Постанова

від 10.02.2021 по справі 380/2953/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2953/20 пров. № А/857/14443/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Хомича О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 380/2953/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Віос" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Мричко Н. І.,

час ухвалення рішення - 28.09.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 08.10.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Діамант Віос » звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2020 року № 0002800501, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.7 статті 198 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 507640 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16 березня 2020 року №0002800501.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що візування видаткових накладених лише печаткою та підписом не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар та брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем товарно-транспортні накладні є неналежно оформлені, оскільки не містять ідентифікуючих реквізитів; не надано сертифікатів якості товару. Крім того, покликається на те, що відносно контрагентів контрагента позивача наявні кримінальні провадження, що свідчить про дефектність первинних документів. Також у вказаних суб`єктів господарювання, в яких здійснювалось придбання сої по ланцюгу постачання, відсутні відповідні приміщення, склади, необхідні для зберігання сої та інших суміжних послуг, які потрібні при здійсненні вирощування чи придбання/реалізації сільськогосподарської продукції. Також зазначає, що у контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси. Вказане, на думку відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції, враховуючи досліджені первинні документи, дійшов правильного висновку про те, що зміст господарських операцій, проведених позивачем із ТОВ Бізнес Тім та ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг розкрито, а такі документи підтверджують реальність господарських відносин та економічну вигоду суб`єктів господарювання. Фактична зміна майнового стану підтверджується долученими до матеріалів справи документами про переробку та подальшу реалізацію продукції як в Україні, так і за її межами. Стверджує, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Також, звертає увагу на те, що у позивача наявна матеріально-технічна база для виробництва продукції та можливість перевезення готової продукції належними останньому на праві користування транспортними засобами. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник апелянта (відповідача) - Войтків З. Б. в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача - Бойко Н. Р. у судовому засіданні заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Діамант Віос з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг за період березень, квітень 2019 року та із ТОВ Бізнес Тім за період вересень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 24 лютого 2020 року №330/05.1/39913982, в якому встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.7 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач подав заперечення від 04 березня 2020 року на вказаний акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 13 березня 2020 року №12262/10/05.1-16 повідомив позивача про те, що висновки акта перевірки від 24 лютого 2020 року є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ Діамант Віос від 04 березня 2020 року №100 не спростовує висновки такого акта.

На підставі акта перевірки від 24 лютого 2020 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2020 року №0002800501.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено того факту, що господарські операції між ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг та ТОВ Бізнес Тім з позивачем, за якими позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав належні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача, економічну вигоду суб`єкта господарювання, а тому в ході з`ясування обставин у справі по суті викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження, тому позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Ст.135 ПК України передбачає, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.198.6 ст.198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

П. 201.7 статті 201 ПК України передбачає, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 24 лютого 2020 року №330/05.1/39913982, в якому відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.7 статті 198 Податкового кодексу України. Зокрема відповідач вказував на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг та ТОВ Бізнес Тім .

Щодо товарних взаємовідносин позивача із ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , колегія суддів зазначає наступне.

Для підтвердження відображення господарських операцій у ході проведення перевірки позивачем було надано договір поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року.

Згідно з умовами цього договору ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг (постачальник) зобов`язується продати покупцю сою врожаю 2018 року, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену таким договором ціну. Асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, якість та кількість товару визначається укладеними відповідно до нього специфікаціями, що являється невід`ємною частиною до даного договору.

Розділом 2 договору визначено, що постачання товару здійснюється за рахунок та транспортом покупця. Вказаний в пункті 1.2 договору товар, повинен бути поставлений покупцеві на умовах FСА згідно з правилами Інкотермс-2010 . Датою поставки та переходу права власності вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, або іншого документу, що може підтвердити факт поставки товару за таким Договором.

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав видаткові накладні: №9 від 29 березня 2019 року на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, № 10 від 29 березня 2019 року на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №11 від 29 березня 2019 року на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №12 від 29 березня 2019 року на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №13 від 29 березня 2019 року на суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №14 від 01 квітня 2019 року на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №15 від 01 квітня 2019 року на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №16 від 01 квітня 2019 року на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №17 від 01 квітня 2019 року на суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №18 від 01 квітня 2019 року на суму 240103,88 грн, в т.ч. ПДВ 40017,31 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 28,25 т, №37 від 09 квітня 2019 року на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №38 від 09 квітня 2019 року на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №39 від 09 квітня 2019 року на суму 205783,50 грн, в т.ч. ПДВ 34297,25 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 23,79 т, №40 від 16 квітня 2019 року на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №41 від 16 квітня 2019 року на суму 181823 грн, в т.ч. ПДВ 30303,83 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 21,02 т, №42 від 16 квітня 2019 року на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20 т, №43 від 17.04.2019 на суму 143936 грн, в т.ч. ПДВ 23989,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 16,64т, №44 від 18 квітня 2019 року на суму 173000 грн, в т.ч. ПДВ 28833,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 20т, №45 від 18 квітня 2019 року на суму 148088 грн, в т.ч. ПДВ 24681,33 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 17,12т.

Крім того, для перевірки контролюючому органу позивач надав специфікації №1, №2, №3, №4 до договору поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року, де зазначено постачальником ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , а покупцем ТОВ «Діамант Віос» .

Згідно зі специфікацією №1 від 29 березня 2019 року до договору поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 850000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 01 квітня 2019 року.

Відповідно до специфікації №2 від 01 квітня 2019 року до договору поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 850000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 01 квітня 2019 року.

Згідно зі специфікацією №3 від 09 квітня 2019 року до договору поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 60 т, ціною 8500 грн/т з ПДВ складає 510000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 16 квітня 2019 року.

Відповідно до специфікації №4 від 22 квітня 2019 року до договору поставки №С29032019/01з від 29 березня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 100 т, ціною 8650 грн/т з ПДВ складає 865000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1 до 26 квітня 2019 року.

При цьому, платіжними дорученнями, а саме: №627 від 29 березня 2019 року, №628 від 29 березня 2019 року, №632 від 01 квітня 2019 року, №634 від 02 квітня 2019 року, №641 від 03 квітня 2019 року, №653 від 09 квітня 2019 року, №654 від 09 квітня 2019 року, №655 від 09 квітня 2019 року, №680 від 16 квітня 2019 року, №682 від 16 квітня 2019 року, №681 від 16 квітня 2019 року, №695 від 18 квітня 2019 року, №701 від 22 квітня 2019 року, №702 від 22 квітня 2019 року підтверджується, що відповідно до виставлених рахунків здійснено оплату за товар (сою) (т.1 а.с. 104-117).

Також встановлено, що поставка сої за договором №029032019/01з від 29 березня 2019 року здійснювалась постачальником ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , який відповідно до товарно-транспортних накладних є замовником (платником) та вантажовідправником. На підтвердження вказаного позивач надав товарно - транспортні накладні: №Р9 від 29 березня 2019 року, №Р10 від 29 березня 2019 року, №Р11 від 29 березня 2019 року, №Р12 від 29 березня 2019 року, №Р13 від 29 березня 2019 року, №Р14 від 01 квітня 2019 року, №Р15 від 01 квітня 2019 року, №Р16 від 01 квітня 2019 року, №Р17 від 01 квітня 2019 року, №Р18 від 01 квітня 2019 року, №Р37 від 09 квітня 2019 року, №Р38 від 09 квітня 2019 року, №Р39 від 09 квітня 2019 року, №Р40 від 16 квітня 2019 року, №Р41 від 16 квітня 2019 року, №Р42 від 17 квітня 2019 року, №Р43 від 17 квітня 2019 року, №Р44 від 18 квітня 2019 року, №Р45 від 18 квітня 2019 року.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг позивач склав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2019 рік.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами господарської діяльності на підставі договору №029032019/01з від 29 березня 2019 року ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг зареєструвало податкові накладні: №4 від 29 березня 2019 року на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №5 від 29 березня 2019 року на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №6 від 29 березня 2019 року на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №7 від 29 березня 2019 року на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн, №8 від 29 березня 2019 року на загальну суму 170 016 грн, в т.ч. ПДВ 28336 грн (а.с.136-141 т.1); №7 від 01 квітня 2019 року на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №8 від 01 квітня 2019 року на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №9 від 01 квітня 2019 року на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №10 від 01 квітня 2019 року на загальну суму 169985,28 грн, в т.ч. ПДВ 28330,88 грн, №11 від 01 квітня 2019 року на загальну суму 240103,88 грн, в т.ч. ПДВ 40017,31 грн, №12 від 09 квітня 2019 року на загальну суму 173000 грн, в т.ч., ПДВ 28833,33 грн, №13 від 09 квітня 2019 року на загальну суму 173000 грн, в т.н. ПДВ 28833,33 грн, №14 від 09 квітня 2019 року на загальну суму 205783,50 грн, в т.ч. ПДВ 34297,25 грн (а.с.149-157).

