Рішення

від 15.09.2020 по справі 761/42854/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42854/19

Провадження № 2/761/2828/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Елітконсалтинг про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Елітконсалтинг (далі по тексту - відповідач) про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2 063,46 грн. та середню заробітну плату за час затримки розрахунку.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у період з 17 квітня 2018 року по 11 вересня 2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На роботу до відповідача на посаду провідного бухгалтера з окладом згідно штатного розпису в розмірі 23 500,00 грн. позивач була переведена за її згодою на підставі листа директора відповідача - ОСОБА_2 за №12/04/2018-1 від 12 квітня 2018 року. На дату звільнення з попереднього місця роботи позивач не використала 35 календарних днів щорічної основної відпустки і отримала при звільненні грошову компенсацію.За період з 01 серпня 2018 р. по 31 липня 2019 р., позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 260221,45 гри. (двісті шістдесят тисяч двісті двадцять одна грн. 45 коп.) за 223 (двісті двадцять три) відпрацьовані дні. 27 травня 2019 р, відповідач надав позивачу персональне попередження N 2 про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату з 09.08.2019 року. 02 серпня 2019 р. позивач, відповідно до статті 3 Закону України Про відпустки , звернулась до відповідача з заявою про надання з 08 серпня 2019 р невикористаної відпустки з наступним звільненням. Відповідачем був оформлений відповідний наказ N 20-В від 06 серпня 2019 р. Про надання щорічної основної відпустки з наступним звільненням , згідно з яким Позивачу надавалась невикористана щорічна відпустка з 08 серпня 2019 р. на 34 календарні дні з подальшим звільненням 11 вересня 2019 р. в порядку скорочення штатної одиниці. 06 серпня 2019 р. Відповідачем було перераховано 20 119.41 грн. (без урахування податків), що відповідає 24 993,06 грн. (двадцяти чотирьом тисячам дев`ятсот дев`яносто трьом грн. 06 коп.) нарахованої заробітної плати за час відпуски. 11 вересня 2019 р. Позивач була звільнена в зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу № 5-к від 11.09.2019 р. Однак повного розрахунку з позивачем він так і не провів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2019 року матеріали позовної заяви було розподілено для розгляду судді Піхур О.В.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року у справі відкрито провадження.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-138 від 13 січня 2020 року за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Марчук М.В., протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В., у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 .

Ухвалою від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

11 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити повністю.

06 серпня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка просила відзив вважати таким, що не заслуговує на увагу, та задовольнити позов у повному обсязі.

15 вересня на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що з 17 квітня 2018 року по 11 вересня 2019 року позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та працювала на посаді провідного бухгалтера (а.с.26).

11 вересня 2019 року була звільнена із займаної посади в зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до наказу № 5-к від 11 вересня 2019 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.26).

Відповідно до ст.ст. 11, 12,21, 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці та на захист від безробіття, кожна людина без будь - якої дискримінації має право на рівну оплату за рівну працю.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Положеннями ст. 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

16.04.2018 Наказом № 19-К, виданого Партією Блок Петра Порошенка Солідарність (далі - БПП) позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу планово- фінансової діяльності відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Секретаріату Партії у зв`язку з переведенням за її згодою з БПП на Приватне підприємство Елітконсалтинг відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з Довідкою №08 від 16.04.2018, виданою БПП, на дату звільнення позивач не використала 35 календарних днів щорічної основної відпустки станом на 16.04.2018.

17.04.2018 Наказом № 14-К про прийняття на роботу від 16.04.2018 позивача було прийнято на роботу на посаду провідного бухгалтера Адміністративного відділу відповідача з окладом 23 500,00 грн за умовами контракту до 31.12.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України Про відпустки (далі - Закон) у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Відповідно до п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачу, в період з 01.08.2018 по 31.07.2019, на підставі її власноручно написаних заяв фактично надавалася щорічна основна відпустка, яку позивач не використала за попереднім місцем роботи.

Вказане підтверджується власноручно написаними заявами Позивача, в яких вона -просить надати їй відпустку без збереження заробітної плати згідно з Довідкою №08 від 16.04.2018, виданою БПП.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, на вимогу позивача, відповідач оформлював їй дні невикористаної основної щорічної відпустки за попереднім місцем роботи як відпуску без збереження заробітної плати.

Однак суд критично ставиться до зазначеного з огляду на те, що в період з 01 серпня 2018 р. по 31 липня 2019 р. за особистим бажанням позивачу було надано 27 (двадцять сім) днів відпустки без збереження заробітної плати згідно до п. 16 ч. 1 ст. 25 Закону України Про відпустки , який застосовується при наданні відпустки без збереження заробітної плати в обов`язковому порядку працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, а не згідно до п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону України Про відпустки , на який посилається відповідач, і який застосовується при наданні щорічних відпусток працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації.

Те, що ці відпустки позивача відносяться саме до відпусток без збереження заробітної плати, підтверджено Заявами позивача та Наказами відповідача, які були надані відповідачем як додатки до відзиву, та в яких ці відпустки чітко вказані, як відпустки без збереження заробітної плати, а також відсутністю нарахувань заробітної плати за час відпусток, яка мала б бути нарахована при наданні щорічних основних відпусток (тобто, під час цих відпусток Позивач не працювала згідно з чинним законодавством і за Позивачем не зберігався заробіток).

Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, враховуючи порушення відповідачем строків виплати позивачці вихідної допомоги при звільненні в сумі 76 142,90 грн., яка на теперішній час теж залишається несплаченою, відповідач зобов`язаний виплатити останній середній заробіток за весь час затримки, а саме з 29 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року, зокрема по дату подання позовної заяви, як то визначено позивачкою у своїх вимогах.

Згідно розрахунку відповідача Нарахування відпустки N 20-В від 06.08.2019 середньоденний заробіток за період з 01 серпня 2018 р. по 31 липня 2019 р. був розрахований як сума доходу в розмірі 260 221,45 грн. (двісті шістдесят тисяч двісті двадцять одна грн. 45 коп.) за 223 (двісті двадцять три) відпрацьовані дні. поділена на 354 (триста п`ятдесят чотири) календарні дні (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Таким чином, згідно розрахунку відповідача середньоденний заробіток позивача становив 735,09 гри. (сімсот тридцять п`ять грн. 09 коп.), а загальна сума нарахованої заробітної плати за час відпустки за 34 календарні дні - 24 993,06 грн. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто три грн. 06 коп.).

Проте, як передбачено абз. 6 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду, тобто період, за яким обчислювалась середня заробітна плата мав бути зменшений на час, протягом якого Позивач згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювала і за нею не зберігався заробіток, а саме на 27 (двадцять сім) днів відпустки без збереження заробітної плати. За таких обставин, середньоденний заробіток Позивача має бути розрахований наступним чином: сума доходу за період з 01 серпня 2018 р. по 31 липня 2019 р. в розмірі 260221,45 грн. (двісті шістдесят тисяч двісті двадцять одна грн. 45 коп.) поділена на 327 (триста двадцять сім) календарні дні (354 календарні дні періода - 27 днів, протягом яких позивач згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювала і за нею не зберігався заробіток).

Тоді, середньоденний заробіток позивача становить 795,78 грн. (сімсот дев`яносто п`ять грн. 78 коп.), а загальна сума нарахованої заробітної плати за час відпустки за 34 календарні дні - 27056,52 грн. (двадцять сім тисяч п`ятдесят шість грн. 52 коп.). Таким чином, сума невиплаченої заробітної плати (різниця між сумою заробітної плати за час відпустки нарахованих згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року та сумою заробітної плати за час відпустки. нарахованої Відповідачем) обчислюється як різниця між 27 056,52 грн. та 24 993,06 грн. і становить 2 063,46 грн. (дві тисячі шістдесят три грн. 46 коп.)

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 063,46 грн. (дві тисячі шістдесят три грн. 46 коп.).

11 вересня 2019 р. Позивач була звільнена в зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу № 5-к від 11.09.2019 р.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Проте копія наказу була надана Позивачу лише па її письмове звернення вже після звільнення (була отримана 18 вересня 2019 р.).

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі надання відпустки з наступним звільненням з роботи, розрахунок повинен бути здійснений в останній робочий день перед відпусткою.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або вповноважений ним орган повинен обов`язково попередньо письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, відповідач, ані в останній робочий день перед відпусткою позивача з подальшим звільненням, ані в день звільнення позивача письмово не повідомив позивача про нараховані суми, належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП .За позицією позивача дії відповідача по виплаті заробітної платті в неповному розмірі при звільненні є протиправними.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підриємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Г •становою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дії. з якою пов`язана відповідна виплата.

Посилаючись на положення абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати Позивач проводить наступний розрахунок суми середнього заробітку за період затримки:

останнім робочим днем позивача було 07 серпня 2019 року, тому останніми 2 календарними місяцями для розрахунку середньої заробітної плати є червень та липень 2019 року.

Таким чином, середньоденний заробіток розраховується як:

(заробітна плата за червень 2019 року - 22 205,00 грн. (двадцять дві тисячі двісті п`ять грн. 00 коп.) + заробітна плата за липень 2019 року - 22 624,16 грн. (двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири грн. 16 коп.)) поділена на (кількість фактично відпрацьованих днів у червня 2019 року - 15 (п`ятнадцять) днів + кількість фактично відпрацьованих днів у липні 2019 року - 22 (двадцять два) дні), тобто (22 205,00 грн. + 22 624,16 грн.) / (15+ 22 ) дні = 44 829,16 грн. / 37 дні.

За таких обставин середньоденний заробіток становить 1 211,60 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 60 коп.)

У зв`язку з тим, що Відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, кількість робочих днів затримки розрахунку - з 07.08.2019 року (останній робочий день позивача) по 03 вересня 2020 р. - становить 250 (двісті п`ятдесят) днів, в тому числі:

-серпень 2019 року -17 робочих днів,

-вересень 2019 року - 21 робочий день,

-жовтень 2019 року - 22 робочі дні,

-листопад 2019 року - 21 робочий день,

-грудень 2019 року - 21 робочий день,

-січень 2020 року - 21 робочий день,

-лютий 2020 року - 20 робочих днів,

-березень 2020 року - 21 робочий день,

-квітень 2020 року-21 робочий день,

-травень 2020 року -19 робочих днів,

-червень 2020 року - 20 робочих днів,

-липень 2020 року - 23 робочі дні,

-серпень 2020 року - 20 робочих днів,

-на 3 вересня 2020 року - 3 робочі дні.

Сума середнього заробітку за весь час затримки в 250 днів становить: середньоденний заробіток 1 211,60 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 60 коп.) * 250 (двісті п`ятдесят) днів і дорівнює 302 900,00 грн. (триста дві тисячі дев`ятсот грн. 00 коп.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 302 900,0 грн. (триста дві тисячі дев`ятсот грн. 00 коп.).

За таких обставин, оскільки з вини відповідача порушено, визначені ст. 116 КЗпП України строки виплати позивачці належних їй сум при звільненні, при цьому сума вихідної допомоги є несплаченою й дотепер, то відповідач, окрім цієї допомоги, зобов`язаний відповідно до ст. 117 КЗпП України сплатити позиваці середній заробіток за весь час затримки виплати цієї суми.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача Приватного підприємства Елітконсалтинг на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 768,40 грн.

Крім того в порядку, визначеному ст. ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 029грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Елітконсалтинг про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Елітконсалтинг на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 063,46 грн (дві тисячі шістдесят три гривні сорок шість копійок).

Стягнути з Приватного підприємства Елітконсалтинг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 302 900,00 грн (триста дві тисячі дев`ятсот гривень).

Стягнути з Приватного підприємства Елітконсалтинг на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_2 ,

Приватного підприємства Елітконсалтинг , адреса місця знаходження - 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 12-Ж, код ЄДРПОУ - 40037502,

Повний текст рішення складений 08 жовтня 2020 року.

Суддя: