Ухвала

від 02.10.2020 по справі 554/791/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 02.10.2020 Справа № 554/791/20

Провадження №1-кс/554/13080/2020

У Х В А Л А

іменем України

02 жовтня 2020 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 від 20 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання, зобов`язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

21 вересня 2020 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст.303 КПК України, в якій просить: скасувати рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення процесуальних, слідчих дій постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 від 20 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 від 17 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року; зобов`язати прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 процесуального керівника у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року, розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 від 17 серпня 2020 року по суті та у відповідності з діючим кримінальним процесуальним законодавством України.

На обґрунтування скарги посилається на ті обставини, що слідчими СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ст.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України.

17 серпня 2020 року заявник звернувся до прокурора із клопотанням, в порядкуст.220 КПК України, у якому виклав обставини, які, на його думку, свідчать про те, що у кримінальному провадженні зібрані достатні докази, на підставі яких встановлена обов`язковість здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку з чим просив здійснити відповідні процесуальні дії відповідно до вимог ст.276 КПК України.

20 серпня 2020 року постановою прокурора відмовлено у задоволенні заявленого клопотання, чим, на думку особи, яка подала скаргу, порушено процесуальні права потерпілого. Із оскаржуваним рішенням прокурора не погоджується, вважає його незаконним, не вмотивованим, оскільки у постанові прокурор лише частково навів зміст статей 276, 278 та 36 КПК України, вказавши, що слідчим начебто проводяться необхідні слідчі дії, і через що відсутні достатні докази для підозри зазначених фігурантів. Зазначає, що аналогічну відповідь прокурор надав йому в іншому кримінальному провадженні №12015040650001789. Але в порушення вимог ст.220 КПК України прокурор жодним чином не вмотивував, в чому полягає недостатність доказів, не надав жодної оцінки зібраним слідством за 5,5 років доказам, які зазначені в клопотанні від 17 серпня 2020 року, розкрито їх зміст та значення для доказової бази відносно фігурантів. Зазначені докази, на переконання адвоката, надають легкодоступне встановлення складу кримінального правопорушення: суб`єктів вчинення злочинів, об`єктів посягання, об`єктивної сторони, а найголовніше суб`єктивної сторони прямого умислу на незаконне заволодіння майном потерпілої, використання завідомо підроблених документів. Але прокурор в порушення вимог закону не надав правової оцінки доказам, які зібрані в установленому порядку, залишивши їх поза увагою, та не пояснюючи мотивів свого рішення, просто вказує на недостатність доказів. Тобто, на думку заявника, відсутнє жодне мотивування постанови, якою прокурор формально відмовив у задоволенні клопотання. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. З цих підстав просить задовольнити вимоги поданої скарги.

Заявник адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про розгляд скарги без участі, у якій вимоги скарги підтримав у повному обсязі, просив скаргу задовольнити (а.с.63).

Прокурор Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду лист з доповненнями, у яких вказав, що клопотання заявника від 17 серпня 2020 року розглянуто 20 серпня 2020 року, за результатом розгляду винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання, яку направлено ОСОБА_3 , про що долучено відповідні копії документів. Підставою для відмови в задоволенні клопотання стала відсутність достатніх доказів для підозри зазначених в клопотанні осіб у вчиненні кримінальних правопорушень. Разом із цим, заступником Генерального прокурора подальше проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 доручено слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим Полтавською обласною прокуратурою не здійснюється процесуальне керівництво у вказаному провадженні. З урахуванням викладеного, просить розглядати скаргу без участі та відмовити у задоволенні вимог скарги (а.с.57, 60).

Крім того, від слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 до суду надійшла заява про розгляд скарги без участі, у якій викладені аналогічні обставини, пов`язані із розглядом клопотання ОСОБА_3 від 17 серпня 2020 року, а також дорученням досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні скарги (а.с.58).

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, ураховуючи процесуальні строки розгляду та наявність волевиявлення заявника про розгляд без участі, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч.4ст.107 КПК України.

Вивчивши доводи скарги, дослідивши матеріали скарги та надані докази, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1ст.303 КПК України.

Зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Установлено, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України. Процесуальне керівництво здійснювалось прокуратурою Полтавської області (а.с.46-48).

ОСОБА_4 має статус потерпілого у даному кримінальному провадженні, що вбачається із матеріалів скарги, і сторонами не заперечувалось.

17 серпня 2020 адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 подав на адресу прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 клопотання, в порядку ст.220 КПК України, про проведення певних процесуальних дій у кримінальному провадженні №42018041500000261. Зокрема, у клопотанні просив повідомити про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України; повідомити про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України (а.с.25-41).

У судовому засіданні встановлено, що вказане клопотання заявника отримано уповноваженою особою прокуратури Полтавської області 17 серпня 2020 року (зареєстровано за вх.№12111-20) та було розглянуто.

Так, 20 серпня 2020 року за результатами розгляду постановою прокурора у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілої у кримінальному провадженні №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України ОСОБА_4 відмовлено (а.с.42-43).

Дана постанова мотивована тим, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, слідчим проводяться необхідні слідчі дії з метою отримання достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У зв`язку із зазначеним, оскільки станом на час винесення постанови були відсутні достатні докази для підозри осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, а тому у задоволенні клопотання відмовлено за безпідставністю.

Як слідує зі змісту скарги та наданих матеріалів, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 здійснюється за фактами заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайства), вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою, та використання завідомо підробленого документа.

Разом із тим, ураховуючи наведені заявником обставини, враховуючи його незгоду із рішенням прокурора про відмову у задоволенні клопотання, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову, слідчий суддя зазначає про таке.

З аналізу ст.110КПК України слідує, що постанова про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно, із дотриманням положень ст.110КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів її прийняття та їх обґрунтування.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, прокурором обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 , наведено достатньо вагомі підстави та мотиви її прийняття, оскільки на момент винесення постанови відсутні достатні докази для підозри зазначеним у клопотанні особам у вчиненні кримінальних правопорушень.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, його прийняттю передувало проведення аналізу обставин провадження, які мають значення для правильного вирішення вимог заявленого клопотання, а викладені у ньому висновки є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, постанова прокурора відповідає вимогам ч.5ст.110 КПК України, позаяк належних і допустимих доказів протилежного суду не представлено.

Згідно з п.18 ч.1ст.3КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, прокурором було переконливо зазначено про відсутність на даному етапі досудового розслідування необхідності в повідомленні про підозру особам за умови відсутності достатньої сукупності доказів для обгрунтованості такої підозри у кримінальному провадженні.

Наведене також свідчить, про передчасність звернення заявника із таким клопотанням в розумінні вимог КПК України.

За загальним правилом, визначеним в ч.1ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихст.91 КПК України,покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2).

Отже, з огляду на співвідношення вимог ст.220КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.40КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

За змістом ст.9КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об`єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.

Крім того, вимоги п.3 ч.2 ст.307КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов`язання слідчого чи прокурора вчинити дію, яку він зобов`язаний вчинити.

З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним процесуальним рішенням прокурора щодо відмови у задоволенні клопотання не порушено гарантій потерпілого та його представника щодо рівності прав, як учасника кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.22, ст.220 КПК України).

За змістом ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Прокурором у передбачений законом строк вирішено клопотання та прийнято відповідне процесуальне рішення щодо відмови у задоволенні вимог представника потерпілого, що не суперечить вищезазначеним нормам.

Таким чином, доводи щодо допущення прокурором порушень вимог ст.ст.110, 220 КПК України є необгрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги та провадження не містять, твердження заявника протягом розгляду скарги достатніми доказами не підтверджені, а тому слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги щодо скасування рішення прокурора.

Також варто зазначити, що постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_10 від 23 вересня 2020 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року доручено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області; матеріали кримінального провадження направлено до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.62).

Дану постанову за вих.№09/1/2-1211вих-20 від 25 вересня 2020 року для організації виконання направлено до Дніпропетровської обласної прокуратури та Полтавської обласної прокуратури (а.с.61).

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 не завершене, наразі триває, що передбачає проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, та в подальшому не позбавляє потерпілого як учасника провадження можливості реалізувати свої права в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст.7КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши наявні матеріали з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку, слідчий суддя вважає, що постанова прокурора від 20 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №42018041500000261 прийнята прокурором з дотриманням вимог КПК України.

Крім того, як у матеріалах скарги, так під час розгляду скарги заявником скарги не доведено, що постанова слідчого є необґрунтованою та незаконною.

Більше того, за пунктом 7 частини 1статті 303 КПК Українипередбачено право на оскарження рішення, зокрема, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Поняття слідчих (розшукових) дій міститься уст.223 КПК України. Перелік слідчих (розшукових) дій, які можуть бути проведені у конкретному кримінальному провадженні, міститься у главі 20КПК України.

Проте зі змісту скарги та доданих матеріалів видно, що заявник оскаржує постанову, якою відмовлено в задоволенні клопотання щодо вимог про повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень. Тобто, вказані вимоги клопотання, в задоволенні яких постановою прокурора відмовлено, не є вимогами про проведення слідчих (розшукових) дій, оскільки повідомлення про підозру не є слідчою дією. Оскаржуваною постановою прокурор не відмовляв у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.

Таким чином, вимога про скасування постанови прокурора від 20 серпня 2020 року не підлягає задоволенню і з тих підстав, що не підлягає самостійному оскарженню на стадії досудового провадження відповідно до п.7 ч.1ст. 303 КПК України, оскільки заявнику не відмовлено у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.

Щодо вимог скарги про зобов`язання прокурора вчинити певні дії щодо розгляду клопотання, то слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що вимоги поданого ним клопотання від 17 серпня 2020 року по суті вже розглянуті прокурором і додаткового вирішення не потребують.

Крім того, ураховуючи, що на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018041500000261 передано для здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування - Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області, у слідчого судді відсутні правові підстави у розумінні норм п.18 ч.1 ст.3 та ст.ст.220, 303,307КПК України для зобов`язання прокурора вчинити певні дії у згаданому кримінальному провадженні, оскільки на дату розгляду даної скарги судом з`ясовано, що Полтавська обласна прокуратура, рішення та дії уповноважених осіб якої оскаржено заявником, наразі не є органом, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018041500000261.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК Українислідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.307КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище обставин, та оскільки заявником скарги не надано належних і допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які би давали підстави слідчому судді дійти до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявника, тому слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог, проаналізувавши наведені у скарзі доводи та перевіривши надані в їх обґрунтування документи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 22, 40, 110, 220, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , на постанову прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 від 20 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання, зобов`язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні №42018041500000261 від 03 серпня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1