Рішення

від 29.04.2021 по справі 757/276/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/276/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Шевченко Т.В.,

справа № 757/276/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, пені та 3% річних,

представник позивача ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, пені та 3% річних, мотивуючи тим, що 20 квітня 2016 року позивач надав відповідачу у позику 1 621 800 грн., що еквівалентно 63 750 доларів США на дату укладення договору, строком до 20 квітня 2017 року. У подальшому договором про внесення змін та доповнень до договору позики № 1 від 29 вересня 2016 року суму позики було збільшено до 2 000 755 грн., що еквівалентно 77 250 доларам США на дату укладення договору, та змінено строк її повернення до 25 квітня 2017 року. Підписанням договору позики та договору про внесення змін до договору позики відповідач підтвердив отримання суми позики. Проте,свої зобов`язання щодо повернення суми позики відповідач не виконав. У зв`язку з цим, позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 2 119 271,40 грн., пеню в розмірі 125 487 074,79 грн. та 3% річних в розмірі 103 140,24 грн., а всього стягнути 127 709 486,43 грн.

Ухвалою суду від 11 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 28).

Ухвалою суду від 7 березня 2019 року з метою забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача, а саме:

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184200:08:001:0054, площею 1, 21 га, що розташована на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184203:04:002:0013, площею 0, 4173 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- 1 / 2 земельної ділянки, кадастровий номер 3223184203:04:002:0012, площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- 1 / 2 житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 54, 1 кв. м., житловою площею 17, 4 кв. м.;

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 402, 7 кв. м., житлова площа 154, 8 кв. м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222484001:01:016:0094, площею 0, 1240 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 118-119).

Ухвалами Київського апеляційного суду від 5 липня 2019 року та від 23 вересня 2019 року відмовлено АТ Укрсоцбанк у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу (т. 1 а.с. 150-152, 233, 234).

Ухвалою суду від 26 березня 2019 р. вирішено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального (позовного) провадження та призначено підготовче судове засідання на 21 червня 2019 року (т. 1 а.с. 63).

За результатами проведення підготовчого судового засідання ухвалою суду від 11.12.2019 справу призначено до судового розгляду на 18.03.2020 (т. 1 а.с. 242).

Заочним рішенням суду від 1 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, пені та 3 % річних задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2 119 271 грн. 40 коп., пеню в розмірі 125 487 074 грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 103 140 грн. 24 коп., а всього 127 709 486 грн. 43 коп., а також судовий збір в розмірі 9 162 грн. 40 коп. (т. 2 а.с. 47-51).

На підставі заяви відповідача заочне рішення скасоване ухвалою суду від 4 лютого 2021 року та розгляд справи призначено до підготовчого судового засідання на 19 лютого 2021 року (т. 2 а.с. 81, 84).

19 лютого 2021 року проведено підготовче судове засідання та судовий розгляд справи призначено на 21 квітня 2021 року (т. 2 а.с. 107).

10 березня 2021 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 114-119), відповідно до якого у виконання договору позики відповідачем сплачувались щомісячні платежі суми за договором позики, що стверджується розпискою на суму 2 000 доларів США від 31 серпня 2016 року. Всі інші розписки відповідачем втрачені з об`єктивних причин - виселення відповідача на підставі звернення банком стягнення на іпотечне майно відповідача, де останній проживав. Крім того, відповідач зазначив, що у виконання договору позики сторонами 20 квітня 2016 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку позивачу нежилі приміщення №№ 1-9, 14-17 (групи приміщень № 48) (в літ. А), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , площею 166,2 кв.м., вартість предмету іпотеки становить 1 865 070 грн. Позивач не вчиняв жодних дій для повернення позичених коштів, відтягував строк звернення до суду з цим позовом, щоб нарахувати великий розмір пені, який перевищує розмір позики. Тому, відповідач просив до вимог про стягнення пені застосувати строки позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити, враховуючи погашення боргу та скрутного матеріального становища.

У судовому засіданні 21 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення (т. 2 а.с. 147-149).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав. Згодом представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заву про розгляд справи у його відсутність та пояснення щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, відповідно до якої розписка відповідача про сплату позивачеві 2 000 доларів США подана на виконання іпотечного договору, а тому не повинна братися судом до уваги як доказ повернення коштів за договором позики. У разі, якщо суд дійде висновку про врахування заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, то просив визначити новий розмір пені у сумі 74 591 656 грн. 60 коп. 29 грудня 2017 року по 26 грудня 2018 року.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 передбачено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що 20 квітня 2016 р. між позивачем ОСОБА_1 (позикодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 621 800 гривень, що на момент укладення договору позики було еквівалентно 63 750 доларам США за офіційним курсом Національного банку України на момент укладення договору позики (1 долар США = 25,44 грн.), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., і зареєстрованими в реєстрі за № 1475 (т. 1 а.с. 9-12).

Договір позики укладений за згодою дружини позичальника - ОСОБА_4 , яка викладена у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. 20 квітня 2016 року, зареєстрованій в реєстрі за № 1474 (т. 1 а.с. 14).

Передачу суми позики було здійснено до підписання договору позики, що сторони зафіксували в пункті п. 4.1 договору позики.

Договір позики, укладений між сторонами, є безпроцентним (п. 2.1 договору позики).

Відповідно до п. 2.7 договору позика повертається частинами в наступному порядку:

1)у строк до 20.05.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

2)у строк до 20.06.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

3)у строк до 20.07.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

4)у строк до 20.08.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

5)у строк до 20.09.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

6)у строк до 20.10.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

7)у строк до 20.11.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

8)у строк до 20.12.2016 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

9)у строк до 20.01.2017 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

10)у строк до 20.02.2017 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

11)у строк до 20.03.2017 року у гривнях, що еквівалентна 1 250 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу;

12)у строк до 20.04.2017 року у гривнях, що еквівалентна 50 000 доларам США, за офіційним курсом Національного банку України на дату погашення платежу.

Підпунктом 2.7.1 п. 2.7 договору позики встановлено, що щомісячні платежі проводяться з урахуванням офіційного курсу НБУ на день повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 2.2 пункту 2 договору позики сторони домовились про те, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 20.04.2017 р. у гривнях, що еквівалентно 63 750, 00 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу.

29 вересня 2016 р. між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., і зареєстрований в реєстрі за № 3916 (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до пункту 1.1 договору позики (в редакції договору про внесення змін), позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 2 000 775 грн., що еквівалентно 77 250 доларам США за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 25,9 грн.) на дату укладення договору про внесення змін (25,9).

Пунктом 2.2 договору позики (в редакції договору про внесення змін) визначено, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 25.04.2017 р. у гривнях, що еквівалентно 77 250 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу (п. 2.2).

У строки, що встановлені договором позики відповідач всю суму позики позивачу не повернув.

Договір позики відповідач не оспорював, не визнавав його недійсним чи удаваним правочином, що має на меті приховати інший правочин.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до п. 4 договору позики при неповерненні суми позики своєчасно, тобто у строки, визначені п. 2.7 цього договору, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і порядку передбаченому чинним законодавством України.

За положеннями ст. 525, 526 ЦЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Також, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що договором позики та договором про внесення змін та доповнень до договору позики визначено передачу грошових коштів у гривнях, що еквівалентно відповідній сумі, вираженій в доларах США, а також, що повернення позичених грошових коштів також повинно здійснюватись відповідачем у гривнях, що еквівалентно відповідній сумі, вираженій в доларах США на дату час здійснення платежу (п. 2 договору про внесення змін та доповнень № 1), то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 119 271 грн. 40 коп., що станом на час звернення позивача з позовом - на 26 грудня 2018 року відповідно до розрахунку, наданого в заяві про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 57) еквівалентно 77 250 доларів США (з розрахунку 27, 433934 грн. за 1 долар США), виходячи з принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно п. 3 договору позики, при неповерненні чи несвоєчасному поверненні суми позики, тобто у строки, визначені пунктом 2.7. цього договору, позичальник сплачує пеню у розмірі 10 (десяти) процентів від суми простроченого платежу за кожний день прострочки сплати боргу.

Відповідно до п. 7 договору позики сторони визначили черговість погашення вимог позикодавця в такому порядку:

-у першу чергу сплачується неустойка;

-у другу чергу відшкодовуються витрати позикодавця, пов`язані з одержанням виконання (зокрема але не виключно, витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки або реалізацією предмета іпотеки);

-у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 31 серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 суму в розмірі 1 000 доларів США в якості процентів за договором іпотеки, а також 1 000 доларів США за попередній місяць 2016 року (т. 2 а.с. 120), оригінал якої оглянутий в судовому засіданні.

Так, відповідно до договору іпотеки від 20 квітня 2016 року, укладеного сторонами, цим договором забезпечується виконання зобов`язання, яке виникло у ОСОБА_2 (боржника) на підставі договору позики, укладеного сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., 20 квітня 2016 року за реєстровим номером 1475, та всіх додаткових договорів про внесення змін та/або доповнень, що можуть бути укладені в майбутньому.

Договором іпотеки не передбачено стягнення процентів за користування позиченими коштами.

Враховуючи, що договір іпотеки укладений на забезпечення основного зобов`язання - договору позики, то суд розписку від 31 серпня 2016 року розцінює як розписку відповідача щодо повернення коштів за основним договором позики (т. 2 а.с. 120).

Оскільки договір позики від 20 квітня 2016 року є безпроцентним відповідно до п. 2.1, то вказані суми за розпискою від 31 серпня 2016 року у розмірі 2 000 доларів США не можуть розцінюватись як повернення відсотків за договором позики.

Враховуючи, що боржник - відповідач станом на час написання розписки від 31 серпня 2016 року прострочив виконання зобов`язань за договором позики - не повернув обумовлену договором позики 5 000 доларів США (по 1 250 доларів США за травень, червень, липень та серпень 2016 року), то з урахуванням положень п. 7 та п. 3 договору позики 2 000 доларів США, сплачені відповідачем, ідуть на сплату неустойки в розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а не суми основного боргу. Тобто,

-з 21 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року пройшло 102 дні. Тому, 10% від простроченої суми за кожен день з розрахунку 1 250 доларів США за вказаний період складає 12 625 доларів США (1 250 доларів США х 10% х 102 дні)

-з 21 червня 2016 року по 31 серпня 2016 року пройшло 71 день. Тому, 10% від простроченої суми за кожен день з розрахунку 1 250 доларів США за вказаний період складає 9 000 доларів США (1 250 доларів США х 10% х 71 день)

- 21 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року пройшло 41 день. Тому, 10% від простроченої суми за кожен день з розрахунку 1 250 доларів США за вказаний період складає 5 125 доларів США (1 250 доларів США х 10% х 41 день)

-З 21 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року пройшло 10 днів. Тому, 10% від простроченої суми за кожен день з розрахунку 1 250 доларів США за вказаний період складає 1 250 доларів США (1 250 доларів США х 10% х 10 день)

Таким чином, загальна сума неустойки за вказаний період становить 26 000 доларів США (12 625 доларів США + 9 000 доларів США + 5 125 доларів США + 1 250 доларів США - 2 000 доларів США).

Інших належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані в договорі позики були повернуті позикодавцю у строк, обумовлений в договорі відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 29 грудня 2017 року по 26 грудня 2018 року в розмірі 10 % від суми простроченого платежу, яка за розрахунком представника позивача відповідно до його заяви від 28 квітня 2021 року становить 74 591 656 грн. 60 коп. із суми боргу 2 060 543 грн. 09 коп., визначеної в розрахунках позивача (т. 1 а.с. 18) та в заяві представника позивача від 28 квітня 2021 року, яку суд бере за належне відповідно до принципу диспозитивності, передбачен6ого ст. 13 ПЦК України.

Тому, пеня за період до 28 грудня 2017 року за прострочення виконання зобов`язання з відповідача не стягується з урахуванням строку позовної давності та як наслідок сума у 2 000 доларів США відповідно до положень п. 7 та п. 3 договору позики увійшла до пені за вказаний період.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що нарахована пеня позивачем в розрахунках заяви від 28 квітня 2021 року значно перевищує суму позики, враховуючи позицію відповідача щодо зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України (вказано у відзиві), а також те, що пеня за своєю природою є стимулюючим засобом забезпечення належного виконання зобов`язань та не направлена на збагачення сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені в межах розміру сум позики, що відповідатиме принципу пропорційності.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума за договором позики у розмірі 2 119 271 грн. 40 коп., що еквівалентно 77 250 доларів США, а також пеня у розмірі 2 119 271 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 р. у справі № 6-369цс15.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 також заявляв вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 трьох відсотків річних в сумі 103 140, 24 грн., нарахованих на суму боргу в порядку ст. 625 ЦК України, зазначаючи, що прострочення виконання відповідачем свого фінансового зобов`язання з повернення коштів є підставою для нарахування і стягнення даної суми.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань перед позивачем, в строк до 25 квітня 2017 року грошові кошти за договором позики в розмірі не повернув, а тому, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% в сумі 103 140 грн. 24 коп., здійснених за правилами ст. 625 ЦК України, в розмірах, що наведені у розрахунках позивача з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 13 ЦПК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідні розрахунки 3% річних відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір в розмірі 9 162 грн. 40 коп., сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 625, 1046-1047, 1049 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, пені та 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 2 119 271 грн. 40 коп., пеню в розмірі 12 119 271 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 103 140 грн. 24 коп., а всього 4 341 683 грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 162 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2

Суддя О.В. Батрин