Рішення

від 28.09.2020 по справі 280/2126/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 280/2126/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Кравченка С.І., представника відповідача: Ванюшанік Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОНТ-2015" (69081, м.Запоріжжя, вул.Памірська, буд.131; код ЄДРПОУ 40154404)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМОНТ-2015 (далі - позивач, ТОВ ЕМОНТ-15 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд скасувати, як такі, що суперечать законодавству України:

1) податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005020509 винесене відповідачем, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140 721,00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005030509 винесене відповідачем, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 422 121,00 грн., в тому числі податок 281 414,00 грн., штраф 140 707,00 грн.

3) податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005040509 винесене відповідачем, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 140 947,00 грн.

4) податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005050509 винесене відповідачем, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 300 093,00 грн., в тому числі податок 200 062,00 грн., штраф 100 031,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ТОВ ЕМОНТ-2015 є малим підприємством яке здійснює виробничу діяльність з оптової та роздрібної торгівлі металами та будівельними матеріалами, для чого має орендовані приміщення, які використовуються для складування, зберігання та порізки металопрокату, має відповідне обладнання для навантаження та порізки металопрокату, орендований вантажний автомобіль та постійний штат працівників. Фахівцями відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Позивач вказує на хибність висновків контролюючого органу про порушення ним податкового законодавства, оскільки вважає, що такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях про відсутність реальності поставки товару (робіт, послуг) з посиланням на наявну податкову інформацію про те, що контрагенти позивача TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та ТОВ БІРМЕЙТ придбали даний товар у підприємств по ланцюгу постачання, які є фігурантами кримінальних проваджень. Позивач вказує, що господарські операції з придбання товару у постачальників TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та ТОВ БІРМЕЙТ є фактично здійсненими, оформлені належними необхідними та достатніми первинними документами, які були надані контролюючому органу до перевірки. Разом з тим, не беручи до уваги наявні у ТОВ ЕМОНТ-2015 первинні документи щодо придбання товару, його транспортування, оплату, оприбуткування, відображення в бухгалтерському обліку, подальше використання з отриманням доходу та інші документи, не досліджуючи факт придбання товару, контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Звертає увагу, що на момент укладання угод та вчинення господарських операцій усі контрагенти-постачальники були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН) у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а отже ТОВ ЕМОНТ-2015 правомірно сформувало показники податкової звітності з урахуванням таких господарських операцій. Крім того, вважає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право платника податків на формування показників податкової звітності, у тому числі податковий кредит, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.05.2020.

Відповідач позов не визнав, 27.04.2020 подав відзив на позовну заяву (вх. №19413), у якому вказує, що проаналізувавши відомості, що містяться у наданих позивачем до перевірки видаткових та товарно-транспортних накладних, об`єктивно неможливо прийняти зазначені документи як доказ отримання та транспортування вантажу саме від TOB ФОТОН ІМПУЛЬС до TOB ЕМОНТ-2015 , оскільки неможливо встановити конкретне місце завантаження товару, а інформація про вказаний пункт навантаження від вантажовідправника TOB ФОТОН ІМПУЛЬС м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3 не підтверджується доказами про наявність у контрагента власних або орендованих приміщень за вказаною адресою. Крім того, згідно проведеного аналізу та наявної податкової інформації встановлено обрив ланцюга постачання товарів, а тому не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності TOB ЕМОНТ-2015 . Враховуючи вищевикладене, зазначає, що не підтверджено реальність здійснення господарських операцій TOB ЕМОНТ-2015 з TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та TOB БІРМЕЙТ , оскільки в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв`язку з чим такі первинні документи не мають юридичної сили, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.05.2020 підготовче засідання відкладене на 27.05.2020.

26.05.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх.№24219), у якій додатково до раніше висловлених аргументів додано, що перевезення товару здійснювалось вантажним транспортом позивача із залученням водія, який є штатним працівником підприємства. Товар оплачений позивачем в повному обсязі. Зазначає, що відповідач не надає належних доказів, які б свідчили, що контрагентами TOB ЕМОНТ-2015 не здійснювалось придбання та поставка на адресу підприємства реалізованих товарів. Також відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 17.06.2020.

Ухвалою від 17.06.2020 підготовче засідання відкладено на 30.06.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2020.

Ухвалою суду від 22.07.2020 зупинено провадження у справі, призначено наступне судове засідання на 28.09.2020.

Ухвалою суду від 28.09.2020 поновлено провадження у справі.

У судовому засідання представники сторін підтримали вимоги та заперечення, викладені в заявах по суті справи, представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ЕМОНТ-2015 (код ЄДРПОУ 40154404) є юридичною особою, яка зареєстрована Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 03.12.2015 за номером: 11031020000039046. Видами діяльності позивача є: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний); 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (т.1 а.с.17-20).

Відповідно до наказу №823 від 20.11.2019 фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області у період з 20.11.2019 по 26.11.2019 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЕМОНТ-2015 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB ФОТОН ІМПУЛЬС (код ЄДРПОУ 41719534) за січень 2019 року, TOB БІРМЕЙТ (код ЄДРПОУ 42447719) за травень 2019 року, за результатами якої кладений Акт №126/08-01-05-09/40154404 (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.26-54).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

1. п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 140 947,00 грн, в т.ч. за 1 квартал 2019 року - 53 759,00 грн, за півріччя 2019 року - 140 947,00 грн.;

- занижено податок на прибуток в періоду, що перевірявся, на загальну суму 281 414,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2019 року - 142 094,00 грн, за півріччя 2019 року - 281 414,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за січень 2019 року в сумі 135 079,00 грн, травень 2019 року в сумі 5 642,00 грн.;

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 200 062,00 грн., в т.ч. за січень 2019 року в сумі 330564,00 грн., за травень 2019 року в сумі 166 498,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.55-60), за результатами розгляду яких відповідачем надано Відповідь на заперечення від 23.12.2019 №23416/10/08-01-05-09-11, якою висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.61-65).

На підставі Акту перевірки та у зв`язку з виявленими порушеннями відповідач 24 грудня 2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- форми В4 №0005020509, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 140 721,00 грн, у тому числі по податковій декларації №902442366 від 18.02.2019 за січень 2019 року на суму 135 079,00грн.; по податковій декларації №9129104272 від 18.06.2019 за травень 2019 року на суму 5 642,00 грн. (т.1 а.с.13);

- форми Р №0005030509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 422 121,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 281 414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140 707,00 грн. (т.1 а.с.11);

- форми П №0005040509, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі: за податковою декларацією уточненою №9151528466 від 12.07.2019 за 1 квартал 2019 року на суму 53 759,00 грн.; за податковою декларацією №9168961772 від 02.08.2019 за півріччя 2019 року на суму 140 947,00 грн. (т.1 а.с.10);

- форми Р №0005050509, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, т.ч. за основним платежем - 200 062,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100 031,00грн. (т.1 а.с.12).

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 08.01.2020 направив на адресу Державної податкової служби України (далі - ДПС України) скаргу (т.1 а.с.66-72).

Рішенням ДПС України від 13.03.2020 №9374/61-99-00-08-05-03-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 24.12.2019 №0005020509, №0005030509, №0005040509, №0005050509 залишені без змін, а скарга - без задоволення. (т.1 а.с.73-77)

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу про порушення податкового законодавства та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другої згаданої статті Кодексу визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень контролюючого органу стали висновки акту перевірки позивача, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами TOB ФОТОН ІМПУЛЬС у січні 2019 року та TOB БІРМЕЙТ у травні 2019 року через недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та відсутності придбання товару по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2019 по справі № 808/3412/16.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

05 грудня 2018 року між позивачем (Покупець) та TOB ФОТОН ІМПУЛЬС (Продавець) укладено договір поставки №05/12-1, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити Товар, найменування, ціна, кількість якого вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар, оплачений згідно Договору. З кожною партією Товару надати Покупцю видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та зареєструвати податкову накладну. Постачання товару від Продавця здійснюється транспортом Покупця. Сума Договору вказана у видатковій накладній на кожну окрему партію. Розрахунок за товар, який поставлений згідно цього договору, проводиться згідно видаткових накладних (т.1 а.с.78-79).

На виконання вказаного договору TOB ФОТОН ІМПУЛЬС поставило на адресу позивача товар: поковка, на підставі видаткових накладних №8 від 08.01.2019 на загальну суму 238 362,24 грн, у тому числі ПДВ 39 727,04 грн., №14 від 08.01.2019 на загальну суму 416 666,64 грн, у тому числі ПДВ 69 444,44 грн., №15 від 09.01.2019 на загальну суму 356 826,24 грн, у тому числі ПДВ 59 471,04 грн., (т.1 а.с.80, 84, 88).

На оплату поставленого товару виписано рахунки-фактури №8 від 08.01.2019 на загальну суму 238 362,24 грн, у тому числі ПДВ 39 727,04 грн., №14 від 08.01.2019 на загальну суму 416 666,64 грн, у тому числі ПДВ 69 444,44 грн., №15 від 09.01.2019 на загальну суму 356 826,24 грн, у тому числі ПДВ 59 471,04 грн. (т.1 а.с.83, 87, 91).

Транспортування товару відбулось на підставі товарно-транспортних накладних №8 від 08.01.2019, №14 від 08.01.2019, №15 від 09.01.2019 транспортом позивача із залученням водія ОСОБА_1 (т.1 а.с.81-82, 85-86, 89-90). До матеріалів справи надано копію наказу про покладення на ОСОБА_1 обов`язків водія вантажного автомобіля (т.1 а.с.184-185).

На виконання вимог ПК України за даними операціями складено податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що було встановлено під час перевірки та відображено в Акті перевірки, а також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (т.2 а.с.42-54).

Оприбуткування придбаного товару підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача: картки рахунку 281 (т.2 а.с.102-108).

Оплата поставленого товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.120-123), даними бухгалтерського обліку позивача: відомості по рахунку 631 (т.1 а.с.192).

Крім того, 27 травня 2019 року між позивачем (Покупець) та TOB БІРМЕЙТ (Продавець) укладено договір поставки №27/05, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити Товар, найменування, ціна, кількість якого вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар, оплачений згідно Договору. З кожною партією Товару надати Покупцю видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та зареєструвати податкову накладну. Постачання товару від Продавця здійснюється транспортом Покупця. Сума Договору вказана у видатковій накладній на кожну окрему партію. Розрахунок за товар, який поставлений згідно цього договору, проводиться згідно видаткових накладних (т.1 а.с.92-93).

На виконання вказаного договору TOB БІРМЕЙТ поставило на адресу позивача товар: поковка, круг, на підставі видаткових накладних №36 від 27.05.2019 на загальну суму 149 520,00 грн, у тому числі ПДВ 24 920,00 грн., №37 від 27.05.2019 на загальну суму 147 720,00 грн., у тому числі ПДВ 24 620,00 грн., №135 від 27.05.2019 на загальну суму 69 240,00 грн., у тому числі 11 540,00 грн., №136 від 27.05.2019 на загальну суму 242 400,00 грн, у тому числі ПДВ 40 400,00 грн., №38 від 28.05.2019 на загальну суму 19 320,00 грн, у тому числі ПДВ 3 220,00 грн., №137 від 28.05.2019 на загальну суму 404 640,00 грн, у тому числі ПДВ 67 440,00 грн. (т.1 а.с.94, 98, 102, 106, 110, 114).

На оплату поставленого товару виписано рахунки-фактури №36 від 27.05.2019 на загальну суму 149 520,00 грн, у тому числі ПДВ 24 920,00 грн., №37 від 27.05.2019 на загальну суму 147 720,00 грн., у тому числі ПДВ 24 620,00 грн., №135 від 27.05.2019 на загальну суму 69 240,00 грн., у тому числі 11 540,00 грн., №136 від 27.05.2019 на загальну суму 242 400,00 грн, у тому числі ПДВ 40 400,00 грн., №38 від 28.05.2019 на загальну суму 19 320,00 грн, у тому числі ПДВ 3 220,00 грн., №137 від 28.05.2019 на загальну суму 404 640,00 грн, у тому числі ПДВ 67 440,00 грн. (т.1 а.с.97, 101, 105, 109, 113, 117).

Транспортування товару відбулось на підставі товарно-транспортних накладних №36 від 27.05.2019, №37 від 27.05.2019, №135 від 27.05.2019, №136 від 27.05.2019, №38 від 28.05.2019, №137 від 28.05.2019 транспортом позивача із залученням водія ОСОБА_1 (т.1 а.с.95-96, 99-100, 103-104, 107-108, 111-112, 115-116). До матеріалів справи надано копію наказу про покладення на ОСОБА_1 обов`язків водія вантажного автомобіля (т.1 а.с.184-185).

На виконання вимог ПК України за даними операціями складено податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що було встановлено під час перевірки та відображено в Акті перевірки, а також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (т.2 а.с.55-62).

Оприбуткування придбаного товару підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача: картки рахунку 281 (т.2 а.с.109-139).

Оплата поставленого товару здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.118-119), даними бухгалтерського обліку позивача: відомості по рахунку 631 (т.1 а.с.191).

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Реалізацію продукції, придбаної у TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та TOB БІРМЕЙТ , підтверджують документи з її продажу на адресу ДП Завод Електроважмаш , ТОВ Інноваційні технології метало оброблення , ТОВ Рем-тяжмаш , КП Ковальсько-штампувальні технології і виробництво , ТОВ Енергореле , ТОВ Гідротехцентр , ТОВ Темір плюс , ТОВ Євроінокс , ТОВ НВП Насоспромсервіс , ТРІЗ ТОВ ЛТД, ТОВ Компанія Сталевар , АТ Дніпропетровський стрілочний завод , ТОВ Стем , ТОВ Техкомплектсервіс , у тому числі видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару тощо (т.1 а.с.193-238).

На підтвердження наявності орендованих приміщень для здійснення господарської діяльності та орендованого вантажного автомобіля позивачем надано до матеріалів справи договори оренди нерухомості, договори найму (оренди) транспортного засобу (т.1 а.с.172-181).

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з посиланням на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей та належність їх оформлення за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами саме по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Безпосереднього зв`язку між недоліками в оформленні товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту та об`єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем не доведено.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недоліки в оформленні такого документа, як товарно-транспортна накладна, не можуть беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування показників податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

Крім того, відповідачем зазначено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено, що пунктом навантаження від вантажовідправника TOB ФОТОН ІМПУЛЬС є м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3, однак до контролюючого органу не надавались відомості, що свідчать про наявність у TOB ФОТОН ІМПУЛЬС власних або орендованих приміщень у м.Дніпро.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи TOB ФОТОН ІМПУЛЬС зареєстровано м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3 (т.2 а.с.7-8). Крім того, за цією адресою TOB ФОТОН ІМПУЛЬС отримано будівельну ліцензію за даними Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.2 а.с.6).

Отже, посилання відповідача щодо нездійснення TOB ФОТОН ІМПУЛЬС господарської діяльності за адресою м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3 спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

Крім того, норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язку мати докази наявності у його конрагентів власних або орендованих приміщень, та надавати такі докази на вимогу контролюючого органу.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та TOB БІРМЕЙТ у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та даними контрагентами.

Суд зазначає, що контролюючим органом не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Суд зауважує, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу відомостей, отриманих від інших податкових органів, та аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі №804/939/16, адміністративне провадження №К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Щодо наведених в Акті перевірки посилань на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів по ланцюгу постачання суд вказує, що в порушення статті 72 КАС України відповідач не виконав свого обов`язку з доведення обставин, на яких ґрунтується прийняте рішення, та не надав жодних доказів існування таких кримінальних проваджень, не пояснив щодо яких осіб або фактів воно здійснюється, на якій стадії перебуває і яке значення має для вирішення спірних правовідносин. Відповідачем не надано жодних доказів вчинення достатніх дій щодо доведення даних обставин, а сама по собі наявність кримінального провадження та посилання на певні матеріали досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як беззаперечні докази винності осіб у вчиненні злочину.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що у згаданих кримінальних провадженнях досліджується діяльність контрагентів по ланцюгу постачання, що не може трактуватись як ознака нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звідності, у тому числі і податкового кредиту з податку на додану вартість, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств з урахуванням таких операцій, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Також, з урахуванням того, що податкові накладні по операціям з TOB ФОТОН ІМПУЛЬС та TOB БІРМЕЙТ зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017, до таких податкових накладних застосовуються правила, визначені пунктом 201.10 ст.201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

На підстав викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2019 року, півріччя 2019 року року та податку на додану вартість за січень та травень 2019 року, у зв`язку з чим твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому наявна необхідна сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 15 060,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 від 26.03.2020.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 060,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005020509, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005030509, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005040509, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 грудня 2019 року №0005050509, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОНТ-2015" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 060,00 грн. (п`ятнадцять тисяч шістдесят гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМОНТ-2015", місцезнаходження: 69081, м.Запоріжжя, вул.Памірська, буд.131; код ЄДРПОУ 40154404.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко