Рішення

від 28.09.2020 по справі 380/2953/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2953/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Михальчишин Н.Л.,

представника відповідача Войтків З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Віос" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант Віос" (надалі - ТОВ "Діамант Віос", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 16.03.2020 № 0002800501.

Ухвалою від 17.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20.05.2020 до суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшов відзив на адміністративний позов (арк. справи 81-84), згідно з яким просить відмовити ТОВ "Діамант Віос" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.06.2020 суд постановив ухвалу про витребування у ГУ ДПС у Львівській області оригіналу податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 16.03.2020 №0002800501.

14.07.2020 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви (арк. справи 119-121).

Ухвалою від 30.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач під час проведення перевірки надав перевіряючим документи, які підтверджують реальність господарських операцій між ним та його контрагентами. Позивач вказав, що на момент укладення договорів вжив заходів щодо отримання інформації про контрагентів. Відповідач безпідставно не взяв до уваги того факту, що одержані від контрагентів ТМЦ використані позивачем у своїй господарській діяльності. Під час перевірки та при розгляді заперечення на акт перевірки, не враховано технічної спроможності ТОВ Діамант Віос здійснити постачання відповідного товару. Позивач вважає, що підтвердження отримання ним товарно-матеріальних цінностей, які постачалися контрагентами, товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів. Податковим органом не враховано, що згідно з договорами постачання ТОВ Діамант Віос самостійно здійснювало перевезення вантажів без залучення перевізників. Позивач вважає неправомірними посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують якість товару, оскільки, податковим органом не взято до уваги результати лабораторних досліджень отриманої від контрагентів сировини сої, та не враховано, що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції. Твердження відповідача про не зазначення прізвища, ім`я та по батькові чи ініціалів на видаткових накладних, складених щодо взаємовідносин ТОВ Діамант Віос та ТОВ Бізнес Тім не відповідають дійсності. Позивач також вказав на те, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що візування видаткових накладених лише печаткою та підписом не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар та брала участь у здійсненні господарської операції, а тому видаткові накладні не є первинними документами. Надані позивачем товарно-транспортні накладні є неналежно оформлені, оскільки не містять ідентифікуючих реквізитів. Крім цього, відсутність реалізованого позивачу товару у продавця вказує на неможливість його продажу. Щодо контрагентів ТОВ Бізнес Тім наявні кримінальні провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України. У ТОВ Бізнес Тім та у інших суб`єктів господарювання, у яких здійснювалось придбання сої по ланцюгу постачання відсутні відповідні приміщення, склади, необхідні для зберігання сої. Крім цього, у таких відсутні послуги щодо зберігання, сушіння, транспортування, навантаження, відвантаження, а також інших суміжних послуг, які потрібні при здійсненні вирощування чи придбання/реалізації сільськогосподарської продукції. Реалізація товарів, здійснена за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання. Відповідач зазначив, що у контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси. Вказане, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Діамант Віос з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг (41227373) за період березень, квітень 2019 року із ТОВ Бізнес Тім (39913982) за період вересень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 24.02.2020 №330/05.1/39913982 (далі - акт перевірки від 24.02.2020), в якому встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.7 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач подав заперечення від 04.03.2020 на акт перевірки від 24.02.2020.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 13.03.2020 №12262/10/05.1-16 повідомив позивача про те, що висновки акта перевірки від 24.02.2020 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ ДІАМАНТ ВІОС від 04.03.2020 №100 не спростовує висновки такого акта.

На підставі акта перевірки від 24.02.2020 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.03.2020 №0002800501 (далі - оскаржене податкове повідомлення-рішення).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень вказаного Кодексу. Базою оподаткування цим податком відповідно до пункту 135.1. статті 135 ПК України є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 вказаного Кодексу з урахуванням положень вказаного Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 вказаного Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 вказаного Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290).

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пункт 2 вказаного Положення передбачає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , суд встановив таке.