Також щодо товарних взаємовідносин позивача із ТОВ Бізнес Тім , колегія суддів зазначає наступне.

Для підтвердження відображення господарських операцій в ході проведення перевірки позивачем було надано договір поставки №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року.

Згідно з умовами цього договору ТОВ Бізнес Тім (постачальник) зобов`язується продати покупцю сою врожаю 2018 року, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену таким договором ціну. Асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, якість та кількість товару визначається укладеними відповідно до нього специфікаціями, що являється невід`ємною частиною до даного договору.

Розділом 2 договору визначено, що постачання товару здійснюється за рахунок та транспортом покупця. Вказаний в пункті 1.2 договору товар, повинен бути поставлений покупцеві на умовах DAP згідно правилами Інкотермс-2010 . Датою поставки та переходу права власності вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, або іншого документу, що може підтвердити факт поставки Товару за таким Договором.

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав видаткові накладні: №9 від 03 вересня 2019 року на суму 338031,46 грн, в т.ч. ПДВ 56338,58 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 37,964 т, № 10 від 11 вересня 2019 року на суму 385896 грн, в т.ч. ПДВ 64316 грн щодо продажу сої не ГМО в обсязі 45,94 т.

Крім того, для перевірки контролюючому органу позивач надав специфікації №1, №2, до договору поставки №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року, де зазначено постачальником ТОВ Бізнес Тім , а покупцем ТОВ «Діамант Віос» .

Відповідно до специфікації №1 від 03 вересня 2019 року до договору поставки №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 40 т, ціною 8904 грн/т з ПДВ складає 356160 гри з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1.

Згідно зі специфікацією №2 від 11 вересня 2019 року до договору поставки №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року загальна вартість товару соя об`ємом 40 т, ціною 8400 грн/т з ПДВ складає 336000 грн з ПДВ. Поставка товару здійснюється за адресою: м.Львів, вул. Гайдучка, 1.

При цьому, платіжними дорученнями, а саме: №1055 від 04 вересня 2019 року, №1082 від 12 вересня 2019 року, №27 від 12 вересня 2019 року, №1132 від 03 жовтня 2019 року, №1201 від 28 жовтня 2019 підтверджується, що відповідно до виставлених рахунків здійснено оплату за товар (сою) (т.1 а.с. 126-129).

Також встановлено, що поставка сої за договором №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року здійснював на замовлення і за рахунок продавця ТОВ Західний аграрний холдинг . На підтвердження вказаного, позивач надав товарно - транспортні накладні: №3 від 03 вересня 2019 року, №4 від 11 вересня 2019 року.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Бізнес Тім позивач склав оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2019 рік.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами господарської діяльності на підставі договору №С03092019/01з від 03 вересня 2019 року ТОВ Бізнес Тім зареєструвало податкові накладні: №1 від 03 вересня 2019 року на загальну суму 338031,46 грн, в т.ч. ПДВ 56338,58 грн, №2 від 11 вересня 2019 року на загальну суму 385896 грн, в т.ч. ПДВ 64316 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками господарської діяльності за 2019 рік ТОВ Діамант Віос подало податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, про прийняття якої свідчить квитанція №2 від 27 січня 2020 року, а також подало фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва станом на 31 березня 2019 року, 30 червня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 31 грудня 2019 року, про прийняття яких свідчать квитанція № 2 від 10 квітня 2019 року, від 18 липня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 23 січня 2019 року, відповідно.

Крім того, матеріалами справи стверджується, що позивач надав податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень та вересень 2019 року, подання в податковий органи яких підтверджується відповідними квитанціями №2 від 16 квітня 2019 року, 16 травня 2019 року, 17 жовтня 2019 року.

Також судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що у виробничому процесі зі сировини, отриманої від постачальників, ТОВ Діамант Віос виробило макуху та олію, яку передано на склад (накладна на передачу готової продукції №77 від 29 березня 2019 року, №83 від 01 квітня 2019 року, №79 від 09 квітня 2019 року, №88 від 09 квітня 2019 року, №103 від 16 квітня 2019 року, №104 від 17 квітня 2019 року, №105 від 18 квітня 2019 року, №106 від 19 квітня 2019 року, №275 від 03 вересня 2019 року, №279 від 11 вересня 2019 року), обліковано по рахунках 26 та 201 (оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 за 29 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 09 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року, 17 квітня 2019 року, 18 квітня 2019 року, 19 квітня 2019 року, 03 вересня 2019 року, 11 вересня 2019 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за 29 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 09 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року, 17 квітня 2019 року, 18 квітня 2019 року, 19 квітня 2019 року, 03 вересня 2019 року, 11 вересня 2019 року).

У подальшому ТОВ Діамант Віос свою продукцію (макуха, олія) реалізувало ТОВ ТАНДЕМ-2002 , що підтверджується видатковою накладною №210 від 08 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №41 від 08 квітня 2019 року, видатковою накладною №212 від 08 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №42 від 08 квітня 2019 року, видатковою накладною №217 від 09 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р904/1 від 09 квітня 2019 року, видатковою накладною №221 від 10 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р1004/1 від 10 квітня 2019 року, видатковою накладною №222 від 11 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №1004-3 від 10 квітня 2019 року, видатковою накладною №229 від 15 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №51 від 15 квітня 2019 року, видатковою накладною №230 від 15 квітня 2019 року та товарно- транспортною накладною №50 від 15 квітня 2019 року, видатковою накладною №233 від 17 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №1704-2 від 17 квітня 2019 року, видатковою накладною №234 від 18 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №1704-1 від 17 квітня 2019 року, видатковою накладною №237 від 19 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №1904-2 від 19 квітня 2019 року, видатковою накладною №239 від 22 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р2204/1 від 22 квітня 2019 року, видатковою накладною №243 від 23 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р2204/1 від 23 квітня 2019 року, видатковою накладною №244 від 24 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р244 від 24 квітня 2019 року, видатковою накладною №246 від 25 квітня 2019 року та товарно-транспортною накладною №Р246 від 25 квітня 2019 року.

Також свою продукцію ТОВ Діамант Віос відправило HBU Agrol Sp. Z о.о. (Польща), що підтверджується ВМД № UA209140/2019/132671 від 16 квітня 2019 року, CMR №0015652 та TRELEM-JACEK BLIMEL (Польща), що підтверджується ВМД №UA209140/2019/128733 від 04 квітня 2019 року, CMR №0023077, №UA209140/2019/182860 від 20 вересня 2019 року, CMR №148826.

Крім того, ТОВ Діамант Віос свою продукцію реалізувало ТОВ Бориспільський комбікормовий завод , що підтверджується видатковою накладною №550 від 07 вересня 2019 року та товарно-транспортною накладною №709.19 від 07 вересня 2019 року, видатковою накладною №559 від 10 вересня 2019 року та товарно-транспортною накладною №9.09.19 від 09 вересня 2019 року, видатковою накладною №573 від 13 вересня 2019 року та товарно-транспортною накладною №12.09.19 від 12 вересня 2019 року, видатковою накладною №582 від 17 вересня 2019 року та товарно-транспортною накладною №16.09/1 від 16 вересня 2019 року.

За результатами господарської діяльності з ТОВ Бориспільський комбікормовий завод та ТОВ ТАНДЕМ- 2002 позивач склав оборотно-сальдові відомості за березень- квітень 2019, вересень 2019.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо) в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Яв встановлено судом, ТОВ «Бізнес Тім» та ТОВ «Торгово будівельна компанія Оберіг» зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебувають на обліку в органах державної податкової служби, зареєстровані органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України та складені за наслідками господарських операцій податкові накладні перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН.

Крім того, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ТОВ «Торгово будівельна компанія Оберіг» Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; ТОВ «Бізнес Тім» - Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Щодо доводів апелянта про те, що видаткові накладні по взаємовідносинах позивача із його контрагентами ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг та ТОВ Бізнес Тім не містять прізвищ та ініціалів осіб, які підписали такі документи, то колегія суддів зазначає, що у разі, коли товар дійсно поставлений покупцю, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, самі по собі не можуть свідчити про нереальне вчинення поставки та розглядатися як підстава для позбавлення платника податку обов`язку відобразити у бухгалтерському та податковому обліку доходу та врахувати його при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, а тому колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №822/2373/17.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з актом перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення вищезазначених господарських операцій, які ґрунтувалися на тому, що контрагенти позивача не могли здійснювати поставку товарно-матеріальних цінностей позивачу з наступних підстав: відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв`язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; неможливість фактичного здійснення цими контрагентами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій договору поставки.

Такі доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, на думку колегії суддів, не свідчить про безтоварність господарських операцій. У межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок сої, оскільки доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже контрагентів позивача не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, з наведених вище мотивів колегія суддів доводи апелянта в цій частині відхиляє.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов`язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента, що у спірних правовідносинах підтверджено позивачем. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів «індивідуальної відповідальності» платника, а також «належної обачності» , встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АТ проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, а також у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року.

Зокрема, в рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

При цьому, не може вважатися обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. Чинним законодавством України передбачено обов`язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Таким чином, колегія суддів доводи апелянта в цій частині відхиляє з наведених вище мотивів.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів-постачальника, що на думку податкового органу свідчить про наявність у діях позивача порушень норм податкового законодавства, то колегія суддів зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Порушення платником податку-постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку- покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів відхиляє покликання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів контрагента позивача, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства. Більше того, матеріали справи на містять доказів доведення вини саме щодо спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2020 року у справі №640/22316/18, від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 10 квітня 2020 року у справі №440/1082/19, від 20 січня 2021 у справі 813/947/21.

Колегія суддів звертає увагу, що у ПК України не містяться норми, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) щодо обов`язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

При цьому, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, разом з тим, такі докази відповідно до вимог ст.77 КАС України податковим органом не надано, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Також аналізуючи покликання податкового органу на ненадання позивачем сертифікатів якості на товар, колегія суддів такі доводи до уваги не приймає та виходить з того, що такий документ не належить до тих, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, а тому саме по собі ненадання платником податку означених документів не є безперечним доказом відсутності господарської операції з огляду на інші, наявні докази її реальності.

Колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу про нереальність господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов`язань, разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, а тому за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено того факту, що господарські операції між ТОВ «Діамант Віос» та ТОВ Бізнес Тім , ТОВ Торгово будівельна компанія Оберіг , за якими позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру, оскільки позивач надав первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та отримання товару в межах здійснення господарської діяльності позивача, а тому в ході з`ясування обставин у справі по суті викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження, а тому позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2020 року № 0002800501.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, аналізуючи наведені контролюючим органом доводи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що такі не свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами, а наведені позивачем аргументи та докази, надані на їх підтвердження,- повною мірою спростовують висновки контролюючого органу, покладені в основу оскаржуваного у цій

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 380/2953/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року.