Ухвала

від 06.10.2020 по справі 915/2082/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/2082/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради (далі - Рада)

на рішення Господарського суду Миколаївської області (суддя Семенчук Н. О.) від 28.11.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Колоколов С. І., судді: Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) від 04.06.2020 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Олєйникової Любові Іванівни (далі - ФОП Олейникова)

до Ради

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. 03.10.2019 ФОП Олєйникова звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого 12.12.2012 за № 9034 (далі - Договір), в редакції, викладеній у позовній заяві (далі - Додаткова угода).

2. Позовна заява мотивована тим, що 18.07.2017 ФОП Олейнікова подала до Ради через Центр надання адміністративних послуг заяву № 000168 про поновлення Договору, до якої додано проєкт додаткової угоди про його поновлення на тих самих умовах. Однак відповіді на це звернення ФОП Олейнікова не отримала, після закінчення строку дії Договору продовжувала користуватись земельною ділянкою та належним чином виконувала договірні обов`язки, а Рада протягом місяця не надіслала заперечень проти його поновлення на новий строк, у зв`язку з чим Договір є поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) на той самий строк і на тих самих умовах.

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, позов задоволено; Додаткову угоду визнано укладеною.

4. Рішення судів мотивовані тим, що приписи частини шостої статті 33 Закону не вимагають повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі - суть поновлення договору оренди за цією нормою саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору) проти поновлення договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі; ФОП Олєйникова належно виконує обов`язки за Договором, продовжує користуватись Земельною ділянкою після закінчення строку його дії, протягом одного місяця після закінчення зазначеного строку Рада не направила повідомлення про заперечення проти поновлення Договору; відсутність заперечень Ради дає ФОП Олєйниковій підстави розраховувати на можливість поновлення Договору на підставі частини шостої статті 33 Закону; посилання Ради на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц відхиляються, оскільки вона ухвалена за інших обставин справи.

5. 04.08.2020 Рада звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 і ухвалили нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.09.2020.

7. У касаційній скарзі Рада виклала клопотання про передачу справи № 915/2082/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України у випадку, якщо колегія суддів дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

8. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами третьою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

9. Беручи до уваги мотиви, з яких Суд виходить у цій ухвалі, та враховуючи, що Суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вищевказане клопотання задоволенню не підлягає.

10. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції.

11. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

12. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

13. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

14. Рада мотивувала подану скаргу тим, що суди неправильно застосували частину шосту статті 33 Закону без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Виходячи з цієї правової позиції, на думку Скаржника, необхідною умовою для поновлення договору оренди землі на новий строк за нормою частини шостої статті 33 Закону є здійснення орендарем повідомлення орендодавця в установлені строки про намір скористатись переважним правом на укладання такого договору на новий строк.

Також Скаржник вважає, що висновки судів щодо застосування частини шостої статті 33 Закону, викладені в оскаржуваних рішеннях, збігаються з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, та повністю відрізняються від правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, які мають враховуватись при ухваленні рішення у цій справі.

15. Суд дослідив зазначені доводи Скаржника і вважає за необхідне звернути увагу на таке.

16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц за позовом ТОВ "Мрія центр" до ОСОБА_3, ТОВ "Борщівська аграрна компанія" про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим виходячи, зокрема, з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що 10.05.2009 між ТОВ "Мрія центр" та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,99 га строком на 5 років з моменту його державної реєстрації; державну реєстрацію цього договору здійснено 10.12.2009; пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; позивач (орендар) не надав доказів відправлення орендодавцю листів-повідомлень про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з проєктом додаткової угоди , дійшла висновку, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

17. У справі, що розглядається, суди встановили, зокрема, що 12.12.2012 на підставі рішення Ради від 21.08.2012 № 19/43 Рада (орендодавець) та ФОП Олєйникова (орендар) уклали Договір, за умовами якого Рада передала ФОП Олєйниковій в оренду земельну ділянку для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону по пр. Жовтневому поблизу житлового будинку № 340/2 (п.1.1); пунктом 3.1 Договору передбачено, що він діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконав договірні обов`язки, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди; Договір зареєстровано у Раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.12.2012 за № 9034, а також зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2012 за № 481010004001505; ФОП Олєйникова подала до Ради через Центр надання адміністративних послуг заяву № 000168 від 18.07.2017 про поновлення Договору разом з проєктом додаткової угоди про його поновлення на тих самих умовах (т. 1, а. с. 24); зазначена заява з проєктом додаткової угоди отримана та зареєстрована у Раді 27.07.2017 за вхід. № 17-3494 ; Управління містобудування та архітектури Ради листом № 17-3494 від 02.08.17 повідомило, що вважає за можливе поновити термін дії Договору (т. 1, а. с. 26); 30.08.2019 після закінчення строку дії Договору ФОП Олейнікова звернулась до Ради з заявою про поновлення Договору, до якої додано проєкт додаткової угоди про поновлення його дії на тих самих умовах (т. 1, а. с. 27). Рада зареєструвала цю заяву 30.08.2019 за вх. № 10928/19, проте відповіді на неї не надала; після закінчення строку дії Договору ФОП Олейнікова продовжує користуватися Земельною ділянкою та виконує умови Договору в частині сплати орендної плати; Рада протягом місяця після закінчення строку дії Договору не направила ФОП Олейніковій повідомлення про заперечення у його поновленні.

18. Таким чином, суди у цій справі та справі, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі, виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка за вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, які розглядались з різними предметами та правовими підставами позовів.

19. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

20. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

21. Проте встановлені судами фактичні обставини у справі № 594/376/17-ц суттєво відрізняються від обставин, встановлених судами у справі № 915/2082/19. Відмовляючи в задоволенні повних вимог ТОВ "Мрія центр" у справі № 594/376/17-ц суди виходили з того, що позивач (орендодавець) не надав доказів відправлення орендодавцю листів-повідомлень про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з проєктом додаткової угоди, у зв`язку з чим дійшли висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

22. Таким чином у справі № 594/376/17-ц не встановлені обставини надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк до закінчення строку його дії.

23. Натомість такі обставини встановлені у справі № 915/2082/19, а саме: до закінчення строку дії Договору ФОП Олєйникова подала до Ради через Центр надання адміністративних послуг заяву № 000168 від 18.07.2017 про поновлення Договору разом з проєктом додаткової угоди про його поновлення на тих самих умовах (т. 1, а. с. 24), яка отримана та зареєстрована у Раді 27.07.2017 за вхід. № 17-3494.

24. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справі, на яку посилається Скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

25. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

26. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 915/2082/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак