Рішення

від 09.09.2020 по справі 280/1192/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2020 року о/об 10 год. 52 хв.Справа № 280/1192/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (71754, Запорізька область, Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, б. 1, » код ЄДРПОУ 32196083)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників:

від позивача - Пузій О.В.

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 57398)

від відповідача - Большаков К.О.

(особа посвідчується службовим посвідченням РЕ №000028 від 14.01.2020)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР» (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001980516 від 26 вересня 2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 478980,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 119745,00 грн.

- № 0001990516 від 26 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року провадження у справ відкрито за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання призначено на 30 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року підготовче засідання відкладено до 04 травня 2020 року.

04 травня 2020 року провадження у справі зупинено до 10 червня 2020 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Так, ухвалою суду від 10 червня 2020 року провадження у справі поновлено.

Разом з тим, ухвалою суду від 10 червня 2020 року провадження у справі зупинено до 18 серпня 2020 року.

18 серпня 2020 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено ухвалу.

18 серпня 2020 року протокольною ухвалою суду за згодами учасників справи підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 18 серпня 2020 року. Разом з тим, при розгляді справи по суті судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 09 вересня 2020 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 09 вересня 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що під час проведення податкової перевірки ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР було надало податковому органу в повному обсязі належним чином оформлені документи на підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ "ЗАХІДТОРГІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 41266028), ТОВ "ІНВЕСТЗАХІДТОРГ" (код ЄДРПОУ 39772379), ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ" (код ЄДРПОУ 39076894), ТОВ ТОРМАШБУД" (код ЄДРПОУ 40858511), ПП ПРОМКОМП 2007 (код ЄДРПОУ 34855366) щодо придбання запасних частин до кар`єрного обладнання, а саме: договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, детальний перелік яких зазначений в акті перевірки, а також відомості про відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку підприємства. Таким висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства не знаходять свого підтвердження, а відтак податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №18648 від 22 квітня 2020 року), відповідно до якого зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також позивачем порушені вимоги підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 підпункту 185.1 статті 185 статті 186 пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість. Вказує, що фактично надання товару саме ТОВ ЗАХІДТОРГІНВЕСТ код ЄДРПОУ 41266028, ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ код ЄДРПОУ 39772379, ТОВ ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ код 39076894, ТОВ ГОРМАШБУД код 40858511, ПП Промкомп 2007 код ЄДРПОУ 34855366 не відбувалось, а оформлювались лише документи, з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, шляхом збільшення ціни по ланцюгу постачання приблизно на 25%, що призводить до ухилення від сплати податку до бюджету.

В судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи позовної заяви, відзиву відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлено таке.

На підставі направлення від 28 серпня 2019 року №1869 виданого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 24 серпня 2019 року №2615 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР код ЄДРГІОУ 32196083, за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року з питань, які викладені у запереченнях від 05 липня 2019 року (вхід. №51738/20) на акт перевірки від 20 травня 2019 року №294/08-01-14-17/32196083.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки №28/08-01-05-15/3219683 від 24 вересня 2020 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР , код за ЄДРПОУ 32196083, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року з питань, які викладені у запереченнях від 05 липня 2019 року (вхід. №51738/20) на акт перевірки від 20 травня 2019 року №294/08-01-14- 17/32196083 .

Висновками акту перевірки визначено, Товариством з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також позивачем порушені вимоги підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 підпункту 185.1 статті 185 статті 186 пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість.

Листом від 26 вересня 2019 року № 3582/10/08-01-05-16 ГУ ДПС у Запорізькій області направило ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР відповідь на заперечення до акту перевірки від 20 травня 2019 року № 294/08-01-14-17/32196083, відповідно до якої відповідач частково задовольнив заперечення позивача, а саме в частині скасування порушення щодо завищення витрат на суму оренди КрАЗ КС - 55712 згідно договору з ОСОБА_1 в розмірі 780000 грн. в т.ч. за 2017 року 300 000 грн., за 2018 року - 480000 гри. та заниження доходу на суму кредиторської заборгованості по який минув строк позовної давності ТОВ Кримсевбетон , код ЄДРПОУ 37463042 в розмірі 95478 грн. в т.ч. за І кв. 2017 року. В іншій частині висновки вказаного акту були залишені без змін.