Позивач (покупець) уклав з ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг (постачальник) договір поставки №С29032019/01з від 29.03.2019, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується продати покупцю сою врожаю 2018 року, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену таким договором ціну. Асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, якість та кількість товару визначається укладеними відповідно до нього специфікаціями, що являється невід`ємною частиною до даного договору. Розділом 2 договору визначено, що постачання товару здійснюється за рахунок та транспортом покупця. Вказаний в пункті 1.2 договору товар, повинен бути поставлений покупцеві на умовах РСА згідно правилами Інкотермс-2010 . Датою поставки та переходу права власності вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, або іншого документу, що може підтвердити факт поставки товару за таким Договором.

Відповідно до специфікації №1 від 29.03.2019 до договору поставки №С29032019/01з від 29.03.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 850000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 01.04.2019.

Відповідно до специфікації №2 від 01.04.2019 до договору поставки №С29032019/01з від 29.03.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 850000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 01.04.2019.

Відповідно до специфікації №3 від 09.04.2019 до договору поставки №С29032019/01з від 29.03.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 60 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 510000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 16.04.2019.

Відповідно до специфікації №4 від 22.04.2019 до договору поставки №С29032019/01з від 29.03.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8650 грн/т з ПДВ складає 865000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 26.04.2019.

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав видаткові накладні: №9 від 29.03.2019 на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, № 10 від 29.03.2019 на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №11 від 29.03.2019 на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №12 від 29.03.2019 на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №13 від 29.03.2019 на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №14 від 01.04.2019 на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №15 від 01.04.2019 на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №16 від 01.04.2019 на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №17 від 01.04.2019 на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №18 від 01.04.2019 на суму 240103,88 грн, в т.ч. ПДВ 40017,31 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 28,25 т, №37 від 09.04.2019 на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №38 від 09.04.2019 на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №39 від 09.04.2019 на суму 205783,50 грн, в т.ч. ПДВ 34297,25 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 23,79 т, №40 від 16.04.2019 на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №41 від 16.04.2019 на суму 181823 грн, в т.ч. ПДВ 30303,83 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 21,02 т, №42 від 16.04.2019 на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №43 від 17.04.2019 на суму 143936 грн, в т.ч. ПДВ 23989,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 16,64т, №44 від 18.04.2019 на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20т, №45 від 18.04.2019 на суму 148088 грн, в т.ч. ПДВ 24681,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 17,12т.

Суд встановив, що поставка сої за договором №029032019/01з від 29.03.2019 здійснювалась постачальником ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , який відповідно до товарно-транспортних накладних є замовником (платником) та вантажовідправником. На підтвердження вказаного, позивач надав товарно - транспортні накладні: №Р9 від 29.03.2019, №Р10 від 29.03.2019, №Р11 від 29.03.2019, №Р12 від 29.03.2019, №Р13 від 29.03.2019, №Р14 від 01.04.2019, №Р15 від 01.04.2019, №Р16 від 01.04.2019, №Р17 від 01.04.2019, №Р18 від 01.04.2019, №Р37 від 09.04.2019, №Р38 від 09.04.2019, №Р39 від 09.04.2019, №Р40 від 16.04.2019, №Р41 від 16.04.2019, №Р42 від 17.04.2019, №Р43 від 17.04.2019, №Р44 від 18.04.2019, №Р45 від 18.04.2019.

На підтвердження оплати товару за договором №029032019/0Із від 29.03.2019 позивач надав платіжні доручення: №627 від 29.03.2019, №628 від 29.03.2019, №632 від 01.04.2019, №634 від 02.04.2019, №641 від 03.04.2019, №653 від 09.04.2019, №654 від 09.04.2019, №655 від 09.04.2019, №680 від 16.04.2019, №682 від 16.04.2019, №681 від 16.04.2019, №695 від 18.04.2019, №701 від 22.04.2019, №702 від 22.04.2019.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг позивач склав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2019 рік.

За результатами господарської діяльності на підставі договору №029032019/01з від 29.03.2019 ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг зареєструвало податкові накладні: №4 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №5 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №6 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №7 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №8 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №7 від 29.03.2019 на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №7 від 01.04.2019 на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №8 від 01.04.2019 на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №9 від 01.04.2019 на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №10 від 01.04.2019 на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №11 від 01.04.2019 на загальну суму 240103,88 грн, в т.ч. ПДВ 40017,31 грн, №12 від 09.04.2019 на загальну суму 173000 грн, в т.ч., ПДВ 28833,33 грн, №13 від 09.04.2019 на загальну суму 173000 грн, в т.н. ПДВ 28833,33 грн, №14 від 09.04.2019 на загальну суму 205783,50 грн, в т.ч. ПДВ 34297,25 грн.

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Бізнес Тім , суд встановив таке.

Позивач (покупець) уклав з ТОВ Бізнес Тім (постачальник) договір поставки №С03092019/01з від 03.09.2019, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується продати покупцю сою врожаю 2018 року, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену таким договором ціну. Асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, якість та кількість товару визначається укладеними відповідно до нього специфікаціями, що являється невід`ємною частиною до даного договору. Розділом 2 договору визначено, що постачання товару здійснюється за рахунок та транспортом покупця. Вказаний в пункті 1.2 договору товар, повинен бути поставлений покупцеві на умовах DAP згідно правилами Інкотермс-2010 . Датою поставки та переходу права власності вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, або іншого документу, що може підтвердити факт поставки Товару за таким Договором.

Відповідно до специфікації №1 від 03.09.2019 до договору поставки №С03092019/01з від 03.09.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 40 т, ціною 8904 грн/т з ПДВ складає 356160 гри з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1.

Відповідно до специфікації №2 від 11.09.2019 до договору поставки №С03092019/01з від 03.09.2019 загальна вартість товару соя об`ємом 40 т, ціною 8400 грн/т з ПДВ складає 336000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1.

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав видаткові накладні: №9 від 03.09.2019 на суму 338031,46 грн, в т.ч. ПДВ 56338,58 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 37,964 т, № 10 від 11.09.2019 на суму 385896 грн, в т.ч. ПДВ 64316 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 45,94 т.

Суд встановив, що поставку сої за договором №С03092019/01з від 03.09.2019 здійснював на замовлення і за рахунок продавця ТОВ Західний аграрний холдинг . На підтвердження вказаного, позивач надав товарно - транспортні накладні: №3 від 03.09.2019, №4 від 11.09.2019.

На підтвердження оплати товару за договором №С03092019/01з від 03.09.2019 позивач надав платіжні доручення: №1055 від 04.09.2019, №1082 від 12.09.2019, №1055 від 04.09.2019, №1082 від 12.09.2019, №27 від 12.09.2019, №1132 від 03.10.2019, №1201 від 28.10.2019.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Бізнес Тім позивач склав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2019 рік.

За результатами господарської діяльності на підставі договору №С03092019/01з від 03.09.2019 ТОВ Бізнес Тім зареєструвало податкові накладні: №1 від 03.09.2019 на загальну суму 338031,46 грн, в т.ч. ПДВ 56338,58 грн, №2 від 11.09.2019 на загальну суму 385896 грн, в т.ч. ПДВ 64316 грн.

Вказані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

За підсумками господарської діяльності 2019 рік ТОВ Діамант Віос подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, про прийняття якої свідчить квитанція №2 від 27.01.2020, а також було подано фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва станом на 31.03.2019, 30.06.2019, 30.09.2019, 31.12.2019, про прийняття яких свідчать квитанція № 2 від 10.04.2019, від 18.07.2019, 21.10.2019, 23.01.2019 відповідно.

Крім цього, позивач надав податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та вересень 2019 року, подання в податковий органи яких підтверджується відповідними квитанціями №2 від 16.04.2019, 16.05.2019, 17.10.2019.

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що видаткові накладні, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , ТОВ Бізнес Тім , не містять прізвищ та ініціалів осіб, які підписали такі документи, суд зазначає, що у разі коли товар дійсно поставлений покупцю, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, а також порушення правил перевезення нафтопродуктів щодо вимог до транспорту та обладнання, якими здійснюється їх перевезення, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку (постачальника) обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств. У зв`язку з чим, суд відхиляє аргументи відповідача у цій частині.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №822/2373/17.

Щодо аргументів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних як доказів, необхідних для обґрунтування реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, суд зазначає таке.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987, Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, втратила чинність 01.01.2015. Натомість, останнім внесено зміни до п. 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Оновленою нормою передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, котра в інтересах юридичної або фізичної особи-підприємця отримує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджують відповідно до законодавства. Їх може бути підтверджено письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Таким чином, за наявності інших первинних документів відсутність довіреності не може заперечувати такої господарської операції.

Крім цього, відповідно до підпункту 11.1, пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажо-відправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Водночас, суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Відповідач вказав на те, що про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , ТОВ Бізнес Тім свідчить відсутність сертифікатів якості товару.

Надаючи таким доводам оцінку, суд зазначає, що такі документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не є обов`язковими для підтвердження реальності господарських операцій.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №805/2030/16-а.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неспроможність позивача здійснити за власний рахунок та власним транспортом постачання товару у відповідності до умов договорів поставки, виходячи з такого.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТКОМ (Орендодавець) та ТОВ Діамант Віос (Орендар) 02.07.2018 уклали договір оренди транспортних засобів №02/07/2018-3, відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове користування транспортні засоби (надалі - Транспортні засоби), перелік та ідентифікуючі дані яких містяться у Додатку № 1 до договору та вказується в акті прийому-передачі транспортних засобів, які є невід`ємною частиною цього Договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що транспортні засоби повинні використовуватись

Орендарем в господарській діяльності Орендаря для службових перевезень працівників останнього, а також для перевезення вантажів. Пунктом 2.2 договору визначено, що орендар самостійно здійснює використання транспортних засобів, що орендується, у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця складати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Згідно з актом прийому-передачі від 02.07.2018 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування наступні транспортні засоби: автомобіль вантажний марки Volvo FH12.440, днз НОМЕР_1 , ( НОМЕР_2 ), інвентарний номер AG2-0001; загальний напівпричіп марки MENCI SL900P, днз НОМЕР_3 , ( НОМЕР_4 ), інвентарний номер AG4-0001; автомобіль вантажний марки Volvo FH12, днз НОМЕР_5 , ( НОМЕР_6 ), інвентарний номер AG2-0002; спеціалізований напівпричіп марки TRAILOR S343LB, днз НОМЕР_7 , ( НОМЕР_8 ), інвентарний номер AG4-0002; спеціалізований напівпричіп марки NOVATRAIL SKI 24, днз НОМЕР_9 , ( НОМЕР_10 ), інвентарний номер AG4-0003; автомобіль вантажний марки Volvo FH12, днз НОМЕР_11 , ( НОМЕР_12 ), інвентарний номер AG2-0003.

Крім наведеного, технічна спроможність ТОВ Діамант Віос також підтверджується правом користування на умовах оренди рухомим майном на підставі договору оренди рухомого майна від 02.07.2018 №02/07/2018-2, додаткового договору від 22.11.2019 до договору №02/07/2018-2 оренди рухомого майна від 02.07.2018, правом користування на умовах оренди нерухомим майном на підставі договору оренди нерухомого майна від 02.07.2018 №02/07/2018-1, додаткового договору від 22.11.2019 до договору №02/07/2018-1 оренди нерухомого майна від 02.07.2018.

Суд критично оцінює посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагентів ТОВ Бізнес Тім за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, оскільки сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Суд також критично оцінює аргументи відповідача про те, що у контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси для надання обумовлених договорами послуг, виходячи з такого.

Суд зазначає, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а.

Суд вказує на те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

ТОВ Бізнес Тім та ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебувають на обліку в органах державної податкової служби, зареєстровані органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; ТОВ Бізнес Тім - Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Суд також враховує економічну вигоду позивача від проведених з ТОВ Бізнес Тім та ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг господарських операцій, яка полягає у наступному.

Як встановив суд, позивач у відповідності до умов договору від 03.09.2019 №С03092019/01з отримав від постачальника ТОВ Бізнес Тім сою в загальній кількості 83,904 т, та від постачальника ТзОВ Торгово будівельна компанія Оберіг за договором поставки від 29.03.2019 №С29032019/01з отримав сою в загальній кількості 386,82 т.

У виробничому процесі зі сировини, отриманої від постачальників, ТОВ Діамант Віос виробило макуху та олію, яку передано на склад (накладна на передачу готової продукції №77 від 29.03.2019, №83 від 01.04.2019, №79 від 09.04.2019, №88 від 09.04.2019, №103 від 16.04.2019, №104 від 17.04.2019, №105 від 18.04.2019, №106 від 19.04.2019, №275 від 03.09.2019, №279 від 11.09.2019), обліковано по рахунках 26 та 201 (оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 за 29.03.2019, 01.04.2019, 09.04.2019, 16.04.2019, 17.04.2019, 18.04.2019, 19.04.2019, 03.09.2019, 11.09.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за 29.03.2019, 01.04.2019, 09.04.2019, 16.04.2019, 17.04.2019, 18.04.2019, 19.04.2019, 03.09.2019, 11.09.2019).

В подальшому ТОВ Діамант Віос свою продукцію (макуха, олія) реалізувало ТОВ ТАНДЕМ-2002 , що підтверджується видатковою накладною №210 від 08.04.2019 та товарно-транспортною накладною №41 від 08.04.2019, видатковою накладною №212 від 08.04.2019 та товарно-транспортною накладною №42 від 08.04.2019, видатковою накладною №217 від 09.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р904/1 від 09.04.2019, видатковою накладною №221 від 10.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р1004/1 від 10.04.2019, видатковою накладною №222 від 11.04.2019 та товарно-транспортною накладною №1004-3 від 10.04.2019, видатковою накладною №229 від 15.04.2019 та товарно-транспортною накладною №51 від 15.04.2019, видатковою накладною №230 від 15.04.2019 та товарно- транспортною накладною №50 від 15.04.2019, видатковою накладною №233 від 17.04.2019 та товарно-транспортною накладною №1704-2 від 17.04.2019, видатковою накладною №234 від 18.04.2019 та товарно-транспортною накладною №1704-1 від 17.04.2019, видатковою накладною №237 від 19.04.2019 та товарно-транспортною накладною №1904-2 від 19.04.2019, видатковою накладною №239 від 22.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р2204/1 від 22.04.2019, видатковою накладною №243 від 23.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р2204/1 від 23.04.2019, видатковою накладною №244 від 24.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р244 від 24.04.2019, видатковою накладною №246 від 25.04.2019 та товарно-транспортною накладною №Р246 від 25.04.2019.

Також свою продукцію ТОВ Діамант Віос відправило HBU Agrol Sp. Z о.о. (Польща), що підтверджується ВМД № UA209140/2019/132671 від 16.04.2019, CMR №0015652 та TRELEM-JACEK BLIMEL (Польща), що підтверджується ВМД №UA209140/2019/128733 від 04.04.2019, CMR №0023077, №UA209140/2019/182860 від 20.09.2019, CMR №148826.

Крім цього, ТОВ Діамант Віос свою продукцію реалізувало ТОВ Бориспільський комбікормовий завод , що підтверджується видатковою накладною №550 від 07.09.2019 та товарно-транспортною накладною №709.19 від 07.09.2019, видатковою накладною №559 від 10.09.2019 та товарно-транспортною накладною №9.09.19 від 09.09.2019, видатковою накладною №573 від 13.09.2019 та товарно-транспортною накладною №12.09.19 від 12.09.2019, видатковою накладною №582 від 17.09.2019 та товарно-транспортною накладною №16.09/1 від 16.09.2019.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Бориспільський комбікормовий завод та ТОВ ТАНДЕМ- 2002 позивач склав оборотно-сальдові відомості за березень- квітень 2019, вересень 2019.

З огляду на вказане, а також враховуючи досліджені судом первинні документи, можна дійти до висновку про те, що зміст господарських операцій, проведених позивачем із ТОВ Бізнес Тім та ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг розкрито, а такі документи підтверджують реальність господарських відносин та економічну вигоду суб`єктів господарювання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про невідповідність фактичним обставинам справи зафіксованих в акті перевірки від 24.02.2020, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.7 статті 198 ПК України.

Таким чином, вказане дає змогу дійти до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 16.03.2020 № 0002800501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7614,61 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16.03.2020 №0002800501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Віос" (місцезнаходження: 79056, м. Львів, вул. Гайдучка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 39913982) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 7614 (сім тисяч шістсот чотирнадцять) грн .61 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.10.2020.

Суддя Мричко Н.І.