06.2020 (у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, офіс 260.

На зазначену адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.06.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

01.07.2020 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 25.06.2020 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 10.06.2020).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 06.07.2020 відповідачем було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та 10.07.2020 директор відповідача - Гнинюк В.О. фактично ознайомився з матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

03.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством "Теплицьсервіс" (абонент) було укладено Договір № 8594044 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1 Договору, є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору постачальник взяв на себе зобов`язання постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору абонент зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 1 Додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключено у грошовій формі.

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна згідно із законом України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2 Додатку № 4 до Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (пункти 8.1, 8.4 Договору).

Припинення дії Договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії (пункт 8.3 Договору).

За твердженнями позивача, відповідачем протягом жовтня-грудня 2017 року було спожито теплову енергію у гарячій воді на суму 25 549,60 грн, що підтверджується обліковими картками за вказаний період (обліковий запис № 8594044).

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором відповідач повну вартість спожитої теплової енергії у гарячій воді не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ПАТ "Київенерго" в розмірі 23 871,32 грн.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - новий кредитор) було укладено Договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн, станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Пунктом 1.2 Договору цесії визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього договору.

За умовами п. 1.3 Договору цесії з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Додатку № 1 до Договору цесії позивач набув право вимоги до відповідача за Договором на суму 23 871,32 грн.

Як зазначає позивач, листом № 1/5-8594044 від 08.04.2019 відповідача було повідомлено про укладення Договору цесії та набуття позивачем права вимоги за Договором, укладеним між ПАТ "Київенерго" та відповідачем, щодо заборгованості в розмірі 23 871,32 грн, в якому позивач також просив відповідача сплатити вказану суму боргу.

Спір у цій справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого за спожиту у жовтні-грудні 2017 року теплову енергію у гарячій воді у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 23 871,32 грн, право вимоги на стягнення якої позивач набув на підставі Договору цесії. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 694,28 грн інфляційних втрат та 1 014,37 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між ПАТ "Київенерго" та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу теплової енергії у гарячій воді за Договором позивачем надано облікові картки за жовтень-грудень 2017 року (обліковий запис № 8594044), відповідно до яких загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії становить 25 549,60 грн.

Згідно з пунктом 5 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число отримує в РТМ "Голосієво" за адресою: вул. Ямська, 18/20 облікову картку фактичного споживання за звітний період; акт звіряння на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТМ); акт виконаних робіт; податкову накладну.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем пункту 5 Додатку № 4 до Договору щодо отримання у ПАТ "Київенерго" вказаних вище документів, зокрема, облікової картки фактичного споживання за звітний період, акту виконаних робіт за спірний період, як і доказів на спростування факту та/або обсягів постачання ПАТ "Київенерго" теплової енергії відповідачу.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 2 Додатку № 4 до Договору, відповідач мав здійснювати оплату вартості спожитої за Договором теплової енергії до початку розрахункового періоду (місяця), тобто на умовах передоплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за спожиту ним протягом жовтня-грудня 2017 року теплову енергію у гарячій воді в розмірі 23 871,32 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням між позивачем та ПАТ "Київенерго" Договору цесії, позивач набув право вимоги на стягнення заборгованості з відповідача за Договором в розмірі 23 871,32 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Додатку № 1 до Договору цесії.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, Договір цесії, у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України, є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Доказів оплати відповідачем вартості спожитої за Договором теплової енергії матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 23 871,32 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 694,28 грн інфляційних втрат та 1 014,37 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розраховані позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 694,28 грн інфляційних втрат та 1 014,37 грн 3 % річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 23 871,32 грн основного боргу, 1 694,28 грн інфляційних втрат та 1 014,37 грн 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Теплицьсервіс" (Україна, 03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6, офіс 260; ідентифікаційний код: 03574032) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 23 871 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн 32 коп. основного боргу, 1 694 (одну тисячу шістсот дев`яносто чотири) грн 28 коп. інфляційних втрат, 1 014 (одну тисячу чотирнадцять) грн 37 коп. 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.10.2020

Суддя О.В. Нечай