Рішення

від 01.10.2020 по справі 757/276/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/276/19-ц

Категорія 38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/276/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, пені та 3% річних, мотивуючи тим, що 20 квітня 2016 року позивач надав відповідачу у позику 1 621 800 грн., що еквівалентно 63 750 доларів США на дату укладення договору, строком до 20 квітня 2017 року. У подальшому договором про внесення змін та доповнень до договору позики № 1 від 29 вересня 2016 року суму позики було збільшено до 2 000 755 грн., що еквівалентно 77 250 доларам США на дату укладення договору, та змінено строк її повернення до 25 квітня 2017 року. Підписанням договору позики та договору про внесення змін до договору позики відповідач підтвердив отримання суми позики. Проте, свої зобов`язання щодо повернення суми позики відповідач не виконав. У зв`язку з цим позивач звернувся з цим позовом до суду та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 2 119 271,40 грн., пеню в розмірі 125 487 074,79 грн. та 3% річних в розмірі 103 140,24 грн., а всього стягнути 127 709 486,43 грн.

Ухвалою суду від 11 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 28).

Ухвалою суду від 7 березня 2019 року з метою забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача, а саме:

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184200:08:001:0054, площею 1, 21 га, що розташована на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184203:04:002:0013, площею 0, 4173 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184203:04:002:0012, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- 1 / 2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 54, 1 кв. м., житловою площею 17, 4 кв. м.;

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 402, 7 кв. м., житлова площа 154, 8 кв. м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:016:0094, площею 0, 1240 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 118-119).

Ухвалами Київського апеляційного суду від 5 липня 2019 року та від 23 вересня 2019 року відмовлено АТ Укрсоцбанк та у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу (т. 1 а.с. 150-152, 233, 234).

Ухвалою суду від 26 березня 2019 р. вирішено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального (позовного) провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2019 року (т. 1 а.с. 63).

За результатом проведення підготовчого судового засідання, ухвалою суду від 11.12.2019 справу призначено до судового розгляду на 18.03.2020 (т. 1 а.с. 242).

До судового засідання учасники справи не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судового засідання у його відсутність, у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (т. 2 а.с. 24).

Представник відповідача повторно до судового засідання не з`явився. Тому, суд розгляну справу у його відсутність в порядку заочного позовного провадження, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 передбачено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що 20 квітня 2016 р. між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 621 800 гривень, що на момент укладення договору позики було еквівалентно 63 750 доларам США за офіційним курсом Національного банку України на момент укладення договору позики (1 долар США = 25,44 грн.), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., і зареєстрованими в реєстрі за № 1475 (т. 1 а.с. 9-12).

Договір позики укладений за згодою дружини позичальника - ОСОБА_4 , яка викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 20 квітня 2016 року, зареєстрованій в реєстрі за № 1474 (т. 1 а.с. 14).

Передачу суми позики було здійснено до підписання договору позики, що сторони зафіксували в пункті п. 4.1 договору позики.

Договір позики, укладений між сторонами, є безпроцентним (п. 2.1 договору позики).

Відповідно до п. 2.7 договору позика повертається частинами в наступному порядку:

1)у строк до 20.05.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

2)у строк до 20.06.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

3)у строк до 20.07.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

4)у строк до 20.08.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

5)у строк до 20.09.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

6)у строк до 20.10.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

7)у строк до 20.11.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

8)у строк до 20.12.2016 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

9)у строк до 20.01.2017 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

10)у строк до 20.02.2017 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

11)у строк до 20.03.2017 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

12)у строк до 20.04.2017 року поверненню підлягає сума у гривнях, що еквівалентна 50 000 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу.

Підпунктом 2.7.1 п. 2.7 договору позики встановлено, що щомісячні платежі проводяться з урахуванням офіційного курсу НБУ на день повернення грошових коштів.

Відповідно до п.п. 2.2 пункту 2 договору позики сторони домовились про те, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 20.04.2017 р. у гривнях, що еквівалентно 63 750, 00 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу.

29 вересня 2016 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., і зареєстрований в реєстрі за № 3916 (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до пункту 1.1 оговору позики (в редакції договору про внесення змін), позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 2 000 775 грн., що еквівалентно 77 250 доларам США за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 25,9 грн.) на дату укладення договору про внесення змін (25,9).

Пунктом 2.2 договору позики (в редакції договору про внесення змін) визначено, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 25.04.2017 р. у гривнях, що еквівалентно 77 250 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу (п. 2.2).

У строки, що встановлені договором позики відповідач суму позики позивачу не повернув. Договір позики відповідач не оспорював, не визнавав його недійсним чи удаваним правочином, що має на меті приховати інший правочин.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані в договорі позики були повернуті позикодавцю у строк, обумовлений в договорі відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 4 договору позики, при неповерненні суми позики своєчасно, тобто у строки, визначені п. 2.7 цього договору, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку передбаченому чинним законодавством України.

За положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Також, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно п. 3 договору позики, при неповерненні чи несвоєчасному поверненні суми позики, тобто у строки, визначені пунктом 2.7. цього договору, Позичальник сплачує пеню у розмірі 10 (десяти) процентів від суми простроченого платежу за кожний день прострочки сплати боргу.

У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 р. у справі № 6-369цс15.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 також заявляв вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суму пені в розмірі 127 709 486,43 грн. та три відсотка річних в сумі 103 140, 24 грн., нарахованих на суму боргу в порядку ст. 625 ЦК України, зазначаючи, що прострочення виконання відповідачем свого фінансового зобов`язання з повернення коштів є підставою для нарахування і стягнення даної суми.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань перед позивачем, в строк до 25 квітня 2017 року грошові кошти за договором позики в розмірі не повернув, а тому, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в сумі 2 119 271,40 грн., пені в сумі 127 709 486,43 грн. та нарахувань 3% в сумі 103 140,24 грн., здійснених за правилами ст. 625 ЦК України, в розмірах, що наведені у розрахунках позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідні розрахунки відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір в розмірі 9 162 грн. 40 коп., сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 625, 1046-1047, 1049 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, пені та 3 % річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2 119 271 грн. 40 коп., пеню в розмірі 125 487 074 грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 103 140 грн. 24 коп., а всього 127 709 486 грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 162 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2

Суддя О.В. Батрин