26 вересня 2019 року на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24 вересня 2019 року № 28/08-01-05-16/32196083 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено покатові повідомлення-рішення:

- № 0001980516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - Податок на прибуток у сумі 1094306,25 грн., яка складається з податкового зобов`язання в сумі 875445,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 218861,25 грн.

- № 0001990516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 628791,25 грн., яка складається з податкового зобов`язання в сумі 503033,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 125758,25 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України в адміністративному порядку.

Однак, за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України від 23 січня 2020 року № 2924/6/99-00-08-05-01-06 скаргу позивача було залишено без задоволення, оскаржені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями статей 133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком.

Згідно із пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу .

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями статей 180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно пункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань з податку на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Зокрема, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту статей 61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР мало господарські взаємовідносини з ТОВ ГОРМАШБУД , ПП ПРОМКОМП 2007 , ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ", ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ , ТОВ "ЗАХІДТОРГІНВЕСТ".

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ ГОРМАШБУД судом встановлено таке.

Так, 02 червня 2017 року між ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (Покупець) та ТОВ ГОРМАШБУД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №06/17- 1, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частині до кар`єрного обладнання, кількість та ціна визначена в рахунках на оплату. Умови поставки - доставка здійснюється продавцем або самовивіз зі складу продавця.

Фактичне отримання ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР товару (броня корпусу, плити розпірні, ексцентрик) на виконання вказаного договору від ТОВ ТОРМАІІІБУД" підтверджується доданими копіями накладних № 104 від 21 червня 2017 року, № 156 від 31 липня 2017 року.

На підтвердження транспортування придбаного товару, позивачем до суду надано товарно-транспорті накладні № 98 від 21 червня 2017 року та № 122 від 31 липня 2017 року.

Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями: № 5423 від 06 червня 2017 року на суму 376600,00 грн., № 5539 від 27 червня 2017 року на суму 200000,00 грн, № 5835 від 31 серпня 2017 року на суму 50000,00 грн.

За результатом вказаної господарської діяльності продавцем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 6 від 06 червня 2017 року на суму ПДВ 62766,67 грн., № 36 від 27 червня 2017 року на суму ПДВ 33333,33 грн., № 36 від 31 липня 2017 року на суму ПДВ 8333,33 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ПП ПРОМКОМП 2007 судом встановлено таке.

08 липня 2017 року між ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (Покупець) та ПП ПРОМКОМП 2007 (Продавець) укладено договір поставки від №02/17-14, за умовами якою продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частині до кар`єрного обладнання, кількість та ціна визначена в рахунках на оплату. Умови поставки - доставка здійснюється продавцем або самовивіз зі складу продавця.

Фактичне отримання ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР товару (плити дробляча, зуб ковшу) на виконання вказаного договору від ПП ПРОМКОМП 2007 підтверджується доданими копіями накладних № 134 від 01 грудня 2017 року, № 8 від 20 лютого 2017 року, № 47 від 21 червня 2017 року.

На підтвердження транспортування придбаного товару, позивачем до суду надано товарно-транспорті накладні № 117 від 01 грудня 2017 року, № 42 від 21 червня 2017 року, № 8 від 20 лютого 2017 року.

Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями: № 4851 від 08 лютого 2017 року на суму 207500,00 грн., № 5476 від 15 червня 2017 року на суму 82500,00 грн, № 6343 від 04 грудня 2017 року на суму 316300,00 грн.

За результатом вказаної господарської діяльності продавцем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 1 від 01 грудня 2017 року на суму ПДВ 52716,67 грн., № 8 від 08 лютого 2017 року на суму ПДВ 34583,33 грн., № 5 від 15 червня 2017 року на суму ПДВ 13750,00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ" судом встановлено таке.

Так, 16 травня 2016 року ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (Покупець) та ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від № 05/16-3, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частині до кар`єрного обладнання, кількість та ціна визначена в рахунках па оплату. Умови поставки - доставка здійснюється продавцем або самовивіз зі складу Продавця.

Фактичне отримання ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР товару (броня конусу, зуб ковша, конус нерухомий, передня стінка ковша) на виконання вказаного договору від ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ" підтверджується доданими копіями накладних № 21 від 20 лютого 2017 року, №213 від 29 серпня 2016 року, № 122 від 13 червня 2016 року.

На підтвердження транспортування придбаного товару, позивачем до суду надано товарно-транспорті накладні: № 17 від 20 лютого 2017 року, № 177 від 29 вересня 2016 року, № 103 від 13 червня 2016 року.

Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями: № 3771 від 31 травня 2016 року на суму 81500,00 грн., № 4142 від 18 серпня 2016 року на суму 100000,00 грн, № 4171 від 26 серпня 2016 року на суму 75000,00 грн., № 4955 від 02 березня 2017 року па суму 145000,00 грн.

За результатом вказаної господарської діяльності продавцем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 10 від 20 лютого 2017 року на суму ПДВ 24166,67 грн., № 49 від | 26 серпня 2016 року на суму ПДВ 12500,00 грн., № 38 від 18 серпня 2016 року на суму ПДВ 16666,67 грн. № 29 від 30 травня 2016 року на суму ПДВ 13583,33 року.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ судом встановлено таке.

13 травня 2016 року ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (Покупець) та ТОВ ІНВЕЄТЗАХІДТОРГ (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від № 05/16-2, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частині до кар`єрного обладнання, кількість та ціна визначена в рахунках на оплату. Умови поставки - доставка здійснюється продавцем або самовивіз зі складу продавця.

Фактичне отримання ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР товару (Плита дробарна нерухома, конус рухомий, конус нерухомий, зуб ковша) на виконання вказаного договору від ТОВ "ІНВЕСТЗАХІДТОРГ" підтверджується доданими копіями накладних № 169 від 24 жовтня 2016, № 67 від 13 червня 2016 року, № 66 від 13 червня 2016 року, № 33 від 31 березня 2016 року.

На підтвердження транспортування придбаного товару, позивачем до суду надано товарно-транспорті накладні: № 55 віл 13 червня 2016 року, № 29 від 31 березня 2016 року, № 122 від 24 жовтня 2016 року.

Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями: № 3517 від 07 квітня 2016 року на суму 68700,00 грн., № 3691 від 16 травня 2016 року на суму 100000,00 грн, № 3746 від 25 травня 2016 року на суму 82500,00 грн., № 3823 від 10 червня 2016 року на суму 190000,00грн., № 3834 від 14 червня 2016 року на суму 67200,00 грн., № 4380 від 13 жовтня 2016 року на суму 200000,00 грн., № 4397 від 19 жовтня 2016 року на суму 116000,00 грн.

За результатом вказаної господарської діяльності продавцем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 16 від 13 жовтня 2016 року на суму ПДВ 33333,33 грн., № 20 від 19 жовтня 2016 року на суму ПДВ 19333,33 грн., № 4 від 10 червня 2016 року на суму ПДВ 31666,67 грн., № 6 від 13 червня 2016 року на суму ПДВ 11200,00грн., № 13 від 16 травня 2016 року на суму ПДВ 16666,67 грн., № 18 від 25 травня 2016 на суму ПДВ 13750,00 грн., № 20 від 31 березня 2016 року на суму ПДВ 11450,00 грн.

Також, 12 травня 2017 року між ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (Покупець) та ТОВ "ЗАХІДТОРГІНВЕСТ" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від № 12/05-1, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частині до кар`єрного обладнання, кількість та ціна визначена в рахунках на оплату. Умови поставки - доставка здійснюється продавцем або самовивіз зі складу продавця.

Фактичне отримання ТОВ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР товару (передня стінка ковша, броня конуса, плита дробарна рухома, плита дробарна нерухома, броня нерухома, броня рухома) на виконання вказаного договору від ТОВ "ЗАХІДТОРГІНВЕСТ" підтверджується доданими копіями накладних № 86 від 26 лютого 2018 року, № 63 від 26 лютого 2018 року, № 32 від 25 вересня 2017 року, № 90 від 28 листопада 2017 року, № 31 від 25 вересня 2017 року.

На підтвердження транспортування придбаного товару, позивачем до суду надано товарно-транспорті накладні: № 79 від 26 лютого 2018 року, № 57 від 26 лютого 2018 року, № 31 від 15 листопада 2017 року, № 85 від 28 листопада 2017 року № 30 від 15 листопада 2017 року.

Сплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями: № 5952 від 26 квітня 2017 року на суму 460400,00 грн., № 6066 від 20 жовтня 2017 року на суму 316300,00 грн, № 6320 від 30 листопада 2017 року на суму 110300,00 грн., № 6813 від 14 березня 2018 року на суму 437300,00грн.

За результатом вказаної господарської діяльності продавцем складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні: № 28 від 26 лютого 2018 року на суму ПДВ 41216,67 гри., № 49 від 26 лютого 2018 року на суму ПДВ 31666,67 грн., № 26 від 28 листопада 2017 року на суму ПДВ 18383,33 грн., № 24 від 25 вересня 2017 року на суму ПДВ 52716,67 грн., № 23 від 25 вересня 2017 року на суму ПДВ 76733,33 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, то суд зазначає про те, що вони є необґрунтованими, адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15.

Так, відповідач в акті перевірки зазначено: … Відповідно до єдиного реєстру судових рішень встановлено що згідно справи 761/7707/19 Номер судового провадження: 1-кс/761/5596/2019 - до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за №32019000000000005 від 10 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України. Клопотання обґрунтоване тим, що в період 2017-2018 років гр. ОСОБЛ_3, діючи повторно та за попередньою змовою з невстановленими на даний момент особами, вчинила підроблення нібито нотаріально завірених реєстраційних документів ПП Гіромкомп 2007 (код ЄДРПОУ 34855366). та інших, ЯКІ В подальшому використала для вчинення реєстраційних дій, а також вчинила виготовлення підроблених офіційних печаток, серед яких приватних нотаріусів Коростишівського районного нотаріальний округ ОСОБА_2, Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, а також державних установ Державна міграційна служба України 80.26.2 , Для довідок №1 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761). Для довідок №1 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227) та використала їх. Однак, у відповідь на запити слідчого приватні нотаріуси ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали відповіді, що вішані нотаріальні дії вони не вчиняла, а також відповідні записи в реєстрі приватного нотаріуса щодо вчинення таких дій не здійснювали. Дана інформація свідчить про те, що перелічені документи підприємств, а також підписи та печатки приватних нотаріусів на них являються підробленими… .

Контролюючий орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента як на підставу прийняття оскаржуваного рішення. За відсутності вироку суд не може вважати викладений в акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим.

Аналогічне викладене у постанові Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Із наведених вище підстав суд також не приймає посилання контролюючого органу на наявність справи №295/4639/17, 1-кс/295/1638/17 та здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015060000000066 від 20 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого часиною 3 статті 212 КК України.

Суд зазначає, що у даному провадженні не йдеться досліджень діяльності саме позивача, або його контрагента з ним, а лише досліджується діяльність ТОВ "ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ" з його контрагентом ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ .

Таким чином, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР у кримінальному провадженні №32015060000000066 від 20 серпня 2015 року не досліджувалась.

Суд зауважує та погоджується з позивачем що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не є доказами, а лише відомостями про джерело фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, як на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників господарсько-правових правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

На даний час, будь-які вироки по цим кримінальним провадженням не постановлені та законної сили вони не набрали. Тому, посилання податкового органу викладені в акті перевірки щодо існування кримінальних проваджень в яких є згадка про вказаних вище контрагентів не стосується обставин здійснення з ними господарських операцій, так як надані нашим підприємством підтверджуючі первинні, транспортні та розрахункові документи є достатніми доказами реального виконання вказаними контрагентами господарських операцій за укладеними договорами.

Також необхідно зазначити й про те, що докази які зібрані ревізором щодо кримінального провадження, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони здійснені з Єдиного державного реєстру судових рішень. Запитів до слідчого управління здійснено не було.

Також посилання у акті перевірки про безтоварність операцій між позивачем, ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ та ТОВ ЗАХІДТОРГІНВЕСТ , суд до уваги не приймає, оскільки аналіз господарських операцій у акті перевірки здійснено не Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР , а контрагентів позивача з їх контрагентами.

Суд вказує на те, що відповідальність введення податкового обліку є індивідуальна. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та визначення суб`єктом господарювання понесених витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, є безпідставними, оскільки для проведення господарських операцій щодо постачання товарів, виконання робіт наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов`язковим, оскільки такі активи можуть орендуватися.

Платник податків не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Товариство не мало можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів, тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права власності на частину фінансових активів, на які товариство має законне право, є порушенням принципів законності та соціальної справедливості. Вказана правова позиція Верховним Судом у постанові від 29 березня 2019 №808/3412/16 (касаційне провадження №К/9901/41648/18).

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання договорів.

З наданих позивачем документів вбачається використання товару отриманих від його контрагентів, у подальшій своїй господарській діяльності.

Отже, досліджені судом первинні документи пов`язані з обчисленням і сплатою податків, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при здійсненні податкової перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР код ЄДРПОУ 32196083, за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року з питань, які викладені у запереченнях від 05 липня 2019 року (вхід. №51738/20) на акт перевірки від 20 травня 2019 року №294/08-01-14-17/32196083 у Головного управління ДПС у Запорізькій області була відсутня належна інформація або відомості, які б свідчили про фіктивність здійснених операцій з ТОВ ЗАХІДТОРГІНВЕСТ код ЄДРПОУ 41266028, ТОВ ІНВЕСТЗАХІДТОРГ код ЄДРПОУ 39772379, ТОВ ЗАХІДТЕХПРОМТОРГ код 39076894, ТОВ ГОРМАШБУД код 40858511, ПП Промкомп 2007 код ЄДРПОУ 34855366, а висновки викладені в акті перевірки №28/08-01-05-15/3219683 від 24 вересня 2020 року про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, а також вимог підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 підпункту 185.1 статті 185 статті 186 пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що висновки фахівців відповідача, викладені у актах перевірки №28/08-01-05-15/3219683 від 24 вересня 2020 року - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення № 0001980516 від 26 вересня 2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 478980,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 119745,00 грн. та № 0001990516 від 26 вересня 2019 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР - є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені у акті перевірки №28/08-01-05-15/3219683 від 24 вересня 2020 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки - є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами, а податкові повідомлення-рішення № 0001980516 від 26 вересня 2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 478980,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 119745,00 грн. та № 0001990516 від 26 вересня 2019 року підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так позивач у відповіді на відзив просить суд стягнути з відповідача суму виттрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» , від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» , від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР та адвокатським бюро Пузія Олексія Вікторовича укладено договір про надання правової допомоги від 20 травня 2019 року.

Пунктом 1.3. передбачено, що безпосереднє представництво інтересів позивача по від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Пузій Олексій Вікторович.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Така сума витрат складається з наступного:

5000,00 грн. - підготовка позовної заяви про скасування та визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області № 0001980516 від 26 вересня 2019 року та № 0001990516 від 26 вересня 2019 року;

3000,00 грн. - підготовка відповіді на відзив по справі № 280/1192/20;

Як доказ сплати витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано:

- копію рахунку на оплату № 34 від 13 квітня 2020 року та платіжне доручення №272 від 18 лютого 2020 року на суму 5000,00 грн.;

- копію рахунку на оплату № 84 від 29 квітня 2020 року та платіжне доручення № 711 від 29 квітня 2020 року на суму 3000 грн.

- копію Акту приймання надання послуг на загальну суму 8000,00 грн.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача здійснено представництво позивача у сумі, визначеній у акті приймання робіт.

Всі заявлені до відшкодування види робіт, виконані адвокатом мають місце бути, підтверджені належними доказами.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірно, а справа типовою та незначної складності.

Суд не приймає такі заперечення до увагу, оскільки вважає, що сума на відшкодування витрат на правничу допомогу є співмірною з предметом позову, а опрацьований матеріал позовної заяви, підготовка документів та витрати годин є розумним по відношенню до предмету позову.

З врахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правову допомогу за надані послуги на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та враховуючи фактичний об`єм наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат відповідно до категорії справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що такі витрати є співмірними, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 8000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (71754, Запорізька область, Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, б. 1, » код ЄДРПОУ 32196083) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001980516 від 26 вересня 2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 478980,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 119745,00 грн.

- № 0001990516 від 26 вересня 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОКМАЦЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР (71754, Запорізька область, Токмацький район, с. Трудове, вул. Трудівська, б. 1, » код ЄДРПОУ 32196083) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 18 412,74 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 09 жовтня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов