Рішення

від 02.10.2020 по справі 198/806/19

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/806/19

Провадження № 2/0198/19/20

02.10.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

02 жовтня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр`ївка, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа по справі - виконавчий комітет Варварівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області,

про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, в обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що вела з відповідачем ОСОБА_2 сімейне життя без укладення шлюбу з квітня 2016 року по серпень 2016 року та в даний час завагітніла, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 , відомості про батька в свідоцтві про народження якого, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, записані за вказівкою матері. Позивачка зазначала, що відповідач є батьком вищевказаної дитини, однак відмовився подати в органи РАЦС заяву про реєстрацію батьківства, при цьому матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить позивачку в скрутне матеріальне становище.

Посилаючись на ст. ст. 75, 80, 84, 125, 128, 135, 180, 181, 182, 183 СК України позивачка просила визнати відповідача ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнувши з відповідача по справі аліменти на утримання останнього в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на утримання позивачки аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги повністю підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України (ас.141-142).

Третя особа по справі виконавчий комітет Варварівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі (ас.115,116,140).

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 04.11.2019 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд в порядку загального позовного провадження (ас.16-18);

- 02.12.2019 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання (ас.47);

- 02.01.2020 року постановлено ухвалу про призначення судово-генетичної експертизи (ас.61-64);

- 18.06.2020 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі (ас.92);

- 03.07.2020 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас.99-100);

- 03.08.2020 року постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (ас.122).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи, про що судом постановлена відповідна ухвала (ас.122), те, що відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання та будь - який відзив, заперечення проти позову не подав, суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами загального позовного провадження з особливостями встановленими гл. ІІ Заочний розгляд справи ЦПК України, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами. Крім того, суд вважає можливим проводити розгляд справи і у відсутності третьої особи по справі, проти чого позивачка не заперечувала в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивачки та допитавши останню, за її згодою, в якості свідка, а також пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_7 , при цьому відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері (ас.7, 144).

Для встановлення батьківства відповідача по справі відносно ОСОБА_3 судом 02.01.2020 року у вказаній справі було призначено генетичну експертизу (ас.61-64).

Разом з тим, вказана ухвала була повернута до суду без виконання в зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 на експертизу (ас.86).

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.

У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК

приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем

матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері

(ч. 1 ст. 135 СК);

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації

батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по

батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження,

громадянство, а також номер актового запису про народження дитини,

коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі

будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі

судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду

наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності,

а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх

прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії

від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів,

документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обгрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку про визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, & 34, від 07 травня 2009 року).

Разом з тим, як зазначалось вище, судово-генетична експертиза в даній справі не проведена.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка в судовому засіданні на підтвердження заявлених вимог пояснила, що з відповідачем по справі познайомилась на роботі, працюючи в м. Дніпро, та з останнім сумісно проживала однією сім`єю з квітня 2016 року по серпень 2016 року в квартирі матері відповідача по АДРЕСА_1 , де, в свою чергу, був зареєстрований і відповідач, та в період сумісного проживання завагітніла.

Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин позивачкою суду не надано жодного належного та допустимого доказу, як то довідка відповідних органів про проживання позивачки у вказаний період за зазначеною нею адресою разом з відповідачем в квартирі матері останнього, при цьому позивачка не заявляла клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка матері відповідача, в квартирі якої проживала, та яка, в свою чергу, могла би підтвердити дані обставини, сусідів, які мешкали в будинку по АДРЕСА_2 та могли би підтвердити факт проживання позивачки за вказаною адресою разом з відповідачем з квітня по серпень 2016 року. З наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивачки , в тому числі і в 2016 році, є - АДРЕСА_3 . Будь-яких даних про роботу в м. Дніпро у вказаний період, як-то, наприклад трудова книжка, тощо позивачкою суду також не надано.

Пояснення свідка ОСОБА_4 , що є матір`ю позивачки, суперечать показам самої позивачки. Так, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з відповідачем по справі її донька мешкала з листопада 2016 року по липень 2017 року, всупереч показам самої позивачки про проживання з відповідачем з квітня по серпень 2016 року. Враховуючи наявні суперечності щодо періоду проживання позивачки з відповідачем, суд вважає, що пояснення даного свідка не можуть бути покладені в основу рішення та безумовно підтверджувати батьківство відповідача щодо народженої позивачкою дитини.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в свою чергу є рідною сестрою та відповідно кумою позивачки, в судовому засіданні пояснили, що позивачка зустрічалася з відповідачем з грудня 2015 року, працюючи в м. Дніпро, а сумісно жити з останнім почала в квітні 2016 року та проживала з відповідачем до серпня 2016 року в м. Дніпро.

Покази даних свідків суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи. Так, у справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження того, що позивачка працювала в даний період в м. Дніпро та мешкала за адресою АДРЕСА_1 , де в свою чергу був зареєстрованим та проживав і відповідач по справі.

Так, юридично значимі обставини такі, як сумісне проживання сторін за адресою, зазначеною позивачкою, ведення сторонами спільного господарства до народження дитини, спільне виховання дитини після її народження, спільне утримання дитини батьками та визнання батьком дитини свого батьківства (довідка про склад сім`ї, витяги з по господарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо) будь-якими іншими належними доказами в судовому засіданні не підтверджені , а покази самих лише свідків про проживання позивачки в м. Дніпро разом з відповідачем по справі без наявності інших достовірних даних на підтвердження вказаних обставин ( довідка з місця проживання, роботи, покази осіб, що мешкали в будинку по АДРЕСА_2 , тощо ) не можуть безумовно підтверджувати батьківство відповідача без наявності вищевказаних даних у їх сукупності та враховуючи відсутність у суду будь-яких даних про визнання свого батьківства відповідачем ( останній в судове засідання не з`являвся, будь-яких показів з приводу позову не надавав). Отже, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які крім того є рідною сестрою та кумою позивачки та які, в свою чергу , мають певну заінтересованість у вирішенні питання щодо батьківства відповідача на користь позивачки очевидно не можуть бути єдиною та безумовною підставою для беззаперечного твердження про батьківство відповідача.

Суд зауважує, що спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин ( проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, анкети, заяви, інші документи, показання свідків, пояснення самих сторін які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Оскільки зібрані у справі докази не містять достовірного підтвердження визнання відповідачем себе батьком народженої позивачкою дитини, спільного проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на дане, позивачкою не доведено факт батьківства відповідача відносно народженої нею дитини ОСОБА_3 , оскільки відсутні достатні докази, які достовірно підтверджують факт походження дитини від відповідача.

Оскільки, позивачем не доведено факт батьківства відповідача, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з останнього аліментів як на утримання дитини, так і на утримання позивачки.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстав для відшкодування судових витрат по справі позивачеві не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 265, 267, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем та третьою особою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. п. 15.5 п. п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України :

- позивач : ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП - невідомий;

- третя особа: виконавчий комітет Варварівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, місце знаходження - 51325, вул. Миру, 16, с. Варварівка Юр`ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338894.

Повне судове рішення буде складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя С. О. Маренич